11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| Данила Галицького, ред. Ярослав Ісаєвич (Львів: Інститут українознавства НАН України, 2001),
205. 66 Петро Довгань, “Дослідження центральної площадки Буського городища в 2009 р.,” Вісник Інституту археології 6 (2011): 217–218, рис. 5. 67 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 144–145; Петро Довгань і Наталія Стеблій, “Дослідження Буської археологічної експедиції у 2012 р.,” Вісник Інституту археології 7 (2012): 187; Петро Довгань, “Дослідження центральної площадки,” 144. 68 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 145, 151; Його ж. “Особливості північно-східної площадки,” 23–25; Його ж, “Північно-східна ділянка городища,” 359–362. 69 Йоахим Херрман, “Ruzzi. Forsderen . Liudi. Fresiti. К вопросу об исторических и этнографических основах “Баварского географа” (первая половина IX в.),” в Древности славян и Руси, ред. Борис Тимощук (Москва : Наука, 1988), 13–14. 70 Михайло Филипчук, “Слов’янський період в історії,” 23; Його ж. “Генезис прикарпатських городищ VIII–X ст. з позицій полісної структури суспільства (Постановка проблеми),” у Еволюція розвитку слов’янських градів VIII–XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр. Тези доповідей та повідомлень міжнар. ар хеолог. конференції, Львів, 27 –29 вересня 19 94 р., ред. Орест Корчинський, Володимир Шишак (Львів: НФВ “Українські технології”, 1994), 11. 23 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 археологічного кута зору, така кількість городищ і навіть відкритих поселень у досить обмеженому за площею регіоні є фантастичною і, вочевидь, не відповідає тогочасним реаліям. Хоча, такі відносні показники все ж засвідчують те, що територія бужан було густо заселеною. Утім, актуальний стан археологічної вивченості ареалу розселення цього племені, на жаль, не підтверджує цієї тези, що змушує нас розглядати структуру заселення території бужан у другій половині І тис. н. е. лише в загальних рисах. Перв існе ядро розселення носіїв празько-корчацької культури у досліджуваному регіоні варто пов’язувати із скупченням поселень поблизу Неслухова та Ріпнева 71 . Ранньослов’янський шар Неслухівського селища маловивчений і представлений лише фрагментами кераміки VІ–VIІ ст. 72 . Натомість, краще дослідженими є поселення Ріпнів І, ІІ та ІІІ, на яких виявлено низку об’єктів житлового та господарського призначення з керамічним матеріалом VI–VІІ ст. 73 . У VIII – на початку ХІ ст., попри продовження функціонування поселень Неслухів та Ріпнів І 74 , спостерігаються нові тенденції в заселенні. Передусім, мова йде про поширення заселення на береги допливів Західного Бугу, зокрема басейну Полтви, де виникають селища Кошелів ІІ, Кошелів ІV, Кошелів VІІ, Малий Дорошів V, Малий Дорошів VІ, Стронятин ІІІ 75 , Стронятин І 76 , Острів, Красне, Задвір’я 77 , Ременів ІV 78 , Андріївка VІ, Андріївка ІХ, Андріївка ХV 79 , Куткір ІІІ, Куткір ХV, Куткір ХVІІ , Куткір ХVІІІ 80 та ін. Придатними для заселення та господарської діяльності виявились також долини Золочівки (Скварява І 81 ), Барбари (Стрептів І, V 82 ) та Солотвини 71 Володимир Петегирич, “Поселенські структури V/VI–X ст.,”101–102, рис. 1. 72 Володимир Баран, Ранні слов’яни між Дністром, 204–205. 73 Витольд Аулих, “Славянские поселения у с. Рипнев,” 366–381; Володимир Баран, Ранні слов’яни між Дністром, 206–226; Наталія Стеблій, “Охоронно-рятівні роботи на черняхово- празькому поселенні Ріпнів-ІІ у 2003 р.,” Вісник Інституту археології 2 (2007): 92. 74 Володимир Петегирич, “Поселенські структури V/VI–X ст.,” 105–106. 75 Віталій Конопля та ін., “Розвідкові роботи в Жовківському районі,” Львівський археологічний жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|