Інститут сільського господарства полісся наан головне управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва житомирської області

Пресуванню підлягає сіно сіяних і природних угідь. В процесі сушіння по­коси перевертають (ворушать) однією секцією бокових грабель. При роботі дво­ма секціями між ними залишається сму­га неперевернутого сіна, що не висихає. У валки згрібають сіно вологістю не ви­ще 25-27%. Найбільш ефективно пра­цюють прес-підбирачі, якщо в погонному метрі валка 1,4-1,6 кг сіна при ширині не більше 1,4 м. Пресують сіно із свіжозгребених валків, в іншому разі прес-підбирачі гірше їх підбирають, допускаються великі втра­ти.

Вологість сіна повинна бути не більше 20%. При пресуванні пересохлого сіна виникають великі втрати, а більш воло­ге може не досохнути в тюках і запліс­нявіти. Підбирати тюки необхідно в той же день або в кінці наступного при від­сутності дощу. Якщо сіно заготовляється без досушування активним вентилю­ванням і вологість його перевищує 20%, тюки для досушування залишають в полі. Намочені дощем тюки потрібно при досу­шуванні у полі перевертати, щоб запо­бігти запліснювання.

Для пресування сухого сіна широко використовуються рулонні прес-підбирачі ПР-Ф-120, ПР-Ф-145, ПР-Ф-180, за допомогою яких можна використовувати і менш габаритні рулонні прес-підбирачі вітчизняного виробництва ППР-110 (завод «Київтрактородеталь»), ПР-1,2 (ВАТ «Ірпіньмаш»). Німецькі фірми «Клаас», «Кроне», «Вельтер» пропонують рулонні преси «Ролант-66», «Ролант-250» (Рото-Фід), «Варіо Пак 1500», «Варіо Пак 1800», «Раунд пак 1800», РП-200. Англійська фірма «Массей-Фергюсон» - прес-підбирачі МФ 140, МФ 146. В рулонних пресах європейського виробництва обв’язка рулонів сіткою (рулон обертається всього 2 рази), що значно знижує час обв’язки та витрати пального.

Зберігати сіно найкраще під навісами або в сіносховищі поблизу ферми на спе­ціально обладнаних фуражних дворах. Це знизить втрати як самого сіна, так і його поживних речовин. Облік сіна проводять при заготівлі і транспортуванні на зберігання, зважую­чи на автомобільних вагах.

Заготівля вітамінного сіна. Суть цього методу полягає в тому, що покоси підби­рають при вологості 30-35%, а потім до­сушують до вологості 14-18% у скиртах, на відкритих майданчиках, під навісами або в сіносховищах за допомогою штучного вентилювання.

Для заготівлі розсипного сіна валки вантажать у транспортні засоби, без обвязування шпагатом тюків, підбирачами К-453, К-455, ПС-1,6 «Киргизстан». Розсипне та різане сіно можна підбирати візками-підбирачами, місткість кузова яких становить 15-17 м³. Для вивантаження використовується транспортер, який розташований у днищі кузова. Для скиртування сіна використовують агрегат УСА-10, вентиляційні установки УВС-16, УВС-16А.

При неможливості забрати сіно кондиційної вологості застосовують активне вентилювання. Розсипне сіно вентилюється значно легше, ніж пресоване, але за необхідності можливе вентилювання тюків чи рулонів. Для вентилювання можна застосовувати електрокалорифери СФО-40Т, СФО-45Т, СФО-60Т.

Проте, з метою економії ресурсів рекомендується проводити вентилювання холодним повітрям або підігрітим у геліоколекторі, однак при цьому слід контролювати вологовбирну здатність повітря.

У господарствах можуть бути використані вентилятори необхідної продуктивності: для досушування розсипного сіна — 06-320 № 8, 06-320 № 10, 06-320 № 12, ВГІТ; пресованого сіна — Ц-4-70 № 8, Ц-4-70 № 10, Ц-4-70 № 12, 06-320 № 12, ВПТ-600. Для досушування сіна виго­товляються розбірні металеві або дерев'я­ні повітророзподілювачі довжиною до 20 м, які у поперечному розрізі мають форму трикутника і прямокутника або трапеції і у вигляді короба з решітчастими стінами.

Вентилятор повинен забезпечити пода­чу повітря на 1 т пров'яленої маси 1700- 1800 м³/год. Максимальний підігрівач повіт­ря не повинен перевищувати на 40-50°С оточуючого середовища. Для досушування масу розкладають рівним шаром товщиною 1,5-2 м по всій площі повітропроводів.

Вентилюють траву доти, поки волога у верхній частині шару не досягне 20-30%. Після цього кладуть другий шар такої ж висоти і сушать обидва шари разом до зниження вологості у верхній частині дру­гого шару до 25-30% і так до завершен­ня скирти висотою 5-6 м. Корм буде го­товий для збереження тоді, коли з сіна не виділятиметься тепле повітря, а його вологість не перевищуватиме 18%. Весь процес досушування сіна продовжується 10-15 днів в залежності від погодних умов.

При відносній вологості повітря нижче 70% і температурі вище 18°С досушуван­ня сіна можна проводити без підігріву повітря. Готовність сіна визначають так: припиняють вентилювання і через 8-10 годин знову включають вентилятор; про­ходячи вздовж скирти прикладають ру­ку до сіна. Якщо повітря із сіна виходить прохолодне – воно висушене до потріб­ної вологості. Готову скирту зверху вкри­вають шаром соломи.

Для навантаження сіна використовують навантажувачі ПЄ-Ф-0,5А, ПЄ-Ф-1А, ПКУ-0,8А, а також захват для навантажування рулонів ПРЛ-0,5.

Для транспортування сіна використовуються автомобілі марок САЗ-3507, КрАЗ-6510, ЗАУ-3, УЗСА-40, ГАЗ-53А. Ефективним при перевезенні сіна є застосування самонавантажувальної платформи СП-60, яка призначена для транспортування ущільнених стожків сіна від візків-підбирачів. Але її можна також використовувати для транспортування прямокутних тюків сіна, складаючи їх на платформу у штабелі, або рулонів сіна. Останні вкладаються на платформі у 2-3 яруси і скріплюються між собою за допомогою Т-подібних металевих штирів з проушинами, в які вставляються тяги для фіксації.

Заготівля сінажу. Сінаж — консерво­ваний корм, приготовлений із трав, про­в'ялених до вологості 45—55% і збере­жений в герметичних умовах. Його можна готувати з усіх видів рослин, які підлягають пров’ялюванню (незалежно від вмісту в них цукру), але найдоцільніше використовувати бобові культури, з яких важко одержати високоякісний силос.

За поживністю у правильно заготовленого сінажу міститься 0,35-0,45 корм. од., 50-65 г перетравного протеїну та майже повністю зберігається цукор. Якість сінажу регламентується ДСТУ 4684-2006 (табл. 7).

Технологія консервування зеленого корму при приготуванні сінажу дещо ін­ша, ніж силосування. Тут не кислотність середовища, як в силосі, є основним кон­сервуючим фактором, а фізіологічна су­хість сінажної маси, в якій майже від­сутня доступна для бактерій волога, а також відсутній кисень і обмін повітря. Заготівлю сінажу слід проводити ли­ше в добре облицьованих спорудах. Швидкість заповнення траншеї – 1 метр по висоті в день або 300-500 т/день.

7. Нормативні вимоги для класів сінажу згідно ДСТУ 4684-2006

Однією з важливих умов одержання сінажу високої якості є максимальне скорочення часу перебування скошеної трави у полі в процесі пров'ялювання. При цьому важливо своєчасно визначити ступінь прив'яленості, готовності зеленої маси для закладання в башти або тран­шеї. Треба брати до уваги, що під час підбирання і подрібнення трави тривати­ме досушування її. Тому підбирання вал­ків слід розпочинати при вологості 55- 60%. Процент вологості визначається так: якщо трави стали м'якими, але не обла­муються і не кришаться, їх стебла легко складаються вдвоє, обламані кінці — темні, вологі, але не виділяють соку — прив’ялення вважається достатнім. У со­нячні дні такої вологості (55-60%) зла­ково-бобові трави досягають через 6-8 годин після скошування, а в хмарні — через добу. При вологості зеленої маси 40-45% листки трав кришаться.

Зібрану у валки масу негайно підбирають, подрібнюють і закладають в тран­шеї, башти. Валки підбирають, подрібнюють масу і одночасно завантажують у транспортні засоби спеціальними підбирачами до комбайнів КПИ-2,4, Е-281, Е-282, КСК-100А-1, Марал-125 (Марал-190). Ступінь подрібнення встановлюють залежно від вологості сировини: при вологості 40-45% – 50-60 мм, при вологості 50-55% - до 100 мм, понад 60% - 100-120 мм (мінімальна кількість ножів).

Можна також використовувати технічні засоби старих марок – подрібнювачі КІК-1,4, силосозбиральні ком­байни КС-1,8, «Вихор» зі змінним під­бирачем, підбирачі-подрібнювачі ППР-1,6, КУФ-1,8, КСК-Ю0, Е-280 і універсальний силосозбиральний комбайн Е-067А та переобладнані силосні ком­байни.

Зібрана і подрібнена за допомогою жниварок трава на сінаж, яка завантажується одночасно в транспортні засоби, які рухаються поруч (автомобілі з причепами 2ПТС-4-887-А, тракторні причепи ПЗС-12,5 тощо) доставляється для закладання в траншеї, які, як правило, знаходяться на території ферми. Для забезпечення нормального зберігання подрібнена зелена маса ущільнюється (трамбується). Для цього використовуються по можливості важкі гусеничні трактори, наприклад, ХТЗ-200, Т-150-0,5; або колісні Т-150-К-08.

Для одержання високоякісного сінажу в траншеях масу рекомендується безперервно (цілодобово) трамбувати важкими тракторами, а попід стінами – ко­лісним трактором «Беларусь».

Тричі на добу слід контролювати тем­пературу маси в траншеї, не допускати її підняття вище 37^оС (на глиби­ні 50-60 см). В разі підвищення температури збільшують інтенсивність трам­бування.

Після заповнення траншеї вище кра­їв на 60-80 см поверх пров'яленої маси доцільно покласти свіжоскошену подріб­нену траву шаром завтовшки до 30-50 см і добре затрамбувати, потім вкрити плів­кою, поверх якої посипають тонкий шар вапна, щоб запобігти пошкодження гри­зунами. Після цього закривають солом’яною різкою, опилками чи торфом (20 см).

В разі відсутності плівки (як вихід) поверх пров’яленої маси доцільно покласти свіжоскошену траву шаром 50 см і добре затрамбувати, потім поверх свіжоскошеної зеленої маси кладуть шар со­ломи (20-30 см), а насамкінець вкривають землею (20-30 см).

У випадку, коли під час закладки сі­нажу в траншеї пройшов дощ і змочив масу (і не встигли закрити плівкою), доцільно продовжити закладку ша­ром (15-20 см) подрібненої свіжоскошеної тра­ви, а далі знову заповнювати пров'яленою сінажною масою. Прошарок зеленої ма­си запобігає псуванню замоченої сінажної маси (на стикуванні, звідки продовжу­валось заповнення після дощу), гермети­зуючи та консервуючи її. Безумовно, в масі, закладеній під час дощу, втрати по­живних речовин подвоюються.

Заповнення траншеї повинно закінчуватися протягом 3-4 днів. Практика показала, що сінаж краще закладати у невеликі траншеї — на 200-500 т.

При закладці сінажу в сінажні башти, вони повинні бути заванта­женими протягом 5-6 днів. Ізоляція маси від повітря під час заповнення досяга­ється щоденним закладанням в неї шару маси не менше 6 м. Для цього розраховують потребу в технічних засобах, їх продуктивність та відстань до поля.

Після заповнення башти на поверхню пров'яленої маси закладають свіжоско­шену подрібнену траву шаром 25-30 см і терміново накривають поліетиленовою плівкою розміром на 1-2 м більшою за діаметр башти. Перед вкриттям по всьо­му периметру башти в масі роблять ка­навку глибиною до 50 см, в яку заправля­ють краї плівки. Потім на поверхню плів­ки подають подрібнену зелену масу в кількості 4-5 т. Цією масою спочатку заси­пають канавку, а решту її розрівнюють по плівці і зверху знову вкривають плів­кою.

Після завантаження башти маса дає осадку приблизно на 1/4-1/3 висоти баш­ти. Тому через 15-18 днів її довантажу­ють. При цьому попередньо знімають плів­ку і верхню масу. Вкриття після цього виконують аналогічно, як і при першому завантаженні.

Одним із найважливіших факторів одер­жання високоякісного сінажу в транше­ях або баштах є повна герметичність сховищ. В противному разі різко знижу­ється перетравність протеїну та відбува­ється розпад каротину.

Трав'яне борошно є необхідним компонентом при виготовленні комбікормів. Поживність 1 кг високо­якісного трав'яного борошна дорівнює 0,7-0,8 кормової одиниці з вмістом протеїну 100-140 г, каротину – до 150-230 мг. Особливе значення має вве­дення трав'яного борошна в склад ком­бікормів та повнораціонних гранул до 10%, що дає можливість скоротити на та­ку ж кількість зернових компонентів.

Для безперебійного та тривалого за­безпечення сушильних агрегатів рослинною сировиною в господарствах необхідно створити спеціальний конвеєр з використанням багаторічних і одноріч­них бобових трав та їх сумішок зі злакови­ми. При цьому виходять із добової продук­тивності сушильної установки, врожай­ності кормових культур, фази вегетації.

Втрати каротину в свіжоскошеній под­рібненій зеленій масі становлять 3-7 % за годину. Тому потрібно, щоб час на всі операції від косовиці до штучного сушіння не перевищував 2-4 години. Для забезпечення нормальної роботи агрегатів необхідно, щоб частки довжи­ною до 30 мм становили не більше 85% ваги всієї маси, а частки довжиною 100 мм – не більше 2%. Ці параметри забезпечуються при використанні сучасних косилок-подрібнювачів та комбайнів.

З метою підвищення продуктивності сушильних агрегатів необхідно в систе­мі машин передбачити косилки-плющилки, що дозволяє швидше пров'ялювати зелену масу до необхідної вологості (65-70%).

Не слід нагромаджувати велику кіль­кість сировини біля сушильного агрегату, тому що це сприяє зігріванню маси та втратам поживних речовин. Як правило, досить ма­ти запас зеленої маси з розрахунку не більше як на 1,5-2 години роботи агре­гату.

Режим роботи сушильного агрегату підбирають так, щоб вологість готової продукції становила 12 %, в іншому разі збільшуються втрати каро­тину в процесі зберігання борошна. Температура на вході в сушильний ба­рабан повинна підтримуватись на рівні 600-700⁰С, а на виході 95-115⁰С. Температура готового продукту не повин­на перевищувати 60⁰С.

Зберігати вітамінне борошно необхідно в темно­му, прохолодному і сухому приміщенні при відносній вологості повітря 65-70%. Для зменшення втрат каротину борошно рекомендується обробляти антиоксидан­тами (сантохіном). При внесенні 0,15-0,20% сантохіну втрати кароти­ну при 6-місячному зберіганні зменшу­ються на 20-22%. Найкраще трав'яне борошно зберігається у вигляді гранул або брикетів.

Трав'яна січка. Технологія виробницт­ва трав'яної січки передбачає сушку свіжоскошеної або пров'яленої трави (65-70%) на сушильних агрегатах до вологості 16-18%. При нала­годженні сушильних агрегатів для вироб­ництва трав'яної січки необхідно, перш за все, відключити молоткову дробарку і циклони мішковачів. Готовий продукт при допомозі транспортера забирається без­посередньо з-під великого циклону і по­дається в охолоджувач. Продуктивність сушарок при цьому збільшується в 1,5-2 рази, втрати електроенергії зменшуються на 40%.

Свіжовиготовлена трав'яна січка по­винна витримуватись не менше як 48 го­дин, щоб охолонула. Після цього її мож­на складати на довгострокове зберіган­ня насипом шаром до 3 м, або брикету­вати. Зберігають її в спеціальних схови­щах, на горищах приміщень, пристосова­них для зберігання грубого корму.

Закладають вологе сіно потоковим методом в облицьо­вані траншеї поетапно, похило розташованими шарами, по­чинаючи з торця сховища. Масу закладають так, щоб довжи­на щоденно закладеного і вивершеного сховища була не ме­ншою 3-5 м. Щоденно закладають 100 і більше тонн корму. Трамбують масу важкими тракторами. Для поліпшення тра­мбування маси в траншеях необхідно на двохметровий шар за­кладеного добре вирівняного і частково утрамбованого сіна нанести 15-20 сантиметровий шар свіжоскошеної подрібне­ної зеленої маси. Якщо траншея має висоту до 3 м, то зелену масу кладуть тільки зверху корму шаром 30-40 см не тільки для кращого ущільнення сіна, а й швидшого поглинання ки­сню повітря, що знаходиться між частинками корму. Після заповнення сховища вологим сіном і накриття його зверху шаром свіжоскошеної зеленої маси проводять трамбування трактором, потім накривають плівкою та шаром глини. Суворе дотримання технології заготівлі є обов’язковим.

Велике значення в збереженні якості закладеного корму має правильне вибирання сіна для згодовування тваринам. Відкривати сховище потрібно лише з одного боку по довжи­ні не більше як на 4-денне використання в зимовий період і 2-3 денне – в теплу пору року. Для вивантаження корму ви­користовують фрезерні навантажувачі, якими зрізають шар по всій його товщині. У разі відсутності фрезерного заван­тажувача проводять заріз корму вручну сікачем. Таке виби­рання сіна запобігає його самозігріванню. Використання грейферних навантажувачів категорично забороняється, так як зрихлюється закладена маса, в товщину її проникає повіт­ря і корм пліснявіє.

Використання консервантів при заготівлі силосу і сінажу із трав. Найпоширенішим у виробництві способом консервування трав є їх висушування на сіно. Випадання дощів під час заготівлі сіна або сінажу часто призводить до підвищення вологості трави. Це змушує заготовляти силос, заготівля якого без консервантів призводить до одержання неякісного корму низької продуктивної дії.

Відомо, що при сінажуванні консервація корму відбувається на основі фізіологічної сухості корму. Проте, на практиці при заготівлі сінажу дуже важко отримати рівномірну за вологістю масу, тому додавання бактеріальних заквасок сприяє утворенню кислот, які забезпечують аеробну стабільність сінажу при відкритті. За резуль­татами останніх науково-практичних досліджень перспективними для виробництва були виявлені бактеріальні препарати на основі пропіоновокислих бактерій, які більш активно перетворюють цу­кри на молочну та пропіонову кислоти, які надійно стримують утворення та життєдіяльність пліснявих грибів.

Класичними консервантами для заготівлі кормів із трав є органічні кислоти – пропіонова, мурашина, бензойна та їх суміші і солі цих кислот, проте, хімічна промисловість на даний час їх не виробляє.

Біологічні консерванти. Біоконсервант «Біоконт» ви­робляється НВП «Агробіопрепарати» м. Сімферополь, при­значений для високоякісного силосування та сінажування багаторічних та однорічних бобових і злакових культур, ку­курудзи різної стиглості.

Робоча закваска «Біоконт» готується в господарстві з концентрату біоконсерванту наступним чином: 1 кг концен­трату розмішують з водопровідною водою у відрі до утво­рення однорідної маси без грудочок закваски. Суміш із відра

Інститутом кормів НААН розроблена технологія заготівлі силосу із підв'ялених трав із використанням, як консер­ванту, насіння гірчиці білої тонкого помелу в кількості 10 кг/т. Борошно гірчиці вносять у масу, що силосується, при закладанні в силососховище у процесі розвантаження, укладання і трамбування. Борошно з гірчиці вносять вручну з урахуванням напрямку вітру. При цьому працівник, що вносить консервант, повинен дотримуватись правил безпеки: використовувати спецодяг, захисні окуляри, рукавиці, мар­леву пов'язку. Насіння гірчиці білої, крім консервуючої влас­тивості, виконує роль смакової добавки. Такий силос краще поїдається тваринами, має вищу продуктивну дію за рахунок підвищення до 5 % перетравності органічної речовини раці­ону при згодовуванні коровам і відгодівельному молодняку великої рогатої худоби.

При заготівлі силосу із надмірно вологих трав може втрачатися до 25% сухої речовини, в т.ч. за рахунок соковиділення до 10% сухої речовини з високим вмістом сирого протеїну. Тому для попередження втрат поживних речовин із соком та створення умов для спрямованого бродіння рекомендується додавати подрібнену солому злакових культур.

Список використаної літератури
1.Архипенко Ф.М., Чумаченко І.П., Колесник М.Д., Ларіна В.І. – Зелені корми у годівлі свиней.– К: ВД «ЕКМО», 2008, с. 12-14, 28-31.

2. Зубец М.В., Ситник В.П., Безуглий М.Д., Савченко Ю.І. та ін. Мон. – Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Полісся і Західному регіоні України. К. – Аграрна наука, 2010. – 943 с.

3. Коваленко Г.П. Організація кормової бази в свинарстві. – Київ: Урожай. – 1971. – 63 с.

4. Стрекозов Н.И. Молочное скотоводство России/ Н.И.Стрекозов, Х.А.Амерханов, Н.Г.Первов. – Москва: Колос, 2006. – 604 с.

5. Черных Р.Н. Пепелина В.А. Зеленый конвейер для свиней/ Кормопроизводство. – 1997. №4 – с. 28-29

6. Эрнст Л.К. Скотоводство/ Л.К.Эрнст, А.П. Бегучев, Д.Л.Левантин. – Москва: «Колос», 1997. – 528 с.