А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
НЕРВ – утворення, що складається з багатьох нервових волокон, є основною частиною периферичної нервової системи, забезпечує проведення нервових імпульсів. Н. депресорний – аферентні волокна блукаючого нерва, що йдуть від барорецепторів дуги аорти, викликають депресорну реакцію, яка спричинює зниження тиску крові; н. посилюючий за Павловим – волокно симпатичного нерва, яке забезпечує ізольований позитивний інотропний ефект. НЕРВІЗМ – напрям у фізіології, який надає ЦНС провідної ролі у регуляції фізіологічних функцій та процесів життєдіяльності організму тварини або людини. НЕРВОВИЙ – вказує на відношення до нерва або нервової клітини. НЕРВОВО-ЕМОЦІЙНЕ НАПРУЖЕННЯ – особливий стан, який виникає у процесі діяльності або спілкування, при якому домінує емоційний компонент, що дає підвищену оцінку всім чи деяким елементам діяльності. НЕСПАННЯ – стан організму, що характеризується активним станом психічної та моторної діяльності. НИРКА – парний орган сечоутворення, який відіграє важливу роль у забезпеченні гомеостазу організму, виведенні продуктів азотистого обміну і виробляє біологічно активні речовини – ренін, простагландини тощо. Н. штучна – прилад для нормалізації гомеостазу організму шляхом екстракорпорального гемодіалізу. НІСТАГМ – мимовільні ритмічні двофазні (з швидкою та повільною фазами) рухи очних яблук. Н. вестибулярний – н., обумовлений подразненням рецепторів вестибулярного апарата; н. оптокінетичний – н., який виникає при подразненні зорового аналізатора. НОМОГРАМА – відображення функціональної залежності між значеннями змінних величин, представлених у вигляді графіків чи креслень. НОРАДРЕНАЛІН – фізіологічно активна речовина, біогенний амін; належить до катехоламінів, утворюється з дофаміну; медіатор та гормон симпатоадреналової і адренергічної систем. НОРМА – межі параметрів функції. НОРМОГРАМА – ЕКГ, яка проявляється приблизно однаковою аплітудою зубців R та S відповідно у І та IIІ стандартних відведеннях. НОРМОКАПНІЯ – нормальна напруга вуглекислого газу в крові. НУДОТА – тяжке відчуття наближення блювання. НУКЛЕАЗА – фермент підшлункового соку, який розщеплює нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду до вільних нуклеотидів. НЮХ – здатність сприймати й розрізняти різноманітні запахи; один із видів хеморецепції, здійснюється нюховим аналізатором, відіграє важливу роль у живленні, біологічній орієнтації тощо. О ОБ'ЄМ – кількісна характеристика геометричних тіл, рідини, газів. О. акомодації – збільшення заломлювальної сили оптичної системи ока під час максимальної напруги щодо мінімальної; виражається в діоптріях; о. вдиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна вдихнути після спокійного вдиху; о. видиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після спокійного видиху; о. дихальний – о . повітря, вдихуваного або видихуваного під час одного спокійного вдиху або видиху; о. дихання хвилинний – о. повітря, вдихуваного (або видихуваного) за 1 хв; о. крові ударний – кількість крові, яка викидається шлуночком серця при одному скороченні; в нормі у дорослої людини близько 70 мл; о. крові (кровообігу) хвилинний – кількість крові, яку викидає лівий (або правий) шлуночок серця за 1 хв; о. легенів залишковий (ЗОЛ) – о. повітря, що залишається в легенях після максимального видиху; у нормі близько 1 л; о. с. кінцево-діастолічний – о. крові в шлуночку серця, який він займає перед черговою систолою; о. с. резервний – о. крові, який залишається в камерах серця після нормальної систоли при повному спокої організму; о. с. хвилинний – показник функції серця – о. крові, що викидається шлуночком за 1 хв, виражається у л/хв або мл/хв; о. циркулюючої крові (ОЦК) – кількість крові, яка закінчує повний кругообіг за відносно короткий проміжок часу; в стані спокою – 55-60 % всієї маси крові. ОБМІН – сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі та обмін речовинами і енергією між організмом і навколишнім середовищем. О. азотистий – поєднання всіх перетворень білків та інших азотовмісних речовин в організмі; о. білковий – сукупність усіх процесів перетворення білків у організмі; о. водно-електролітний – сукупність процесів надходження, всмоктування, розподілу, виділення води та електролітів з організму; о. вуглеводний – сукупність усіх процесів перетворення вуглеводів в організмі; о. енергетичний – сукупність усіх процесів перетворення різних форм енергії між собою, а також накопичення та використання макроергічних сполук організмом; о. жировий – сукупність усіх процесів перетворення жирів (ліпідів) в організмі; о. мінеральний – сукупність процесів всмоктування, перетворення та виділення з організму неорганічних речовин; о. основний – мінімальна кількість енергії, необхідна для підтримки життя організму у стані повного фізичного та психічного спокою; визначається у лежачому положенні, натщесерце, в умовах температурного комфорту; о. о. необхідний – о. о. необхідний обстежуваному відповідно до його віку, статі, маси тіла, зросту; визначається за допомогою таблиць або формул; о. о. фактичний – о. о., який визначається в обстежуваного методом повного або неповного газового аналізу. ОВЕРШУТ – позитивна фаза потенціалу дії, що міститься над ізолінією. ОВУЛЯЦІЯ – вихід зрілої, здатної до запліднення яйцеклітини із фолікула у жінок дітородного віку. ОГОРОЖА МОЗКУ – одне із базальних ядер, яке бере участь у корекції програми складного рухового акту і формуванні емоційно-ефекторних реакцій. ОЗНАКИ СТАТЕВІ – морфологічні та функціональні ознаки, які визначають статеву належність особи. О. с. вторинні – статеві ознаки, які належать до будови та (чи) функції різних органів, крім статевих; о. с. первинні – статеві ознаки, які належать до будови статевих органів. ОКЛЮЗІЯ – 1) взаємодія двох імпульсних потоків між собою, при якій сумарний результат виявляється значно меншим, ніж сума взаємодіючих реакцій; 2) порушення прохідності порожнинних органів, зумовлене закриттям їхнього просвіту; 3) змикання зубів при рухах верхньої та нижньої щелеп. ОКО – парний орган зору. О. ведуче – око, яке функціонально переважає в акті бінокулярного зору; о. скошене – око , оптична вісь якого спрямована в бік від видимого об'єкта; о. редуковане – спрощена фізична модель ока, що являє собою оптичну систему, яка на відміну від схематичного ока має тільки одну заломлювальну поверхню; о. схематичне – фізична модель ока, яка включає систему середовищ, характеристики яких відповідають середнім фізіологічним константам ока. ОКСИГЕМОГЛОБІН – сполука гемоглобіну з киснем без зміни валентності заліза, яка забезпечує перенесення кисню від легенів до тканин. ОКСИГЕМОГРАМА – крива, яка відбиває зміни ступеня насичення крові киснем. ОКСИГЕМОМЕТРІЯ – метод визначення ступеня насичення крові киснем, що грунтується на різниці спектрів поглинання світла оксигемоглобіном та відновленим гемоглобіном з відповідними змінами щільності крові. ОКСИГЕНАЦІЯ – процес насичення крові та тканин киснем. О. гіпербарична – вплив на організм збільшеного тиску кисню, що спричинює збільшення кисневої ємності крові, лімфи тощо. ОКСИСПІРОГРАФІЯ – метод одночасної реєстрації різних параметрів зовнішнього дихання та об'ємної швидкості споживання кисню. ОКСИТОЦИН – гормон задньої частки гіпофіза, який посилює виділення молока молочною залозою під час лактації та скорочення мускулатури матки. ОЛІГЕМІЯ – зменшення загальної кількості крові. ОЛІГОКІНЕЗІЯ – порушення рухових функцій, обумовлене обмеженням, скованістю рухів. ОЛІГОЦИТЕМ1Я – зменшення загальної кількості клітин периферичної крові. ОЛІГУРІЯ – виділення малої кількості сечі (300-500 мл за 1 добу).
ОЛЬФАКТОМЕТРІЯ – комплекс методів вивчення функції нюху. О. якісна ольфактометрія – визначення здатності людини сприймати і розрізняти запахи; о. кількісна ольфактометрія – визначення порогу нюху, часу адаптації, відновлення нюхової функції. ОНКОГРАФІЯ – плетизмографія внутрішніх органів (печінки, нирок тощо). ОНТОГЕНЕЗ – процес індивідуального розвитку організму,який охоплює весь життєвий цикл (з моменту утворення зиготи і до смерті). ОПІР ПРЕКАПІЛЯРНИЙ – гідродинамічний опір дрібних артерій, артеріол та прекапілярних сфінктерів. О. посткапілярний – гідродинамічний опір венул та дрібних вен. ОПІСТОТОНУС – судомна поза, викликана тонічними скороченнями м'язів спини та шиї із закиданням голови, витяганням кінцівок; виникає при пошкодженнях верхніх відділів мозкового стовбура. ОПСИН – білок, що входить до складу родопсину. ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ВІДПОЧИНКУ – режим відпочинку, який забезпечує повне відновлення фізіологічних резервів і функціональних можливостей організму. ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ДІЯЛЬНОСТІ – режим діяльності, при якому людина тривалий час підтримує потрібну продуктивність праці. ОПТИМУМ – рівень подразнення, при якому відбувається максимальна діяльність організму або тканини. Термін ввів М.Є. Введенський. О. білковий – кількість білків у їжі, необхідних для забезпечення потреби організму в білках і збереження гарного самопочуття, високої працездатності, достатнього опору інфекціям тощо. ОПТОГРАМА – фіксоване на сітківці зображення після дії його на адаптоване до темряви око або після обробки її розчином галуну. ОРГАЗМ – вищий ступінь любострасного відчуття, що виникає під час завершення статевого акту або при інших формах статевої розрядки. ОРГАН – частина організму, яка є еволюційно сформованим комплексом тканин, об'єднаних загальною функцією, структурною організацією та розвитком. ОРГАНІЗМ – окрема жива біологічна система; основні властивості: безперервний обмін речовин із зовнішнім середовищем, подразливість, здатність рости, розмножуватися тощо. ОРІЄНТАЦІЯ ПРОСТОРОВА – здатність людини визначати своє положення та характер переміщення у просторі відносно лінії горизонту, вектора сили тяжіння і оточуючих речей. ОСЕРЕДОК АВТОМАТІЇ СЕРЦЯ – ділянка провідної системи серця, яка генерує імпульси збудження, що викликають скорочення міокарда. О. а. с. гетеротопний – ділянка спеціалізованої тканини, розміщена в будь-якому місці нижче від синусного вузла, є джерелом ектопічного ритму серця чи екстрасистоли; о. а. с. номотопний – о. а. с., розміщений у синусо-передсердному вузлі; о. збудження – сукупність близько розміщених і одночасно фізіологічно активних нервових елементів ЦНС. ОСКОМА – підвищення чутливості здорових зубів до механічних, хімічних та інших подразнень, спричинене впливом на них слабких розчинів кислот, що входять до складу їжі. ОСМОРЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів і механізмів, погоджена діяльність яких спрямована на підтримку оптимального рівня осмотичного тиску, необхідного для нормальної життєдіяльності організму. ОСМОРЕЦЕПТОР – інтерорецептор, який належить до хеморецепторів і виділяється на основі вибіркової чутливості до змін осмотичного тиску тканинної рідини та крові. ОСТЕОРЕЦЕПТОР – полімодальний рецептор, розміщений в різних структурах кістки. ОСЦИЛОГРАФІЯ – графічна реєстрація коливальних процесів. О. артеріальна – графічна реєстрація коливальних процесів артеріальних судин. ОСЦИЛОСКОПІЯ – метод вивчення біоелектричних процесів шляхом візуального спостереження за допомогою осцилоскопа. ОФТАЛЬМОСКОПІЯ – метод вивчення стану дна ока – задньої частини внутрішньої поверхні очного яблука: сітківки, судинної оболонки та диска зорового нерва. П ПАЛИЧКИ СІТКІВКИ – фоторецептори, що містять зоровий пігмент – родопсин та забезпечують присмерковий зір, розміщені переважно на периферії сітківки. ПАЛЬПАЦІЯ – метод діагностичного дослідження окремих органів і частин тіла шляхом обмацування. ПАМ'ЯТЬ – властивість живої матерії сприймати, закріплювати, зберігати і відтворювати отриману інформацію. П. асоціативна – п., при якій елементи запам'ятованого пов'язані між собою асоціативно за суміжністю (в просторі або часі), подібністю або контрастом; п. довгочасна – п., що характеризується тривалістю збереження інформації, яка може бути прирівняна до тривалості життя організму; п. довільна – п., при якій фіксується увага на процесі запам'ятовування; п. емоційна – п. на певні почуття, емоції; п. зорова – п., при якій легше запам'ятовуються зорові образи; п. імунна – здатність організму відповідати імунологічною реакцією на повторний контакт з антигеном; п. короткочасна – п., яка характеризується тривалістю збереження інформації до кількох хвилин; п. логічна – п., при якій елементи для запам'ятовування зв'язані між собою певним логічним зв'язком; п. механічна – п., при якій елементи для запам'ятовування не зв'язані між собою; п. сенсорна – п., при якій не фіксується увага на процесах запам’ятовування; п. образна – п. на образи (зорові, слухові, тактильні тощо). п. рухова – п. на координацію та послідовність рухів; п. словесна – вид п., при якій краще запам'ятовуються слова; п. слухова – вид п., при якій краще запам'ятовуються звуки (напр., музика). ПАНЦИТОПЕНІЯ – зменшення в периферичній крові еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. ПАРАБІОЗ – 1) стан між життям та смертю збудливої тканини, що характеризується порушенням її фізіологічних властивостей. Термін ввів М.Є. Введенський; 2) спільне співіснування в експерименті двох (або більше) організмів, об'єднаних єдиною кровоносною та лімфатичною системами. ПАРАБІОНТИ – тварини з’єднані між собою в експерименті єдиною кровоносною системою. ПАРАГАНГЛІЙ – скупчення гормонально-активних клітин, що мають спільне походження з гангліями вегетативної нервової системи, у різних ділянках тіла; виробляють переважно катехоламіни і одночасно є додатковими органами нервової системи. ПАРАГЕВЗІЯ – виникнення смакових відчуттів без відповідних подразників. ПАРАГОРМОН – кінцевий продукт обміну речовин та життєдіяльності різних клітин, які мають специфічну дію і впливають на регуляцію органа чи клітини, де вони утворилися. ПАРАКІНЕЗ – мимовільний поліморфний стереотипний рух за типом гіперкінезу. ПАРАКРИННА ДІЯ – вплив гормональних речовин через міжклітинний простір без участі судинної системи на розміщені поруч клітини-мішені. ПАРАЛІЧ – розлад рухової функції, що проявляється у відсутності довільних рухів, спричинений порушенням структури та функції рухових (моторних) нейронів. ПАРАМЕТР – числова величина, яка характеризує стан будь-якої біологічної системи. ПАРАСИСТОЛІЯ – одночасне функціонування кількох конкуруючих осередків автоматії серця, кожний з яких генерує імпульси власної частоти. ПАРЕЗ – ослаблення рухових функцій зі зниженням сили м'язів, спричинене порушенням рухової системи на різних рівнях. ПАРЕСТЕЗІЯ – відчуття затерплості, свербіння, поколювання, жару, холоду тощо в різних ділянках тіла; спостерігається, наприклад, при порушенні кровообігу. ПАРОТИН – парагормон підщелепної залози, стимулює трофіку хрящової тканини, розвиток дентину зубів і кісткової тканини. ПАТЕРН – послідовність нервових імпульсів, які мають певне інформаційне значення. ПАУЗА – тимчасове припинення будь-якої дії. П. компенсаторна шлуночків – пауза після шлуночкової екстрасистоли серця; п. перед автоматична – час, необхідний для відновлення автоматії серця після блокади синусно-передсердного вузла; п. серцева – період між тонами серця; мала пауза відповідає систолі, велика – діастолі шлуночків. ПЕПСИН – протеолітичний фермент, що утворюється в шлунку за наявності кислоти з пепсиногену, активний при рН = 2,5-3,0. ПЕПСИНОГЕН – профермент пепсину. ПЕПТИДАЗА – група ферментів підшлункового та кишкового соку, які каталізують розщеплення пептидних зв'язків. ПЕРЕДАЧА НЕРВОВО-М'ЯЗОВА – передача збудження з нерва на м'яз за допомогою медіатору – ацетилхоліну. ПЕРЕМИКАННЯ УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНЕ – складна форма умовно-рефлекторної діяльності, при якій в різних експериментальних ситуаціях на один подразник виникає два (або більше) умовних рефлекси. ПЕРЕНАПРУЖЕННЯ – надмірне напруження, яке спричинює тривалі або незворотні несприятливі зміни у стані людини. ПЕРЕНЕСЕННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ – використання набутого раніше умовного рефлексу або його елементів у подібних чи нових умовах. ПЕРЕТИНКА БАРАБАННА – мембрана, яка відмежовує зовнішній слуховий прохід від барабанної порожнини. ПЕРЕТРАВЛЮВАННЯ ЇЖІ – розщеплення складних харчових речовин на простіші під впливом ферментів, які виробляються органами травної системи. ПЕРИМЕТРІЯ – метод вивчення периферичного поля зору. ПЕРИСТАЛЬТИКА – хвилеподібні ритмічні скорочення порожнистих органів, які поєднуються з рослабленням їхньої каудальної частини, що забезпечує переміщення вмісту в одному напрямку. ПЕРИЕЛЕКТРОТОН – феномен зміни збудливості та провідності нерва на відстані 2-2,5 см від місця прикладання постійного електричного струму; розрізняють перикателектро-тон та періанелектротон; термін ввів М. Є. Введенський. ПЕРИЛІМФА - в'язка рідина, що заповнює порожнину завитка, бере участь у проведенні звукових коливань. ПЕРІОД – відрізок часу, який охоплює закінчений процес. П. біологічного ритму – тривалість одного циклу коливань, фази тощо; п. вигнання – період серцевого циклу (частина систоли шлуночків), протягом якого кров виштовхується із шлуночків, охоплює фази швидкого та повільного вигнання; при тривалості циклу 0,8 с становить 0,25 с; п. віковий – період біологічного і соціально-психологічного розвитку людини; п. в, антенатальний – період розвитку людини від моменту злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет), тобто від утворення зиготи до початку пологів. Умовно поділяється на ембріональний і фетальний; п. в. грудний – період розвитку людини від 1 місяця до 1 року; п. в. ембріональний – перші 8 тижнів внутрішноутробного життя; п. в. зрілий – період розвитку людини від 20-55 років у жінок і від 21-60 років – у чоловіків; п. в. новонароджений – період розвитку людини від народження до 1 міс; п. в. літній – період розвитку людини від 55 до 75 років у жінок і від 60 до 75 років – у чоловіків; п. в. молодший шкільний – період розвитку людини від 7 до12-13 років; п. в. переддошкільний – період розвитку людини ві 1 року до 3 років; п. в. передшкільний – період розвитку людини від 3 до 7 років; п. в. підлітковий – період розвитку від 12 до 16 років у дівчат і від 13 до 17-18 років – у хлопців; п. в. постембріональний – період розвитку від зародкового до періоду статевого дозрівання; п. в. постнатальний – період розвитку людини від 1 місяця після народження; п. в. постпубертатний – період розвитку людини після завершення статевої зрілості; п. в. репродуктивний – період розвитку, протягом якого зберігається здатність організму до відтворення потомства; п. в. старечий – період розвитку людини від 75 років; п. в. фетальний – період розвитку людини від 8 тижнів внутрішньоутробного періоду до початку пологів; п. в. юнацький – період розвитку людини від 16 до 20 років у жінок і від 17 до 20 років – у чоловіків; п. дихальний – група дихальних циклів, яка завершується вставним вдихом; п. латентний – інтервал часу від початку дії будь-якого подразника до появи відповідної реакції; п. л. розслаблення – період, протягом якого після припинення збудження тонічні волокна ще не розслабляються; п. л. скорочення – час від початку подразнення до початку скорочення; п. наповнення – період серцевого циклу, частина діастоли шлуночків, складається з фаз швидкого та повільного наповнення при тривалості серцевого циклу 0,8с становить 0,25 с; п. напруження – період серцевого циклу (початкова частина систоли шлуночків), під час якого виникає напруження стінок шлуночків без зміни об'єму їхніх порожнин, охоплює фази асинхронного та ізометричного скорочення; при серцевому циклі 0,8 с становить 0,08 с; п. пресистолічний – період серцевого циклу, коли внаслідок скорочення передсердь кров надходить до шлуночків; при серцевому циклі 0,8 с становить 0,1 с. ПЕРІОДИЧНА ДІЯ ТРАВНОГО КАНАЛУ – періодичне посилення натщесерце моторної та секреторної активності органів травлення. ПЕРСОРБЦІЯ – транспорт речовин через міжклітинний простір. ПЕРЦЕПЦІЯ – цільне інтегральне відображення окремих речей та явищ зовнішнього світу, яке виникає під безпосереднім впливом фізичних подразнень. ПЕРФУЗІЯ – природне або штучне тривале кровопостачання органів, частин тіла або всього організму. ПИТНИЙ РЕЖИМ – порядок використання води для пиття з урахуванням виду діяльності, впливу зовнішнього средовища і стану організму. ПІГМЕНТ – речовина, що має відповідний колір. ПІДКРІПЛЕННЯ – дія подразника, який викликає безумовний рефлекс після індиферентного подразника, обумовлює надання йому сигнального значення та формування умовного рефлексу. П. імовірне – п., яке надходить після подання умовного сигналу випадково, але з певною імовірністю. ПІЄЛОСТОМІЯ – накладання фістули на миску нирки. ПІКРОТОКСИН – стимулятор ЦНС, антагоніст ГАМК. ПІЛОЕРЕКЦІЯ – скорочення волоскових м'язів шкіри. ПІЛОМОТОРНИЙ – збуджувальний м'яз, який піднімає волосся. ПІНОЦИТОЗ – процес поглинання клітиною рідин або колоїдних розчинів. ПІРИДОКСИН – водорозчинний вітамін, який міститься в зерні, м'ясі, рибі та інших продуктах; відіграє важливу роль в азотному та жировому обміні, синтезі серотоніну. жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|