Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів



жүктеу 4.46 Mb.
бет1/26
Дата27.06.2016
өлшемі4.46 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26





УДК 658.8(477)

Бакатова І. О.



Магістр 1 року навчання

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Ф
__________

© Бакатова І. О., 2014



ОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ
СТРАТЕГІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЗБУТОВИХ КАНАЛІВ

Анотація. Досліджено механізм формування маркетингової стратегії промислових під­приємств України на основі диверсифікації збутових каналів. Відокремлено основні проблеми диверсифікації збутових каналів промислових підприємств України. Запропоновано послідовну схему вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів.
Аннотация. Исследован механизм формирования маркетинговой стратегии промышленных предприятий Украины на основе диверсификации сбытовых каналов. Выделены основные проблемы диверсификации сбытовых каналов промышленных предприятий Украины. Предло­жена последовательная схема выбора маркетинговой стратегии на основе диверсификации сбытовых каналов.
Annotation. The mechanism of formation of marketing strategy of industrial enterprises of Ukraine on the basis of diversification of marketing channels is investigated. The main problems of diversification of marketing channels of industrial enterprises of Ukraine are identified. A consecutive scheme for choosing a marketing strategy is offered on the basis of diversification of marketing channels.
Ключові слова: маркетингова діяльність підприємства, маркетингова стратегія, диверсифікація збутових каналів, міжнародний ринок, маркетингові витрати.
Проблема формування збутової стратегії промислових підприємств України залишається актуальною на сьогоднішній день, оскільки динамічність зовнішнього середовища та особливості функціонування промислових підприємств України спонукають їх до постійного по­шуку нових можливостей реалізації продукції, що пов'язано саме із формуванням такої маркетингової стратегії, яка дозволяє оптимізувати поєднання збутових каналів на основі якісних і кількісних критеріїв.

Маркетингова стратегія є ключовою складовою маркетингової діяльності підприємства. Фун­даментальні та характеристичні аспекти маркетингової діяльності стали об'єктом досліджень багатьох вітчизняних вчених, таких, як: Н. Бутенко, В. Герасимчук, Т. Григорчук, А. Ковалев, Л. Ковален­ко, О. Оснач, В. Пилипчук, Н. Чухрай. Питанням маркетингової діяль­ності присвячені праці таких зарубіжних науковців, як: Г. Армстронг, Т. Внуковська, Б. Гераси­мов, А. Ель-Ансарі, Ф. Котлер, Е. Кофлан, А. Стрикленд, А. Томпсон, Л. Штерн та ін.

Метою даного дослідження є формування маркетингової стратегії промислових підприємств України на основі диверсифікації збутових каналів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

сформулювати проблеми диверсифікації збутових каналів промислових підприємств України;

запропонувати послідовну схему вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів.

Аналіз літератури показав, що в умовах динамічного ринкового середовища особливої актуальності набуває стратегія диверсифікації збутових каналів підприємства, що базується на основі вивчення каналів розподілу. Диверсифікація збутових каналів підприємства передбачає, насамперед, розширення постачальницьких і збутових можливостей підприємства. Диверсифікація методів та каналів збуту пов'язана зі створенням власної торговельної мережі підприємства, вибором оптимальних каналів реалізації своєї продукції та послуг, організацією післяпродажного обслуговування, зокрема доставки продукції [1, с. 121–125].

У сучасних умовах господарювання підприємства України недостатньо уваги приділяють процесу диверсифікації збутових каналів, що передбачає пошук такої маркетингової стратегії, яка буде врахо­вувати широкий спектр виробничих, логістичних і маркетингових показників підприємства і зменшить ри­зики підприємства під час виходу на зовнішні ринки. Вітчизняні підприємства не враховують якісні та кількісні критерії ви­бору оптимального збутового каналу чи їх поєднання, при цьому враховують лише специфіку діяльності виробничого підприємства та формують маркетинговий бюджет для потенційних збутових каналів [2, с. 254].

Ураховуючи зазначене, автором запропоновано схему прийняття управ­лінського рішення щодо вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів (рисунок).

Рис. Схема вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів


У процесі вибору маркетингової стратегії на основі диверсифікації збутових каналів ураховуються якісні характеристики збутових каналів і вдосконалено підхід до кількісного обґрунтування їх використання. Пропоноване вдосконалення у ході обчислення прибутку для кожного збутового каналу, а саме врахування маркетингових витрат, витрат на утримання служби маркетингу та на стимулювання активності посередників, дозволяє ширше та повніше обґрунтувати відповідні управлінські рішення, роз­ширити сферу прийняття управлінського рішення, при цьому зберігаючи врахування виробничих та логістичних характеристик.

Процеси вибору збутової стратегії на внутрішньому й зовнішньому ринках мають багато загального, однак варто враховувати, що структура зовнішнього середовища на міжнародних ринках відрізняється високим ступенем невизначеності. Тому вихід на міжнародні ринки пов'язаний з високим ступенем ризику й невизначеності, оцінювання цих ринків є пріоритетним завданням як для під­приємств, що мають досвід міжнародної діяльності, так і для тих, котрі виходять на ці ринки вперше [3, с. 79–80].

Зовнішнє середовище та організація не просто співіснують, вони взаємодіють найактивнішим чином та взаємопроникають, тому складність формування маркетингової стратегії прямо залежить від складності зовнішнього середовища, під яким розуміється кількість чинників, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника. Кількість чинників залежить від складності виробництва: кількості використовуваних початкових компонентів, технологій, рівня кваліфікації кадрів, асортименту та якості продукції, що випускається [4, с. 45–46].

Отже, розробляючи методичні положення формування марке­тингової стратегії промислових підприємств України на основі диверсифікації збутових каналів, необхідно враховувати якісні характе­ристики збутових каналів і кількісне обґрунтування їх використання з урахуванням виробничих,


маркетингових і логістичних витрат.
Наук. керівн. Юлегіна І. В.

____________


Література: 1. Дмитренко О. М. Види стратегії диверсифікації та особливості її реалізації / О. М. Дмитренко // Економіка АПК. – 2010. – № 2. – С. 121–125. 2. Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції вчених, студентів і практиків
/ голов. ред. С. В. Смерічевська. – Донецьк : "Комп'ютер", 2008. – 357 с. 3. Управління міжнародним маркетингом : навчальний посібник / І. В. Юлегіна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2009. – 148 с. 4. Управление маркетингом
в экономических систе­мах: теория, дидактика, практика / [Б. Н. Герасимов, Т. Н. Вну­ковская, В. И. Герасимчук и др.] // Управление экономиче­скими системами : монография. – Пенза : ПДЗ, СГАУ, 2012. – 139 с.

УДК 339.9:005.936.3:35

Векліч З. В.



Студент 4 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

© Векліч З. В., 2014



ЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ
НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. Розглянуто механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства та способи його впливу на ефективність суб'єктів господарювання. Виявлено основні показники оцінювання державної підтримки вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку.
Аннотация. Рассмотрен механизм государственного регулирования внешнеэкономической деятельности предприятия и способы его влияния на эффективность субъектов хозяйство­вания. Выявлены основные показатели оценивания государственной поддержки отечественных предприятий на внешнем рынке.
Annotation. The article reviews the mechanism of state regulation of foreign trade of enterprises and its impact on the efficiency of businesses. Key indicators for assessing public support to domestic
enterprises in the international market were identified.

Ключові слова: державне регулювання, зовнішньоекономічна діяльність, державна підтрим­ка, показники ефективності, механізм державного регулювання.
Держава відіграє важливу роль у ефективному розвитку економіки, причому необхідним є постійне балансування на межі регулювання та дерегулювання з метою уникнення надмір­ного втручання і виникнення небажаних диспропорцій.

Формування механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств для вирішення проблем щодо розвитку й ефективного використання виробничого та експорт­ного потенціалу України є на сьогодні актуальною проблемою. Значна кількість макроекономічних заходів, здійснених протягом років незалежності держави, свідчить не тільки про їх непослідовність та суперечливість, а навіть про регресивний вплив багатьох важелів та інструментів регулювання як на зовнішньоекономічну, так і на загальногосподарську діяльність вітчизняних суб'єктів підприємництва.

Питаннями розвитку регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства та підвищенням ефективності державного впливу займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: І. Багрова, Д. Стеченко, Т. Смовженко, І. Михасюк, Ю. Захарій, В. Андріанов, Б. Райзберга та ін. [1 – 7]. Однак необхідно приділити особливу увагу методам оцінювання ефективності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме тому метою даної роботи є визначення оптимальної системи оцінювання впливу держави на ЗЕД суб'єктів господарювання.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств потребує особливого підходу, який стимулюватиме їх до акумуляції фінансових і матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, а також створить передумови до постійного оновлення виробничих процесів, виробництва конкурентоспроможної продукції та виходу з нею на нові зовнішні ринки збуту чи розширення вже існуючих. Слід зазначити, що малі і середні підприємницькі структури не завжди здатні виробляти таку високотехнологічну, ресурсо- та капіталомістку продукцію, як великі. Тому вони природно співіснують один з одним, задовольняючи різні аспекти продуктових потреб ринку і можуть здійснювати виробничу кооперацію у формі субпідряду, франчайзингу, ліцензування тощо. Малі підприємницькі структури переважно зосереджені у сфері послуг, яка в розвинутих країнах виробляє значну частку ВВП, і тому їх роль як інфраструктурного та обслуговуючого чинника розвитку підприємств


є також надзвичайно важливою і незаперечною.

Ефективність державного регулювання необхідно оцінювати з двох боків. З одного боку, оцінюється ефективність діяльності держави як виразника національних інтересів, регулятора соціально-економічних процесів та органу, що впливає своїми обов'язковими приписами на умови функціонування ринкових суб'єктів, з іншого – як великого власника і суб'єкта ринку. В обох випадках критерії оцінювання державного регулювання різні. Що стосується оцінювання ефективності державного регулювання як виразника загальнонаціональних інтересів, то слід вказати на відсутність будь-яких критеріїв, що дозволяють оцінити вплив кожного його важеля на національну економіку. Універсального критерію оптимальності державної участі в ринковій системі немає. Питання про ефективність державного регулювання гостро стоїть і в Україні.

Основною економічною метою держави є забезпечення високого рівня життя громадян. Шляхи досягнення мети і його результати відображаються в показниках державного регулювання.

Як критерій ефективності державного регулювання економіки стосовно України може бути обрано розвиток продуктивних сил, що оцінюється в кінцевому рахунку через зростання добробуту. Якщо конкретизувати цей узагальнений критерій, то до критеріїв можна віднести спад або підйом виробництва (відсутність або наявність економічного зростання), ступінь керованості економікою


і соціальними процесами. Необхідно також включити в критерії ефективності підвищення ефективності виробництва (зростання продуктивності праці, ресурсозбереження). Крім того, для характеристики динаміки рівня державного регулювання можуть бути використані показники абсолютної
і відносної зміни обсягів фінансування, які дозволяють порівняти фактичні результати з даними минулих періодів і виявити сформовані тенденції в системі державної підтримки виробництва [8].

Ефективність державної підтримки можна оцінити як співвідношення між витратами бюджетних коштів, спрямованих на розвиток галузей, та отриманими результатами (ефектами) від їх застосування. Досягнуті ефекти можуть виражатися як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Їх можна розглянути на рисунку.


Рис. Показники оцінки ефективності державного регулювання ЗЕД підприємств


У складі цієї групи обчислюються такі групи показників:

а) індекс державної підтримки становить відношення індексу фізичного обсягу валової продукції національного господарства до темпів зростання реальних бюджетних витрат. Основні недоліки такого показника – необхідність приведення бюджетних витрат у порівнювальний вигляд, наявність лагу бюджетних інвестицій;

б) вплив державного регулювання на доходи і рівень рентабельності товаровиробників. У рам­ках цієї групи у світовій практиці використовується низка оцінних показників [9]:

AMS (aggregate measure of support) – агрегована міра підтримки, що показує ступінь впливу внутрішньої політики на умови міжнародної торгівлі.

Заходи державної підтримки виробників розділяють на ті, що впливають на умови світової торгівлі (міри "жовтого кошика": цінові субсидії виробникам, імпортні тарифи), і ті, що не чинять такого впливу (заходи "зеленої скриньки").

TSE (total support estimate) – загальна оцінка підтримки показує загальну суму трансфертів, яку отримає господарство від платників податків та споживачів у результаті політики підтримки галузі.

Більшість показників впливу державної підтримки на доходи і рівень рентабельності товаровиробників не враховують різницю валютних курсів, що ускладнює інтерпретацію цих коефіцієнтів та вказує на неточність;

в) бюджетна та народногосподарська ефективність державної підтримки. Ця група показників відображає точки зору конкретних товаровиробників, економіки країни, економіки регіону, бюдже­тів різних рівнів, муніципальних утворень, продавців ресурсів для галузі, покупців продукції та ін. Для оцінки суспільної ефективності рекомендується ряд методів, в основу яких цілком справедливо закла­дається приріст або додаток валового внутрішнього продукту (ВВП);

г) як окрема група показників економічної ефективності державного регулювання виділяється кумулятивний ефект бюджетного фінансування, який виражається сумою фінансових ресурсів, залучених на розвиток національного господарства внаслідок заходів підтримки. До їх числа слід віднести обсяг бюджетних і позабюджетних коштів всіх рівнів [10].

Таким чином, для оцінювання ефективності державної підтримки необхідно розраховувати


в однаковому співвідношенні всі групи показників, що забезпечить комплексність, точність, об'єктивність і достовірність отриманих результатів, а також їх практичне застосування.

Стимулювання вітчизняних територіально-виробничих систем є необхідним для формування у майбутньому українських багатонаціональних та транснаціональних корпорацій. Без такої підтримки науковий і виробничий потенціали України будуть лише використовуватися зарубіжними компаніями, а країна буде сприйматися на міжнародній арені як постачальник дешевої робочої


сили та сировини.
Наук. керівн. Бестужева С. В.

____________


Література: 1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства / І. В. Багрова, Н. І. Редіна, В. Є. Власюк та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – С. 580. 2. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К. : Вікар, 2003. – 262 с. 3. Смовженко Т. С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва : [монографія] / Т. С. Смовженко. – Львів : Вид-во ЛБІ НБУ, 2001. – 464 с. 4. Державне регулювання економіки / [І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І. Р. Михасюка ; Львівський національний університет ім. І. Франка. – Львів : "Українські технології", 1999. – 640 с. 5. Захарій Ю. Державне субсидування експорту як інструмент зовніш­ньоторговельної політики / Ю. Захарій // Зовнішня торгівля. – 1999. – № 1–2. – С. 188–190. 6. Андрианов В. Государственное управление: мировой опыт и российские реалии / В. Андрианов // Общество и экономика. – 2001. – № 11–12. – C. 117–129. 7. Экономика : учебник / под ред. Б. А. Райзберга. – М. : ИНФРА–М, 1997. – 720 с. 8. Крупін В. Є. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем : монографія / В. Є. Крупін ; НАН України. Ін-т регіональних досліджень ; наук. ред. С. О. Іщук. – Львів, 2009. – 218 с. 9. 3. Латинін М. А. Оцінка рівня державної підтримки аграрного сектора за допомогою конвенційних методів. [Електронний ресурс] / М. А. Латинін. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2005-1/txts/LATININ.htm. – Назва з екрану. 10. Joseph Heath. The Theory of interests / Joseph Heath // Journal of Business Ethics. – 2004. – № 53. – Р. 247–265.


УДК 336.71:339.178.3

Коровяковская А. В.



Студент 2 курса

факультета международных экономических отношений ХНЭУ им. С. Кузнеца
Ф
__________

© Коровяковская А. В., 2014



АКТОРИНГОВЫЕ ОПЕРАЦИИ
КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ

Аннотация. Исследованы особенности факторинговых операций в Украине. Проведен анализ развития данного процесса и его особенностей. Сформулировано понятие факторинга, раскрыто его содержание с позиции практического применения. Рассмотрены услуги, которые предоставляют западные факторинговые компании. Изучена правовая основа взаимоотношений фактора-посредника с клиентом.
Анотація. Досліджено особливості факторингових операцій в Україні. Проведено аналіз розвитку даного процесу і його особливостей. Сформульовано поняття факторингу, розкрито його зміст із позиції практичного застосування. Розглянуто послуги, які надають західні факторингові компанії. Вивчено правову основу взаємовідносин фактора-посередника з клієнтом.
Annotation. The features of Ukraine's factoring operations have been researched. Analysis of this process development and its features has been made. The concept of factoring has been formulated. Its content in terms of practical application has been disclosed. Services provided by western factoring companies have been considered. The legal basis of relations of factor-intermediary with the customer has been examined.
Ключевые слова: факторинг, факторинговое обслуживание, клиент, право регресса, дебитор, факторинговые операции, счета бухгалтерского учета, поставщик.
Актуальность темы исследования определяется тем, что высокий процент невозврата кредитов, сильная конкуренция, недостаток оборотных средств у торговых экспортно-импортных фирм и фирм-производителей, а также массовый выход отечественных предпринимателей на международные рынки заставили коммерческие банки искать новые направления надежного возвратного вложения средств, изыскивать новые способы привлечения клиентов.

Вопросы факторинговых операций коммерческих банков были расcмотрены в публикациях


таких специалистов, как: Максютов А. А., Жукова Е. Ф., Лаврушина О. И., Внукова Н. М., Гринева В. М., Великий Ю. М., Проскура О. Ю., Губарева И. О., Новоселова Л. А., Орехова С. А. и других [1 – 7].

Целью данной работы является изучение практического значения факторинга в экономике страны, необходимость исследования и использования разных услуг факторинга, возможности применения факторинговых операций отечественными производителями.

Основными задачами является: объяснить целесообразность использования факторинга поставщиками и покупателями.

Факторинг (от англ. factor – агент, посредник, маклер) является разновидностью комиссионной операции, сочетающейся с кредитованием оборотного капитала поставщика, и связан с переуступкой факторинговой компании неоплаченных долговых требований (счетов-фактур и векселей), возникающих между контрагентами в процессе реализации товаров и услуг. В настоящее время в мировой практике факторинг развился в универсальную систему обслуживания поставщика, включающую бухгалтерское, информационное, сбытовое, страховое, кредитное и юридическое обслуживание. Факторинг – это покупка банком или специализированной факторинговой компанией денежных требований поставщика к покупателю и их инкассация за определенное вознаграждение [3, с. 359]. Предметом договора факторинга может быть право денежного требования, срок платежа за который наступил (имеющееся требование), а также право требования, которое возникнет


в будущем (будущее требование).

Согласно Гражданскому кодексу Украины по договору факторинга (финансирование под уступку права денежного требования) одна сторона (фактор) передает или обязуется передать денежные средства в распоряжение второй стороны (клиента) за плату (в любой предусмотренный договором способ), а клиент уступает или обязуется уступить фактору свое право денежного требования к третьему лицу (должнику).

Сторонами в договоре факторинга является фактор и клиент. Клиентом в договоре факторинга может быть физическое или юридическое лицо, являющееся субъектом предпринимательской деятельности. Фактором может быть банк или другое финансовое учреждение, соответствии с законом имеет право осуществлять факторинговые операции.

В основе факторинга лежит переуступка неоплаченных долговых требований фактору, что является общим элементом для всех видов факторинга, описанных ниже. При этом факторинговые операции банков классифицируют следующим образом (таблица) [1, с. 216].


Таблица
Классификация факторинговых операций


Вид факторинговых операций

Определение

Национальные (внутренние)

Если поставщик, покупатели, а также фактор находятся в одной стране

Международные (внешние)

Если одна из трех сторон факторингового соглашения находится
в другом государстве

Открытые

Форма факторинговой услуги, при которой плательщик уведомлен
о взыскании долга с помощью фактора

Закрытые

Служат скрытым источником средств для кредитования продаж поставщиков товаров, так как никто из контрагентов клиента не осведомлен о переуступке им счетов-фактур фактору. В данном случае плательщик ведет расчеты с самим поставщиком, который после получения платежа должен перечислить соответствующую его часть фактору для погашения кредита [4]

С правом регресса, то есть обратного требования к поставщику воз­местить уплаченную сумму, или без подобного права

Данные условия связаны с рисками, которые возникают при отказе плательщика от выполнения своих обязательств, то есть кредитными рисками. При заключении соглашения с правом регресса поставщик продолжает нести определенный кредитный риск по долговым требованиям, проданным им фактору. Последний может воспользоваться правом регресса и при желании продать поставщику любое неоплаченное долговое требование в случае отказа клиента от платежа (его неплатежеспособности)

Факторинг без права регресса

Предполагает, что фактор-посредник при неоплате покупателем счетов в течение определенного срока (обычно от 36 до 90 дней) должен оплатить все издержки по взысканию долга в пользу кредитора (поставщика). В этом случае поставщик не несет риска по проданной им фактору дебиторской задолженности

Факторинг без финансирования

Подразумевает инкассирование фактором-посредником дебиторских счетов клиента. Исходя их этого клиент факторинговой компании или банка, отгрузив продукцию, предъявляет счета своему покупателю через фактора-посредника, задача которого состоит в получении причитающихся в пользу клиента платежей в сроки, согласованные клиентом (поставщиком) и покупателем в хозяйственном договоре

В договоре между клиентом и фактором-посредником может предусматриваться и право регресса, то есть право возврата фактором клиенту неоплаченных покупателем счетов с требованием погашения кредита. На практике факторинг с правом регресса применяется крайне редко. Факторинговые фирмы, как правило, весь риск неплатежа покупателя берут на себя.

Получив заявку поставщика, факторинговая компания или банк проводят такую же предварительную работу, как при выдаче обычного кредита. При этом оценивается кредитоспособность клиента, сфера его деятельности, виды выпускаемой продукции и возможности ее реализации, структура и длительность дебиторской задолженности, платежеспособность основных покупателей и т. д. При положительном решении фактор-посредник заключает с клиентом договор. В договоре может предусматриваться как рядовое кредитование клиента, так и обязательство по кредитованию продаж клиента в течение определенного периода. В последнем случае устанавливается лимит кредитования. Для определения размера лимита клиент должен представить факторинговой компании имеющиеся у него хозяйственные договоры с покупателями.

Современные западные факторинговые компании не только кредитуют своих клиентов, но и оказывают им самые разнообразные услуги: ведут бухгалтерский учет дебиторской задолженности; осуществляют консультации по вопросам рынков сбыта, цен реализации, организации расчетов, заключения хозяйственных договоров; осуществляют юридическое, транспортное, складское, рекламное, страховое и другое обслуживание [2, с. 479].

В этих условиях факторинг становится универсальной системой финансового обслуживания клиентов и его называют конвенционным. При такой форме факторинга клиент может существенно сократить свой штат служащих, что способствует снижению издержек по производству


и сбыту продукции. Но одновременно возникает риск почти полной зависимости клиента от факторинговой компании, поскольку такие отношения ведут к полному осведомлению фактора о делах своих клиентов, подчинению их своему влиянию и контролю.

В результате проделанной нами работы было выявлено практическое значение факторинга в экономике Украины, необходимость исследования и использования разных услуг факторинга,


а также применение факторинговых операций отечественными производителями.
Научн. рук. Возненко Н. И.

____________

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


©dereksiz.org 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет