Ларічєв Юрій Анатолійович Веда Слов’янська. Герметична філософія в доступному викладі. Євангеліє самому собі. Ця елітарна книга



бет4/15
Дата03.07.2016
өлшемі4.28 Mb.
#173569
түріКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

ЗБАГНЕННЯ ІСТИНИ
Прагнути до Істини — значить прагнути до ясності думки.

Щоб зробити відкриття, думка повинна зійти з кола звичних

банальних уявлень.
Кінець другого тисячоріччя. Стик епох. Століття переосмислення основ. Наука, побудована на піску розрізнених знань, намагається сплавити під собою камінь цілісності світогляду.

Свої шукання людина починає зі споконвічного питання: «Хто я? Куди йду? Навіщо живу?». І доки не усунуті протиріччя між наукою й релігією, на основне питання самоусвідомлення відповіді не буде.

Матеріалістичні блукання завели в тупик. Підсумок людського прагнення й страждання — тлін, порожнеча, нуль. І нема рації коптити небо заради примарного прогресу й нащадків. Посміються. І їхня доля така ж. Якщо ти стверджуєш, що людина — це біохімічний комп'ютер, а любов — програма, то цим самим ти заперечуєш себе. Відкидаючи Бога, ти відкидаєш себе.

«Якщо не розумієш, то хоча б повір», — закликає будь-яка релігія. І нічого не пояснює. Священні писання являють собою збірники запозичених зі стародавності суперечливих міфів і притч, дійсний зміст яких схований від непосвяченого ока. І тільки профан трактує іносказання буквально. Чим менше знаєш, тем менше сумніваєшся.

Але не буває віри без сумніву. Інтелект сучасної людини вимагає не віри, а впевненості. Він шукає пояснення й логічних обґрунтувань. Колись наука й релігія не були роз'єднані. І зараз підходить час. Коло замикається. Передчуття нової епохи. Лушпайка оман злетить. Залишиться вічне.
Наприкінці минулого століття Д.Івановський відкрив вірус — дрібна сполучна ланка між живою й неживою матерією, який потім влучно охрестили «кепською новиною, загорненою в білок». М.Аксьонов за 12 років до Г.Мінковського й А.Ейнштейна перший створив теорію про природу часу, як четвертої координати протяжності, але… був осміяний. Звичайна справа, адже «розумом Росію не зрозуміти». А на початку нинішнього століття В.Шмаков блискуче реконструював Священну Книгу Тота, яка, на жаль, мало кому відома.

Людська думка готується до головного: розуміння Енергії, Інформації й Часу.

Л.Бріллюен передбачив, що «зв'язок між енергією й інформацією рано або пізно виступить на перший план». М.Планк виразив ідеї Л.Больцмана у вигляді формули термодинамічної ентропії. Ентропія — «іду в себе» (грецьке), повертаюся усередину. Л.Сцілард, В.Котельніков, К.Шеннон підвели людство до розуміння математичної аналогії між термодинамічною й інформаційною ентропією. Л. Де Бройль вважав цю аналогію « найбільш важливою й найбільш гарною з ідей, підказаних кібернетикою». Це ж відзначав А.Колмогоров. «Може трапитися, що майбутня фізика включить як первинне, найпростіше явище — «здатність, подібну з відчуттям», і на її основі буде пояснювати багато чого іншого», — писав С.Вавілов. Батько комп'ютеризації Н.Вінер почав з ідеї уявлення інформації у вигляді послідовності бінерів « так-ні».

Працями багатьох поколінь усе підготовлене до прориву. Тобі залишилася сама малість.


Навколо тебе Світ. Сонячний і вогкий, що посміхається й ворожий, цікавий і нудний — він різноманітний і суперечливий. Банальна істина.

Природа створює найскладніші унікальні форми. Нічого однакового. Усе суще гранично лаконічне, доцільне й має завершений вигляд. Досконалість. Нічого зайвого. Не зменшити, не додати. І все це руйнується, умирає й знищується. Скнарість у засобах для творення й марнотратність при руйнуванні. Із захватом і сумом ти дивишся на круговорот творення, відмирання й відродження.

«Що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем». Але нічого не повторюється. І те, що в житті програне, назад не відіграти.

Людина, що прозріла, шукає щастя в пізнанні, але «хто множить пізнання, множить скорботу».

«Ах, душе моя, останнім часом мені стало важко жити. Я бачу,

що став розуміти занадто багато» (Л.Толстой).

Щастя миттєве. Мить, ... і воно вже в ностальгічній пам'яті. Вічну мить спокійного щастя відчуває або блаженний дебіл, або доконаний мудрець.

« Як ви можете бути щасливі, якщо у вас шляхетне серце?»

(Гієрага) .

Ти бачиш комбінацію величної гармонії й цілковитого абсурду, шукаєш сенс геніального й безглуздого сізіфового всесвітнього діяння... і не знаходиш.

Горішок то банальний, але попробуй розкуси.
«Що є Істина?» Христос утримався від метання бісеру, тому що Пілат не шукав відповіді в собі.

Істина — те, що є. Істина — те, чого немає. Для тебе немає того, чого ти не бачиш і не розумієш, що є присутнім за межами твого розуміння. Але Істина об'єктивна. І коли-небудь ти стикнешся з невідомим і поясниш незрозуміле.

Матеріальне. Форма має початок і кінець. Умирає те, що було породжено. Відроджується те, що було порохом. Вічна гра Енергії.

Духовне. Нескінченність. Вічність. Чому не було початку, тому й не буде кінця. Інформація. Істина незбагненна й нез'ясована, розпливчаста й невловима, нескінченно складна й проста одночасно. Розум бачить складність у гаданій наївній зовнішній простоті. Мудрість у заплутаній складності знаходить ясну простоту основи. І неможливо зрозуміти простоту, не подолавши складності.

«Подібне розуміє подібне». Вивчаючи й творячи у Світі, ти пізнаєш себе в ньому. Розуміючи себе, ти осягаєш Істину — Бога. Щоб побачити Бога, треба стати ним. Непізнане залишається Богом. Пізнане стає тобою. Удосконалюючись, ти будуєш себе.


Швидкий говорить: « Те, чого я не знаю, для мене не існує». Два підходи: що є, то й доведене; що доведене, те і є.

Істина, зрозуміла і,яка трактується односторонньо, вироджується в неправду. Істина народжується в одній голові як єресь і вмирає як забобон суспільства. Істина, роздута нескінченно, перетворюється у свою протилежність — в абсурд. Скільки заплутаних фраз придумали люди про Істину.


Істина парадоксальна й складається із взаємовиключних тверджень.

Приклад. А — не є В, отже, В — не є А. Звичний умовивід формальної логіки. Якщо хтось скаже: «А — не є В, але А и В — це те саме», те на вимовившого парадокс дивно дивляться. А даремно.

Щоб зрозуміти й розв’язати парадокс, треба піднятися вище його бінерності (подвійності) і знайти третє — об'єднуюче, узагальнююче, сукупне твердження. А це вже діалектична логіка. Таким чином, Істина все ж таки трійственна.

Згадай прочитане: «пара (хвиля) складається із крапок (часток), а кожна крапка (частка) — є пара (хвиля)». «Ціле складається із частин, але кожна частина — є ціле».

Ось тобі простий приклад. Копійка — є рєшка, але з іншої сторони копійка — це орел. Маєш троїстість (копійка — орел — рєшка), у якій дві взаємовиключні протилежності видні поперемінно, але обидві вони — те саме (копійка).

Істина — є єдність і збалансоване протиріччя протилежностей, які одна без одної існувати не можуть. Пояснений парадокс перестає бути парадоксом. Ось один із цікавих парадоксів людської натури — це «сміх крізь сльози». Усяка трагедія перероджується у фарс. Приклад: після польоту американців на Місяць римський папа высочайше вибачив Галілея.
Логос — Думка, що творить ( слово, що творить, енергія Слова) — це те, що ти бачиш, серед чого живеш і частиною чого ти сам є.

Іоанн почав Євангеліє із грецького гімну Логосу. « На початку був Логос, і Логос був у Бога, і Логос був Бог...» À-q-ììì — первинна вібрація Думки (I-XXII-XIII)1 . Ìrñëü — Думка і Слово. «Усе через Нього почало бути...»

Сказане Богом — є факт навколишньої дійсності, незаперечна Істина. І ти неспроможний заперечувати її. Якщо твоє «вчення» вимагає доказу надприродним дивом, воно неправильне.

Ти живеш посередині й усередині Божої Думки, яку називаєш Всесвітом. І сам ти — не що інше, як Його думка. «Що існує, тому вже наречене ім'я».


«...І нарекла людина імена всім скотам і птахам небесним і всім звірам польовим...»2

Людське мислення починається з позначення предметів. Позначаючи явище назвою, людина вкладає в знак своє розуміння. Так народжується поняття — символ. Символ — не є Істина. Символ — аналогія дійсності. Тому навіть найвищий Пророк не здатний висловити Істину, але лише більш-менш приблизну відповідність. Немає Істини в словах і писаннях, але у вчинках і діяннях.

Люди наївно чекають одкровення в словах. Протри очі. Боже одкровення століттями лежить перед твоїм носом.

Щоб пізнати невидиме, дивися уважно на видиме.


Істина за природою своєю не може бути ніким монополізована. Хто в цьому сумнівається, нехай спробує приватизувати веселку або посадити в клітку Сонце.
Древній предок малював вугіллям на скелі або креслив ціпком на піску. Зображуючи лева, він будував у розумі аналогію сили й могутності. Придумуючи притчі, він через подібність висловлював своє світорозуміння. Якщо Божа Думка (реальна дійсність) — це круговерть і комбінація явищ і подій, то людська думка — це комбінація понять (тотожностей).

Дерево, малюнок і слово «дерево» ідентичні, відповідні одне одному. Енергія тотожна Інформації. Але дерево — найскладніше реальне явище, а малюнок і слово «дерево» — тільки те, що зрозуміле й сказане людиною. Істина завжди конкретна, але наші поняття про неї розмиті.

От ти дивишся на перехожого, і комплекс почуттів обурює тебе. Ти відчуваєш Істину у всій її суперечливості. Але при твоїй спробі розповісти, Істина розчиниться в словах, тому що ти будеш пояснювати не її, а своє розуміння й тим самим розповідати про себе.

У прагненні висловлюватися точніше ми привласнюємо словам якомога більш вузький зміст. Малюнок більш ємний. Буває простіше намалювати, чим пояснити. Коли є можливість обходитися без слів, краще мовчати.

«Говори з Богом багато,а з людьми мало»

( З Ізборника для князів 1076 г.)

Чим глибше осягаєш Істину, тем рідше хочеться говорити. Чим більше балакаєш, тим неохочіше слухають. Мовчун виглядає розумнішим, доки не відкриє рот.
Щоб усвідомити, що відбувається і заглянути в майбутнє, треба пильно вдивитися в минуле. З даремною зарозумілістю ми ставимося до «наївного» світорозуміння прадавніх «дикунів». А ти припусти зворотне. Послухай предків з довірою й увагою. Тоді тобі відкриється глибокий зміст в «примітивних» переказах. Адже стерті з лиця Землі цивілізації, зникли народи, забуті мови, а казочки-то все пережили.

Дивитися в минуле — це значить дивитися в корінь.


Душа (підсвідомість) прадавнього пращура споконвічно відчувала Істину. Як і твоя. Він споглядав і вслухувався в себе.(Со – зерцаніє,споглядання) ( від слова «дзеркало») — створення у собі подібності побаченого, порівняння й зважування аналогій на вагах логіки.

Своє розуміння Бога, Всесвіту й Людини прадавні виклали в символічних малюнках. Так виникли Аркани Таро1 — найдавніше писання, відоме під іменем Священної Книги Тота. Вона складається з 78 окремих сторінок-малюнків (Арканів): 22-х старших і 56 молодших, які дійшли до нас у вигляді карт Таро. Синоніми слова «Аркан» — мотузка з петлею, (філософський) камінь, азот (АЗ ОТ).

У священних писаннях під словом «камінь» зрозуміло зовсім

не кругляк або цегла, а в слові «аз от» чується « Я-Батько»

(слов'янське поняття).

На картах Таро зображені людські фігури й різні символи. У цьому немає нічого дивного. Прадавні для простоти виражали будь-який принцип у вигляді людей, людиноподібних богів і їх взаємин.

Кожний Аркан — філософська доктрина, яку окремо від інших розглядати не слід, тому що вищий зміст ховається у взаємодоповнюваності всіх Арканів і їх дивно гармонічному розташуванні один за одним.
Походження й вік Священної Книги Тота визначити неможливо. Вона набагато старша за індо-арійську, шумерську і єгипетсько-грецьку цивілізації, не говорячи вже про іудейську.

Авторство найдавнішої філософії приписується Гермесу (іноді Гефесту), якого єгиптяни вважали Тотом — богом місяця, мудрості, листа й рахунку. Але, швидше за все Гермес — це збірний образ зусиль багатьох поколінь анонімних мудреців1 .

У грецькій міфології Гермес — вісник (посланник) олімпійських богів. У єгипетському варіанті цікаво звучить ім'я Гер-Мес. Гер — Гір(Гор) (бог сонця) — син Ізіди (богині мудрості, II) і її брата й чоловіка Осіріса (бога вмираючої природи, що й воскресає, XIII); мех — хутро, меш, месія, рятівник (евр.).

До речі, збірний образ авторів грецьких міфів і притч (аналогій) — Гомер (гомео — подібний, однаковий)2 .

Священна Книга Тота є основою й джерелом усіх існуючих релігій.

«Нечестивий не той, хто спростовує богів юрби, а той, хто приєднується до думки юрби про богів» (Епікур). Жерці, маги, волхви, ведуни, чарівники, філософи вищої присвяти ніколи не були ідолопоклонниками (язичниками). Багатобожжя було релігією простолюду, який поклонявся незрозумілим зображенням Арканів і сприймав міфи й притчі буквально. І сучасна юрба відрізняється від прадавньої тільки одягом. Численні застереження, обмовки й прямі свідчення Старого Завіту говорять, що прадавні євреї теж поклонялися безлічі богів, походження яких з Арканів досить явне.

Численні індійські, грецькі, слов'янські і т.д. божества, напівбоги, духи, ангели відповідають або Арканам Священної Книги Тота, або об'єктам карти зоряного неба.
Первісна мова символів (Арканів) загальнолюдська і не має потреби в перекладі. Але навіть навчившись читати (розуміти), ти не відразу вловиш зміст того, що в прадавніх малюнках сказане. Тому що люди, що жили тисячі років тому, думали зовсім не так, як ми. Мало навчитися перекладати з мови на мову. Отут треба навчитися перекладати з одного способу думати на іншій.

Підсвідомість оперує розпливчастими образами, символічний зміст яких схований від твого тверезого розуму, що думає словами. Ти не розумієш сюжети своїх снів, але відчуваєш щось узагальнююче — радість, тривогу, передвістя і т.д.

«Слово» і «розум» по-грецькому ― те саме. Уточни своє розуміння

гімну Логосу: « На початку був Розум, і Розум був у Бога, і Розум був Бог…»

М-И-Сль =М-І-Слово = М-І-Розум = М-І-Р = Мір (міраж).

Якщо ти зумієш розширити свою свідомість, коли твій розум розів'ється до рівня здатності логічно чітко пояснити (позначити) підсвідомі образи, ти підійдеш до порога саморозуміння. Тобі відкриється величезний світ (Небо), у якому поки що для тебе таємне стане явним3 . Це доступне тільки усунутому від суєти поглядові усередину.

Ні Вчитель, ні сакральний обряд присвяти не допоможуть тобі. Присвятити себе ти можеш тільки сам. Езотеричне знання тому й таємне, що його неможливо передати. Тому й спекуляцій довкола нього багато. Піди перевір.

Великі Аркани ТАРО в споконвічному дійсному арійсько-слов'янському трактуванні

1,(1),А,Аз 2,(2),в,Веді 3,(3),г,Глаголь 4,(4),д,Добро
5,(5),є,єсть 6,(6),s,Зело 7,(7),з,Земля 8,(8),и,Иже
9,(9),ф,Фіта 10,(10),i,И(Й) 11,(20),к,Како 12,(30),л,Люди
13,(40),м,Мислете 14,(50),н,Наш 15,(60),k,Кси 16,(70),o,Он
17,(80),п,Покой 18,(90),Ч,Червь 19,(100),P,Рци

20,(200),с,Слово 0/21,(300),т,Твердо 21/22,(400),оу,u,Ук
«Маючий мускус у кишені не кричить про це на базарі». Птаха видно за польотом, доброго молодця — за шмарклями.

Ось черговий чарівник збирає прочан. Він темний і неосвічений. Але він спритний, тому що навчився віщати короткими, ємними, обтічними, невизначеними, багатозначними фразами. І чим більше «таємниці» у його мовленнях, тем фанатичніше юрба розумних і грамотних людей

зважають на кожний його подих й дивуються. Як карасі на гачку в «ловця душ». З одних виходять «біси», інші зцілюються, треті зрять чудотворні бачення. Кожний за своєю вірою отримує плацебо(уявно всезцілюючий засіб).

Скептик позіхає. Цинік нервово посміюється. Мудрець спостерігає й мовчить, тому що розуміє природу інформації. Кожна людина формує її сама у собі. Розумний чує в мовленнях дурня більше, ніж той прагне сказати.

Коли людина слухає заради дурня, вона двічі дурень. Але ніколи не знаєш, де закінчується шарлатанство й починається геніальність.

«Дивно, як мало користі в мізках. З їхньою допомогою я довідався

куди менше, чим за допомогою першої ж дурочки, яка надумала в

мене закохатися» (Б.Шоу)1 .


Бабилу — врата2 бога; бабель — змішання (арамейське); Вавилон (XVI Аркан). Горді потуги логічного розуму пояснити словами підсвідомий (божественний) зміст Арканів привели до походження букв, цифр і безлічі синонімів. Відбувся поступовий поділ єдиної мови символів на мови слів. Але при цьому з'явилася пропасть нерозуміння розумом своєї підсвідомості. І тільки дитя вкушає Царство небесне ще при житті.

Алфавіти всіх мов мають єдине походження. Прадавній світ не був роз'єднаний, як нам видасться. Він вирував і взаємодіяв. Значеннєве коріння слів твого мовлення ти можеш виявити навіть у мертвих мовах давно збіглих народів. Добіблійні міфи й повір'я різних народів дивно подібні, тому що виходять із єдиного джерела — Священної Книги Тота. Звідси походять ворожильні руни (швидше, навпаки), передбачувальна китайська Книга Змін « І-Цзін», шахи, гральні кістки й карти.


Основою західного езотеризму є Каббала (ін.-евр., буквально — переказ) — містичний плин в іудаїзмі. Не плутай, кабала — (арабск.) боргова розписка, зобов'язання. Каббала виникла в 9-13 століттях з метою повернення філософії іудаїзму до втрачених прадавніх джерел. Писана Каббала. Усна наступність знань не переривалася.

Каббалисти стверджують, що Аркани походять з єврейських букв, і що єврейська мова була первісною. Це перевернене з ніг на голову твердження сприймай з точністю навпаки й з посмішкою. Іудейська думка дотепер не звільнилася від претензій на боговибраність. Цей ідеологічний вірус був і дотепер залишається причиною багатовікових страждань і гонінь талановитого й нещасного народу.

Буква не може бути старшою за символ, а священне писання — старшим за букви, якими написане. Древньосемітський (сінайський) лист 2-го тисячоріччя до н.е. являє собою набір символів-малюнків. За тисячу років до цього шумери вже писали клинописними буквами. Крітський лист (3-2 тис. до н.е.) також буквенний (22 букви)1 .
Діоген Лаертський ( 1-я пол. III століття) писав: «Заняття філософією, як деякі вважають, почалися вперше у варварів: а саме в персів <індо-арійська цивілізація> були їх маги, у вавилонян <шумери> і ассириян — халдеї, в індійців — гімнософісти, у кельтів і галлів — так звані друїди й семнофеї... Єгиптяни стверджують, що зачинателем філософії, збереженої жерцями й пророками, був Гефест <видимо,Гермес>, син Нілу, від нього до Олександра Македонського <356-323 до н.е.> пройшло 48863 роки... Маги проводили час у служінні богам, жертвоприносинах і молитвах..., міркували про сутність і походження богів, вважаючи богами вогонь, землю й воду; ...займалися гаданнями, проріканнями й стверджували, ніби боги є ними бачені, та й взагалі повітря повне видимостей, витікання яких помітно для зіркого ока... Єгиптяни... уважають, що світ кулястий, що він породжений і смертний; що зірки складаються з вогню, і вогонь цей, зменшуючись, дає життя всьому, що є на землі; що затемнення місяця буває тому, що місяць попадає в тінь землі; що душа переживає своє тіло й переселяється в інше».

Гермес — син Нілу? Це вказує або на міфічність особистості Гермеса, або є ознакою його незаконнонародженості. За звичаями багатьох народів, незаконних дітей матері пускали по воді в очеретяних кошиках, коробках і т.д. назустріч долі. Або батьки просто перевіряли: кидали у воду, не втопить, значить мій.

Ромула й Рема (засновників Риму) мати нехибно зачала від Марса й, народивши їх, відправила плавати в кошику по Тібрі. Принца Карну (героя індійського епосу «Махабхарата») мати народила від Сонця й пустила в плавання по Асві, але, сильно переживаючи, проводила його до Гангу. Плавав у ящику Транах (майбутній цар у Гімалаях). По Єфрату плавав у дитинстві Саргон Прадавній — перший семітський цар Вавилонії (2600 р. до н.е.).

Біблійний Мойсей був нащадком кровозмісного шлюбу Амрама і його рідної тітки по батькові. Очевидно, тому мати (і двоюрідна бабка одночасно) відправила його в кошику Нілом. Навряд чи можна повірити у фараонівську заборону родити єврейським сім'ям дітей чоловічої статі. Вони б просто вимерли.

Ім'я Мойсей співзвучно з дієсловом масшах — витягати ( з води), тобто рятувати (народ).


Текст Старого Заповіту сильно ідеологізований. Тому старозавітний бог виглядає злою, ревнивою й мстивою істотою. Національно-племінний бог, для якого народ Ізраїлю — богообраний, а всі інші — ізгої. Особливо сусіди єгиптяни, у чиїх жерців Мойсей (Моше, месія) підучився магії. Заодно й греки, чию блискучу філософську думку пізні редактори писань, м'яко кажучи, запозичили. Вавілоняни теж погані. Але редакторські виправлення не сховали древньошумерські (вавілонські) джерела біблійних притч.

Приписувати собі відкриття й досягнення загальнолюдської культури просто непристойно.


«Вихід» — геніальне виправдувальне обґрунтування сепаратизму політика, який, наобіцявши обітованих благ, вивів з Єгипту частина народу на Сінайський півострів. На маленькому п'ятачку, виходженому уздовж і впоперек пастухами й фінікійськими купцями, він морив народ і блудив туди-сюди сорок років, воюючи із сусідами, щоб зігнати зі споконвічної землі хананеїв і інших. Два покоління в ім'я національної ідеї лягло кістками в пустелі. Але ж у кожної людини унікальне життя, іншого такого не буде. Ніяка ідея не варта людського життя.

А що на обітованій землі? Одне рабство змінилося іншим. Оглянься на сучасність. Чи не те роблять нинішні політики зі своїми народами? Твоя воля завжди з тобою. Твій дух вільно дихає, де прагне.

Земної волі й справедливості вимагають ті, хто цього не розуміє.Але саме вони, призиваючи терпіти й голодувати в ім'я волі й прапора, самі не голодують і не терплять, тому що стосовно себе вони уважають головним — права людини. «Будь-яку ціну» завжди платить не той, хто агітує.

Красномовство для неправди — немов рум'яна для блудниці. Будь-який ідеолог починає обман з лестощів, з підхвалювания народу. А щоб ідеологія національної винятковості міцно й на століття засіла в головах поколінь, її з'єднали з релігією. Народу вселяли, що писання складалися не людьми, а самим Богом1 . Викликає здивування, коли рідний православний необрізаний панотець по простоті щиросердечній повторює це масонське лукавство.Євреї залишали обітований рай і до початку нової ери вже жили на всій території Римської імперії й були її громадянами «по народженню». А після Іудейської війни ( 66-73 рр.) вихід євреїв з Ізраїлю став масовим. За наступні 2 тисячоріччя їх споконвічно батьківщиною ( як і для інших прийшлих народів) стала Європа.

Євреями стали називати себе хазари після прийняття іудаїзму. Адже не зникли ж потім хазари безвісти в нікуди. Зараз уже не

відрізнити нащадків теперішніх прадавніх євреїв від хазар. На початку ХХ століття євреї становили значну частину населення міст: Києва — 10%, Львова (Лемберга) — 30% (русинів — 15%), Одеси — 30,5%, Полтави — 20%, Мінська — понад 50%,Полоцька — 50% і т.д. Історію повторили. Заново відтворена держава Ізраїль у ворожому оточенні піввіку воює сусідами, для яких ця земля теж давно стала споконвічною. Ізраїль існує завдяки пожертвуванням сіоністських організацій і західної допомоги. Тільки США офіційно виділяє 3 млрд. доларів щорічно, тобто майже по тисячі на кожного жителя1 .Сіоністський експеримент розбудив войовничий ісламський фундаменталізм, наслідки якого ще попереду. Вихід євреїв сильно збіднив культуру й вигляд населення багатьох європейських міст. Відроджуючи іврит, євреї самі присудили їдиш, а з ним умирає цілий шар культури. Кому стало краще? Ті що залишилися терплять із нами розруху. Не смій їх принижувати!


Сім раз відміряй, потім відріж. Бог створив духовне Небо й Всесвіт за шість днів. У сьомий день відпочивав. Чому саме за шість днів? Вдумайся в перші шість Арканів Священної Книги Тота.

Бог (Абсолют, Творець, Думка, Невиявлене, Непізнаване, нескінченне Єдине) з метою прояву симетрично роздвоївся на бінер: Інформацію й Енергію.

Єдине, роздвоївшись2, виявилося Трійцею: Творець (I) — думка; Інформація (II) — народжувана думка, (свєд,свєдєнія,відомості); Енергія (III) — думка, що народжує.(свєт, світло)

Творець тотожний Інформації. Творець тотожний Енергії. Інформація — не є Енергія. Інформація тотожна Енергії.




Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет