СЕМАНТИКА АСОЦІАТІВ СЛОВА-СТИМУЛУ FEUER

Джерела сучасної концепції МС знаходимо в працях О. Горошко [8], Л. Етманової [26], О. Кубрякової [11], О. Леонтьєва [12], Й. Стєрніна [20], Є. Тарасова [21] та ін. Вивчення МС зводиться до широкого й вузького розуміння цього поняття. МС у широкому розумінні – це відображення об’єктивної дійсності у двосторонньому знакові, в якому поєднані уявлення про предмети й явища об’єктивного світу зі звукомоторними уявленнями. Йдеться про процес активного відтворення людиною минулого життєвого досвіду про предмети та явища, їхні зв’язки, які вербально й невербально декодуються. МС у вузькому смислі – це “відображення специфічної мовної структури в підсвідомості носія мови на рівні вмінь, пов’язаних з вибором і вживанням мовних засобів у процесі комунікації” [22, с. 77].

МС постає як найважливіша соціально-психологічна сила, яка бере участь у формуванні й творенні мовної особистості, спільноти як культурного представника етносу. Найбільш повну і об’єктивну характеристику національної МС можна отримати лише внаслідок вичерпного аналізу всіх зафіксованих контекстів уживання слова, а також експериментальним шляхом – комплексом психолінгвістичних експериментів зі словом [20, с. 290–291]. Все це свідчить про актуальність вибору теми статті, що зумовлена необхідністю продовження дослідження психолінгвістичних аспектів лексичної семантики, зокрема виявлення психологічно реального значення слова-стимулу Feuer “вогонь”, яке є значно ширшим і більшим за обсягом, ніж його лексикографічний варіант, експериментальне дослідження асоціативних зв’язків наведеного слова, специфіка його смислового наповнення у розрізі категорії “Емоції, почуття людини”.

Метою статті є виявлення семантики асоціатів слова-стимулу Feuer у свідомості носіїв німецької мови (на матеріалі спрямованого асоціативного експерименту).

Завдання:

– розкрити специфіку основних асоціативних експериментів: вільного, спрямованого (далі – САЕ) і ланцюгового;

– проаналізувати мовні особливості отриманих асоціатів слова-стимулу Feuer;

– визначити семантику досліджуваного слова-стимулу на основі отриманих асоціатів.

У сучасній психолінгвістиці залишається дискусійним питання розмежування понять “психологічний експеримент” (далі – ПЕ) і “асоціативний експеримент” (далі – АЕ).

Відомо, що вперше ПЕ було проведено ще в ХVIII ст. Спочатку він набув поширення у природничих науках, а з другої половини ХІХ ст. системно використовується у (експериментальній) психології [16, с. 50–51].

У традиційній системі розгляду ПЕ постає як “організована дослідником взаємодія між реципієнтом чи групою реципієнтів і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить” [15, с. 33]. Наведена дефініція вказує на присутність оцінно-вольового акту стосовно експериментальної ситуації, яка викликає певне емоційне збудження (за модальністю переживання – позитивне, негативне, нейтральне чи їх варіанти), та щодо кінцевої цілі діяльності (самореалізація, саморозкриття, самоусвідомлення чи ігнорування). Таке ціннісне ставлення до експериментальної ситуації можна з деяким застереженням розглядати як регулятор і активатор подальшої поведінки реципієнтів.

Розрізняють декілька основних різновидів ПЕ: “штучний, лабораторний, контрастуючий, формуючий” [6, с. 56], “природний” [15, с. 33]. Сюди належить і особливий вид ПЕ – “мисленний” [6, с. 56]. Отже, специфіка ПЕ полягає в тому, що в процесі взаємодії з експериментальною ситуацією індивід може розкрити для іншого, у тому числі і для експериментатора, свій внутрішній світ, своє ставлення до “штучного” світу, продемонструвати комунікативний чи діяльнісний потенціал, проявити багатогранність і багатство змісту концептуальної картини світу.

Стосовно АЕ, то більшість психологів схиляється до думки, що він є складовою, різновидом ПЕ і його механізмом [16, с. 17]. Тому розрізняють три основні види АЕ: вільний, спрямований і ланцюговий. При цьому вільний АЕ тлумачиться як “швидкісна” відповідь-реакція на стимул, що перша спала на думку: асоціат не обмежується ні формальними, ні семантичними особливостями. Часовий проміжок між стимулом і реакцією повинен бути мінімальним, тобто для розмірковування типу “що і як сказати?” часу немає [17, с. 30–35].

Стратегія САЕ націлена на звуження зони асоціативного пошуку, обмеження синтагматичних асоціацій і посилення орієнтації на парадигматичні відповідно. Саме така ідея – обмежити відповіді реципієнтів певними рамками – лежить в основі методики, розробленої Ч. Осгудом і його співробітниками. Ця методика відома під назвою “семантичний диференціал”. Зазначимо, що актуальність зв’язку слова-стимулу і реакції на нього змінюється, актуалізуються ті асоціати, що перебували на периферії асоціативних структур у перебігу вільного АЕ. Передбачається, що саме САЕ впливає на квантитативно-квалітативну конфігурацію семантичного простору слова-стимулу. В семантичному просторі асоціатів, стверджують Л. Засєкіна і С. Засєкін, репрезентовано не лише характеристики об’єктів, а й ставлення індивіда до них [9, с. 80]. Тому слід зважити також на той факт, що одержані асоціати є результатом граничного оцінно-суб’єктивно-об’єктивного “запиту” пам’яті респондентів про досліджуваний об’єкт і його зв’язки з групою об’єктів саме в перебігу САЕ. У цій граничності приховано динамізм, змінність, трансформацію семантичного простору асоціацій. Якщо змінити деякі умови САЕ, скажімо, тривалість, місцезнаходження, температурний режим чи санітарні вимоги, експериментатора, то якісні й кількісні показники асоціацій можуть бути діаметрально протилежними. Отже, САЕ примушує реципієнтів активізувати саме периферійну асоціативну зону, “миттєво” і без вагань вибрати й вербалізувати стереотипний чи індивідуальний асоціат у рамках не лише особистісного, але й історично-культурного досвіду.

Ланцюговий АЕ перегукується з вільним АЕ у формальному й семантичному плані. Натомість кількість відповідей-реакцій на слово-стимул у межах регламенту – найчастіше за 1 хвилину – повинна становити ланцюг. Експериментально доведено, що цей різновид АЕ має один суттєвий недолік – у ньому простежується значна залежність між послідовно прийдешніми реакціями. Часом виявляється, що відповідь-реакція є фактично не реакцією на початковий стимул, а реакцією на попередню реакцію, що стала новим стимулом. Позитивним чинником у ланцюговому АЕ є те, що саме завдяки цьому методу було виявлено дворівневу структуру абстрактного зображення (“позначуваного і означуваного”) [17, с. 31–32].

Як бачимо, поняття “АЕ” є вужчим за “ПЕ” і не відтворює дуже важливого його аспекту – активності індивіда, вибірковості його власних (свідомих) реакцій на впливи, що йдуть ззовні і мають елементи стихійності, неорганізованості.

Звичайно, розв’язання окреслених вище завдань передбачає врахування і того важливого факту, що німецькомовній традиції визначення поняття Feuer варіюється від автора до автора. Так, у “Wahrig” воно розуміється, по-перше, як лінгвокультурний концепт ВОГОНЬ, по-друге, як військовий термін, і, по-третє, як компонент складного слова, чий правопис може бути паралельним – композит пишеться разом, наприклад: feuerspeiend і окремо, як словосполучення, наприклад: Feuer speiend [30, s. 351–352]. “Langenscheidt” тлумачить Feuer як загальне поняття “стихія”, функціональну мовну одиницю, що обіймає, передусім, розмовний стиль мовлення, та як військовий термін [29, s. 385–386]. “Duden” надає поняттю Feuer суто генералізованого значення, майже позбавленого науковості, підкреслює його функціональне навантаження:

а) номінативна функція, що ґрунтується на ролі зорових аналізаторів у пізнавальних психічних процесах;

б) комунікативна функція, де формуються парадигматичні й синтагматичні зв’язки лексеми, зокрема:

– синонімічний ряд Feuer, Flamme, Flammen , Lohe (geh.), Lohen ,

– синонімічна пара Feuer – Brand. Цей процес супроводжується певним “шліфуванням”, що виявляється у стилістичних помітках, пов’язаних із таким різновидом контекстів, як “geh.” – “урочисто”, та граматичних помітках на кшталт – “множина”;

– словотвірна функція, яка апелює до способу словотворення, а саме: до словоскладання, як наприклад: Herd-, Holz-, Kamin-, Kartoffelfeuer; Artillerie-, Flak-, Gegen-, Kanonenfeuer [27, s. 376].

Узагальнено, природа Feuer є когнітивно-культурно-функціонально-лінгвістично-прикладною, для пізнання якої потрібен асоціативний контекст, і що просторішим він буде, то різнобічнішим буде асоціативне поле. Через переживання “загального, об’єктивного” смислу Feuer як “індивідуального, власного” – психологічно реальне значення слова-стимулу буде сприйматись значно ширше від лексикографічного чи текстуального значення, але вужче від концептуального відповідно [22, с. 77–78].

Перш ніж ми розглянемо семантику отриманих асоціатів Feuer, охарактеризуємо стисло матеріал дослідження та соціально-особистісні дані респондентів.

Респондентам – носіям німецькомовної культури (80 осіб: 59 жінок і 21 чоловіків у віці від 15 до 69 років) – було пред’явлено подразники у вигляді 25 слів-стимулів (всього – п’ять кластерів), щоб викликати асоціації, пов’язані саме із категорією “Емоції, почуття людини”. На кожне написане слово-стимул досліджувані повинні були дати те слово-асоціацію, що перше спало їм на думку. Форма проведення САЕ – письмова. Кількісно та якісно досліджуване явище презентують:

1) мегагрупи (Майнц (26), Мюнхен (26);

2) макрогрупи (Дрезден (8), Дюссельдорф (10);

3) мікрогрупи (Вупперталь (2), Галле (2), Кіль (2);

4) індивідуальні групи (Берлін (всього 3 особи), Гейдельберг (1), Дортмунд (1), Кельн (1), Мастріх (1), Мюнстер (1), Падерборн (1).

Рід занять: від учениць і учнів (3) до студенток і студентів педагогічних і філологічних факультетів університетів м. Майнц і Мюнхен, спеціалістів у різних галузях виробництва: а) технічній (8), б) медичній (5), в) соціальній (4), г) економічній (3), ґ) юридичній (3), д) обслуговування (2). Термін проведення САЕ – лютий–березень 2012 р.

Позицію слова-стимулу Feuer у вихідному списку кластера ІІ (імпліцитно) “Першоелементи світобудови” можна охарактеризувати як сильну, воно очолює наведений кластер. Головний ефект цієї позиції вбачається в реалізації власне категорії емоцій, актуалізації її асоціативних зв’язків гіпо-гіперонімічного характеру.

Попередньо відмітимо, що між вогнем і водою як першоелементів буття існує прямий зв’язок, що тримається на міцному ланцюзі – f асоціата Wasser становить 4. На фразеологічному німецькомовному матеріалі доведено, що паралелі “вогонь – людські почуття” і “вода – емоції” існують. Наведені стихії і емоційна сфера людини є ізоморфними за ознаками, властивими і першим, тобто вогню та воді, і другим, тобто почуттям та емоціям. Так, паралель “вогонь – людські почуття” ґрунтується на інтенсивному температурному вияві (тепло), захисті від зовнішнього світу, оцінній локалізації в обжитому/необжитому просторі, волюнтативі, руйнуванні, фізичних болісних відчуттях, незадоволенні. У свою чергу, паралель “вода – емоції” пов’язана зі швидкістю руху, плинністю, хвилеподібністю, силою, нестримною енергією, просторовістю, життєдайністю [14, с. 377–383]. Не важко зрозуміти, що тут природа емоцій співвідноситься із основними фізичними параметрами рідини, а почуттів – із хімічними властивостями психічної енергії відповідно. За В. В. Бойко, психічна енергія – це частина біопсихічної енергії, яка спроможна трансформуватись в інші її різновиди, наприклад, у механічну або теплову. Джерелом психічної енергії учений уважає головний мозок разом із каналами сприйняття різнорідної інформації – аналізаторами. Коли та чи інша енергія ззовні впливає на головний мозок, стверджує дослідник, вона приводить у дію нематеріальні або ідеальні, компоненти психіки. При цьому активується мислення, пам’ять, увага, уявлення, немовби оживають досвід і знання, що зберігаються в клітинах головного мозку, пробуджуються установки, цінності, потреби, зринають у свідомості раніше набуті звички, навички, вміння. Нематеріальний прояв психіки, на думку В. В. Бойка, не лише супроводжується енергією, він сама енергія. Слід акцентувати, що тут психічна енергія поєднується саме з емоціями, які виконують роль посередника у перетворенні матеріального у психічне, і навпаки [4, с. 10–17]. Енергетична теорія емоцій В. В. Бойка є інноваційним продовженням ідей, концепцій античних філософів про енергетичну структуру психічного (Фалес, Анаксімен, Платон, Аристотель).

Звернімося тепер до лінгвістичного аналізу отриманих асоціатів Feuer. Зазвичай, отримані асоціати інтерпретують комплексно за трьома напрямами: вже зазначеним лінгвістичним, психолінгвістичним і психологічним [13, с. 93]. Преференція лінгвістичного аналізу пов’язана із обсягом статті.

Нами зареєстровано 80 чи 100% асоціатів, що може свідчити про зацікавленість словом-стимулом, його актуальність, місце у внутрішньому лексиконі респондентів.

Асоціати – це не лише асоціативний процес, а й психологічно реальний результат цього процесу. Звідси теоретично випливає особливе значення МС для рівня відтворення асоціатів: цілком усвідомлений; швидше усвідомлений, ніж несвідомий; швидше несвідомий, ніж свідомий і несвідомий. Безумовно, буде помилкою дошукуватися прикладів серед отриманих асоціатів, релевантних наведеним рівням. Проте відповідність між цілком усвідомленим і несвідомим асоціатами є досить характерною. На наш погляд, основною ознакою, що відрізняє усвідомлений асоціат від несвідомого, є національно-культурна специфіка, підвалини якої складає ціннісний принцип [10, с. 12], наприклад, Feuer мислиться реципієнтами як Gefahr (2) “небезпека” (змістовий мінімум наведеного концепту виражається як “загроза втрати” [30, s. 396]), Kamin (3) “камін” (тут змістовий мінімум концепту пов’язаний із цегляною спорудою, що має прямий димар і призначена для опалення кімнати: доступ до вогню – відкритий [30, s. 536]), Waldbrand “лісова пожежа” (змістовий мінімум цього концепту релевантний небезпеці всього рослинного і тваринного світу лісу [29, s. 1204, 223]).

Стосовно несвідомих асоціатів, то їх можна співвіднести із метафоричним концептом, у структурі якого домінує образний елемент, наприклад, Feuer асоціюється як Busch “кущ, чагарник” (передбачаємо, що у центрі цього концепту – біблійний образ Неопалимої Купини), Fackel “смолоскип” (у цьому концепті простежується швидше образ “приборканого”, ніж “привласненого вогню”, оскільки йдеться про структуру смолоскипу – (дерев’яна) палиця із горючою речовиною вгорі [27, s. 360]). І усвідомлені, і неусвідомлені отримані асоціати адекватно репрезентують слово-стимул Feuer у часо-просторовому розрізі – зараз і тут. Вони можуть бути “зруйновані” лише іншим відтінком часу, зокрема: завтра, післязавтра чи через кілька днів тощо, іншим простором – не тут. Цю гіпотезу підтверджує наше пілотне дослідження, проведене у грудні 2011 р.

На формально-граматичному рівні отримані асоціати представляють три різновиди реакцій: 1) реакція-словоформа (57 чи 71,25%): Angst, Brand, Busch, Eis, Emotion, Fackel, Feuerwehr, Flammen (2), Gefahr (2), Hitze (8), Holzofen, Kamin (3), Leben, Leidenschaft, Licht (2), Liebe, Ofen, Rauchen, Rausch, Rot (3), Schmerz (2), Teufel, Verbrennen (2), Verbrennung, Verletzung, Waldbrand, Wärme (9), Wasser (4), Wunden, Zerstörung; 2) реакція-словосполучення (22 чи 27,5%): brennen, grillen, heiß (11), holz (2), rot (3), schön, warm, wütend, zerstörerisch; 3) реакція-синтагма (1 чи 1,25%): im Herzen.

Звертає увагу спосіб творення прикметника holz (2). Тут ідеться про процес ад’єктивації, суть якого полягає в тому, що іменник Holz переходить без участі будь-яких словотвірних засобів у категорію прикметників, тобто набуває значення якості, властивості, ознаки предмета або явища [19, с. 212]. Оскільки досліджуваний прикметник у лексикографічних працях [27, s. 504; 29, s. 557; 30, s. 504;] не кодифіковано, говорити про ступінь переосмислення твірної основи ми не можемо. М. Д. Степанова виокремлює два різновиди ад’єктивації: 1) завершений або повний, “коли дане слово вживається як узгоджений атрибут, що має відносні граматичні категорії роду, числа й відмінка, наприклад: glänzende Antwort, zufriedener Mensch, ernste Absichten, тощо” і 2) незавершений або неповний, “коли слово виражає ознаку предмета або явища лише в зв’язку з певною часовою співвіднесеністю цієї ознаки, тобто вживається лише як частина присудка – предикатив, пор.: er ist, war daran schuld; es tut, tat, wird mir leid tun” [19, с. 213]. Ми не ставимо за мету реконструювати функції новотвору чи виявити різновид його ад’єктивації. Нас цікавить, як уже зазначалося, психологічно реальне значення слова-стимулу Feuer. Лінгвістичні уроки, які “пропонує” нам ад’єктив holz (2), указують на реалізацію нереалізованих можливостей німецької мови, стійкість реліктових зв’язків імені й прикметника, пошуки респондентами додаткових ресурсів семантики слова.

До граматичних характеристик наведених асоціатів належать: функціональне навантаження мовних одиниць – слово (79 чи 98,75%) і словосполучення (1 чи 1,25%); значення слова, як слушно підкреслюють дослідники, – це його предметно-речовий зміст, а значення словосполучення – це певна характеристика предмета чи явища, через яку опосередковано називається предмет чи явище. Словосполучення поєднує щонайменше два компоненти, які в семантичній структурі словосполуки можуть втратити основні ознаки слова і насамперед значення, а слово містить один компонент, який може бути полісемічним, мати первинне або пряме й переносне або похідне, вторинне значення [1, с. 10–11].

Отже, 1) домінування слова зумовлене його номінативною функцією та завданням САЕ; 2) гомогенний характер лексико-граматичного класу слів – повнозначні частини мови: іменники (58 чи 72,5%), прикметники (20 чи 25%), дієслова (2 чи 2,5%); як незалежні частини мови наведені слова можуть виступати в реченні підметом, присудком, додатком, означенням чи обставиною; тут домінування іменників свідчить про предметність зв’язків слова-стимулу; 3) особливість форми викладу – іменники подаються без артикля, тобто акцентується значення, а не граматичні категорії: рід, число, відмінок чи категорії: означеність/неозначеність. Вибір останніх відбувається відповідно до значення кожного артикля і визначається вимогами спілкування, мовною ситуацією, змістом і намірами мовця.

Крім того, артиклі – це слова, а відсутність слова не може рахуватись як нульове слово; прикметники – в позитивній формі, за категорією – якісні (schön) і відносні (holz (2); дієслова постають як повнозначні мовні одиниці (brennen); 4) категорію числа – однина (Licht (2) і множина (Wunden); 5) тип словотворення: прості (Eis) (51 чи 63,75%), похідні (wütend) (26 чи 32,5%), складні (2 чи 2,5%); перевага простих слів може вказувати на хронологію асоціативних зв’язків слова-стимулу, які почали формуватися ще за часів індоєвропейського й германського етносів; 6) спосіб словотворення: суфіксальний (Wärme (9) (17 чи 21,25%), конверсивний (Rot (3) (5 чи 6,25%), префіксальний (Gefahr) (4 чи 5%), словоскладання (Wald+brand) (2 чи 2,5%); домінування суфіксального способу словотворення є показником лексичного узагальнення, вектором преференції класу понять [19, с. 74]; 7) походження мовних одиниць: питомі (71 чи 88,75%), запозичення (9 чи 11,25%): англ. grillen, лат. Fackel, Flammen (2), Kamin (3), Teufel, фр. Emotion; домінування питомих асоціатів – це існування насамперед однорідності етнічної культури. Звичайно, наведене твердження не поширюється на асоціативне поле всіх 25 слів-стимулів, адже кожне із них увійшло у словниковий фонд німецької мови в різний час і за різних обставин. Приміром, аналізоване слово-стимул належить до архаїчного лексико-семантичного прошарку і датується VIII ст., а запозичене Emotion є відносно новою мовною одиницею – ХVII ст. [28, s. 262, 220]. Між питомим і запозиченим – не лише темпоральна (900 років), а й топографічна (Франція) й пізнавальна прірва (термін “емоція” був уведений в науковий обіг Р. Декартом). Отже, запозичена лексика набуває статусу рушія, каузатора асоціативних процесів.

Найпоширенішою реакцією є реакція-словоформа, що може свідчити про той факт, що слова існують у фонді мовної пам’яті як віртуальні номінативні мовні одиниці, що активізують абстрактні (Leben) (40 чи 50%), конкретні (Holzofen) (10 чи 12,5%) і збірні поняття (Verbrennen) (1 чи 1,25%), категорії: “емоційно-психічне” (Angst) (6 чи 7,5%), “фарба” (Rot (3) (3 чи 3,75%), “процесуальність” (Verbrennung) (1 чи 1,25%), “терміни” (Teufel [30, s. 936]) (1 чи 1,25%). Поняття (абстрактні, конкретні, збірні) та категорії є мірою асоціатів Feuer. Їх співвідношення є прямо пропорційним: що більше понять, то менше категорій.

З психологічного погляду абстрагування – це когнітивний процес, спрямований у глибину предмета або явища з метою виділення в ньому його окремих (істотних і необхідних) властивостей [5, с. 32]. Саме завдяки абстрагуванню людина ізолює одні ознаки, властивості, зв’язки і відношення конкретного предмета або явища з численних інших його ознак. Отже, абстрагуючись від неістотного, у вогні реципієнти розкрили найбільш суттєві його властивості, як наприклад, термальність (Wärme (9), Hitze (8).

Узагальнено, значення асоціатів слова-стимулу Feuer актуалізується респондентами як:

– ознака (17 чи 21,25%): а) інтенсивно-термальна (heiß (11), warm), б) якісно-структурна (holz (2), в) естетично-аксіологічна (schön), г) гранично емоційна (негативний сенс) (wütend), ґ) гранично фізична (негативний сенс) (zerstörerisch);

– стан (10 чи 12,5%): а) процесуальний (Flammen (2), Leben, Rauchen, Verbrennen (2), Verbrennung), б) фізичний (Eis), в) психічний (Emotion), г) штучний (Rausch); основна фізична й хімічна властивість вогню (9 чи 11,25%): (Wärme (9);

– інтенсивність температурного вияву (8 чи 10,13%): (Hitze (8);

– прозора рідина (4 чи 5,06%): (Wasser (4);

– функціональна споруда в певній частині будинку, зокрема (жилій) кімнаті, кухні (4 чи 5%): (Kamin (3), Ofen); червона фарба (3 чи 3,75%): (Rot (3);

– кольорова ознака чи властивість (3 чи 3,75%): (rot (3);

– негативне фізичне й психічне переживання (3 чи 3,75%): (Schmerz (2), Leidenschaft);

– промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє (2 чи 2,5%): (Licht (2);

– загроза життю, існуванню (2 чи 2,5%): (Gefahr (2);

– процес термального перетворення й обробки об’єктів (2 чи 2,5%): (brennen, grillen);

– обсяг пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь (2 чи 2,5%): (Verletzung, Wunden);

– негативний емоційний стан (1 чи 1,25%): (Angst);

– полум’я, яке охоплює і знищує все, що може горіти (1 чи 1,25%): (Brand);

– просторові параметри (висота, ширина) дерев’янистих рослин, а також щільність росту цих рослин у природному середовищі (1 чи 1,25%): (Busch);

– форма переносного світильника (1 чи 1,25%): (Fackel); спеціально споряджена і навчена група чоловіків, які долають пожежі (1 чи 1,25%): (Feuerwehr);

– центральне місце локалізації в організмі людини, тварини (1 чи 1,25%): (im Herzen);

– мультифункціональний пристрій для опалення, варіння, смаження чи випікання, що працює тільки на дровах (1 чи 1,25%): (Holzofen);

– найвище духовне почуття людини (1 чи 1,25%): (Liebe);

– релігійний термін, що містить оцінку нестачі добра (1 чи 1,25%): (Teufel);

– різновид пожежі, обсяг і швидкість поширення якої визначаються насамперед структурою, щільністю, віком природного рослинного світу, типом ґрунтів (1 чи 1,25%): (Waldbrand);

– руйнація, знищення цілісності (1 чи 1,25%): (Zerstörung).

Різноманіття семантики розглянутих асоціатів Feuer засвідчує “енциклопедичну” множинність знань про стихію вогню, емоційно-оцінне ставлення респондентів до неї, а також указує на “багатоканальну семантичну мережу” зв’язків слова-стимулу зі значущими для реципієнтів предметами та явищами дійсності.

Якісний склад аналізованих асоціатів можна охарактеризувати як стереотипно-перехідний, зорієнтований на трансформацію і модифікацію значення об’єкта САЕ. Отримані асоціати ведуть до розуміння того, що певна універсальна система емоційних і культурно-національних цінностей і пріоритетів справді існує і що форми її лінгвістичного здійснення залежать від історичних умов, духу доби, типу особи як реального носія мовної свідомості й культури, мотивації й моменту (штучного чи природного) мовлення.

Стереотипами асоціацій Feuer є heiß (11), Wärme (9), Hitze (8), Wasser (4), Kamin (3), rot (3), Rot (3) – всього 41 реакція, різних – 39. Ці стереотипи розглядаємо крізь призму кількісних показників. Асоціати, що повторюються частіше ніж двічі, відносимо до стереотипів. Частоту 2 тлумачимо як маргінальну чи перехідну між стереотипами й індивідуальними асоціатами. Індивідуальні асоціати рідко збігаються із творчим чи креативним мисленням, як наприклад: Angst, Fackel, grillen, Leben, wütend. Лише за наявності певного тексту чи контексту комунікації можна стверджувати, що ілюстровані асоціати є самобутнім феноменом.

Домінування серед асоціатів heiß (11) релевантне не стільки емоційному досвіду і знанням реципієнтів (51 особа чи 63,75% аудиторії у віці від 15 до 29 років), скільки афективному й модальному ставленню до осмислюваного й пережитого, естетичного й етичного. Усвідомити вогонь як щось гаряче, жарке – означає усвідомити його інтегральну позачасову термальну норму. Дотичне відчуття інтенсивності температури – це насправді перехід до іншої, граничної для людини, “понадтермальної” норми буття. Хронологія смислового наповнення вогню постає у вигляді: язичницьке → християнське → католицьке проходження через вогонь – засіб очищення “інобуття” в людині, спосіб виходу за межі людських можливостей, форма сходження до самого Бога [10]. Отже, жити в світі, позбавленому “понадтермальної” норми буття, – означає втратити температурно-оцінний дотик (Wärme (9), Hitze (8), не ідентифікувати інші природні стихії, їхнє рятівне й одночасно нищівне начало (Wasser (4), безстрашно співіснувати і співвзаємодіяти з вогнем у обмеженому, обжитому, “своєму” просторі (Kamin (3), не розрізняти яскравих кольорових ознак (rot (3), і, зрештою, не надавати значення фарбам, що збуджують нервову систему людини (несвідоме середовище її інтелекту [25, с. 121]) (Rot (3).

Ще один важливий момент заслуговує на підкреслення. У семантичній структурі отриманих асоціатів (80) виділяються чотири основні різновиди сем: 1) негативні (Schmerz (2), wütend) (35 чи 43,75%), 2) подвійні: семи мають як негативне, так і позитивне значення (Licht (2), warm, brennen) (29 чи 36,25%), 3) нейтральні (Kamin (3), holz (2) (14 чи 17,5%), 4) позитивні (Liebe, schön) (2 чи 2,5%). Домінування у семантичній структурі асоціатів негативних сем може вказувати на значущість і місце негативних сторін вогню в житті респондентів, осмислення його негативних функціональних характеристик, зсув у способі інтерпретації дійсності, тенденцію до переоцінки цінностей, що відбулася на початку ХХІ ст. і в емоційній сфері етносу, і у вербальному її осмисленні, а також мінливість інтересів, умотивованих бездуховною дійсністю, чи кризу прояву емоцій.

1. 
   Арделян О. В. Фразеологізми як одиниця мови / О. В. Арделян // Сучасні дослідження з іноземної філології : [зб. наук. пр.] / [відп. ред. М. П. Фабіан]. – Ужгород : ПП “Графіка”, 2011. – Вип. 9. – С. 9–16.
   
2. 
   Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. – М. : Прогресс, 1990. – С. 15–32.
   
3. 
   Бєлєхова Л. І. Словесний образ в американській поезії : лінгвокогнітивний погляд : [монографія] / Лариса Іванівна Бєлєхова. – М. : ООО “Звездопад”, 2004. – 376 с.
   
4. 
   Бойко В. В. Психоэнергетика / Виктор Васильевич Бойко. – СПб. : Питер, 2008. – 416 с.
   
5. 
   Большой толковый психологический словарь : в 2-х т. / [под ред. А. Ребер]. – М. : ВЕЧЕ, 2003. – 1152 с.
   
6. 
   Бродовська В. Й. Тлумачний словник психологічних термінів в українській мові / В. Й. Бродовська, І. П. Патрик, В. Я. Яблонко. – К. : Професіонал, 2005. – 224 с.
   
7. 
   Гачев Г. Д. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос / Георгий Дмитриевич Гачев. – М. : Прогресс, 1995. – 480 с.
   
8. 
   Горошко Е. И. Языковое сознание (ассоциативная парадигма): дисс. … доктора филол. наук : 10.02.19 / Горошко Елена Игоревна. – М., 2001. – 553 с.
   
9. 
   Засєкіна Л. В. Психолінгвістична діагностика : [навч. посібник] / Л. В. Засєкіна, С. В. Засєкін. – Луцьк : Вежа, 2008. – 188 с.
   
10. 
    Карасик В. И. Культурные доминанты в языке / В. И. Карасик // Языковая личность : культурные концепты : [сб. науч. тр.] / [отв. ред. В. И. Карасик]. – Волгоград : Перемена, 1996. – С. 3–16.
    
11. 
    Кубрякова Е. С. Языковое сознание и языковая картина мира / Е. С. Кубрякова // Филология и культура : [материалы ІІ Междунар. конф.] / [отв. ред. Н. Н. Болдырев]. – Тамбов : ТГУ имени Г. Р. Державина, 1999. – Ч. 3. – С. 6–13.
    
12. 
    Леонтьев А. А. Языковое сознание и образ мира / А. А. Леонтьев // Языковое сознание : парадоксальная реальность. – М., 1993. – С. 16–21.
    
13. 
    Мартинович Г. А. Опыт комплексного исследования данных ассоциативного эксперимента / Г. А. Мартинович // Вопросы психологии. – 1993. – № 2. – С. 93–99.
    
14. 
    Михайлишин У. І. Відображення космогонічних уявлень у фразеологічних одиницях крізь призму першоелементів буття : образи вогню та води / У. І. Михайлишин // Сучасні дослідження з іноземної філології : [зб. наук. пр.] / [відп. ред. М. П. Фабіан]. – Ужгород : ПП Підголіцин П. Ю., 2006. – Вип. 4. – С. 377–387.
    
15. 
    Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : у 2-х кн. : [підручник] / Лідія Ернестівна Орбан-Лембрик. – К. : Либідь, 2004. – Кн. 1 : Соціальна психологія особистості і спілкування. – 2004. – 576 с.
    
16. 
    Психологічний словник / [за ред. В. І. Войтка]. – К. : Вища школа, 1982. – 216 с.
    
17. 
    Ситникова Е. Свободный ассоциативный експеримент : его место в ряду других методик описания внутреннего лексикона человека / Е. Ситникова // Науковий вісник Херсонського державного університету : [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В. Олексенко]. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2011. – Вип. 13. – С. 30–35.
    
18. 
    Сливка Н. Т. Універсальні концепти: пріоритетність когнітивного над семантичним / Н. Т. Сливка // Сучасні дослідження з іноземної філології : [зб. наук. пр.] / [відп. ред. М. П. Фабіан]. – Ужгород : ПП “Графіка”, 2011. – Вип. 9. – С. 441–447.
    
19. 
    Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка / Мария Дмитриевна Степанова. – М. : Изд. лит. на иностр. языках, 1953. – 376 с.
    
20. 
    Стернин И. А. Значение в языковом сознании : специфика описания / И. А. Стернин // Речевая деятельность. Языковое сознание. Общающиеся личности : [ХV Междунар. симпозиум по психолингвистике и теории коммуникации : тезисы докладов] / [гл. ред. Е. Ф. Тарасов]. – Калуга : ИП Кошелев ; Изд-во “Эйдос”, 2006. – С. 290–292.
    
21. 
    Тарасов Е. Ф. Языковое сознание / Е. Ф. Тарасов // Вопросы психолингвистики. – 2004. – № 2. – С. 34–47.
    
22. 
    Терехова Д. І. Психолінгвістичний аспект зіставного вивчення лексичної семантики / Д. І. Терехова // Проблеми зіставної семантики : [зб. наук. ст.] / [відп. ред. О. О. Тараненко]. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2007. – Вип. 8. – С. 74–79.
    
23. 
    Уфимцева Н. В. Предисловие / Н. В. Уфимцева // Славянский ассоциативный словарь : русский, белорусский, болгарский, украинский / [Н. В. Уфимцева, Г. А. Черкасова, Ю. Н. Караулов, Е. Ф. Тарасов]. – М. : АСТ : Астрель, 2004. – С. 3–16.
    
24. 
    Фрейденберг О. М. Поэтика сюжета и жанра / Ольга Михайловна Фрейденберг. – М. : Лабиринт, 1997. – 448 с.
    
25. 
    Шереметева Г. Магическая сила цвета. Семь цветов здоровья : [практ. пособие по цветотерапии] / Галина Шереметева. – М. : Амрита-Русь, 2008. – 336 с.
    
26. 
    Этманова Л. А. О понятии языкового сознания / Л. А. Этманова // Вестник МГЛУ. Языковое сознание и культура. – М. : МГЛУ, 2005. – Вып. 511. – С. 163–169.
    
27. 
    Duden Das Bedeutungswörterbuch / [hrsg. von der Dudenredaktion]. – Mannheim : Dudenverl., 2010. – Bd. 10. – 1151 s.
    
28. 
    Kluge Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache / Friedrich Kluge. – Berlin : Walter de Gruyter, 1999. – 921 s.
    
29. 
    Langenscheidt Großwörterbuch Deutsch als Fremdsprache / [hrsg. D. Götz, G. Haensch, H. Wellmann]. – München : Langenscheidt KG, 2008. – 1307 s.
    
30. 
    Wahrig Wörterbuch der deutschen Sprache / [hrsg. u. neu bearb. von R. Wahrig-Burfeind]. – München : Dtv, 2007. – 1151 s.