"Ідея розвитку у філософії Вундта"
Концептуальні положення педагогічної технології "Йєна-план-школа"
жүктеу/скачать 110.9 Kb.
|
| Концептуальні положення педагогічної технології "Йєна-план-школа"
У першій половині XX ст. заявила про себе нова педагогічна технологія "Йєна-план-школа", а згодом у європейській педагогіці розгорнувся рух, що об'єднав колективи початкових шкіл і дитячих садків, які використовували у своїй роботі технологію відомого німецького педагога, професора Йєнського університету Петера Петерсена (1884 - 1952). Концептуально педагогічна технологія П. Петерсена була протиставленням традиційній школі з її класно-урочною системою, жорсткою регламентацією режиму дня, дисципліною, субординацією у взаєминах між учнями та вчителями. Вона спиралася на виховну общину, сформовану на засадах поваги до особистості дитини, поєднання свободи і самостійності, тісного зв'язку батьків, дітей і педагогів. Петер Петерсен перетворив школу на "місце життя", клас – на "шкільну житлову кімнату", розклад занять – на "ритмічний тижневий план", який раціонально регламентує життя дитини в цьому доброму будинку. Основою виховної програми школи, яка реалізує ідею "спільності і братерства", він вважав гуманістичні взаємини. З огляду на ці орієнтири було визначено такі головні засоби духовно-морального виховання особистості: абсолютна відкритість взаємин, що визначає життєвий стиль, культуру, форми життєдіяльності групи і общини загалом; взаємодопомога дітей у загартуванні характеру, розвитку і заємовихованні в дусі спільності і братерства; право кожної дитини на власну точку зору, свободу висловлювання; визнання рівних прав за всіма: "твоє право може обмежити лише врахування права іншого"; формування дружелюбства та щирості, чому має сприяти теплота людського спілкування, коли мама може бути поруч у шкільній житловій кімнаті, а батько – поруч із сином у майстерні. Завдяки цьому школа отримує простий, але важливий засіб у завоюванні сердець дітей і батьків; обговорення всіх випадків у групі або всією шкільною общиною, коли вчитель лише вчить інших тактовного і справедливого ставлення до свого товариша. У системі методів і прийомів виховання П. Петерсен відстоював невербальні способи впливу на дітей, він виступав проти зауважень у словесній формі, вважаючи їх невиправданими і безглуздими. Людське слово, на його думку, завжди викликає відповідну реакцію у формі вибачення, виправдання або протидії. Тихе, безсловесне взаєморозуміння є кращим, ніж розмови про те, що повинно бути ліквідовано. Будь-яка практична дія щодо виправлення вчинку морально набагато цінніша, ніж словесне виправдання. Петер Петерсен спирався на індивідуальності дітей, вірив у невичерпні виховні можливості навколишнього середовища. Головне, на його погляд, щоб розвиток дитини відбувався в контексті гуманізації внутрішкільних відносин на основі визнання унікальності кожного людського життя, виховання гуманних почуттів, відповідальності за інших, відстоювання свободи і самодіяльності, права на індивідуальну творчість кожної дитини. Ядром шкільної общини він вважав базову групу, або штам-групу (нім. Stamm – рід, плем'я), - соціальне утворення, що планомірно діє під керівництвом вихователя задля духовного єднання дітей і характеризується вільною динамікою внутрішньої структури. Гетерогенні штам-групи, що об'єднують дітей різного віку, станів, здібностей, замінюють традиційні класи. Структуру школи П. Петерсена утворюють такі базові групи: молодша (1– 3 рік навчання); середня (4 – 6 рік навчання); старша (7 – 8 рік навчання); молодіжна (9 – 10 рік навчання). У штам-групах старші діти є опікунами молодших, допомагають їм у підготовці до занять. Через рік найстарші переходять до наступної базової групи, в якій вважаються найменшими. Спілкуючись один з одним, допомагаючи і приймаючи допомогу, діти опановують навички спільної діяльності, вміння організовувати роботу свою і підопічних. Старших приваблює можливість покерувати, відповідальність за малюків їх дисциплінує, а необхідність бути для них авторитетними активізує успіхи у навчанні. Основний принцип внутрішньої динаміки групи полягає у вільній активності дітей, які працюють цілком самостійно відповідно до своїх індивідуальних запитів і потреб. "Йєна-план-школа" не передбачає жодних прийомів, здатних погасити природну моторику, вільну активність дітей. Головний закон групи проголошує: "У приміщенні повинно відбуватися лише те, що відповідає спільним побажанням і прагненням, що надає порядку, моральності і краси спільній праці і проживанню". Діти на власному досвіді пізнають не лише свободу, а й межі її, які визначають такі чинники: врахування рівних прав і обов'язків усіх товаришів; просторові обмеження, пов'язані з обмеженістю приміщення; певна кількість навчальних посібників і матеріалів, що вимагає взаємних поступок і черговості в їх користуванні. З першого дня перебування у школі дитину знайомлять з її обов'язками, прийнятими формами спілкування і поводження. А завдяки спеціальним вправам у свідомості й поведінці дитини закріплюються правила доброго тону, шкільний етикет (взаємне привітання, дотримання тиші тощо). Для наведення зовнішнього порядку в приміщенні необхідно використовувати ігри, змагання, часто з годинником у руці. При цьому вихователь має супроводжувати їх привітним тоном, одночасно виявляючи послідовність і наполегливість у своїх вимогах. Для підсилення духовної близькості дітей різновікової групи у школі П. Петерсена було запроваджено своєрідний патронаж – інститут "хрещених" – піклування старших учнів про кожного новенького малюка, який ознайомлюється з життям шкільної громади. На всіх спільних урочистостях старші сидять разом зі своїми "хрещеними дітьми" на певних місцях, це є почесним у шкільній общині. Внутрішнє життя базової групи характеризується "вільною грою сил", яка полягає у формуванні значної кількості груп одного столика – створених на основі взаємних симпатій, спільних інтересів, діяльності, яка вимагає колективних зусиль мікрогруп. Такі групи дуже динамічні, їх чисельність, склад, ролі організаторів і виконавців у них змінюються залежно від виду діяльності. Наприклад, лідер однієї мікрогрупи може бути лише активним виконавцем в іншій мікрогрупі й зовсім пасивним спостерігачем у третій. Динаміка у групах одного столика здебільшого зумовлена зміною взаємних симпатій і прихильностей у процесі розвитку їх учасників. "Йєна-план-школа" базується на дотриманні таких основних принципів: Кожний із нас унікальний. Кожний має право розвивати свою особистість незалежно від раси, статі, національності, соціального становища, релігії. Для розвитку індивідуальності кожному необхідно особисто взаємодіяти з матеріальним і духовним світом, соціальним і культурним оточенням. Кожний є цілісною особистістю. Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому поважають цінність і гідність кожної особистості. Люди повинні працювати над створенням такого суспільства, в якому суперечності між індивідами або групами людей розв'язуються справедливо і конструктивно. Необхідно використовувати природні й культурні ресурси відповідально перед майбутніми поколіннями. Школа — це організація, якій властиві відносне самоуправління і взаємодія людей, що мають відношення до педагогічного процесу. Зміст шкільної програми визначається потребами, інтересами дітей та основами культури, які вважаються у суспільстві необхідними для розвитку особистості. Викладання має здійснюватися шляхом створення навчальних ситуацій. Процеси викладання та вивчення складаються з ритмічного повторення основних видів діяльності: діалогу, гри, праці, свята. Діти навчаються у різновікових групах. У школі мають чергуватися розвивальне навчання, вільна гра і самостійне вивчення навчального матеріалу. У процесі навчання найважливішим елементом є робота в групах. Школа – це структура, яка постійно перебуває у пошуку і змінюється. Отже, "Йєна-план-школа" виходить із цілісного, універсального знання про дитину, надає пріоритетного значення не лише внутрішнім механізмам її розвитку, а й процесу соціалізації, ролі середовища, яке виховує і навчає. Технологія Петерсена розглядає культивування общинності як умову виховання індивідуальності в процесі колективної життєдіяльності, конструює школу як дослідне поле для розвитку дитини, як життєвий простір для її входження в соціум. жүктеу/скачать 110.9 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|