2012 Зміст Члени Групи з розробки настанови Відбір клінічних настанов для адаптації Синтез настанови Вступ 1 Передумови 2 Визначення 3 Поширеність Цільова аудиторія
жүктеу/скачать 3.08 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Основне клінічне питання
- 11.3 .1 Клінічне введення
- 11.3 .2 Методологічне введення
- 11.3 .3 Клінічно-економічне методологічне введення
- : шприци проти інших систем введення інсуліну
- 11.3 .5 Від доказів до рекомендацій
- 11.4. Економічна ефективність: Пероральнi препарати для контролю рівня глюкози (інші пероральні препарати і ексенатид) та інсуліни. 11.4.1 Опубліковані дослідження
- Ексенатид проти гларгіну
- Інсулін гларгін і інсулін детермір
11.2.3 Доказові ствердження Основне клінічне питання Чи відрізняється ефективність між інсуліном НПХ і аналогом інсуліну пролонгованої дії (інсулін гларгін, інсулін детемір), коли призначений базальний інсулін?42 При цукровом діабеті 2 типу, медичні працівники пропонують лікування інсуліном, коли комбінування пероральних препаратів, дієти й фізична активність не контролюють в повній мірі рівень глюкози в крові. Звичайна практика полягає в додаванні базального інсуліну до метформіну і інших пероральних ліків за необхідністю. HbA1c Мета-аналіз не показав статистично значущої різниці у рівні HbA1c між інсуліном гларгін (десять досліджень) або інсуліном детемір (чотири дослідження) в порівнянні з інсуліном НПХ. Взагалі, інсулін гларгін та інсулін НПХ ефективно знижують рівень HbA1c: жодної значущої різниці між інсулінами не відзначено (середня різниця 0,00% HbA1c, 95% ДІ -0,11 до 0,10). Взагалі, інсулін детемір та інсулін НПХ ефективно знижують рівень HbA1c: жодної значущої різниці між інсулінами не відзначено (середня різниця 0,07% HbA1c, 95% ДІ -0,03 до 0,18). Гіпоглікемія Мета-аналіз показав статистично значущі нижчі показники гіпоглікемії при прийомі інсуліну гларгін (сім досліджень) або інсуліну детемір (чотири дослідження) в порівнянні з інсуліном НПХ. Взагалі, менше учасників відзначили будь-які епізоди гіпоглікемії у групах інсуліну гларгін (діапазон 23.8-62.3%), ніж у групах інсуліну НПХ (діапазон 32,4-74,6%, відносний ризик [ВР] 0,89; 95% ДІ 0,83 до 0,96). Взагалі, менше учасників відзначили будь-які епізоди гіпоглікемії в групах інсуліну детемір (діапазон 16.0-63.7%), ніж у групах інсуліну НПХ (діапазон від 32,3 ¬ 80,3%, ВР = 0,68; 95% ДІ 0,54 до 0,86). 42 Порівняння 1-4 у розділі про інсулін пролонгованої дії в доповіді оцінки технології, стор. 81-146. Взагалі (чотири дослідження), менша кількість учасників відзначила епізоди симптоматичної гіпоглікемії у групах інсуліну гларгін (діапазон 27.2-61.4%), ніж у групах інсуліну НПХ (діапазон 48.5-66.8%, ВР = 0,80; 95% ДІ 0,68 до 0,93). Мета-аналіз не показав статистично значущої різниці показників важкої гіпоглікемії між інсуліном гларгін (шість досліджень) та інсуліном детемір (чотири дослідження) в порівнянні з інсуліном НПХ. Взагалі, кількість учасників з важкою гіпоглікемією була однаковою в групах інсуліну гларгін (діапазон 0-2.6%) і інсуліну НПХ (діапазон 0-4.4%, ВР = 0,82; 95% ДІ 0,45 до 1,49). Взагалі, кількість учасників з важкою гіпоглікемією була однаковою в групах інсуліну детемір (діапазон 0,4-1,8%) та інсуліну НПХ (діапазон 0-2,5%, ВР = 0,59 95% ДІ 0,15 до 2,24). Мета-аналіз показав статистично значущі нижчі показники нічної гіпоглікемії в групі інсуліну гларгін (сім досліджень) або інсуліну детемір (чотири дослідження) в порівнянні з інсуліном НПХ. Взагалі, кількість учасників з нічними епізодами гіпоглікемії була нижче в групах інсуліну гларгін (діапазон 7.4-31.3%), ніж у групах інсуліну НПХ (діапазон 23.8-40.2%, ВР 0,54, 95% ДІ 0,43 до 0,69). Взагалі, кількість учасників з нічними епізодами гіпоглікемії була нижче в групах терапії інсуліном детемір (діапазон 4.7-30.0%), ніж у групах інсуліну НПХ (діапазон 13.4-47.1%, ВР 0,54, 95% ДІ 0,42 до 0,68). Вага Діапазон зміни ваги для учасників у групі інсуліну гларгін в порівнянні з групою НПХ був від втрати ваги на 1,1 кг, до збільшування на 0,3 кг (середня втрата ваги 0,1 кг), а також для учасників групи детеміру в порівнянні з групою НПХ діапазон був від втрати ваги на від 1,6 кг до 0,8 кг (середня втрата ваги 1,2 кг). Мета-аналіз не може бути здійснений через відсутність даних. Якість життя Включені дослідження не відзначили жодних результатів, пов'язаних з якістю життя, для отримання значущих висновків. Загальні результати Побічні ефекти У трьох дослідженнях повідомлялось про побічні ефекти: В одному дослідженні повідомлялося про 66 побічні ефекти (у 45 учасників), які, можливо, були пов'язані з лікуванням (22 учасників у групі інсуліну гларгін, 23 у групі інсуліну НПХ). Більшість явищ була як реакція в місці ін'єкції і, хоча значення р не повідомлялося, жодної значущої різниці між групами не визначено. Жодної значущої різниці між групами серед серйозних побічних ефектів не визначено, а також жоден ефект не був пов’язане з лікуванням (Пан і співавт. 2007р). У дослідженні ІМТ PREDICTIVE-BMI визначено 91 побічних ефектів у групі інсуліну детемір і 73 у групі інсуліну НПХ, шість з них у групі інсуліну детемір і чотири в групі інсуліну НПХ були серйозними (але навряд пов'язаними з базальним інсуліном). Були три вибування з групи інсуліну детемір через побічні ефекти і жодне з групи інсуліну НПХ. (Монтанана і співавт. 2007р) У третьому дослідженні не було відзначено статистично значущої різниці у частоті виникнення побічних ефектів між порівняльними групами (150 подій у 70 учасників, які приймали ввечері інсулін детемір, 144 подій у 82 учасників, які приймали інсулін НПХ). Жоден побічний ефект не був пов'язаний з інсулінами. Не було відзначено жодної значущої різниці між групами серед потенційних алергічних реакцій43 (п'ять подій у п'яти учасників, які приймали інсулін детемір ввечері, одна подія у одного учасника, який приймав інсулін НПХ) або реакцій в місці ін'єкції (сім подій у шести учасників, які приймали інсулін детемір ввечері, дві події у двох учасників, які приймали інсулін НПХ) (Філіс-Цімікас і співавт. 2006р). 43 Як описано у роботі – жодних деталей не повідомляється. Однак, не було отримано жодних даних щодо довгострокової безпеки аналогів інсуліну. Не було інформації про ускладнення діабету, а також дослідження були недостатні для надійної оцінки цих результатів. Загальна добова доза інсуліну В двох дослідженнях не визначено жодної значущої різниці між групами лікування у середніх добових дозах інсуліну (Пан і співавт. 2007р;. Філіс-Цімікас і співавт. 2006р). Основне клінічне питання Який ефект використання інсуліну гларгін в порівнянні з інсуліном детемір?44 HbA1c Розенсток і його колеги45 повідомили, що не було жодної значущої різниці у рівні HbA1c між інсуліном детемір і інсуліном гларгін; обидва знизили рівень HbA1c приблизно на 1,5% через 52 тижні (середній вихідний рівень HbA1c 8,62% і 8,64% в групах інсуліну детемір і інсуліну гларгін, відповідно, різниця між групами 0,05%, 95% ДІ -0,11 до 0,21) (Розенсток і співавт. 2008р). Гіпоглікемія Загальні повідомлені показники епізодів гіпоглікемії або нічної гіпоглікемії були однаковими в обох групах (загальні показники на один пацієнто-рік 6,2 і 5,8 у групі інсуліну детемір і інсулін гларгін, відповідно, ВР 0,94, 95% ДІ 0,71 до 1,25; нічні епізоди на один пацієнто-рік як 1,3 в обох групах інсуліну детемір і інсуліну гларгін, ВР 1,05, 95% 0,69 до 1,58) (Розенсток і співавт. 2008р). Вага Учасники, що були рандомізовані до групи інсуліну детемір, через 52 тижні набрали менш ваги (2,7 кг збільшування від середньої вихідної ваги 87,4 кг), ніж ті, що приймали інсулін гларгін (3,5 кг збільшування від середньої вихідної ваги 87,4 кг) (різниця між групами -0,8 кг, ДІ не повідомлявся, р=0,03) (Розенсток і співавт. 2008р). 44 Порівняння 5 у розділі про інсулін пролонгованої дії в доповіді оцінки технології, стор. 81-146. 45 Оцінений як помірна якість, n=582, спостерігання 52 тижні. Учасники, яким вводили інсулін детемір один раз на день, набрали через 52 тижні менш ваги (у середньому 2,3 кг), ніж учасники, яким вводили інсулін детемір два рази на день (у середньому 3,7 кг, аналогічно групі інсуліну гларгін) (Розенсток і співавт. 2008р). Якість життя Включене дослідження не відзначило жодних результатів, пов'язаних з якістю життя. Інші результати Середня добова доза була вище в групі інсуліну детемір (0,52 од /кг з раз на добу; 1,00 од/ кг два рази на день), ніж для інсуліну гларгін (0,44 од/ кг раз на добу). Реакції в місці ін'єкції були більш пов’язані з інсуліном детемір в порівнянні з інсуліном гларгін (4,5% проти 1,4%, різниця між групами в 3,1%, ДІ або значення р не повідомлялися). 11.3 Пристрої введення інсуліну В цьому документі не розглядаються інсулінові насоси; вони були предметом судження в недавньої технологічної оцінки NICE, і у пацієнтів з діабетом 2 типу широко не застосовуються.217 11.3.1 Клінічне введення Раніше інсулін зазвичай вводився за допомогою шприцу, що вимагало точного вимірювання дози інсуліну з флаконів з інсуліном у відповідних санітарно-гігієнічних умовах. Сучасна шприц-ручка вирішила більшу частину проблем вимірювання дози, уникаючи при цьому більшість гігієнічних проблем, і пропонує зручний і безпечний засіб введення ін'єкцій. Однак, існує кілька моделей інжекторів, в тому числі, деякі призначені для осіб з візуальними та фізичними вадами. В цьому документі розглядається клінічне питання чи має певна шприц-ручка доказову перевагу перед будь-якою іншою, в тому числі у групи людей, які мають труднощі з використанням таких пристроїв.
Попередня настанова не охоплювала докладно цю галузь, і дослідження шукались тільки, починаючи з 1995 року для уникнення розгляду застарілих пристроїв. Жодне дослідження не було особливої високої методологічної якості з декількома подробицями, що повідомляли про рандомізацію, приховування або аналіз силу дослідження. Лише в небагатьох дослідженнях враховували методи введення інсуліну, що пацієнти використовували раніше. Більшість досліджень оцінювали переваги пацієнтів за допомогою використання власних, спеціально розроблених для цієї мети опитувальників; було примітно, що деякі з них містили «директивні» питання.
Роботи за клінічно-економічною методологією не визначені 11.3.4 Доказові ствердження: шприци проти інших систем введення інсуліну Контроль глікемії Одне дослідження виявило, що значення рівня глюкози в крові перед обідом були нижче, протягом лікування за допомогою шприц-ручок (р <0,01), але жодної іншої істотної відмінності між ручками та шприцами щодо рівня глюкози в крові або HbA1c не було знайдено.219 Три інші дослідження не виявили жодної різниці між шприцами та іншими пристроями введення щодо глікемічного контролю.221-223 Рівень 1 + Гіпоглікемічні епізоди і небажані явища Два дослідження не відзначили жодної важливої відмінності між шприц-ручками і шприцами у частоті епізодів гіпоглікемії.219,221 В інших дослідженнях побічні ефекти, пов'язані з лікуванням,223 не вивчалися або профілі безпеки для шприц-ручок і ампул/шприців були однаковими.222 Рівень 1 + Основні прийняті результати пацієнтів Операційне використання В одному дослідженні пацієнти, починаючи прийом інсуліну за допомогою шприц-ручок визнали ін'єкції інсуліну легкими (63%) або дуже легкими (33%) к кінцю 12 тижня, у той час як ті, хто почав прийом інсуліну зі звичайними шприцами, визнали його більш важким і тільки 24% знайшли його дуже легким к кінцю 12 тижня, а 51% легким (р = 0,0005).221 Рівень 1 + Інші дослідження (які не представили значення) виявили, що процедури введення інсуліну з шприц-ручок у порівнянні зі шприцом були швидше (88%)219, і що шприц-ручки виявилися простішими у використанні в загальному порівнянні із шприцами (74% проти 21%, відповідно).222 Рівень 1 + У дослідженні пацієнтів з моторною дисфункцією і/або проблемами із зором, пристрої для ін'єкцій інсуліну з великим циферблатом, легким для читання, великими кнопками для ін'єкцій і чутним клацанням для кожної одиниці ін'єкції, виявилися простішими у використанні в порівнянні з ампулами і шприцами у 82% пацієнтів з оцінкою практичних аспектів ін'єкційних пристроїв (дозування та ін'єкції) як дуже простими або легкими у 86%.223 Рівень 1 + Дослідження слабозорих пацієнтів показало, що 80% були в змозі після вивчання письмових інструкцій вводити три дози інсуліну за допомогою пристрою ін'єкції інсуліну з легким для читання циферблатом, великими кнопками для ін'єкцій і чутним клацанням для одиниці введення. Це було значно більше, ніж серед тих, хто використовував шприци (27%, р <0,001) або шприц-ручки (61%, р <0,001).220 Рівень 1 + Попередній відбір дози Дослідження, що порівнювали ручку зі звичайними шприцами і ампулами, виявили, що підготовка і введення дози інсуліну були значно легше для пацієнтів, хто використовував шприц-ручки (р = 0,0490).221 Рівень 1 + Інші дослідження (які не представили значення) повідомили, що 86% опитаних зазначили, що підготовка дози інсуліну за допомогою шприц-ручки була легше, ніж з ампули інсуліну із звичайним шприцом219 і, що 85% пацієнтів повідомили, що для них легше читати масштаб дози інсуліну у шприц-ручки, ніж в ампулі/ шприці (10% опитаних визначали читання дози інсуліну легше в ампулі/ шприці).222 Рівень 1 + Біль
Дослідження показало, що біль при ін'єкції була значно нижче за допомогою шприц-ручок, ніж шприців і ампул (р = 0,0018). Пацієнти, що почали зі шприців, повідомили про значно менший біль при ін'єкції після переходу на шприц-ручки (р =0,0003).221 Інше дослідження показало, що 55% учасників визначили ін'єкції інсуліну за допомогою ручок менш болючими, в порівнянні зі звичайним шприцом, хоча 43% не помітили жодної різниці.219 Рівень 1 + Перевага пристроїв У дослідженні пацієнтів з моторної дисфункцією і /або проблемами із зором, пристрої для ін'єкцій інсуліну з легким для читання циферблатом, великими кнопками для ін'єкцій і чутним клацанням для одиниць внутрівенного введення були значно краще ампул та шприців (82% проти 10%, р <0,001).223 Рівень 1 + У всіх дослідженнях, які порівнюють ручки зі звичайними шприцами, більше пацієнтів відзначили перевагу ручок в порівнянні зі звичайними шприцами і ампулами.219-222 Рівень 1 + Пристрої введення інсуліну проти інших пристроїв введення інсуліну НовоПен® 3 проти ХьюмаПен Ерго® проти ХьюмалогПен® проти ІнноЛет® проти ФлексПен® Слухове підтвердження введення дози чутно 100% учасників дослідження з НовоПен® 3, 98% з ФлексПен®, 90% з ІнноЛет®, 75% для ХьюмаПен Ерго® та 63% для ХьюмалогПен®. Відзначена значна різниця між НовоПен® 3 та ХьюмалогПен® (р <0,001), ХьюмаПен Ерго® (р <0,001) і ІнноЛет® (р<0,01), ФлексПен® і ХьюмалогПен® (р <0,001), і ХьюмаПен Ерго® (р <0,01).225 Рівень 1 + Для тактильного почуття (частка пацієнтів, фізично відчувала правильний набір дози) це було 100% з ФлексПен®, 92% з НовоПен® 3, 81% ІнноЛет®, 67% ХьюмаПен Ерго® і 50% з ХьюмалогПен®. Значно більша кількість пацієнтів повідомили, що вони набрали правильну дозу з ФлексПен® в порівнянні з ХьюмалогПен® (р <0,001), ХьюмаПен Ерго® (р <0,001) і ІнноЛет® (р <0,01). Також були відзначені суттєві відмінності між НовоПен® 3 та ХьюмалогПен® (р <0,001) і ХьюмаПен Ерго® (р <0,01).225 Рівень 1 + Пацієнти відчували найбільш впевненість у встановленні правильної дозі з НовоПен® 3 та ФлексПен®. Оцінка НовоПен® 3 була значно вище, ніж ІнноЛет® (р <0,001), ХьюмаПен Ерго® (р <0,001) і ХьюмалогПен ® (р <0,001), тоді як FlexPen® значно вище, ніж ХьюмалогПен® (р <0,01).225 Рівень 1 + ІнноЛет ® проти ХьюмалінПен ® У групі пацієнтів з порушеннями зору, пристрої інсуліну ІнноЛет® (легкий для читання циферблат, великі кнопки для ін'єкцій і чутне клацання для одиниць внутрівенного введення) виявилися значно ефективнішими, ніж ХьюмалинПен® з точки зору візуальної точності при читанні розміру дози (92% проти 45%, р <0,001). Крім того, значно більше пацієнтів, які використовують ІнноЛет®, змогли інтуїтивно встановлювати і обійтися дозою інсуліну 20 од. (84% проти 41%, р <0,001) і ІнноЛет® був значно краще ХьюмалинПен® (87% проти 13%, р<0,001).220
Один пристрій для введення ін'єкції, ІнноЛет®, був не шприц-ручка, але спрямований більш на людей з обмеженими фізичними можливостями в маніпулюванні систем. Дослідження узгоджуються з клінічним досвідом, припускаючи, що цей пристрій був успішним в забезпеченні самостійного введення у деяких пацієнтів, які не могли б без них зробити це легко і надійно. Будь ласка, зверніться до настанови щодо діабету у Великобританії з питань утилізації пристроїв / голок.
R57 Організувати місця утилізації голок. R58 Якщо людини страждає обмеженням в активності рук або має проблеми і потребує інсулін, пропонувати пристрої або пристосування, що: беруть до уваги його індивідуальні потреби, щоб успішно їх використовувати. 11.4. Економічна ефективність: Пероральнi препарати для контролю рівня глюкози (інші пероральні препарати і ексенатид) та інсуліни. 11.4.1 Опубліковані дослідження Група оцінки технології провела систематичний аналіз відповідних витрат і ефективності досліджень. Огляд також вивчав докази, що були опубліковані в тезах. Більшість досліджень, що були визначені Групою оцінки, проводилися не в Великобританії, і багато з них проводилися виробниками ліків. Якщо не вказано інше, наступний огляд фокусується на повній економічній оцінці за умовами Великобританії. Більш детальна інформація щодо інших визначених досліджень наведена в доповіді щодо оцінки технологій, додаток 6.2. Слід зазначити, що Група оцінки також включала в свою роботу розгляд деяких важливих оцінок, які були проведені Шотландським Консорціумом лікарських засобів. Ексенатид проти гларгіну У дослідженні, яке проводилося спонсором-виробником, Рей і його колеги порівняли ексенатид з інсуліном гларгін на основі моделі діабету, що була розроблена Центром дослідження результатів - моделі CORE (Рей і співавт. 2007р)46. Вартість ексенатиду на основі випадків склала ціна у США за чинним обмінним курсом, тому що ціна у Великобританії під час аналізу була недоступна. Рік ціни аналізу - 2004. Користь від втрати ваги була застосована в перші 2 роки моделювання; значення були взяті з даних щодо ціни витрат на діабет типу 2 в Європі (CODE-2), які спільно проаналізували нудоту і ІМТ47. Через 2 роки було застосовано 0,0061 втрати ваги на одиницю ІМТ вище 25 кг/м2 (дані щодо часу зміни CODE-2 аналізуються у дослідженні Багусту і Біла 2005р). Витрати і вигоди були дисконтовані на 3,5% щороку. У рамках базового сценарію, модель показувала очікувані вигоди і витрати за 35-річний період. Ексенатид був більш ефективним й дорогим, ніж інсулін гларгін; коефіцієнт приросту ефективності витрат (ICER) склав £22420 за рік якісного життя (QALY). Ці результати були чутливі до передбачуваної користі від втрати ваги: за допомогою CODE-2 користь, що була отримана використанням часу для збільшення ваги, збільшила ICER до £39763. Було визначено друге дослідження, що порівнянювало ексенатид з інсуліном гларгін в умовах Великобританії. Аналіз (Воель і співавт. 2008р) (проведений виробником інсуліну гларгін) був заснований на дискретній моделі випадків у осіб з діабетом 2 типу, використовуючи дані про ризик, що були отримані з Проспективного Дослідження Діабету у Великобританії (UKPDS) щодо розвитку судинних ускладнень і для зменшення багатоваріантної регресії, пов'язаних з гіпоглікемією. Модель показувала групу в 1000 чоловік за 40 років. Пацієнти мали характеристики, схожі з вихідними показниками у дослідженні Рея і його колег 2007 року (Рей і співавт. 2007р). Результати показують, що ексенатид нерентабельний: інсулін гларгін виявився і менш дорогим і більш ефективним, ніж ексенатид у всіх змодельованих сценаріях. Різниця між цими двома дослідженнями пов'язана, зокрема, з певними ресурсами, що були використані в моделі. Наприклад, дослідження Воеля і його співробітників (Воель і співавт. 2008р) не включало жодної потенційної шкоди, пов'язаної зі збільшенням ваги. Інсулін гларгін і інсулін детермір Дослідження Мак'юен і його колег (яке фінансувалося виробником інсуліну гларгін) порівнювало інсулін гларгін з інсуліном НПХ (Мак'юен і співавт. 2007р). У дослідженні була використана дискретна модель випадків для прогнозування витрат і результатів, що пов’язаних зі здоров'ям, в групі 1000 осіб за 40 років. Ціни вказані в фунтах стерлінгів по ціні 2005 року. Витрати і вигоди дисконтовані на 3,5% на рік. Це дослідження показало, що інсулін гларгін економічно ефективніше в двох сценаріях моделювання: в сценарії на основі відмінності в показниках тільки гіпоглікемії, ICER був близько £ 10,000 за QALY, в сценарії на основі відмінності в показниках тільки HbA1c, ICER був близько £ 14000 за QALY. Група оцінки технології відзначила, що відносне зниження гіпоглікемії в моделі склало 40% на основі мета-аналізу виробника. Тим не менш, базовий рівень розвитку гіпоглікемії був частково заснований на дослідженнях цукрового діабету 1 типу, і тому не мають відношення до осіб з цукровим діабетом 2 типу, які мають нижчі показники розвитку гіпоглікемії. Група оцінки технології визначила одну повну роботу, що оцінювала економічну ефективність інсуліну детемір (Валентин і співавт. 2007р). Виробник препарату фінансував дослідження, яке було перспективою для система охорони здоров'я США. Ця оцінка була заснована на базовій моделі CORE і порівнювала інсулін детемір з пероральними цукрознижувальними препаратами, інсуліном НПХ та інсуліном гларгін. Дані були введені за результатами оглядового дослідження PREDICTIVE. За 35-річний період інсулін детемір був високо рентабельним порівняно з альтернативами: ICER на основі випадків був менш, ніж $7500, однак Група оцінки технології мала сумніви, чи не перебільшувала у моделі оцінка клінічну ефективність інсуліну детемір, тому що передбачалося, що рівень HbA1c складає на 0,6% нижче при прийомі детеміру ніж гларгіну або НПХ. Була визначена інша повна робота, що вивчала економічну ефективність інсуліну детемір. Цей аналіз Валентина і його колег (2008р) взяв за перспективу німецьку систему охорони здоров'я. Він був націлен на оцінку довгострокової економічної ефективності перехода осіб з цукровим діабетом 2 типу на режим інсуліну детемір, коли пероральні антидіабетичні препарати не забезпечують достатній контроль ні в монотерапії, ні в комбінуванні з інсуліном НПХ або з інсуліном гларгін. Як і в попередньому дослідженні (Валентин та співавт. 2007р), моделювання ґрунтувалося на висновках німецького субаналізу дослідження PREDICTIVE і було організовано виробником інсуліну детемір. Автори дійшли до висновку, що перехід осіб з неадекватним контролем при прийомі пероральних препаратів окремо або в комбінуванні з інсуліном НПХ або інсуліном гларгін на інсулін детемір з пероральними протидіабетичними засобами або без них, був пов'язаний з покращенням якості життя з поправкою на тривалість життя і рентабельність в трьох сценаріях, що були оцінені. Був визначений аналіз ефективності інсуліну детемір NHS у Великобританії, але доступна була тільки анотація. Використання моделі CORE, Сміт і його колеги оцінили економічну ефективність інсуліну детемір в порівнянні з базально-болюсним інсуліном НПХ у осіб з діабетом 2 типу. Моделювання оцінювало ICER як £19218 за QALY для інсуліну детемір відносно до інсуліну НПХ (Сміт і співавт. 2004р). жүктеу/скачать 3.08 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|