З українського літературного слововживання



бет2/57
Дата07.07.2016
өлшемі3.27 Mb.
#184063
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57


Українська абетка

Аа Бб Вв Гг Ґг Дц Ее Єє Жж Зз Ии Іі Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя



А1. Як назва літери вживається в с. р.: мале а; як назва звука вживається в ч. р.: довгий а, ненаголошений а.

А2 - ЖЕ, Ж

А, спол. 1. Вживається для приєднання речень, які доповнюють, пояснюють, розкривають, у яких протиставляється зміст попереднього речення тощо. Страшно впасти у кайданах, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі (Т.Шевченко); Не питай старого, а бувалого (М.Номис); Коли ідеш ти самотою, Хоч яка твоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа (М.Рильський).

2. діал. Вживається у значенні сполучника "і". Коню сивий, будь щасливий а не спотикайся (П.Чубинський); Тисячі а тисячі усіх отих кутків, закутків, криївок, схованок, невідшуканок дивилися на нього сміливо-чорними очима (Г.Хоткевич); На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги а розпуки (Б. Лепкий).

Же (після приголосних), ж (після голосних). Використовується з тим самим значенням, що й а 1. На городі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях, мати ж його дуже ласкава і привітно до всіх ставилась (Марко Вовчок); Радісно в квітня тріпоче серденько, з грудей же могутніх пісня іллється (М.Коцюбинський).

А... Префікс, уживаний на позначення заперечення, відсутності або недостатності означуваного явища, дії, процесу, властивості тощо: аморальні вчинки, атипова пневмонія.

АБАНДОН, -у. Відмова власника судна чи вантажу від своїх прав на застраховане майно на користь страхової організації для одержання від неї певної страхової суми.

абетка див. азбука.

абетковий див. азбучний.

АБИ-АБИ, присл. розм. Дуже мало. А має аби-аби з голоду не пропасти (А. Головко).

АБИДЕ - АБИ ДЕ

Абиде, присл. Хоч де, в будь-якому місці. Та я абиде захропу (Словник Б.Грінченка); Свої мішки вони складали під лави.., не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (А.Хорунжий).

Аби де, спол. з присл. Вона не любила Грицька і пішла за його, аби де прихилитися з дитиною (Б.Грінченко); – Відкіля взяти тілько людей, щоб за татарвою ганятися? Лише на Запорожжі, на Січі знайдеш таких охочих., їм аби де коней і зброї (А.Чайковський).

АБИКОЛИ - АБИ КОЛИ

Абиколи, присл. Хоч коли, в будь-який час. На дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і абиколи (Словник Б.Грінченка).

Аби коли, спол. з присл.

АБИКУДИ - АБИ КУДИ

Абикуди, присл. Хоч куди, в будь-яке місце. Не так спроста погодиться абикуди їхати (І.Ле); Корній.. дивиться абикуди, нічого не бачить (Леся Українка).

Аби куди, спол. з присл.

АБИ-ТО - АБИ ТО

Аби-то, присл. розм. Як-небудь, так собі. На Марину Карповну він не дуже задивлявся і слухав річ про неї теж аби-то (Панас Мирний); Він усе робить аби-то (Словник Б.Грінченка).

Аби то, спол. із займ. Одбери мені життя чим хочеш, аби то була почесна зброя (Леся Українка).

АБИХТО - АБИ ХТО

Абихто, абикого, займ. Будь-хто, кожний. – Слова, фрази!.. – шепотить Хо. – Се абихто зможе (М.Коцюбинський); Кому не звісно, що губернатор так аби з ким не поцілується (Панас Мирний).

Аби хто, спол. із займ. Охрім був чоловік добрячий: аби кого побачив у біді, зараз вирятує (Марко Вовчок); Біля дівчат походжає найстарша робітниця, вона настановлена, щоб глядіти, аби хто чого не зіпсував чи не вкрав, аби робота йшла сквапно та справно (Леся Українка).

АБИЧИЙ - АБИ ЧИЙ

Абичий, абичийого, займ. Байдуже чий, належний будь-кому. Отак чини, як я чиню, Люби дочку абичию – Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Т. Шевченко); – Чиї мені чоботи взути? – Бери абичиї!

Аби чий, спол. із займ.

АБИЩО - АБИ ЩО

Абищо, абичого, займ. Байдуже що, що-небудь; дрібниця, ніщо. Набери Христі хоч абищо на кофту (А. Головко); Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Ю.Шовкопляс); Це він вигадує на те, щоб Сучок його мав не за абищо (Б.Грінченко).

Аби що, спол. із займ. Аби що запримітив Грицько за Василем зараз і вибива йому очі, на глузд піднімає (Панас Мирний); Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: – Кінчили повітку Химці? (А.Головко); Мимо Катуша теж не можна було пройти, аби чого не сталося (Г.Хоткевич).

АБИЯК - АБИ ЯК

Абияк, присл. Як-небудь, сяк-так, погано; недбало, неуважно. – Я не оженюсь абияк, заплющивши очі. Мені треба такої гарної, щоб була як намальована (І.Нечуй-Левицький); Не можуть навіть як слід умивальника приладнати! Все недороблене, все абияк!.. (Б.Антоненко-Давидович); Абияк упорала дітей (А.Головко); Грубо, абияк підбілені голі стіни (С.Васильченко).

Аби як, спол. з присл. Буду йому слугою, аби як віддячити за допомогу.

АБИЯКИЙ - АБИ ЯКИЙ

Абиякий, абиякого, займ. Будь-який, звичайний, перший-ліпший; недоброякісний, поганий. Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі (С.Васильченко); Одежа на ньому абияка (Г.Квітка-Основ’яненко); Конспіратор з нього був абиякий (М.Рильський).

Аби який, спол. із займ. Та й пішлося так, що аби яке свято, то або Чайчиха в нас, або наша мати у Чайчихи (Марко Вовчок).

АБО , спол. Вживається на означення того, що предмети або явища періодично чергуються чи змінюються і т. ін.: вчора або позавчора, він або я, пошукай на полиці або в шафі, або пан або пропав, земноводні, або амфібії. Оце посаджена рядами тополя чорна, або ще її звуть українська, чи граціозна (О.Гончар).

АБО2, част. розм. Вживається у значенні "хіба, чи". – А що там дозволяти ? Або то мало того зела на городі? (Леся Українка); Ти питаєш, чи кохаю? Ба який! Або я знаю... (М.Вороний).

АБОНЕМЕНТ - АБОНЕНТ

Абонемент, -а. Право користування чимось протягом певного терміну (переважно про місце в театрі, на стадіоні, про право користування телефоном тощо), а також документ, який засвідчує це право. Вони мали абонемент до міської бібліотеки (Г.Хоткевич); Коли приїхав народний театр до столиці, Дорко брав абонемент і щодня приходив на вистави театральні (О.Маковей). Пох. абонементний (абонементний талон).

Абонент, -а. Особа чи організація, що користується абонементом. Додзвонитися у Верхнє нелегко, на одній лінії кілька абонентів (В.Логвиненко); Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи (В.Підмогильний). Пох. абонентський (абонентський відділ).

АБОРИГЕН, -а. На відміну від слів тубілець, автохтон, уживаних у значенні "корінний житель якоїсь країни або місцевості", стосується також тваринного й рослинного світу. Пох.: аборигенка, аборигенний.

АБОЩО - АБО ЩО

Абощо, част. Вживається при переліку предметів, явищ і т. ін. замість останнього з них, який не визначається; чи що. – А тепер пусти мене на своє місце, а сам сядь на лаву, абощо (Панас Мирний); – Давайте, хлопці, заспіваємо, абощо (С.Васильченко); Хоч би вже буря, вир, абощо. – Цієї тиші не знести! (Є.Маланюк).

Або що, спол. із займ. – Ти чув, що сталося?– спитав він по хвилині, входячи з Бенедєм до хати. – "Ні, або що такого?" (І.Франко); – Цить! "Або що?" – Не чуєш? Щось озивається з-під землі (Б.Лепкий); – Дядьку Марку, ви курите? перебив його думки Хведір. – "Ні, або що?" (М. Стельмах).

АБРАЗИВНИЙ - АБРАЗІЙНИЙ

Абразивний. Який стосується абразивів – алмазу, корунду, карборунду тощо; виготовлений з них. Вж. зі сл.: диск, інструмент, шкурка, комбінат, промисловість, об’єднання, матеріал, вироби.

Абразійний. Пов’язаний з абразією – процесом руйнування узбережжя морським прибоєм. Вж. зі сл.: елемент, процес, печера, платформа.

абрис див. обрис.

АБСОЛЮТ - АБСОЛЮТИЗМ

Абсолют, -у. Вічна, незмінна першооснова світу (Бог, абсолютний дух, абсолютна ідея тощо); щось самодостатнє, незалежне, нічим не обумовлене: підносити до абсолюту, ідея абсолюту.

Абсолютизм, -у. Форма державного правління, за якої верховна влада цілком належить монархові; абсолютна монархія: ідеологи абсолютизму.

АБСОЛЮТНИЙ - АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ

Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість, істина, тиша, ясність.

Абсолютистський. Характерний для абсолютизму, властивий йому. Вж. зі сл.: режим, держава, монархія.

АБСОРБЕНТ - АБСОРБЕР

Абсорбент, -у. Речовина, здатна абсорбувати.

Абсорбер, -а. Пристрій, в якому здійснюють абсорбцію.

Пор. абсорбувати.



АБСОРБУВАТИ - АДСОРБУВАТИ

Абсорбувати, -ує, недок. і док. Вбирати гази або рідини, а також світло і звук всім об’ємом рідини чи твердого тіла.

Адсорбувати, недок. і док. Вбирати гази або рідини поверхневим шаром твердого тіла.

АБСУРД - АБСУРДНІСТЬ

Абсурд, -у. Безглуздя, нісенітниця: доведений до абсурду, дійти до абсурду.

Абсурдність, -ності, ор. -ністю. Властивість, якість за значенням абсурдного: абсурдність висновків.

АВАНЗАЛ, -у. Передній зал; приймальня.

АВАНСЦЕНА. Передня частина сцени – від завіси до рампи. Село. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (М.Кропивницький); Галя, що мала грати куму, вийшла на авансцену перед публікою (С.Васильченко).

АВАНТЮРИСТИЧНИЙ - АВАНТЮРИСТСЬКИЙ - АВАНТЮРНИЙ

Авантюристичний. Який ґрунтується на авантюризмі; властивий авантюристам. Вж. зі сл.: задум, заклик, курс, план, погляд, верхівка, вимога, дія, політика, спроба, суть, тактика.

Авантюристський. Переважно властивий авантюристам, рідше – який ґрунтується на авантюризмі: авантюристський план, авантюристська верхівка.

Авантюрний. Пов’язаний з авантюрою; заст. – пригодницький: авантюрний замір, авантюрний захід, авантюрні дії, авантюрний роман, авантюрна новела.

АВАРИ - АВАРЦІ

Авари, -ів, мн. (одн. авар, -а). Тюркські племена, які вторглися в VI ст. в придунайські області.

Аварці, -ів, мн. (одн. аварець, -рця). Народ, що живе переважно в Дагестані, а також в Азербайджані.

АВЖЕЖ - А ВЖЕ Ж

Авжеж, част. розм. Вживається для ствердження якоїсь думки (переважно у відповідях), а також для вираження заперечення чогось, незгоди з чим-небудь. [Хома (зупиняється)]: Дашко! Це ти? [Даша:] Авжеж... [Хома:] Плачеш? [Даша:] Авжеж... [Хома:] От заладила: авжеж, авжеж! Кажи: чого ревеш? (Я. Мамонтов); – Ти знав мого брата? спитав Тарас. – "Авжеж!" (О.Довженко);– Ну то бери Ганну. "Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з їси, поки кругом обійдеш " (І.Нечуй-Левицький).

А вже ж, словосп. А вже ж цяя слава По всім світі стала, Що дівчина козаченька Серденьком назвала. А вже ж тая слава По всім городонку, Що дівчина козакові Вишила сорочку (пісня); А вже ж тії закаблуки Набралися лиха й муки (Т.Шевченко).

АВІА... Перша частина складних слів, що відповідає слову авіаційний і поняттю "повітряний"; пишеться разом: авіамотор, авіафауна (але авіа- і ракетобудування).

авіатор див. льотчик.

АВІЗО1, невідм., с. Повідомлення про переказ грошей, надісланий товар тощо.

АВІЗО2, невідм., с. Розвідувальне судно військового флоту.

АВТАРКІЯ, -ї, ор. -єю. Економічна політика відособлення якоїсь країни від економіки інших країн з метою максимального обмеження імпорту.

АВТО, невідм., с. розм. Автомобіль. Авто повільно посувалося людними вулицями (М.Трублаїні).

АВТО...1 Перша частина складних слів, що відповідає словам автомобільний, автомобіль; пишеться разом: автобудування, автоінспекція.

АВТО...2 Перша частина складних слів, що відповідає слову автоматичний і поняттю "самохідний"; пишеться разом: автозварювання, автозчеплення.

АВТО...3 Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "свій", "власний", "само"; пишеться разом: автогіпноз, автогравюра.

АВТОБІОГРАФІЯ - БІОГРАФІЯ

Автобіографія, -ї, ор. -єю. Опис свого життя. Я шукаю завжди у творах поета не автобіографії.., а такого чогось, що не його одного обходило б (Леся Українка).

Біографія. Опис чийогось життя й діяльності. Вона не могла розповісти свою біографію, надто багато неприємних деталей було в ній (Л.Дмитерко).

АВТОКЕФАЛІЯ, -ї, ор. -єю. У православ’ї – церква, не залежна від інших церков у розв’язанні організаційних і культових питань. Пох. автокефальний: автокефальна церква.

АВТОМАТИЧНИЙ - АВТОМАТНИЙ

Автоматичний. Самодіючий; виконуваний без втручання людини; мимовільний: автоматичне гальмо, автоматична лінія, автоматичний рух. Пох.: автоматичність, автоматично (двері зачиняються автоматично).

Автоматний. Який стосується апарата, що виконує роботу без участі людини, або автомата як виду зброї: автоматне виробництво, автоматна черга.

АВТОНОМІЯ - АВТОНОМНІСТЬ

Автономія, -ї, ор. -єю. 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління; самоврядування: федеративна автономія, мати автономію, право на автономію.

2. Відокремленість, самостійність, незалежність: автономія розуму, автономія прав.

Автономність, -ності, ор. -ністю. Властивість чогось, що характеризується самоврядуванням, самостійністю: автономність республік, автономність плавання, автономність термоустановок.

АВТОПОРТРЕТ - ПОРТРЕТ

Автопортрет, -а. Портрет художника, скульптора виконаний ним самим. Тепер він [Т.Шевченко] увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку, і в білому, і в чорному кашкетах (З.Тулуб); Марія пише автопортрет. Золотокоса дівчина з тривожними і полохливими очима дивиться з полотна в невідомість майбутнього (М. Слабошпицький).

Портрет, -а. Мальоване, скульптурне чи фотографічне зображення людини або групи людей. Кімната темна і маленька, убогі стіни, мов на сміх, і над столом портрет Шевченка в вінку із квітів польових (В.Сосюра).

АВТОРИЗОВАНИЙ - АВТОРСЬКИЙ

Авторизований. Схвалений автором: авторизований переклад, авторизоване видання, авторизована копія.

Авторський. Прикм. від автор; належний авторові. Вж. зі сл.: колектив, концерт, монолог, примірник, текст, думка, настанова, виправлення, право, зміни.

АВТОРИТАРИЗМ, -у. Антидемократична система політичного правління, що звичайно спирається на диктаторський режим.

АВТОРИТАРНИЙ. Який утверджується силою влади, диктатури; який прагне зміцнити свій авторитет: авторитарний режим, авторитарні методи керівництва, авторитарний уряд. Пох. авторитарність: авторитарність держави.

авторський див. авторизований.

АВУАРИ, -ів, мн. Вклади осіб і установ у закордонних банках, а також чеки, векселі, перекази та акредитиви, виписані в іноземній валюті.

АГА, аги, д. ім. азі, ім., ж. Безхвоста тварина родини жаб.

АГА1, виг. Виражає здогад, згоду, подив, а також заперечення, погрозу тощо. Пройшовши трохи ще в тім самім напрямку, наткнувся на високий берег, порослий лозою й вільшняком. "Ага! Це ж і є Ворскла " (І.Багряний);

Ага! усміхається вже Самоцвіт.



Боїтесь.. Не треба мудрувати, от що! (В.Винниченко); – Ага, мовчите! Підібгали хвоста!(О.Довженко).

АГА , аги, д. ім. азі, ім., ч. Офіцерський титул в Османській імперії; в сучасній Туреччині – заможний землевласник. Нерідко хан з агами й мурзами їздив через козацький табір до гетьмана на прогулянку (О. Соколовський); На одній стіні висіли військові добутки: то дорогий турецький запоясник, то шабля, то бунчук якого-небудь аги або мурзи (Д. Мордовець).

АГІТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову агітаційний; пишеться разом: агітмасовий, агітплакат.

АГЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "нагромаджений"; пишеться разом: аглопорит, аглофабрика.

АГРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову агрономічний; пишеться разом: агробіологія, агроботанічний, агрокультура.

АГУ-АҐУ

Агу, виг. розм. 1. Вживається при відганянні птахів, перегукуванні в лісі, вночі тощо. Гиля! Гиля! Чи то не гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли – Агу! гиля! – до сатани, До чорта в гості! (Т.Шевченко).

2. зрідка. Використовується в значенні "от, аж ось". Агу! Троянцям легше стало (І.Котляревський); Агу, їй стало більше волі (Г.Квітка-Основ’яненко).

Аґу, виг. Ласкаве звертання до немовляти. – Аґу, аґу! – втихомирювала його мати; тільки ж дитина заревла в увесь голос. Аґу, аґу, синочку! (А.Кримський); – Аґу!.. Аґу, Миколко!.. Аґу, синашу мій... Сонечко моє ясненьке! – щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина (А.Кащенко).

АДАПТУВАТИ - АДОПТУВАТИ

Адаптувати, -ую, -уєш, недок. і док. Пристосовувати; полегшувати: адаптувати органи чуття, адаптувати текст для вивчення. Пох.: адаптація, адаптивний, адаптуватися.

Адоптувати, недок. і док. Усиновляти: адоптувати хлопчика. Пох.: адоптація, адоптивний, адоптований, адоптуватися.

АДЕНДУМ, -у. Додаток до договору, що змінює або доповнює ті або інші його умови.

АДЕНІН - АДЕНІТ

Аденін, -у. Пуринова основа, яка міститься в усіх живих організмах, у складі нуклеїнових кислот тощо. Пох. аденіновий.

Аденіт, -у. Запалення лімфатичних вузлів. Пох. аденітовий.

АДИГЕ - АДИГЕЙЦІ - АДИГИ

Адиге, невідм., ч. і мн. Самоназва адигейців.

Адигейці, -ів, мн. Народ, основне населення Адигеї. Пох.: адигейка, адигейський.

Адиги, -ів, мн. Загальна назва споріднених за походженням середньовічних племен Північного Кавказу (кабардинців, адигейців, черкесів).

АДМІНІСТРАТИВНИЙ - АДМІНІСТРАТОРСЬКИЙ

Адміністративний. 1. Який стосується адміністрації як керівного органу держави, установи, підприємства, організації: адміністративна робота, адміністративна частина, адміністративна відповідальність, адміністративне правопорушення.

2. Те саме, що й адміністраторський: адміністративні здібності, адміністративне захоплення (іронічно).

Адміністраторський. Який стосується адміністратора, адміністраторів, властивий їм: адміністраторські нахили.

адоптувати див. адаптувати.

АДРЕСА - АДРЕС

Адреса, -и. Позначення місця проживання когось, місцезнаходження чогось. У словосп.: на мою (його, вашу) адресу; помилитися адресою, мешкати (проживати) за (під) якою адресою. Пох. адресний (адресна допомога).

Адрес, -а. Письмове, переважно ювілейне вітання особи, установи: вітальний адрес, адрес від співробітників, адрес з нагоди шістдесятиріччя. Пох. адресний (адресне вітання).

АДРЕСАТ - АДРЕСАНТ

Адресат, -а. Одержувач листа, телеграми тощо. Поштарка запакувала картину, і він написав адресу та прізвище адресата (Ю.Мушкетик).

Адресант, -а. Відправник листа, телеграми тощо. Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата – Франко, прізвище адресанта так само Франко (П.Колесник).

АДРЕСУВАТИ - АДРЕСУВАТИСЯ

Адресувати, -ую, -уєш, недок. і док. 1. (кому, до кого, на що). Посилати (лист, телеграму тощо). Друзям на ближні і дальні кордони Я адресую листи (П.Дорошко); Як писав жінці останнього разу, то наказував, щоб адресувала на завод (І.Муратов).

2. (до кого, кому) перен. Спрямовувати, направляти кудись або комусь. Вірш адресую до тебе (Ю.Яновський).

Адресуватися, недок. і док. розм. 1. (до кого). Звертатися до когось, чогось. Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П.Панч).

2. (кому) перен. Призначатися для когось, чогось. Всі слова його адресувалися головному інженерові (Ю.Шовкопляс).



АДСОРБЕНТ - АДСОРБЕР

Адсорбент, -у. Речовина, здатна адсорбувати.

Адсорбер, -а. Пристрій, в якому здійснюють адсорбцію. Пор. абсорбувати.

адсорбувати див. абсорбувати.

АЕРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "авіаційний", "повітряний"; пишеться разом: аеровисотний, аеровізуальний, аерокліматологія, аеротерапія.

АЕРОБІОЗ - АЕРОБІОС

Аеробіоз, -у. Життя при наявності вільного кисню, властиве більшості організмів.

Аеробіос, -у. Сукупність наземних організмів, тіло яких оточене повітрям.

АЕРОДРОМ - АЕРОПОРТ

Аеродром, -у. Комплекс споруд і технічних засобів, призначений для зльоту, посадки, стоянки й обслуговування літаків, вертольотів та планерів: військовий аеродром. Пох. аеродромний.

Аеропорт, -у. Велика станція з аеродромом, обладнаним для забезпечення регулярних польотів транспортної авіації; повітряний порт. Пох.: аеропортовий, аеропортівський.

АЖІОТАЖ - АЖИТАЦІЯ


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   57




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет