Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ
ВІДНОСИН
289
періоду (робочого дня, тижня, місяця та ін.). Застосування режимів
гнучкого робочого часу повинно сприяти найбільш доцільній організації
виробництва і праці, підвищенню його дисципліни і ефективності та
забезпечувати найкраще поєднання економічних, соціальних і особистих
інтересів працівників з інтересами виробництва. Застосування такого
режиму робочого часу врегульовується переважно локальними
нормативно-правовими актами.
Нині в Україні діють Методичні рекомендації щодо встановлення
гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці
та соціальної політики України від 4 жовтня 2006 р. № 359. Згідно з п. 1.2
Методичних рекомендацій, гнучкий режим робочого часу – це
така
форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для
працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів,
встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку,
закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня
.
Відповідно до п. 3.2 Рекомендацій, робота в умовах гнучкого режиму
робочого часу може бути організована за двома основними варіантами:
— при поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний
додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового
розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку,
закінчення та тривалості перерви на обід;
— при підсумованому обліку робочого часу працівник повинен
відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих
годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку
робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). В
цьому випадку
протягом встановленого облікового періоду працівник повинен
недопрацьовані впродовж тижня (місяця) години роботи відпрацювати в
інший час, а у разі коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано
понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано
відповідний час відпочинку.
При цьому тривалість роботи в окремі дні може бути як меншою, так
і більшою у порівнянні з тривалістю робочого дня, встановленою
правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Чергування є окремим специфічним різновидом режиму робочого
часу. КЗпП України не містять такої категорії як «чергування». У
радянський
період
чергування
регламентувалося
Постановою
Секретаріату ВЦРПС від 2 квітня 1954 р. «Про чергування на
підприємствах і в установах». Цей нормативний акт чинний в Україні, в
частині, яка не суперечить Конституції і законам. Чергування працівників
після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть
запроваджуватися у виключних випадках і тільки за погодженням з
комітетом профспілки. Не допускається
залучення працівників до
чергувань частіше одного разу ні місяць. У випадку залучення до
ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
290
чергування після закінчення робочого дня явка на роботу для працівника
як із нормованим, так із ненормованим робочим днем переноситься в
день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування чи роботи
разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості
робочого дня. Чергування у вихідні і святкові дні компенсуються
наданням протягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що й
чергування.
Правові акти містять низку обмежень і заборон на
використання
нічної праці.
Конвенція № 171 про нічну працю 1990 р. звертає увагу на те, що
робота в нічний час порушує нормальний біологічний ритм організму,
призводить до негативних наслідків для здоров’я, у тому числі раку та
ішемічної хвороби серця. При роботі вночі значно підвищується ризик
нещасних випадків.
Директива Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 р.
№ 2003/88/ЄС про деякі аспекти організації
робочого часу детально
регулює питання роботи в нічний час. «
Нічний період» розуміється у
Директиві як будь-який період тривалістю не менше семи годин, як він
визначений національним законодавством, який включає в будь-якому
випадку проміжок часу між 24 годинами і 5 годиною. Зауважимо, що
тривалість нічного часу в Україні значно вище, бо він знаходиться у
періоді між 22-ю і 6-ю годинами. Директива також оперує поняттям
«
нічний працівник», яким
вважають будь-якого працівника, який
протягом нічного періоду виконує при звичайному режимі
не менше
трьох годин свого щоденного робочого часу, а також будь-якого
працівника, який може бути задіяний для виконання протягом нічного
періоду деякої частини свого щорічного робочого часу, визначеної за
вибором зацікавленої держави-члена на умовах національного
законодавства після консультації з соціальними партнерами або шляхом
встановлення колективними договорами чи угодами, що укладаються між
соціальними партнерами на національному або регіональному рівнях.
Стаття 55 КЗпП України встановлює суворі заборони щодо роботи в
нічний час. Забороняється залучення до роботи в нічний час вагітних
жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176), осіб,
молодших вісімнадцяти років (ст. 192) та
інших категорій працівників,
передбачених законодавством. Робота жінок в нічний час не
допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 175 цього Кодексу.
Одна із
сучасних тенденцій встановлення режимів роботи
працівників – різноманітність форм організації та використання робочого
часу, які все частіше замінюють традиційні, жорсткі стандартні режими
(Г.Е. Слезінгер). Нестандартні режими робочого часу, як повного, так і
неповного, допускають різноманітне поєднання робочих годин і часу
Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН
291
відпочинку в одної особи або поділ робочого часу між двома особами
(А.А. Нікіфорова).
Директива Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 р.
№ 2003/88/ЄС про деякі аспекти організації робочого часу також
встановлює випадки,
в яких можливо встановлювати виключення в
організації робочого часу окремих категорій працівників, таких як:
1) керівні працівники чи інші особи, які мають самостійні
повноваження щодо прийняття рішень, з огляду на особливий характер
здійснюваної ними діяльності тривалість робочого часу не вимірюється
або не встановлюється заздалегідь, або може визначатися самими
працівниками;
2)
працівники, які працюють у сімейному бізнесі;
3) працівники, зайняті на літургійній службі церков і релігійних
співтовариств.
Достарыңызбен бөлісу: