Рубцов С. В. SADT: Синтаксис и применение диаграмм — М.: ФБК-Пресс, 2006
Турлакова С.С.
Рефлексивное моделирование поведения экономических агентов на предприятии
Часто в экономических системах можно наблюдать такое явление как стадное поведение, связанное со свойством субъекта принимать решения, основанные на результатах выбора других участников системы [1–3]. Стадное поведение на предприятии проявляется в тех процессах, в которых имеет место принятие агентами решений, которые предполагают анализ ситуации, определение критериев выбора, разработку и выбор из нескольких альтернатив решения. Примером проявления стадного поведения на предприятии может быть решение о выборе поставщиков продукции в процессе организации закупки сырья и материалов, процесс выбора потребителями на рынке продукции предприятия или его конкурента, принятие управленческих решений на совещаниях различных уровней управления предприятия, сопротивление персоналом предприятий организационным изменениям и др. [4]. Выбор агентами управления конкретного решения и проявление стадного поведения на предприятиях обусловлены рефлексивными составляющими процесса принятия решений, среди которых информированность агентов управления относительно области принимаемого решения, компетентность, авторитетность, склонность агентов управления к подражанию, их интенциональная направленность. Чтобы избежать рисков проявлений стадного поведения и их последствий на предприятиях и эффективно использовать проявления стадного поведения в процессе принятия решений агентами управления, необходимым является разработка и применение соответствующего механизма рефлексивного управления стадным поведением с использованием методов экономико-математического моделирования.
В рамках построения соответствующего механизма проведен анализ рефлексивных составляющих процесса принятия решений экономическими субъектами. Выделены основные рефлексивные составляющие процесса принятия решений экономическими субъектами: информированность агентов управления относительно области принимаемого решения; компетентность экономических субъектов; авторитетность (репутация) агента управления; склонность агентов управления к подражанию; интенциональную направленность экономических субъектов. Необходимость учета приведенных характеристик в построении моделей механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях обуславливает актуальность формализации взаимосвязи элементов соответствующего механизма и целесообразность построения объектной модели управления стадным поведением на предприятиях в рамках рефлексивного подхода.
Предложена объектная модель рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях, которая позволяет определить и формализовано представить структуру основных элементов соответствующего механизма [5]. Применение модели позволит формализовать решение основных задач механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях для повышения эффективности организации процедур по его реализации.
Рассмотрены основные направления исследований в рамках построения рефлексивных моделей принятия решений агентами и соответствующего управления агентами для описания методики моделирования механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях и реализации разрабатываемой в работе концепции. В рамках моделирования механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях в общем виде определены формализованные представления функций рефлексивного выбора агентов управления, которые отражают исследуемые характеристики и состояния агентов управления в процессе принятия решений на предприятиях до и после управляющих воздействий со стороны центра. Предложена общая схема моделирования механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях для реализации разрабатываемой в работе концепции [6].
Таким образом, рефлексивное моделирование поведения экономических субъектов на предприятии в конкретных моделях соответствующего механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях позволит прогнозировать результаты принятия решений экономическими агентами и эффективно управлять стадным поведением на предприятиях. Перспективным направлением исследования является детализация механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях в методах и моделях определения значений характеристик агентов, оценка состояний агентов механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях и описание методологии рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях.
Литература:
-
Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности / Дж. Сорос. – М.: Инфра–М, 1999. – 262 с.
-
Scharfstein D. Herd Behavior and Investment / D. Scharfstein, J. Stein // American Economic Review. –1990. – № 80(3).
-
Даніч В.М., Шеховцова К.В. Валютна паніка, ажіотаж та їх вплив на діяльність підприємств / В.М. Даніч, К.В. Шеховцова // БізнесІнформ, 2013. – № 6. – С.8–13.
-
Турлакова С.С. Проблемы проявления стадного поведения на уровне предприятия / С.С. Турлакова // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії : збірник наукових праць. – Краматорськ : ДДМА, 2014. – № 2 (33). – С.224–230.
-
Турлакова С.С. Объектная модель рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях / С.С. Турлакова // Рефлексивные процессы в экономике: концепции, модели, прикладные аспекты: моногр. / Р.Н. Лепа, О.Е. Кузьмин и др.; под ред. Р.Н. Лепы / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк: АПЕКС, 2012. – Т.2 – С. 134–141.
-
Турлакова С.С. Технология построения моделей механизма рефлексивного управления стадным поведением на предприятиях / С.С. Турлакова // Вісник Донецького університету економіки та права : зб. наук. праць / ред. кол. : В. К. Мамутов, О. І. Амоша та ін. ; гол. ред. А. Я. Берсуцький. – Артемівськ : ДонУЕП, 2015. – № 2. – C. 81–85.
Турчин С.С., Лисенко С.М.
Причини та напрямки подолання економічної кризи в Україні в 2015 році
В статті розглянуто економічний аспект системної (гібридної) кризи України 2013-2014рр. Досліджено причини її виникнення. Проаналізовано макроекономічні показники України у порівнянні з країнами єврозони та Європейського Союзу. Зроблено висновки щодо сучасного стану добробуту населення та темпи .
Політична криза в Україні 2013-2015 рр. призвела до глубокої економічної кризи. Цю політичну кризу було спровоковано в листопаді 2013 року рішенням українського уряду призупинити процес підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, яке призвело до масової акції протесту в центрі Києва, а також в інших містах України. Як базові причини, що зумовили розмах протестів, називають соціальну несправедливість, величезну поляризацію доходів і рівня життя населення України і розгул корупції, що пронизує виконавчу і судову владу, правоохоронні органи [1].
Сьогоднішня економічна криза набула набагато глибших форм, ніж та, що була у 2009-2010 роках. І до тяжких соціальних і фінансово-економічних наслідків вона привзвела ще в грудні 2013 року. Але ці наслідки українці почали відчувати не відразу, а поступово. Точніше, порційно: кілька різких падінь пережила гривня, практично щомісяця підвищувались акцизи, ціни, тарифи на ті чи інші групи товарів і послуг, одна за одною скасовувалися або урізалися соціальні гарантії. Такий тривалий і системний характер суспільної кризи, що поглиблюється і загрожує самому існуванню України як суверенної держави, робить дослідження зазначених проблем особливо актуальним як з погляду наукового пошуку, так і з погляду практики подолання діагностованих негативних явищ і процесів.
Саме такими міркуваннями зумовлено мету даної роботи – визначення напрямків розвязання економічної кризи в Україні на основі виявлення її причин та політичних, безпекових, соціальних чинників, що впливають на перебіг суспільно-економічних процесів в Україні.
Визначення і аналіз основних індикаторів стану макроекономіки, що не просто вказують на його кризовий характер, але й дозволяють сконцентрувати увагу на причинно-наслідкових звязках, а отже, і шляхах подолання кризи, почнемо з фінансових чинників, на які вказують більшість експертів.
Команда екс-президента Віктора Януковича зуміла розтягнути фінансову катастрофу в часі завдяки російським кредитам, а вже нова українська влада - завдяки кредитам від країн Заходу, МВФ і Світового банку. Іншими словами, за ослаблення шоку від катастрофічного падіння економіки Україна заплатила катастрофічним збільшенням зовнішнього боргу. Тож, основна причина кризи, що насунулась - дефіцит держбюджету і борги України. За останні місяці, після повалення режиму Януковича, ситуація в економіці не покращилася, а навпаки погіршилася. Анексія Росією Криму позбавила Україну не тільки майже 4% її ВВП, а і всіх інвестицій, вкладених у розвиток кримської економіки та освоєння шельфу. Міністр юстиції Павло Петренко оцінив суму збитку української держави від анексії Криму в 1,18 трильйона гривень (це трохи менше ВВП всієї України за минулий рік – 1,455 трлн грн.) [2]. Але є ще й збитки приватних компаній.
Наступна причина - збройний конфлікт на Донбасі [3], який невідомо коли закінчиться. Через бойові дії на Сході в багатьох населених пунктах зруйновано інфраструктуру, підприємства або скорочують виробництво, або ж взагалі тимчасово припиняють працювати. Для перемоги Україна мусить витрачати кошти на відновлення регіону, зміцнення армії, флоту, прикордонної служби, боротьбу з тероризмом, ведення інформаційної війни. Активні бойові дії змушують припускати подальше зниження економічних показників країни.
Таким чином, характерною рисою системної кризи в Україні є комплексність чинників, що, поступово накопичуючись, зрештою призвели до різкого вибуху суперечностей. Кризовий вибух було спричинено, насамперед, суспільно-політичними та морально-етичними чинниками. Проте й без відповідного макроекономічного підґрунтя криза, напевно, не мала б такої гостроти, а її наслідки для економіки та суспільства – глибини й ризиковості.
Тож, далі проаналізуємо макроекономічні показники України на основі розрахунків, які наведено у щоквартальному виданні, що готується експертами Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень (ІБСЕД) за звітними даними Державного казначейства України та Державного комітету статистики України [4, с. 20-24].
Макроекономічна ситуація у I півріччі 2015 року залишалася несприятливою. Реальний ВВП 2015 року порівняно з відповідним показником 2014 року (у постійних цінах 2010 року) зменшився на 14,6 %, падіння цього показника спостерігалося й у попередньому році (на 11,0 %). Однак, порівнюючи показник 2015 року з показником 2014 року, бачимо, що у країнах єврозони та Європейського Союзу відбулося зростання реального ВВП на 1,2 % та на 1,6 % відповідно. Найбільше зростання порівняно з аналогічним періодом минулого року демонструє Чехія (+4,4 %), що зумовлено збільшенням показників практично всіх галузей обробної промисловості, передусім транспортних засобів, верстатів і устаткування. Позитивну динаміку реального ВВП також було зафіксовано у Словенії (+3,7 %), Польщі (+3,6 %), Словаччині та Іспанії (по +3,1 %), Швеції (+2,9 %), Великій Британії (+2,6 %), Угорщині (+2,4 %), Болгарії (+2,2 %), Нідерландах (+2,0 %), Естонії (+1,9 %), Німеччині (+1,6 %), Португалії (+1,5 %), Греції (+1,4 %), Литві (+1,3 %), Бельгії (+1,3 %), Франції (+1,0 %), Кіпрі (+1,0 %), Австрії (+0,6 %), Італії (+0,5 %), а також у США (+2,3 %).
Скорочення цього показника спостерігалось у Фінляндії (на 1,0 %) через нездатність створення конкурентоспроможного ринку праці).
Номінальний ВВП склав 817,2 млрд грн, що на 131,4 млрд грн, або на 19,1 %, більше, ніж у попередньому році. Це становить 44,2 % від показника номінального ВВП, який було враховано при складанні державного бюджету на 2015 рік.
У I півріччі 2015 року зовнішньоекономічна кон’юнктура залишалася несприятливою, ситуацію ускладнювали соціально-політичні події в державі. Порівняно з відповідним періодом попереднього року відбулося скорочення обсягів промислового виробництва. Так, індекс виробництва промислової продукції становив 79,5 % порівняно з 96,0 % у відповідному періоді 2014 року. Значне скорочення демонструють виробництво автотранспортних засобів - на 77,9 %, виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу - на 72,8 %, виробництво електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування та відтворювання звуку й зображення - на 69,8 %, виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів - на 67,4 %, добування кам’яного та бурого вугілля - на 56,0 %, виробництво батарей і акумуляторів - на 51,6 %. Сільськогосподарське виробництво також демонструє спад показника виробництва на 5,4 в. п.
Індекс споживчих цін становив 148,1 % проти 111,6 % у відповідному періоді 2014 року. За аналізований період ціни зросли на всі товари і послуги. При цьому найбільше зростання цін відбулося на такі товари і послуги: природний газ - у 4,4 раза, фрукти - на 95,2 %; купівлю транспортних засобів - на 90,2 %; водовідведення (каналізацію) -на 80,5 %; олію соняшникову - на 80,4 %, на яйця - на 72,8 %; рибу та продукти з риби - на 69,0 % тощо.
Індекс цін виробників зріс і становив 123,4 % проти 118,0 % у відповідному періоді 2014 року. У цілому спостерігалося підвищення цін за всіма видами промислової продукції. Найбільше зростання мало місце у добуванні сирої нафти та природного газу - на 101,6 %, у виробництві коксу та коксо-продуктів - на 85,3 %, у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції - на 63,4 %, у виробництві гумових і пластмасових виробів - на 55,4 %, у виробництві хліба, хлібобулочних і борошняних виробів - на 53,5 % та у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім виробництва машин і устаткування, - на 50,7 %.
Для наочного сприйняття тенденцій зміни основних показників, що характеризують економічну кризу в Україні, див. рис.1 та рис.2.
Рисунок 1 – Динаміка індикаторів макроекономічного стану України (у першому півріччі 2015р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р.)
Номінальна середньомісячна заробітна плата у розрахунку на одного штатного працівника у II кварталі 2015 року склала 3 871,0 грн і зросла на 7,5 % щодо показника попереднього року. Найбільше значення середньомісячної заробітної плати зафіксовано у м. Києві (6 251,0 грн). До областей з найвищою середньомісячною заробітною платою належать: Донецька - 4 662,0 грн, Дніпропетровська - 4 089,0 грн, Запорізька - 3 865,0 грн, Київська - 3 794,0 грн та Миколаївська -3 672,0 грн області.
Найнижча середньомісячна заробітна плата традиційно спостерігається у Тернопільській (2 735,0 грн), Чернівецькій (2 781,0 грн) та Херсонській (2 815,0 грн) областях.
Серед видів економічної діяльності, де номінальна заробітна плата за період з початку року має найвищі значення , можна виділити діяльність авіаційного транспорту (18 828,0 грн, зросла порівняно з відповідним показником минулого року на 72,8 %), фінансову та страхову діяльність (8 659,0 грн, відповідно зросла на 26,9 %), професійну, наукову та технічну діяльність (6 680,0 грн, відповідно зросла на 32,4 %).
Реальна заробітна плата скоротилася на 23,5 %. Скорочення відбулося за всіма регіонами, найсуттєвіше - в таких областях, як Луганська (на 37,5 %), Харківська (25,9 %), Херсонська та Київська (по 25,8 %). По цим темпам добре видно, що зменшується купівельна спроможність українців (що призводить тільки до подальшого падіння економіки). Найбільш знедоленими є бюджетники – працівники бібліотек, музеїв, сфери освіти та охорони здоров’я.
Щодо зовнішьої торгівлі, то значення сальдо зовнішньоторговельного балансу України у І півріччі 2015 року було позитивним та склало 3,4 млрд дол. США, однак воно зменшилося на 0,3 млрд дол. США порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
За даними Державної служби статистики України, експорт українських товарів зменшився на 33,3 % порівняно з відповідним показником 2014 року і склав 23,1 млрд дол. США. Щодо імпорту, то цей показник зазнав скорочення на 36,3 % порівняно з відповідним показником попереднього року і становив 19,7 млрд дол. США.
Основу товарної структури українського експорту складали недорогоцінні метали та вироби з них - 27,2 % від загального обсягу експорту, що на 2,6 в. п. менше, ніж у I півріччі 2014 року. Частка продуктів рослинного походження становила 18,2 % (або на 5,7 в. п. більше), мінеральних продуктів - 8,7 % та зменшилася на 4,0 в. п., машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання - 9,9 % (або на 0,9 в. п. менше), продукції хімічної промисловості - 6,5 % (або на 0,3 в. п. більше).
Основними споживачами української продукції залишалися Російська Федерація (12,5 %), хоча і зменшила своє споживання порівняно з минулорічним показником на 7,5 в.п., Туреччина (8,0 %, показник збільшився на 1,5 в.п. щодо I півріччя 2014 року), Китай (7,9 %, збільшення становило 2,8 в.п.), Італія (5,0 %), Польща (5,0 %), Єгипет (4,9 %), при цьому три останні країни лишився на рівні показника минулого року.
Рисунок 2 – Динаміка індикаторів макроекономічного стану України (у першому півріччі 2015р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р.)
Отже, стрімке падіння ВВП і прискорені темпи інфляції, зменшення обсягів виробництва на тлі інфляційних та девальваційних процесів негативно впливають на динаміку експорту. Внутрішні політичні проблеми та посилення напруги в регіоні погіршують також інвестиційний клімат. Тотальна корупція та невідповідні умови ведення бізнесу призводять до відтоку інвестицій. За відсутності заходів стабілізації ситуації, продовжиться подальше падіння промислового виробництва, а ВВП скоротиться сильніше від очікуваного сценарію.
Ключовим питанням залишається здатність уряду впровадити всі необхідні реформи швидко та правильно. Щоб економіка запрацювала, потрібно підвищувати купівельну спроможність українців і орієнтуватись на внутрішнє споживання, надаючи робочі місця і підвищуючи заробітні плати.
Тож, перед Україною стоїть ще багато перешкод і випробувань на шляху до покращення економічних показників. Державі доведеться вирішити широкий спектр невідкладних проблем, пов’язаних з розробкою ефективної моделі антикризового регулювання економічних відносин, щоб максимальною мірою пом’якшити наслідки негативних впливів та розбалансованості механізмів регулювання економічної політики.
Література:
-
Росбалт: від майдана до війни з Росією [Електронний ресурс] // Стаття Алли Ярошинської, 22.01.2014, 11:18. Режим доступу: http://www.rosbalt.ru/blogs/2014/01/22/1223971.html
-
Корреспондент.net: збитки від анексії Криму перевищили один трильйон гривень [Електронний ресурс] // Міністерство юстіциції, 02.07.2014, 17:16. Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3387083-zbytky-vid-aneksii-krymu-perevyschyly-odyn-trylion-hryven-minuist.
-
Wikipedia: війна на сході України [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Війна_на_сході_України
-
Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень - червень 2015 року / [Зубенко В. В., Самчинська І. В., Рудик А. Ю. та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження», УЭАЮ. - К., 2015. - 80 с.
Чижикова А.С., Чижова Н.Є.
Фокус-групи як метод маркетингового дослідження: переваги та недоліки
Останнім часом особливою популярністю користується такий метод проведення маркетингових досліджень, як фокус-групи.
У маркетингових дослідженнях фокус-групи є незамінними, в першу чергу, при вивченні глибинних мотивів, пов'язаних зі споживанням тих або інших товарів і послуг.
Ця методика належить до групи якісних дослідних методів і використовується взагалі для максимально глибокого аналізу складних соціальних проблем, зокрема, вивчення мотивації, установок тощо.
Фокус-група - це групове глибинне інтерв'ю, сфокусоване на досліджуванні проблеми або об'єкта (товар, послуга, реклама), на визначенні відношення учасників до поставленої проблеми або причин сприйняття того чи іншого об'єкта (товар, реклама), на виявленні мотивації тих чи інших дій споживачів[1].
Повна назва методу - групове глибинне фокусоване інтерв'ю. Відзначимо, що деякі автори, недостатньо знайомі з методикою дослідження, називають її "фокусна група", хоча йдеться про фокусоване інтерв'ю, тобто про бесіду з обмеженого кола проблем, причому учасники дискусії заздалегідь ознайомлюються з відповідною проблемою.
Вперше фокус-група була застосована Р. Мертоном і П. Лазарсфельдом під час Другої світової війни (листопад, 1941) для вивчення ефективності роботи радіо.
Основна сфера застосування фокус-групових досліджень:
1) традиційний маркетинг товарів і послуг;
2) маркетинг некомерційних організацій, пов'язаний в основному з оцінкою ефективності різних соціальних проектів і програм;
3) політичний маркетинг, пов'язаний з вивченням іміджів політичних діячів, організацій і їх програм і документів[2].
У зв'язку з вищесказаним необхідно виділити загальні специфічні особливості фокус-групи як дослідного методу.
По-перше, для участі в дослідженні добирається група (як правило, 8-10 чол.) не за однорідними соціально-демографічними ознаками або іншими критеріями, що нерідко вказують сьогодні, а в першу чергу за "приналежністю" до обговорюваної проблеми з погляду замовника і дослідника. Наприклад, проводиться дослідження телеаудиторії. Замовника дослідження можуть цікавити телеглядачі з певними характеристиками (вчені, викладачі вузів, лікарі тощо), які дивляться певні цикли передач. Отже, в групу для обговорення будуть включені відповідні особи[1].
По-друге, саме поняття "фокус" розглядається в тому плані, що в процесі проведення дослідження увага респондентів концентрується, фокусується на конкретній темі. Якщо дослідник не впевнений, що всі запрошені добре поінформовані про неї (бувають випадки, коли запрошують експертів, фахівців з даної проблеми), то проводиться спеціальне інформування, фокусування. Так, Р. Мертон указував: фокусування передбачає, що всі респонденти мають відношення до деякої ситуації, переглянули фільм, прочитали статтю або книгу тощо[1].
По-третє, особливістю групової роботи в рамках фокус-групи (на відміну від ряду експертних методик, звичайних методик роботи в групах) є наявність принципу групової динаміки, тобто ефекту, що виникає при спільній роботі учасників групи під керівництвом дослідника, взаємовпливу в процесі обговорення[1].
По-четверте, при груповій взаємодії учасників фокус-групи виникає ефект синергії, тобто нового, часом несподіваного знання, що аж ніяк не могло 6 виникнути в умовах звичайного індивідуального опитування. Виникненню подібного ефекту в процесі функціонування фокус-групи сприяють прийоми переадресування запитань; "нацькування" учасників, імітування конфронтації або заперечення тієї або іншої думки і тощо[1].
Процедура організації фокус-групи передбачає три етапи її здійснення[3].
Перший, підготовчий, пов'язаний з визначенням мети, об'єкта і предмета дослідження, підготовкою дослідної команди, встановлення кількості, чисельності фокус-груп (у звичайних дослідженнях проводиться обгрунтування і розрахунок вибірки), складанням плану дискусії (сценарій або гайд), вирішенням організаційних проблем.
Другий етап - це безпосередньо проведення фокус-груп, польових робіт і первинного опрацювання їх результатів.
Третій етап - аналіз даних, що включає розшифровування аудіо- і відеозаписів, підготовка звіту.
Організація фокус-групових досліджень - справа непроста, тому не кожний дослідний підрозділ, що проводить опитування, може взятися за нього. Більше того, є дослідження, для яких цей метод - максимально дієвий, а є такі, для яких метод фокус-груп взагалі протипоказаний.
Фокус-група допоможе, якщо потрібно: вивчити ставлення споживачів до товарів, торговим маркам, виробникам; визначити реакцію покупця на рекламу і PR-акцію; визначити «проблемні зони» продукту; оцінити відповідність існуючого продукту вимогам ринку; протестувати новий товар (упаковка, дизайн, назва, слоган тощо); протестувати рекламні матеріали; визначити імідж компанії, її сильні та слабкі сторони; познайомитися з мовою і термінологією потенційного споживача; зрозуміти, що знають клієнти (якщо взагалі що- або знають) про ваш продукт або послугу[4].
Але не намагайтеся проводити фокус-групи, якщо: особисті думки варіюються на стільки, що важко або взагалі неможливо отримати точну і корисну інформацію (мода, музика); необхідно отримати розуміння соціально-психологічних аспектів (роль жінок, ставлення до роботи, значення материнства); цільова аудиторія - це люди, яких практично неможливо зібрати в один час в одному місці[4].
Література:
1.Богомолова Н.Н., Фоломеева Т.В. Фокус-групи як метод соціально-психологічного дослідження.- М., 2009.-с.21-41
2.Гаркавенко С.С. Маркетинг.- Київ: Лібра, 2008.-37с.
3. Дмитрієва О.О. Фокус-групи в маркетингу і соціологіі.-М., 2008.- с.45-51
4. Ядов В.А. Стратегії та методи якісного аналізу данних.-М., 2009.
Достарыңызбен бөлісу: