Державного вищого навчального закладу

1. 
   Герасимчук З. В., Вахович І. М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник // Видання друге, перер. і доп. – Луцьк: Надстир’я, 2007. – 412 с.
   
2. 
   Рзаєва Т. Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства. / Т. Г. Рзаєва, І. В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010.- №3. – С. 177-181.
   
3. 
   Рзаєва Т. Г. Порівняльна характеристика вітчизняної і зарубіжної методик визначення ймовірності банкрутства підприємства. / Т. Г. Рзаєва, І. В. Стасюк .
   
4. 
   Островська Г. Аналіз практики використання зарубіжних методик (моделей) прогнозування ймовірності банкрутства підприємств / Г. Островська, О. Квасовський // Галицький економічний вісник. – 2011. - №2(31).
   
5. 
   Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4212-17.
   

Ларченко А.В., Мельников А.Ю.

математическое моделирование распределения бюджета отдела машиностроительного предприятия
Введение. Изменения в имущественной и правовой сфере украинской промышленности вынуждают дополнять перспективные программы развития предприятий бюджетированием. Для оптимизации принятия управленческих решений и оценки ими вызванных последствий в организациях стали внедрять бюджетное планирование [1-2].

Вопросы бюджетирования финансово-хозяйственной деятельности предприятия рассматривали в своих трудах О.Н. Волкова, В.В. Гамаюнов, В.Е.  Хруцкий, В.Е. Керимов, К.В. Щиборщ, В.М. Аньшин, В.И. Данилин, Е.А. Карпов, С.Г. Фалько, В.Е. Хруцкий и др. Среди зарубежных исследователей следует отметить работы А. Апчерча, К. Друри, Ч. Хорнгрена, Дж. Фостера, Д. Шима, Д. Сигела, Д. Хоуп, Р. Фрейзера.

Повышение эффективности распределения бюджета отдела машиностроительного предприятия возможно на основе разработки моделей и инструментальных средств бюджетирования. Целью данной статьи является разработка математической модели оптимального бюджета, формализующей задачу динамического программирования. Для этого можно использовать задачу принятия решений.

Задачу принятия решений для распределения бюджета отдела предприятия будем решать, применяя комплекс математических моделей для определения требуемой отделу суммы бюджетных средств и последующего ее распределения по статьям затрат.

Для определения оптимального бюджета проведем экономико-статистический анализ посредством стохастической имитации (метод Монте-Карло). При решении многих задач финансового анализа используются модели, содержащие случайные величины, поведение которых не поддается управлению со стороны лиц, принимающих решения (ЛПР). Имитационное моделирование представляет собой серию численных экспериментов призванных получить степень влияния различных факторов на некоторые зависящие от них результаты.

Проанализировав производство основных видов машиностроительной продукции в Украине за период с 2003 по 2014 год можно сделать вывод о пессимистической ситуации на рынке и отрицательной динамики объемов реализации продукции (рис.1).

Рисунок 1 – График динамики объемов реализации продукции

Путем анализа распределений бюджетных средств за предыдущие отчетные периоды были выявлены закономерности и коррелирующие факторы, учитываемые ЛПР при расчете оптимального объема бюджета (Bud), которые объединены в формулу (1).

, (1)

где µ – весовой коэффициент, показывающий значимость каждого из отделов;

Сгенерировав случайным образом варьируемые параметры согласно нормальному распределению (2), получим 500 экспериментов с рассчитанным показателем бюджета.

На основе выбранного распределения проводится имитация ключевых факторов, с учётом полученных значений рассчитываются значения. По данным, полученным в результате имитации, рассчитываются критерии (табл.2), количественно характеризующие риск (мат.ожидание, дисперсия, среднеквадратическое отклонение).

Переменными задачи служат объемы вложений х_j в j -ю статью расхода, ожидаемая вероятность риска от недостачи финансирования описывается заданной функцией r_j(х_j), j =1, …, N; ограничениями являются х₁,…., х_N ≥ 0, х₁ +…, + х_N≤ С, а в качестве целевой функции можно взять суммарный риск r₁(х₁) +… + r_N (х_N). Обозначив через R(х) функцию суммарного риска несвоевременного выполнения производственной программы, можно сформулировать задачу нахождения оптимальной стратегии распределения бюджета в виде (3):

Результаты решения должны удовлетворить условиям (4):

Рассмотрим типовое предприятие, на котором используется классическая система бюджетирования со схемой «снизу вверх». Для определения количества средств, выделяемых отделу на пополнение бюджета, применяют методику удельного расхода бюджета на одну тонну механоизделий по видам обеспечения, используя установленный норматив в гривнах без НДС.

Рассчитанный при помощи данной методики бюджет подвергается корректировке планово-экономическим отделом. Руководитель отдела производит разделение денежных средств по трем статьям: «Материалы», «Содержание и обслуживание вычислительной техники», «Ремонт вычислительной техники» на основе данных за предыдущий отчетный период.

Выводы. При использовании разработанной модели ЛПР может осуществить распределение бюджета отдела, получить статистическую информацию о распределённых денежных средствах и недополученном бюджете по статьям затрат.

1 Гончарук О.В. Предприятие Финансовый менеджмент: Учебник / О. Гончарук - Москва: Эльга 2006. - 100 р.

2. Горемыкин В.А. Планирование предпринимательской деятельности предприятия / В.А. Горемыкин. – М.: ИНФРА, 1997. – 347 с.

3. Останкова Л.А. Теория игр: справочное пособие / Л.А. Останкова, Н.Ю. Шевченко. - Краматорск: ДГМА 2005. - 60 р.

4. Останкова Л.А. Анализ, моделирование и управление экономическим риском: Учебное пособие / Л.А. Останкова, Н.Ю. Шевченко. - Краматорск: ДГМА, 2007 - 120.

Лизунова О.М., Холодова К.С., Чернишенко Я.Г.

Аналіз витрат як найважливішого елементу фiнансової стабiльностi країни
В ринкових умовах головна мета діяльності будь-якого підприємства - максимізація прибутку. Можливості реалізації цієї стратегічної мети у всіх випадках обмежені ціною реалізації і витратами на виробництво продукції. В умовах вільної конкуренції реалізаційна ціна продукції не може підвищуватися або знижуватися за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється ринком. Інша справа - витрати на виробництво продукції, які є строго індивідуальним для кожного товаровиробника. Вони можуть збільшуватися або зменшуватися залежно від споживаних матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також від рівня організації виробництва та інших факторів. Природно, чим вище витрати, тим менший прибуток, і навпаки, тобто між цими показниками існує зворотній функціональний зв'язок.

У країнах з ринковою економікою переважають дві думки використання понять «витрати» і «втрати»: німецьке (В. Ф. Шера) і американський (X. К. Ганта).

Згідно Шеру, всі ці слова-синоніми. Все, що витрачено і загублено, суть витрати. Згідно Ганта, витрати - це продуктивні витрати, вони здійснені заради отримання прибутку. Втрати - це зменшення активу, яке не може принести прибутку і означає тільки збиток [1].

Так, зарубіжні дослідники Т. Ч. Хорнгрен і Дж. Фостер під витратами розуміють спожиті ресурси або гроші, які необхідно заплатити за товари і послуги. При цьому вони згадують, що змінні та постійні витрати - це два основних типи витрат. Тим самим вони ототожнюють між собою поняття «витрати» і «втрати» [2].

Необхідно сказати, що і нормативні акти не ставлять чіткої межі між поняттями «витрати» та «втрати». Так, у міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) дається тільки визначення терміну «витрати», згідно з яким витрати - це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду, що відбувається у формі відпливу чи виснаження активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення капіталу, не пов'язаних з його розподілом між учасниками акціонерного капіталу. Визначення терміна «втрати» у МСФЗ відсутня, а поняття «витрати» і «втрати» розглядають як синоніми [3].

Витрати бюджету - це об'єктивно обумовлена категорії, яка має специфічне суспільне значення; доходи служать фінансовою базою діяльності держави, витрати ж - задоволенню загальнодержавних потреб.

Якщо розглядати динаміку витрат України за останні роки, можна відзначити, що хоч поступово і знижується різниця між витратної і прибуткової частиною, все одно бюджет залишається в дефіцитному стані.

Таблиця 1 -

Таблиця 2 –

Порівнявши структуру витрат з 2008 по 2014 роки, необхідно проаналізувати зміни у видатках зведеного бюджету України 2014 р. порівняно з 2008 р. Найбільша частина бюджетних коштів витрачається на: соціальний захист (в 2014 р. - 27,67%, в 2008 р. - 20,8%), освіта (в 2014 р. - 21,13%, в 2008 р. - 20,28%), загальнодержавні функції (в 2014 р. - 11,88%, в 2008 р. - 14,2%), охорону здоров'я (в 2014 р. - 11,84%, в 2008 р. - 12,46%), економічну діяльність (у 2014 р. - 11,6%, в 2008 р. - 12,34%). Слід відзначити збільшення на 7% питомої ваги видатків бюджету України на соціальний захист та зменшення на економічну діяльність (-0,74%). Хоча зменшення здаються не значними, але це відбивається на економічній діяльності в цілому і тягне за собою зміну цін на ринку.

Експерти Світового банку (СБ) вважають, що для ефективного функціонування фінансової системи в Україні необхідно вжити наступні заходи [4,5]: -

підвищити ефективність діяльності банків шляхом їх укрупнення;

- привести законодавчі норми України у відповідність з міжнародними нормами і вимогами Європейського Союзу з питань фінансової та адміністративної відповідальності керівників і акціонерів фінансових установ за якість управління компаніями[4];

- відмовитися від використання негрошових форм розрахунків, запровадити жорстку фіскальну дисципліну, скасувати картотеки [5].

Таким чином, практика українського обліку показує, що поняття «витрати» і «витрати» визнаються синонімами, і для характеристики витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом, застосовується термін «витрати на виробництво». Що стосується термінів «витрати» і «втрати», то вивчивши різні підходи авторів, можна уточнити дані поняття. На нашу думку, витрати - це вартість витрачених ресурсів у процесі виробництва і продажу продукції, виконаних робіт і наданих послуг, що припадають за часу на звітний період, а втратами визнається частина витрат підприємства, пов'язана з отриманням доходу протягом звітного періоду, та яка втратила здатність приносити дохід у майбутньому. Бюджетні витрати не є незалежними величинами: скорочення витрат неминуче веде до скорочення податкової бази та зменшення доходів майбутніх періодів [7]. Тому реальне, довгострокове стійке оздоровлення державних фінансів нерозривно пов'язано з оздоровленням української економіки в цілому.