До питання фінансового аналізу діяльності установ державного сектору економіки


Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів



бет2/3
Дата04.10.2022
өлшемі480.5 Kb.
#461938
1   2   3
хорошая теория для анализа-конвертирован

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів . Аналіз - це метод дослідження, суть якого полягає в розподілі об'єкта дослідження на складові частини. Фінансовий аналіз з'явився в ХІХ ст. як комерційна арифметика. Основні питання комерційної арифметики, що вирішувалися на той час, актуальні й нині. Пізніше, із становленням ринку капіталу в країнах із ринковою економікою, комерційна арифметика трансформувалась у фінансовий менеджмент, складовою якого є фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних фінансової звітності. [7, с. 174].
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Для забезпечення діяльності установ і виконання покладених на них функцій складається кошторис доходів і витрат. Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом. Кошторис складається з двох частин: загального і спеціального фондів. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний фонд кошторису включає надходження зі спеціального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний і загальний фонди кошторису складаються з доходної і витратної частини [5, с. 59-60].
Установи державного сектору економіки є первинною ланкою галузей невиробничої сфери, де щоденно відбуваються численні господарські операції, що вносять зміни до складу та розміщення господарських засобів і джерел їх утворення, використання яких потребує ретельного контролю.
Органи державного сектору – це суб'єкти господарювання, що використовують в своїй діяльності державне майно або щодо діяльності яких держава має право вирішального впливу [2].
Залежно від функцій, які вони виконують, установи державного сектору поділяються на дві групи (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація установ державного сектору


Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику й організацію господарської діяльності цих установ, а саме:



  • функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності;

  • не можуть приватизуватися;

  • належать до неприбуткових організацій і реєструються як такі;

  • не можуть ставати банкрутами;

  • не можуть самоліквідовуватися;

  • не можуть створювати орендні чи спільні підприємства [4, с. 47].

Фінансовий стан установ державного сектору економіки – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх складових системи фінансових відносин вказаних установ. Поняття фінансового стану установи державного сектору економіки визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають надходження, наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів спеціального та загального фондів.
Оцінка фінансового стану - невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства будь-якого суб'єкта господарювання.
Щодо основних напрямків та методики здійснення фінансового аналізу, то, слід зазначити, що в сучасних економічних умовах відсутня єдина універсальна методика оцінки фінансового стану. Це пояснюється тим, що фінансовий аналіз може проводитись різними суб’єктами, які мають різноспрямовані цілі, що й відображається на напрямках та інструментах оцінки фінансового стану [6, с. 131].
Аналіз діяльності установ державного сектору економіки - це процес з'ясування причинно-наслідкових зв'язків зміни та розвитку діяльності бюджетних установ. Він включає в себе аналіз виконання кошторису та аналіз фінансового стану установ державного сектору економіки. Крім того, необхідність проведення аналізу у установах державного сектору економіки зумовлена тим, що керівникам бюджетних установ потрібна аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання для прийняття відповідних управлінських рішень.
Серед основних завдань, що стоять перед аналізом установ державного сектору економіки є повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення та визначення впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на отримання та використання фінансових результатів бюджетних установ.
Основними завданнями фінансового аналізу діяльності установ державного сектору економіки є:

  • дослідження фінансової стійкості установи;

  • дослідження ефективності використання майна (капіталу);

  • забезпеченість установи власними оборотними коштами;

  • об’єктивне оцінювання динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стабільності установи;

  • оцінювання становища суб’єкта господарювання на ринку та кількісне оцінювання його конкурентоспроможності;

  • визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Вирішення цих завдань передбачає деталізацію доходів та витрат установ державного сектору економіки, вивчення та розрахунок основних показників їх господарської діяльності шляхом визначення бюджетної класифікації, визначення призначення та змісту доходів та видатків, через ознайомлення з формуванням кошторису бюджетних установ та дослідженням основних принципів та порядком їх фінансування.
Для аналізу діяльності бюджетної організації необхідно використовувати спеціальну методику, засновану на класичному аналізі фінансово-господарської діяльності з використанням моментів, що враховують особливості українських бюджетних організацій [7, с. 174].
Проведення фінансового аналізу діяльності установ державного сектору економіки перш за все необхідно для досягнення таких цілей як:

  • максимізація доходів;

  • активізація структури капіталу та забезпечення його фінансової діяльності;

  • побудова ефективного механізму управління установами державного сектору економіки;

  • використання установами державного сектору економіки ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів.

Аналіз діяльності бюджетних установ проводиться в декілька етапів, серед яких необхідно виділити [1]:

  • загальний аналіз діяльності бюджетних установ та визначення її особливостей;

  • аналіз джерел фінансування бюджетних установ, визначення величини дефіциту або профіциту та факторів, що його викликали;

  • характеристика та систематизація показників балансу, визначення структурних зрушень;

  • аналіз результатів використання кошторису доходів та витрат бюджетних установ.

При здійсненні фінансового аналізу установ державного сектору економіки всі методичні прийоми відображають рух інформаційних потоків в системі управління ними (рис. 2).




Рис. 2. Теоретичні основи аналізу діяльності установ державного сектора економіки

Під час проведення аналізу виконання кошторису установ за функціональною та економічною класифікацією видатків досліджується їх динаміка, склад та структура. Здійснюється порівняння видатків за наступними напрямами:



  • фактичні видатки з видатками, які затверджені кошторисом;

  • касові видатки з видатками, які затверджені кошторисом;

  • касові видатки з фактичними видатками [3, с.26].

Предметом при такому аналізі виступають фінансові ресурси установ державного сектору економіки, а також процес їх формування та використання.
Такий аналіз здійснюється аналітиками установи і базується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану установ державного сектора економіки опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Основні прийоми, що можуть бути застосовані, при проведенні аналізу діяльності бюджетних установ подано на рисунку:



Рис. 3. Основні прийоми при проведенні аналізу діяльності бюджетних установ

Потрібно зазначити, що в економічній теорії та і практиці існує різна класифікація методів як економічного аналізу в цілому, так і фінансового аналізу зокрема.


На першому рівні класифікації виділяють формалізовані та неформалізовані методи аналізу.
Формалізовані методи фінансового аналізу це ті, основою яких є жорстко формалізовані аналітичні залежності. До таких методів відносять:

  • метод ланцюгових підстановок;

  • метод арифметичних різниць;

  • балансовий метод;

  • метод виокремлення ізольованого впливу факторів;

  • метод відсоткових чисел;

  • диференційний метод;

  • логарифмічний метод;

  • інтегральний метод;

  • метод простих і складних відсотків;

  • метод дисконтування.

До неформалізованих методів фінансового аналізу відносяться ті, які базуються на описі аналітичних процедур саме на рівні логіки, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. Серед таких методів можна виділити:

  • метод експертних оцінок і сценаріїв;

  • психологічні методи;

  • морфологічні методи;

  • порівняльні методи;

  • методи побудови системи показників;

  • методи побудови системи аналітичних таблиць.

Такі методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
Здійснення фінансового аналізу установ державного сектору економіки проводиться з допомогою різних моделей, які дають можливість структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Виділяють три основних типи моделей, що використовуються при проведенні фінансового аналізу установ, а саме: нормативні моделі, дескриптивні, а також моделі предикативні. Основними в проведенні оцінки фінансового стану установ є дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, до яких відносяться:

  • побудова системи звітних балансів;

  • подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах;

  • вертикальний та горизонтальний аналіз звітності;

  • система аналітичних коефіцієнтів;

  • аналітичні записки до звітності.

Усі ці моделі базуються на даних бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі – це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів установ, її майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуативного аналізу.
Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності установ з очікуваними, розрахованими на підставі нормативу. Дані моделі використовуються, як правило, в рамках внутрішнього фінансового аналізу. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, а також в аналізі відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Загальноприйнята система показників шляхом адаптування її до бюджетних організацій може використовуватися для аналізу. Аналіз фінансових коефіцієнтів та співвідношень надає нам змогу краще зрозуміти взаємозв’язок між звітністю. Крім того, деякі коефіцієнти можуть показати нам, чи ефективно бюджетна організація поєднує різні активи та пасиви і як це впливає на її дохід. Очевидно, що фінансові показники – це важливий інструмент сучасного стратегічного управління. Незважаючи на велику кількість фінансових співвідношень та коефіцієнтів, для бюджетної організації їх можна поділити на такі групи: показники майнового стану; показники ділової активності; показники фінансової стійкості; показники ліквідності платоспроможності.
Слід звернути увагу при формуванні системи показників на особливості звітності бюджетної організації.
Особливу увагу необхідно звернути на формування доходів бюджетної організації за загальним і спеціальним фондами.
Значення аналізу надходжень і використання коштів за загальним і спеціальним фондами визначається тим, що за його допомогою здійснюється контроль за правильністю їхнього утворення, а також вишукуються резерви по зміцненню матеріально-технічної бази установи і додаткових фінансових ресурсів.
До задач, що стоять перед фінансовим аналізом установ державного сектору економіки можна віднести:

  • оцінка виконання кошторисних призначень;

  • оцінка виконання плану за основними показниками кожного виду надходжень за спеціальним і загальним фондами;

  • розрахунок впливу факторів на відхилення по основних результативних показниках;

  • розробка заходів щодо усунення виявлених у результаті аналізу недоліків і заходів щодо вишукування джерел утворення й ефективного використання коштів за спеціальним і загальним фондами;

  • контроль правильності утворення дохідної і видаткової частини кошторису, перевірка своєчасності і повноти нарахування і перерахування податків у державний бюджет.

Отже, для проведення фінансового аналізу установ, що фінансуються з державного бюджету потрібно застосувати послідовний процес в декілька етапів, а саме:

  1. вибір об’єкта, мети дослідження, постановка завдання і вибір методів проведення аналізу (об’єкт – бюджетна організація, ціль – аналіз фінансового стану бюджетної організації, постановка завдання – підвищення ефективності діяльності бюджетної організації);

  2. вибір переліку основних показників аналізу діяльності бюджетної організації;

  3. збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних (інформаційним забезпеченням фінансового аналізу є дані фінансової звітності, планова інформація, дані статистичної звітності та нормативна інформація);

  4. безпосередній аналіз фінансово-господарської діяльності;

  5. пошук резервів щодо підвищення ефективності роботи бюджетної організації;

  6. визначення найбільш перспективних видів діяльності бюджетної організації на основі отриманих результатів;

  7. розробка заходів, що сприяють підвищенню ефективності роботи бюджетної організації і подальшого контролю за їх виконанням.



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет