Химия. Экология. Медицина
МІНЕРАЛИ СКАРБИ ЗЕМЛІ. КОРАЛИ Гімадєєва К.В., 2 група. Керівник: Лук’янова Л. В
жүктеу/скачать 3.09 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- АМЕДЕО АВОГАДРО
- ЗЕЛІНСЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
МІНЕРАЛИ СКАРБИ ЗЕМЛІ. КОРАЛИГімадєєва К.В., 2 група. Керівник: Лук’янова Л. В.Корали являють собою скелети колоній деяких морських кишковопорожнинних організмів (їх товщина 1,5 мм). Ці скелети складаються з твердого кальциту або арагоніту, які синтезують безхребетні поліпи, переробляючи солі морської води. Ростуть вони дуже повільно, приблизно 75 мм в рік. Корали добуваються в дуже значних кількостях. Головними діагностичними ознаками є реакція з кислотою, наявність зонального або сітчастого малюнка, особлива зерниста структура. Корали живуть на глибині від трьох (мілководні) до трьохсот (глибоководні) метрів. У водах Японії, Тайваню, північно-східної Австралії, Малайського архіпелагу, в Червоному та Середземному морях, у Біскайській затоці, біля Канарських островів, біля берегів Сардинії, Тунісу, Алжиру, Югославії та Туреччини. Належить до органічних матеріалів. Складається більш ніж на 85 % із карбонату кальцію (кальциту), виявляє радіально-променисте будова у поперечному перерізі гілок. Корали мають природний білий, рожевий, червоний та інші кольори. Забарвлення коралів залежить від домішок, захоплених при їх зростанні. Пористий корал дешевше. Найбільш дорогі - глибоководні корали. Найдорожчий і найцінніший - чорний корал (органічна речовин в ньому іноді становить майже 100%). Корали - улюблена прикраса з глибокої давнини. Намистинки рожевого корала знайдені в печері Вільдшейер на стоянці епохи палеоліту. В наш час корал високо цінується ювелірами всього світу. Велика популярність коралів призводить до того, що вони по-хижацьки знищуються швидше, ніж зростають, у зв'язку з чим дуже актуальним є питання про захист коралів. Корали благотворно діють на психіку людини, сприяють розвитку логіки та інтуїції. Корал надає власнику мудрість, а розпещеним людям – сором’язливості. Талісман романтиків, він активно впливає на уяву, надає господареві витонченість і тонкість сприйняття. Вважається, що корали зменшують напругу і страх, і сприяють благополуччю спільного життя. У народній медицині часто застосовують порошок білого корала для кращого зрощення кісток при переломах. Народні цілителі практично всіх країн вважають, що корал - прекрасний засіб для підвищення тонусу і зняття втоми. Він покращує пам'ять, благотворно впливає на слух і зір, береже від нервових зривів в стресових ситуаціях. Здатний поліпшити кровообіг, позитивно вплинути на роботу серцево-судинної системи. У деяких країнах корали використовували як протизаплідний засіб. Література: 1. http://www.mir-kamnej.ru/10k/04korall.html 2. http://www.webois.org.ua/jewellery/stones/katalog-korall.htm 3. http://www.kamni-minerali.lact.ru/katalog-kamney/korall
Мороз А.Ю., 2 група. Керівник: Лук’янова Л.В.Амедео Авогадро – італійський фізик і хімік, член Туринської АН (1819). Народився в Туріні. Здобув юридичну освіту. У 1800 почав самостійно вивчати фізику і математику. З 1806 – демонстратор в коледжі при Туринської академії. З 1809 – професор в коледжі Верчеллі, в 1820-1822 і 1834-1850 - завідувач кафедри математичної фізики Туринського університету. Основні фізичні роботи присвячені молекулярній фізиці. Вже першими своїми дослідженнями в цій області Авогадро заклав основи молекулярної теорії, висунувши в 1811 молекулярну гіпотезу в "Нарисі методів визначення відносних мас елементарних молекул тіл і пропорцій, за якими вони входять в з'єднання". У 1811 році Амедео Авогадро відкрив важливий для фізики і хімії закон, за яким у рівних обсягах різних газів за однакових умов міститься однакова кількість молекул (закон Авогадро). Виходячи зі свого закону, розробив метод визначення молекулярного і атомного терезів. Автор чотиритомної праці "Фізика вагових тіл, або Трактат про загальну конституції тел" (1837-1841), який був першим посібником з молекулярної фізики. Досліджував різні фізичні і хімічні явища. Заклав основи молекулярної теорії (1811), обґрунтувавши думку, що атоми можуть сполучатися в молекули, дослідами Гей-Люссака та основними положеннями атомістики Дж. Дальтона. Авоґадро встановив важливий фізичний закон — закон Авогадро, на підставі якого визначають атомну і молекулярну масу. Ім'ям Авоґадро названа універсальна стала — число Авогадро, число молекул в одному молі ідеального газу (NA = 6.02214129(27)×1023 моль−1). Розробив метод визначення молекулярної маси, завдяки чому, використавши експериментальні дані інших дослідників, уперше правильно вирахував атомні маси кисню, вуглецю, азоту, хлору та ін. елементів. Встановив точний кількісний склад багатьох речовин — води, кисню, аміаку та багатьох оксидів. Також вивчав кристалічну будову твердих тіл і узагальнив відомості про склад речовини. Його праці сприяли подальшому розвитку Атомно-Молекулярної теорії. Література: 1. http://www.people.su/ua/2081 2. http://uk.wikipedia.org/wiki ЗЕЛІНСЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧХристенко Я.О., 2 група, керівник: Лук’янова Л.В.Народився майбутній хімік-органік 6 лютого 1861 року в м. Тирасполі Херсонської губернії. Три роки він навчався в Тираспольському повітовому училищі, а після – в Одеській гімназії. У 1880 р. Микола Зелінський закінчив гімназію і поступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету в Одесі. У 1884 р. він отримав диплом про закінчення університету і залишився працювати в ньому на кафедрі хімії.У 1888 р. молодий учений став приват-доцентом Новоросійського університету, а вже через три роки захистив докторську дисертацію, яка стала першим в Росії значним дослідженням зі стереохімії. У 1893 р. М. Д. Зелінського запросили професором на кафедру органічної й аналітичної хімії Московського університету , де на основі вже існуючих підручників і власного багатого досвіду він створив оригінальний курс органічної хімії. Він також організував кафедру органічної хімії на Московських вищих жіночих курсах під своїм керівництвом. На початку 90-х років обладнав у Москві Центральну лабораторію, яка згодом перетворилася в Інститут хімічних реактивів і особливо чистих хімічних речовин. Наступні дослідження М .Д. Зелінського були спрямовані на визначення хімічних властивостей вуглеводнів, розробку синтетичних методів їх отримання. Вони зіграли особливу роль у подальшій багаторічній роботі вченого по створенню методів переробки нафти і по нафтохімічному синтезу. Дослідження Зелінського лежать в основі сучасних процесів каталітичного риформінгу нафтових фракцій. В 1895 -1907 вперше синтезував ряд циклопентанових і циклогексанових вуглеводнів, які послужили еталонами для вивчення хімічного складу нафтових фракцій. 1911 здійснив гладку дегідрогенізаціі циклогексану і його гомологів в ароматичні вуглеводні у присутності платинового і паладієвого каталізаторів Особливу увагу М .Д. Зелінського залучили циклічні нафтенові вуглеводні. Під час першої світової війни, коли застосовувались хімічні бойові речовини, професор М. Зелінський розробив противогаз, який допоміг зберегти життя тисячам солдатів. Особливе місце займають роботи Зелінського по адсорбції і по створенню вугільного протигаза ( 1915), прийнятого на озброєння під час I-ої світової війни 1914-1918 в російській і союзницьких арміях. Восени 1952 р. здоров’я М. Д. Зелінського значно погіршилось, а влітку 1953 р. його не стало. Пішов із життя один із найвидатніших учених. Роботи М.Д. Зелінського – то ціла епоха в історії органічної хімії. Великою заслугою Миколи Дмитровича перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків.Учений неодноразово нагороджувався орденами та іншими державними нагородами. Його ім’ям названо Інститут органічної хімії, одна з московських вулиць. Література: 1.Зелінський Микола Дмитрович [Електронний ресурс]: Зелинский Николай Дмитриевич/А. Ф. Плате. Яндекс. Словари › БСЭ. — 1969—1978 жүктеу/скачать 3.09 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|