А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
в. ЕКГ V1 - грудне однополюсне: активний електрод в IV міжреберному проміжку по правому краю груднини
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
в. ЕКГ V1 - грудне однополюсне: активний електрод в IV міжреберному проміжку по правому краю груднини.в. ЕКГ V2 - грудне однополюсне: активний електрод в IV міжреберному проміжку по лівому краю груднини; в. ЕКГ V3 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва посередині між краєм груднини і середньоключичною лінією;в. ЕКГ V4 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва по середньоключичній лінії;в. ЕКГ V5 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва по передній пахвовій лінії; в. ЕКГ V6 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку по середній пахвовій лінії; в. ЕКГ – осі електродів розміщені перпендикулярно одна до одної і до вертикальної, горизонтальної та сагітальної площин тіла людини; в. ЕКГ за Небом – обидва електроди накладаються на грудну клітку; в. ЕКГ стандартне – розміщення біполярних електродів при реєстрації ЕКГ: I – права і ліва рука, II – права рука і ліва рука, III – ліва рука і ліва нога; в. позаклітинне – в. без порушення цілості клітинної мембрани. ВІДПОЧИНОК – стан спокою після будь – якої діяльності чи спеціально організована активність для усунення втоми та прискорення відновлення працездатності. ВІДЧУТТЯ – відбиття властивостей предметів об’єктивного світу. В. абсолютний поріг – мінімальна сила подразнення, здатна викликати відчуття; в. часовий поріг – мінімальний інтервал часу між двома подразненнями, при якому вони вперше відчуваються окремо; в. просторовий поріг – мінімальна відстань між двома точками подразнення, при якій вони починають сприйматись як просторово різні. ВІЗУАЛЬНИЙ – той, що сприймається за допомогою зору. ВІЛІКІНІН – гормон слизової оболонки тонкої кишки, що посилює рух кишкових ворсинок. ВІРИЛІЗАЦІЯ – поява чоловічих рис у жінки, викликана дією андрогенів. ВІСЬ СЕРЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА – напрямок у просторі сумарного вектора електрорушійної сили серця в той момент, коли його величина є максимальною. У нормі збігається з напрямком максимального за величиною сумарного вектора і становить 30-70º. ВІТАМІН – життєво важлива речовина, яка надходить у дуже малій кількості з їжею або виробляється в організмі. ВНУТРІШНЯ КАПСУЛА – проекційні волокна між хвостатим ядром і таламусом з одного боку та сочевицеподібним ядром – з іншого, які поєднують кору з відділами ЦНС, що розміщені нижче. ВОДІЙ РИТМУ – клітина чи група клітин, які мають властивість генерувати ритмічні імпульси збудження без зовнішніх подразників. ВОЛОКНО НЕРВОВЕ – відросток нервової клітини. В. н. асоціативні – волокна, що з’єднують нервові клітини різних ділянок спинного та головного мозку з одного боку; в. н. аферентні – відростки аферентних нейронів; в. н. гамма-еферентні – аксони гамма-мотонейронів спинного мозку, які регулюють ступінь розтягнення внутрішньоверетенних м'язових волокон; в. н. рухові – в. н. рухових нейронів, які іннервують м'язи. ВОЛЮМОРЕГУЛЯЦІЯ – система регуляції сталості об’єму рідин. ВОЛЮМОРЕЦЕПТОР – рецептор об'єму; збуджується при зниженні об'єму циркулюючої крові. ВПЛИВ – результат дії нервової системи або подразника на організм. В. адаптаційно-трофічний – вплив вегетативної (симпатичної) нервової системи на забезпечення пристосування організму до змін навколишнього середовища шляхом зміни рівня обміну речовин; в. батмотропний – вплив на збудливість клітини чи органа; в. дромотропний – вплив на швидкість проведення збудження; в. інотропний – вплив на силу (амплітуду) скорочення м'яза; в. тонотропний – вплив на м`язовий тонус; в. хронотропний – вплив на частоту серцевих скорочень (позитивний у бік збільшення, негативний – у бік зниження частоти). ВСМОКТУВАННЯ – активний фізіологічний процес проникнення різних речовин крізь клітинні мембрани в клітині, а з клітин – у внутрішнє середовище організму. ВУЗОЛ ПЕРЕДСЕРДНО – ШЛУНОЧКОВИЙ – вузол провідної системи серця, розміщений у стінці правого передсердя. В. синусно-передсердний – скупчення клітин провідної системи серця, розміщене між вушком правого передсердя і місцем впадання верхньої порожнистої вени, номотопний осередок автономії серця, виконує роль провідного центру автоматизму серця. В'ЯЗКІСТЬ – властивість рідин та газів чинити опір течії при переміщенні однієї частинки відносно іншої. ГГАЛЬВАНІЗАЦІЯ – метод впливу на організм постійним електричним струмом невисокої напруги та незначної сили. ГАЛЬМУВАННЯ – активний фізіологічний процес на подразнення відповідних гальмівних нейронів; зовні проявляється пригніченням збудження, а також ослабленням чи припиненням діяльності. Г. безумовне – г. умовного рефлексу на зовнішні чи внутрішні безумовні подразнення, розвивається за принципом негативної індукції; г. застійне – стійке гальмування умовних рефлексів, зумовлене перенапруженням сили чи рухливості основних нервових процесів; г. позамежове – г. умовного рефлексу, що виникає внаслідок надмірного збільшення сили умовного подразника, охороняє нервові центри від надмірного подразнення і перевтоми; г. песимальне – стан збудливої тканини, що виникає внаслідок сильної деполяризації постсинаптичної мембрани під впливом надто частих нервових імпульсів; г. умовне – вироблена гальмівна реакція, яка усуває позитивний умовний рефлекс; виробляється припиненням підкріплення умовного рефлексу; г. у. диференціальне – г. умовного рефлексу на диференціальний подразник; г. у. запізніле – г., яке виробляється відставанням підкріплення позитивного умовного подразнення; г. у., "умовне гальмо" – г. умовного рефлексу при непідкріпленні умовного подразника в поєднанні з безумовним. ГАММА-ЕФЕРЕНТНА ІННЕРВАЦІЯ – іннервація рецепторів розтягнення (інтрафузальних волокон) гамма – мотонейронами спинного мозку. ГАММА-МОТОНЕЙРОН – нейрон спинного мозку, що іннервуює інтрафузальні м'язові волокна. ГАММА-ПЕТЛЯ – петля зворотного зв’язку від м'яза до його власного мотонейрона. ГАНГЛІЙ – обмежене скупчення нервових клітин, волокон та нейроглії, оточене сполучною тканиною, розміщене за ходом черепно-мозгових, спінальних та вегетативних нервів на різній відстані від ЦНС. ГАНГЛІОБЛОКАТОР – лікарський засіб, який пригнічує передавання збудження в синапсах вегетативних гангліїв. ГАРІССА-БЕНЕДИКТА ТАБЛИЦІ – таблиці для визначення належної величини основного обміну згідно з масою, зростом, віком і статтю обстежуваного. ГАСПІНГ – агональне дихання, яке характеризується короткими, рідкими та глибокими судомними дихальними рухами. ГАСТРИКСИН – протеолітичний фермент шлункового соку, що виявляє максимальну активність при рН = 3,0-3,2. ГАСТРИН – гормон, який виробляється клітинами шлунка та дванадцятипалої кишки, стимулює виділення кислого шлункового секрету, моторику розслабленого шлунка, дванадцятипалої кишки та жовчного міхура. ГАСТРОІНГІБУЮЧИЙ ПОЛІПЕПТИД (ГІП) – поліпептид, що виробляється клітинами дванадцятипалої і верхніх відділів порожньої кишки, гальмує секрецію хлористоводневої (соляної) кислоти та пепсину, моторику шлунка, стимулює звільнення глюкагону. ГАСТРОН – біологічно активна речовина, що виробляється клітинами пілоричної частини шлунка; гальмує секрецію хлористоводневої (соляної) кислоти, антагоніст гастрину. ГЕМ – простетична (небілкова) частина гемопротеїдів (гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, пероксидази тощо). ГЕМАГЛЮТИНАЦІЯ – склеювання еритроцитів донора при груповій чи біологічній несумісності крові. ГЕМАГЛЮТИНІН – антитіло, спрямоване проти антигенів еритроцитів, які мають властивість їх склеювати. ГЕМАТОКРИТНЕ ЧИСЛО – об'ємне співвідношення клітин крові та плазми, виражене у відсотках; нормальні показники у чоловіків – 40/60-48/52, у жінок – 36/64-42/58. ГЕМАТУРІЯ – наявність крові у сечі. ГЕМЕРАЛОПІЯ – різке погіршення зору в умовах недостатнього освітлення, зумовлене порушенням функції ковбочкового світлочутливого апарату сітківки при нестачі вітаміну А. ГЕМОГЛОБІН – дихальний пігмент, що міститься в еритроцитах і належить до хромопротеїдів; у капілярах легенів г. сполучається з киснем – утворюється оксигемоглобін, у тканинах поєднується з вуглекислим газом –утворюється карбгемоглобін; приєднання О2 та СО2 – зворотне, залежить від парціального тиску. У нормі в крові чоловіків – 140-160 г/л, у жінок – 120-140 г/л. Г. А1 – основна частина нормального гемоглобіну дорослої людини; г. А2 – г., що входить до складу нормального гемоглобіну (до 25%) дорослої людини; г. F – нормальний гемоглобін плода людини, який відрізняється від гемоглобіну А структурою, більшою спорідненістю до О2 та більшою стабільністю; г. М – загальна назва аномальних гемоглобінів, які легко окиснюються за наявності кисню з перетворенням на метгемоглобін; г. Р – нормальний гемоглобін плода людини, що домінує у період жовткового кровотворення (до 18 тижнів). ГЕМОГЛОБІНЕМІЯ – підвищений вміст вільного гемоглобіну в плазмі крові. ГЕМОГЛОБІНОЛІЗ – фізіологічний процес розпаду гемоглобіну в організмі. ГЕМОГЛОБІНОМЕТРІЯ – загальна назва методів визначення концентрації гемоглобіну в крові. ГЕМОГЛОБІНУРІЯ – наявність гемоглобіну в сечі. ГЕМОГРАМА – результат кількісного та якісного вивчення складу крові. ГЕМОДИНАМІКА – розділ фізіології, який вивчає причини, умови та механізми руху крові у серцево-судинній системі на основі законів гідродинаміки. ГЕМОДІАЛІЗ – метод звільнення крові від низько- до середньомолекулярних речовин за допомогою штучної нирки. ГЕМОЛІЗ – руйнування мембрани еритроцитів і вихід гемоглобіну в плазму. ГЕМОЛІЗИН – антитіло, здатне викликати гемоліз еритроцитів. ГЕМОМЕТР – прилад для визначення концентрації гемоглобіну в крові колориметричним методом. ГЕМОПОЕЗ – процес клітинної диференціації, який спричинює утворення зрілих клітин периферичної крові. ГЕМОПОЕТИН – ендогенна гуморальна речовина, що стимулюює гемопоез. ГЕМОСОРБЦІЯ – спосіб виведення токсинів з організму безпосередньо з крові за допомогою сорбентів. ГЕМОСТАЗ – захисна реакція організму, що включає сукупність механізмів, які забезпечують швидке припинення кровотечі при порушенні судин. ГЕН – елементарна одиниця спадковості, за допомогою якої відбуваються запис, зберігання та передавання генетичної інформації ряду поколінь. ГЕНОТИП – сукупність усіх спадкових факторів, властивих певній особі. ГЕПАРИН – природний антикоагулянт, синтезований тучними клітинами. ГЕПАТОЦИТ – клітина печінки, що виконує екскреторну, гомеостатичну, метаболічну, бар'єрну, депонувальні та інші функції. ГЕРМАФРОДИТИЗМ – наявність у одного й того самого індивідуума прикмет обох статей. ГІДРЕМІЯ – збільшення вмісту води у крові. ГІДРОКОРТИЗОН – гормон пучкової зони кори надниркових залоз, який впливає на обмін речовин (особливо вуглеводів), має протизапальні та протиалергічні властивості. ГІДРОЛАБІЛЬНІСТЬ – знижена здатність організму регулювати вміст води у тканинах внаслідок нейрогуморальних порушень. ГІПЕРВЕНТИЛЯЦІЯ – підвищена вентиляція легенів, зумовлена збільшенням глибини та частоти дихання. ГІПЕРВОЛЕМІЯ – наявність у судинах збільшеного об’єму крові. ГІПЕРГІДРАТАЦІЯ –надмірний вміст води в організмі чи окремих його частинах. ГІПЕРГІДРОЗ – надмірне потовиділення. ГІПЕРГЛІКЕМІЯ – підвищення концентрації глюкози в крові (понад 120 мг %, або 6,66 ммоль/л). ГІПЕРДИНАМІЯ – надмірне підвищення сили м`язового скорочення під впливом максимальних фізичних навантажень. ГІПЕРЕМІЯ – збільшення кровонаповнення в будь-якій частині периферичної судинної системи (артеріолах, капілярах, венах), яке виникає внаслідок посилення припливу крові у мікроциркуляторному руслі (артеріальна г.) чи послаблення відтоку крові (венозна г.). ГІПЕРЕРГІЯ – підвищена реактивність організму. ГІПЕРЕСТЕЗІЯ – підвищена чутливість до подразників, які діють на органи чуття. жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|