Донцов ховає Донцова. Стаття
жүктеу/скачать 6.04 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- „Отче наш“
92 не відчувають навіть проповідники провідництва України в азіятському ренесансі. Такий С.Николишин („Культур- на політика большевиків і український культурний про- цес“). Він пише про Хвильового. Він вітає погляди люди- ни 13-го травня. А трошки далі вже галасує — засмічу- ють українську літературу „працями семітських та мон- гольських елементів, в ориґіналі та перекладах“. Семіти, це араби. До них прислухається Англія, Америка, Росія. Але що нашій провінції? А монголи! Таж вони з косими очима й вилицюваті. Ними дітей лякати. І лякають самих себе, як діти. А водночас всує при- сягають на ідею азіатського ренесансу. Або визнання а- зіятського ренесансу, або „засмічування монгольськими елементами“. Або світовий розгін і розмах, або вузьколо- бість. Або столиця — або провінція. Зрештою не будьмо несправедливі. Николишина не- ма. Його книжка написана перед війною. І вона—суці- льне борсання. З одного боку — глибокий вгляд у підсо вєтські справи, часто проникливе розуміння культурно- політичних процесів. З другого — тенета вісниківської вузькости, фанатичного самообмеження, яке одначе тоді було потрібне, бо було закономірним етапом нашого ставання. За цей час зайшла війна. Вона багато чого навчила тих, хто вчитися хотів. Хто знає, чи перевидав би свою кнжку Николишин сьогодні. Бо він мусів би зважитися: або старе вісниківство — і винищення „мон- гольських і семітських елементів“ як один з виявів його —або новий етап. Вісниківство—не тотожність з на- ціоналізмом. Це один етап його Він був свого часу потрібний, і навіть його хиби були доконечні. В інших обставинах етап цей стає мертвий, мулький і шкідливий. Соціаліст Винниченко писав: „Усяка глупота на світі, хоч би вона й соціалізмом називалася, не проходить безкарно“. Перефразуймо це на адресу націоналізму, Не можна допустити, щоб націоналізм перейшов на стадію глупоти. Книжка Николишина має дві орієнтації: на живе життя і на мертві приклади. Це була книжка роздвоєно- сте. Коли він писав: „На Запорізькій Січі „Отче наш“ було гаслом, подібним до недавнього „Земля і воля" або нового — наша держава! І отченаш побідив, як побіди- ла земля і воля і як побідигь наша держава на чолі азіятського ренесансу!.. Націоналізм виховує усюди но- вий тип українця, що відрізняється од усіх попередніх — вірою у нову велику місію України“, — коли він це 93 писав, він був з живими і широкочолими. Але коли він твердив: „Модерний націоналізм відкидає асиміляцію, бо йому не ходить про механічне збільшення числа членів своєїнації,апро владу людей своєї нації і то всюди. З цієї причини викидається жидів з модерних націй, хоч вони й чудово говорять і пишуть і вважають себе за щось не те, чим вони насправжки є“ — це прямо суперечить попереднім думкам, це має дуже поганий запах, і це прямо суперечить фактам. Найбільш пройняті націона- лізмом країни — Росія, Америка, Італія не викидали жидів і не боялися асиміляції чужих. Тільки провінцій- на Німеччина пішла на цю дешевинку. Що ж, провінційне тягнеться до провінційного. Тому книжка Николишина — і не „великий осяг теоретичної роботи“, і не „безсмертна“, і не „геніяльна". Але вона корисна в аналітичній частині, і вона справді надзвичайно цікава як психологічний документ — спро- бою, часто може навіть не усвідомленою, поєднати не- поєднанне, сполучити несполучне: новий етап із старим і иве з мертвим. Документ заборсаности розумної люди- ни в тенетах змертвілого. Не ворожімо, яку позицію посів би Николишин тепер. Але ясно одне: одну з двох, не обидві, що сплетені в його книжці. Так стоїть справа з „монголами й семітами“. Не краще з росіянами. Ми в стані війни з Росією. Це неза- перечний факт, і від наслідків війни залежить наше бу- ти чи не бути. І Росії, зрештою, теж. Здавалось би: тре- ба вивчати ворога, треба знайти у нього свою п'яту коло- ну, своїх квіслінґів. Більш,ніж слушно констатував рису нашої доби Р. Лісовий („Суспільність і наука“ — „Сту- дентський вісник“, 1): „Війна поширилася на „внутрішні“ чи „глибинні“ виміри“. В сучасній війні все країни розд воєні. • Росія Сталіна воювала з Росією Власова; Норвегія Квіслінґа з Норвегією короля; Німеч- чина Гітлера з Німеччиною Павлюса й Бехера; Франція де-Ґолля з Францією Петена. Було дві Італії, дві Румунії, дві Сербії й Хорватії. Росія має на Україні свою п’яту колону, яку не треба недоціню- вати. Всякі Крамаренки в Харкові, Штепи в Києві, Се,- вастьянови в Вінниці, Власовщина в Німеччині навіть у тісних умовах німецької окупації ого як показали свої зуби. А ми проголошуємо всіх росіян виродками і ставимо перед собою суцільну стіну. Знов — катас- трофічне затримання на попередньому етапі, коли вся 94 суть була в тому,’’ щоб відмежувати себе. І кінець- кінцем — знов провінція. Один з „нищівних“ наших ударів по росіянах: во- ни втратили слов’янську чистоту (щоб не сказати: чис- тоту слов’янської крови), помішалися з фінами. Милий Боже, цей удар б’є не по росіянах, а прямо по нас. Замість єднатися з тими фінами проти Росії ми стави- мося до них, як львівська перекупка до вперше поба- ченого — в уніформі совєтського танкіста — калмика: страхається сама і лякає ним дітей. їй не зрозуміло, що це її союзник і друг. Чому кровні зв’язки з фінами мають компромітува- ти росіян? Та фіни в тисячу разів культурніші, симпа- тичніші й порядніші від пересічного росіянина (чим не хочу сказати, що всі росіяни негідники). Фінська куль- тура дала людству Акселя Ґаллена, Яна Сібеліюса, „Сім братів“ Акселя Ківі, Юго Аго, Ейно Лейні і багато інших. 1943 року українець Богдан Кентржинський видав у ні- мецькому перекладі „Фінські баляди“ Ейно Лейні з чу- довими ґравюрами Ууно Есколя. На жаль, на превели- кий жаль, книжка лишилася чужа нашому читачеві. Він не знає гордого Юлермі, що втратив садибу, дружину, сина, але не просив пощади й милосердя і не злякався смерти, коли перед ним розверзлася земля і виригнула полум’я, бо —„прийде інший час, час жорстокий і твер- дий, смерть нікого не злякає і не повзома ітимуть лю- ди в її царство“; не знає „сина рабині“, якому мати рід- ними піснями вклала в груди ненависть і зневагу до поневолювачів і який умер, а не скорився ворогові, сло- ва до нього не промовив; не знає помсти страшного Кіммо; не знає, як „темна дитина“ подолала страхіття вогню, води і людської душі і гордо вступила в життя; не знає віщого Ковти, що збагнув усю премудрість зем- лі: „Тільки в сталі силу знайде сталь“, „Тільки в крові силу знайде кров“ і що не здригнувшися вступив у цар- ство смерти, свідомий, що повернення звідти нема, але жадібний знати її таємниці: „Він назад не оглядався, він зорив у ніч, у присмерк смерти. Без поквапу й без вагання він ішов східцями вниз“. Чи поводився за останні роки якийнебудь народ героїчніше від фінів? Прийняти бій з Росією і фактично завдати їй поразки (1940) — для тримільйонового наро- ду — чи це мало? Воістину вчитися нам і вчитися у фінів. І фіни мріють про велику Фінляндію — від Бал- тики поза Урал, про відродження і влучення в свою ор- 95 біту карелів, комі, мордви і всіх тих галузок фінського племени, яких розвиток штучно спинила Москва. А ми переймаємо від Москви зневагу до цих племен і думає- мо, що цим воюємо з Москвою! Який страшний вияв провінціялізму! Зневагу до монголів, семітів і фінів ми позичили з Москви. Наївну теорію нашої історичної ролі як заборо- ла Европи від Сходу ми позичили в Варшаві. В Польщі вона мала тінь рації; бо Польща — найсхідніша като- лицька •країна (Але тільки тінь!). Поза тим і там вона смі- шна. Згадаймо, як у „Krzyzowcach“ Зоф’ї Козак-Щуцької два польські лицарі перемагають невірних під Антіохією
Україна — не найсхідніша християнська країна. Не говорімо про Москву. Але були Грузія, Вірменія, Візантія, християнські країни Близького Сходу. Азійські орди стримувала Хозарія. Татар ми стримували, але і Угорщина, і Польща, і німці. Турків - ми, але і Угор- щина, і Австрія, і Балкани, і Польща, і Венеція. Маврів
Ми так само, як зі сходу, боронилися і з заходу. Зга- дати війни з Польщею від Володимира Великого, з Угор- щиною, з німцями (Ґрюневальд!). Ми нападали на Візан- тію і тим посилювали Азію. Кінець-кінцем: всяка країна, що має східні і західні кордони, борониться з заходу і сходу. Ми боронилися від Азії, але і від Европи. І так робив би кожний на нашій території. Якби половці або печеніги знишили нас, вони рівно такою ж мірою про- тистояли б дальшим азійським ордам і, отже, були б „заборолом Европи". Живий доказ — угорці. В IX сторіч- чі вони вдерлися з Азії в дунайську долину. Відтоді вони, бувши азіяти, боронили ввесь час Европу проти сходу — проти турків і татар. Заборольна теорія — са- мопотішна. Вона була теж доцільна на етапі нашого відгороджування від світу. Ми переросли й її. Шанс України — не в заборольності, а якраз у ру- біжності. Сотні років ми плачемо, що ми — чайка при битій дорозі. Прежалісна пісня і справді гарна. Пласту- ни, правда, її на острові не співали. Але шанс України якраз у тому, що вона при битій дорозі. Що вона і Ев- 96 і ропа і Азія. Наша культура вбирала елементи з обох сторін світу. Було багато орієнтальних впливів і зв'яз- ків. їх треба виділити, вивчити, випнути. Трипілля і Іран. Візантійське защеплення теж було східне. НІпенґлер розглядає візантійську культуру як арабську. Слово о полку Ігоревім зв’язане не тільки з нормандським заґа- ми і піснею про Ролянда. Воно зв’язане з біблією і епо- сами Сходу. Злочин Росії не тільки в тому, що вона відірвала нас від Европи. Вона відірвала нас і від Сходу. Вона виховувала не тільки европофобство, а і зневагу до Сходу. Сходознавчий рух двадцятих років нашого сторіччя (Кримський—Хвильовий—його полюси)не був випадковіс- тю. Зв'язки з Туреччиною, Іраном, Японією, Грузією, Вірменією не були ні грою, ні помилкою. Калмики нам теж потрібні. Це знав Хвильовий. Це відчувала Гриневи- чева. Не втямки це епігонам вісниківства і львівській перекупці. Наш „Березіль“ ішов у ногу з жидівським те- атром у Москві і грузинським імени Руставелі в Тбілісі, і імена Курбаса, Ґрановського, Ахметелі мають усі під- стави стояти поруч. І так їх оцінила Москва, всіх зни- щивши або вигнавши. Але тим, хто передруковує тепер Николишина, це байдуже, і вони навіть не знають, що геніяльний твір Шота Руставелі звався „Витязь у тигро- вій шкурі“, а не „Витязь у багровій шкурі“. Картагена нашої провінційности мусить бути зруй- нована. Суть не в запереченні імперіяльної концепції за- ради ствердження провінційної, а в виробленні вищої імперіяльної. Говорячи про імперіяльність, ми не маємо на увазі клацання зубами і загарбання (в уяві!) чужих територій. На це ми надто слабкі, та й застарілі вже ці методи будувати імперії. Кіплінґ — ідеал вісниківства— сильний поет, але в наш час важливіші квіслінґи, ніж кіплінґи, а вміння розколоти й розкласти ворога може важливіше від фронтового пляну генерального штабу. І наша національна гордість, яку нам треба плекати, пле- кати й плекати, не ростиме з самозамкнености й знева- ги до інших різного кольору шкури народів. Судилося нам бути не тільки Европою, а і Азією. Судилося бути Україною. Не Францією, не Німеччиною, не Англією. В епоху кулачного розбору світу недобре було бути чай- кою при битій дорозі. В нашу епоху позиція ця — ключ до майбутнього. У Миколи Куліша в образі Марини вже є проблиски цього відчуття. Зрозуміти це — означає ствердити себе. 97 Тут наші очі повертаються до школи. Шов сказав: „Хто вміє щонебудь, робить це; хто нічого не вміє, — вчить“. Наш учитель не завжди вміє вчити, але героїчно тримається на національних позиціях. Лихо в тому, що ці позиції майже завжди були провінціяльні. Позиції не чіпайте нас — ми не чіпатимемо вас. Не можна вихову- вати тільки на Квітці-Основ‘яненкоьі і Нечуєві-Левиць- кому. Прямий шлях приведе учня не до Самчука, Коса- ча і Осьмачки, а до Кащенка і А. Чайківського. Не до трагедії наших днів, а до мертвої ідилії колишнього ху- тора. Від доби ми засвоїли елементи масовости вихован- ня. Ми не засвоїли усвідомлення свого місця в світі. Ми стверджуємо: Україна. Ми забуваємо додати: і світ. Ми вчимо людей умирати за Україну. Це, на жаль, теж потрібно. Але чому ми не вчимо жити за Україну? Жан Ґеенно вимагає, щоб „починаючи від школи, дитину трак- товано не як масову людину, а як людину“. Він наво- дить гасло Жореса: не протиставляти еліту масам — „з самих мас творити людську еліту“. Наскільки це важли- віше для народу, зараженого і загроженого провінційні- стю! Доба функційности убиває галок і віконниці, пери- ни і жалюзі; мюнхенські голуби теж приречені. їх з'ї- дять або позвертають їм шиї під час найближчої війни, як це сталося з голубами в окупованих німцями краї- - нах. Побут людини перестає бути провінційним. Ми на- магаємося провезти провінційність з собою — іноді во- зами Домашніх манатків, іноді — бодай колодою карт, за якими можна провадити вечір за вечором — ніби, ні- би нічого не сталося. Ми цілуємо ручки і титулуємо один одного мертвими титулами. Це все не страшно. Це буде знищено. Але наша внутрішня провінційність — це страшна небезпека. Доба функційної сірости її не винищить. Нав- паки, вона сприятиме їй. „Душу золотим микробом вмел рубль“ — писав про своїх сучасників Маяковський. Бу- де це не рубль, а доляр чи медаль верховного совєта „За доблесть,, — це не міняє справи. Доба виїдає душу. Доба виховує масову людину з порожньою душею. Вико- навця наказів. Егоїста й себелюба. Людину без особис- тої і національної гордости. Тут приходить на допомогу наш традиціоналізм. Не препаровано-нормально прописний псевдоелітарний типу — „Духу нашої давнини“ Донцова. Не розевроп- 98 лений, розсироплений. Не замкнений у собі. Відкритий вітрам історії. Хай гудуть з Заходу і зі Сходу. Хай зус- трічаються. В їх зустрічі, на битій дорозі існує Україна. Колись Фіхте писав: „Культурна Німеччина не може сподіватися на тривалість без політичної Німеччини“. Це стосується і до України. Не мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провін- ційности, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці. Коли до лікаря приходить юнак, хворий на тубер- кульозу і водночас на коліт, лікар спершу береться лі- кувати коліт. Він знає при цьому: коліт не загрожує життю пацієнта, — туберкульоза може дуже швидко обірвати його дні. Але щоб перебороти туберкульозу, організм мусить сприймати харчі. Травленню перешкод- жає коліт. Наш суспільний організм защеплений страшними туберкульозними бацилами нищення з Москви. Нас мо- же врятувати політика, зброя, організація. Але цих лі- ків, пієї харчі не може сприйняти національний організм, поки він хворий на нестравлення. В медицині воно зветь- ся коліт, у нашому житті воно зветься провінційність. Розуміємо обурення і нетерплячку наших політиків, ко- ли» замість лікувати смертельно небезпечну хворобу беремося лікувати нібито другорядну. Однак тут лежить ключ до видужання. І тільки тут. 20 років учив Донцов, що культурник — лайливе слово. Все змінюється. До компромітації — на жаль — іде наша політика. Куль- тура виходить знов на перший плян. Щоб не стало лай- ливим слово політик — а до того вже недалеко — пот- рібне щеплення культури. Не провінція, а світ: Україна і світ. Не Европа і не Азія, але і Европа і Азія. Отже, ще раз: Україна в світі. Не острів серед суходолів — припонтійських і тучних, але що ж з того, — а осередок двох материків. Ми наближаємося до Мюнхену. Поїзд гуркотить по вилках і розвилах. Раніше наближення до міста впізна- валося з розлитого довкола світляного німба. Тепер міста темні, ліхтарів мало, і вони ледь світяться, і наб- лиження міста упізнається з руїн. Вищерблені стіни, купи цегли, бляхи, оголені кімнати, кльозетні чашки, повислі на привселюдний погляд у повітрі... І хай Мюн- хен теж провінція, — все таки той факт, що нас зірва- 99 ло з наших островів, з наших тихих озер і ясних зір і принесло до руїн Мюнхену, — може це добре. Ми не хотіли, щоб упав наш хутір. Але раз він уже впав, раз він мусів упасти, — з трагедії хутора виснуймо наш новий заповіт. Поїзд стишує рух, нетерпеливі вже вискакують з вагонів, моментально перон заповняється лявіною людей. Вони забули про своє куняння в вагоні, вони біжать, штовхаючися, щоб швидше пройти повз контрольну будку, щоб зайняти місце в трамваї, щоб швидше бути при своїх справах. Озеро вже нікому й не в думці. Прощай, озеро! Драстуй, зруйнований Мюнхене, день сьогоднішній! Баварія, березень 1948. 100 жүктеу/скачать 6.04 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|