Життя, віддане словесності

Іншомовні запозичення в економічних терміносистемах англійської та української мов становлять суттєвий відсоток. Тому їх переклад цільовою мовою дуже важливий. У цій статті пропонуються такі моделі ототожнення економічних термінів іншомовного походження у зіставлюваних мовах: а) збіг за значенням із звуковою ідентичністю, б) фонетичний збіг з деякими семантичними відхиленнями, в) семантична відповідність при фонетичній неадекватності з можливими етимологічними відхиленнями. Аналізуються типові перекладацькі трансформації економічних термінів на фонетичному, словотворчому, семантичному, етимологічному та стилістичному рівнях. Найбільше уваги автор зосереджує на семантичних особливостях перекладу як найсуттєвіших. Деяка увага також приділяється використанню іншомовних слів в оригіналі та калькуванні термінів з тих мов, вплив яких поки що не відчутний в українській економічній терміносистемі (японської, китайської тощо). Особливо ретельного пояснення потребують власні назви та абревіатури, яких є багато в діловій англійській мові. Приклади лексичних одиниць взято із перекладних та тлумачних словників, а речення, які ілюстрували дослідження, із сучасної оригінальної преси.

У терміносистемі будь-якої галузі науки лексика такого типу становить суттєвий відсоток. Саме тому ця проблема відображена в працях багатьох лінгвістів: Ю.Жлуктенка, який досліджував функціонування інтернаціоналізмів у процесах мовних контактів; В.Акуленка, що описав семантичні невідповідності “хибних друзів перекладача”; Л.Нікольського – дослідника інтелектуальної та термінологічної лексики далекосхідних мов: китайської, японської, корейської; Е.Вюстера – дослідника інтернаціональних елементів технічної термінології та ін. Останнім часом у зв’язку з виникненням нагальної потреби впорядкувати англо-українську термінологічну лексикографію, увага лінгвістів до цього питання посилилася.

Сучасні лексикографічні проблеми ґрунтуються не лише на семантичних чинниках досліджень лексичних одиниць, а й дуже часто на етимологічних, надто якщо йдеться про фахову чи наукову лексику. Група лінгвістів під керівництвом професора Т.Кияка, описуючи наукові терміни, не тільки пропонує варіанти перекладу лексичних одиниць з тлумаченням їх українською та російською мовами, а й наводить їхню детальну етимологічну характеристику, показуючи шлях формування термінів від ймовірного першоджерела до пізніших варіантів у кількох мовах [5], [14].

Етимологія терміна-запозичення має суттєве значення, оскільки допомагає глибше усвідомити його суть, будову та способи вживання, але найголовніше – сприятиме правильному перекладові інформації, де цей термін функціонує.

Англо-український переклад, зокрема економічних термінів-запозичень, є копітким і складним процесом не лише через звичний у такій ситуації чинник багатомовності. Принциповою тут є відмінність у мовленнєвих підходах до економічної термінології зіставлюваних мов, а також різне соціально-історичне підґрунтя терміносистем. Обслуговуючи галузь, що розвивалася шляхами, вже прокладеними Францією, Італією, Німеччиною, Англією, США, українська економічна терміносистема була найменше захищеною від іншомовних запозичень на відміну від англійської, яка, описуючи найрізноманітніші економічні явища, часто обходилася власними мовленнєвими засобами.

Це дослідження – спроба відобразити типові, на нашу думку, випадки англо-українського перекладу економічної термінології іншомовного походження з урахуванням фонетичних, словотворчих, семантичних, стилістичних та етимологічних чинників. Приклади лексичних одиниць взято з перекладних та тлумачних словників, а речення, які ілюстрували дослідження, – із сучасної оригінальної преси. Аналіз зразків перекладу мікроконтекстів з термінами іншомовного походження здійснено на основі опублікованого перекладу українською мовою [10] оригінального наукового видання [16] (перекладачі: С.Панчишин, О.Ватаманюк, І.Бик).

Зіставлення англійських та українських економічних термінів-запозичень, зібраних з перекладних та тлумачних словників, а також вивчення способів їхнього функціонування в оригінальних англійських текстах та перекладах, дають змогу зробити висновок про існування деяких моделей ототожнення цієї лексики у зіставлюваних мовах. На нашу думку, найпринциповіші з них матимуть такий вигляд: а) збіг за значенням із звуковою ідентичністю (від максимальної до часткової); б) фонетичний збіг з деякими семантичними відхиленнями; в) семантична відповідність при фонетичній неадекватності (з можливими етимологічними розбіжностями).

Говорячи про фонетичний збіг термінів, ми, безумовно, враховуємо дивергентні риси звукових систем зіставлюваних мов, коли, наприклад, в українській мові неможливо відтворити подовження голосних; відмінність звуків [v] та [w], [æ]; та [e]; передати суто англійські звуки [θ] та [ð], [r]. То ж, відкинувши варіант абсолютного фонетичного збігу, ми вестимемо мову про тотожності з максимально можливим звуковим наближенням. Найчастіше це будуть слова латинського походження або ж пізніші запозичення з французької та італійської мов:

Конвергентні щодо значення терміни можуть мати й значніші фонетичні розбіжності.

1. Зміна наголосу:

credit [΄kredit] – кредит

conflict [΄kכnflikt] – конфлікт

dividend [΄divid∂nd] – дивіденд.

2. Зміна кореневого голосного (приголосного):

3. Випадання або додавання кореневого звука:

До мінімальних фонетичних розбіжностей зі збереженням семантичної єдності зіставлюваних англо-українських тотожностей відносимо й озвучення англійської літери [r] українською фонемою [р]:

Усі досі наведені тотожності значною мірою збігалися за значенням і звучанням. Але загалом таких відповідностей в економічних терміносистемах зіставлюваних нами мов трапляється небагато. Найчастіше доводиться мати справу з термінами, що мають малосхожі відповідники у цільовій мові:

У випадку із найдавнішими за походженням греко-латинськими запозиченнями українська економічна терміносистема краще зберегла фонетику слів-першоджерел порівняно зі своїми англійськими відповідниками. Мова йде як про самостійні лексичні одиниці (слова чи фрази), так і про словотворчі елементи цього походження:

system [΄sist∂m] (англ.) – система (укр.)

programme [΄prכġr∂m] (англ.) – програма (укр.)

auditor [΄כdit∂] (англ.) – аудитор (укр.)

de jure [΄di dзu∂r∂] (англ.) – де-юре (укр.)

pseudocredit [ِsjud∂΄kredit] (англ.) – псевдокредит (укр.)

pneumoautomatics [ِnjum∂כtכ΄mætiks] (англ.) – пневмоавтоматика (укр.)

arithmometer [∂riθ΄mכmit∂] (англ.) – арифмометр (укр.).

Для формування нових терміноутворень іншомовного походження в англійській економічній терміносистемі активно використовуються формо- та словотворчі елементи. Такі елементи мають власні відповідники у цільовій мові (від однакових за звучанням до абсолютно несхожих):

parity – паритет

inflation – інфляція

irrational – нераціональний, ірраціональний (мат.)

innovation – інновація.

Поряд із словотворчими змінами на особливу увагу заслуговують випадки з різними семантичними перетвореннями. Передусім йдеться про численну групу термінологічних міжмовних омонімів, які функціонують з різних причин і за різних умов.

Нерідко англійський та український терміни-запозичення за значенням збігаються частково. Український термін може означати одне поняття з низки лексико-семантичних варіантів, які має його англійський омонім. Наприклад, англійське слово “rent” і українське “рента” є дещо різні за значеннями. Англійський термін означає плату за тимчасове користування не лише землею (як у випадку з українською “рентою”), а й будинком, квартирою та іншим майном. Водночас обидва терміни зберігають спільне інваріантне значення: “плата за тимчасове користування чим-небудь”.

Подібних тотожностей можна навести досить багато. Наприклад, “tribunal” англійською мовою означає будь-який суд. Водночас український “трибунал”- лише суд військовий. А англійське слово “penalty”, першоджерелом якого, очевидно, є латинське “poena” (покарання) має низку варіантів перекладу українською мовою: штраф, погіршення стану, брак виробництва, пенальті, - серед яких останній не стрижневий у семантичній структурі. Український же його омонім “пенальті”, хоча й означає покарання, стосується тільки футбольної сфери і є абсолютно відмежованим від економічної тематики.

Отже, спостерігається деяке звуження семантичної структури українського терміна порівняно з його англійським омонімом. Семантичні відповідності тут є лише частковими і ґрунтуються на основному інваріантному значенні.

Нерідко українські омоніми, означаючи загалом семантично споріднене поняття, набувають нових, іноді дещо зневажливих рис. До того ж вони фактично перестають бути термінами і вживаються за межами наукового стилю. Водночас співзвучні їм в англійській мові слова означають абсолютно нейтральні, стилістично незабарвлені поняття (табл.1).

Як і в попередньму випадку, наведені тотожності базуються на загальному значенні, здатному об’єднати такого типу омоніми – стилістично різні, але семантично не цілком чужі.

Контекст (у цьому випадку економічний) здатний надавати слову нових, іноді цілком несподіваних значень. Чимало англійських слів-запозичень в економічному мовленнєвому довкіллі набувають функцій економічного терміна. Водночас у неекономічному контексті таке слово буде означати цілком інше поняття (табл. 2).

Таблиця 2. Вплив економічного контексту на переклад деяких англійських слів іншомовного походження

Втім навіть такі, здавалося б, несподівані термінологічні тотожності можна виправдати певною семантичною близькістю. Адже “collection“ таки означає збір чогось, як і українське слово “колекція”, а кондуктор робочому місці теж є керівником. За умов звукової ідентичності ці слова все ж дуже віддалені семантично.

Іноді звукова схожість термінів буває цілком безпідставною, випадковою і спричиняється до формування неправильних тотожностей, тобто йдеться про дошкульну кожному перекладачеві проблему його “хибних друзів”.

Проблема “хибних друзів перекладача” детально висвітлювалася у працях проф. В.Акуленка. На підставі “Англо-русского и русско-английского словаря «ложных друзей переводчика»”, укладеного за його редакцією [1, с.132, 216], зіставимо лексико-семантичні варіанти кількох пар слів такого типу:

“Хибними друзями перекладача” можуть бути не лише окремі слова, а й термінологічні сполучення (наприклад, термін “credit side” перекладається не як “кредитний бік”, а як “актив балансу”). До важливих семантичних змін англо-українських термінологічних тотожностей належить і перерозподіл семантичних компонентів за моделлю: слово – словосполучення. Англійський економічний монотермін-запозичення може відповідати українській терміносполуці і навпаки. До того ж, фонетично зіставлювані слова часто є абсолютно різними:

debenture – боргове зобов’язання

Нерідко друге (додаткове) слово, що виникає у процесі перекладу терміноутворення, є своєрідним тлумаченням певного економічного поняття. До того ж воно може бути як іншомовного, так і власнемовного походження.

Заслуговують на увагу тотожності, де в англійському варіанті словосполучення поєднує економічний монотермін-запозичення з побутовим словом-носієм певного образу. У перекладі образна стилістика термінотворення, звичайно, зберігається, але сам образ може змінитися на інший:

liquid cushion – ліквідна подушка

(подушка)

tax haven – податкова гавань

(гавань)

tax shelter – податковий рай

(притулок)

money pressure – грошовий голод.

(тиск)

Перекладацькі трансформації часті й на етимологічному рівні, коли зіставлювані семантично тотожні слова (міжмовні синоніми) різні не лише за звучанням, а й тим, що походять з різних мов.

Український же термін (найчастіше німецького походження) відповідає власне англійському:

До цього списку можна долучити й слова італійського походження, наприклад, “валюта” (англ. “currency”) або французького походження, наприклад, “ажіотаж” (англ. “stock jobbing”). Такі етимологічні невідповідності починаються із давніх латинських запозичень. Українськa економічна терміносистема (як і терміносистеми деяких інших слов’янських мов, наприклад, польської чи російської) зберегла основи латинських слів, які асимілювалися в цих мовах і стали термінами. Водночас у німецькій, англійській та французькій мoвах вони піддалися змінам або й витіснилися іншими лексичними одиницями (табл. 3).

З іншого боку, в англійській мові, особливо у мові ділових паперів та пресі, часто використовують латинські вирази, слова, прийменники та різні словотворчі елементи, які в українському варіанті найчастіше відтворюються українськими ж лексичними одиницями:

Наприклад, речення: “Economic activity is secondary to religious and cutural values and society’s desire to perpetuate the status quo (лат.)” [17, c.35], - перекладач С.Панчишин пропонує передати українською мовою, не зберігаючи латинського вислову мовою оригіналу і не калькуючи його: “Економічна діяльність вторинна порівняно з релігійними і культурними цінностями; суспільство бажає увічнити існуючий стан речей” [11, с. 48].

Як відомо, калькування часто відбувається через безеквівалентність певних лексисчних одиниць: “Russia‘s Constitutional Court rules that cities have no right to continue the communist era propiska system” [The Economist, 2000, II].

Безумовно, для українського перекладача немає проблем перекласти слово “propiska”- кальку з російської мови. Але якщо в реченні присутні слова з німецької, французької чи інших мов, завдання значно ускладнюються, оскільки змушують перекладача працювати у складному кількамовному довкіллі, звертаючись до найрізноманітніших перекладних словників.

На окрему увагу заслуговують англійські терміни-кальки чи напівкальки з тих мов, вплив яких поки що майже не відчутний в українській економічній терміносистемі (японської, китайської тощо):

tycoon (япон.) – магнат

samurai (япон.) bond – іноземна облігація

zemindar (хінді) – землевласник.

На нашу думку, такі словосполучення чи монотерміни слід перекладати тлумаченням. Інакше перекладач ризикуватиме подати реципієнтові не достатньо зрозумілу інформацію.

Вміщені в контекст слова з інших мов, як відомо, допомагають відтворити в ньому як мовний, так і соціально-політичний колорит певної держави. Але вживання термінів з інших мов зазвичай нейтрально-інформативне і тому такі лексичні одиниці варто, на нашу думку, перекладати цільовою мовою, а не зберігати у вигляді кальок. Як, наприклад, це зробив перекладач І.Бик: “It is argued that in the past decade or so unions have increased the union wage advantage which they enjoy vis-à-vis (фр.) nonunion workers and, as a result, union firms have become less profitable than nonunion firms” [17, с.751] – Дехто вважає, що ті переваги у заробітній платі, які члени спілок мають порівняно з неспілковими робітниками, призвели до того, що фірми, де працюють члени спілки, стали менш прибутковими порівняно з фірмами із неспілковими робітниками [11, с.556].

Іноді перекладач залишає іншомовний вислів, супроводжуючи його власним поясненням, як це зробив С.Панчишин: “Pure or laissez faire”(фр.) capitalism is characterized by the private ownership of resources” [17,c.32]. – Чистий капіталізм або капіталізм вільної конкуренції (laissez faire) характеризується приватною власністю на ресурси [11,c.47].

На окрему увагу заслуговують і численні англійські економічні терміни з певним образним змістом, серед яких багато інтернаціональних слів, що, на перший погляд, не видаються термінами: “stellage”, “dragons”, “angels”. Без додаткового тлумачення ці слова можуть сприйматися реципієнтом дослівно, тобто як стелаж, дракони та ангели.

У зв’язку із цією проблемою перекладу цільовою мовою інтернаціоналізмів, що означають передусім побутове поняття, а вже потім стають термінами, навряд чи можна погодитися із перекладом С.Панчишина у такому реченні: “Any increase inproduction of robots will necessitate the shifting of resources away from production of pizza” [17, c.25].- Оскільки ресурси обмежені, то будь-яке збільшення виробництва роботів потребуватиме переміщення з виробництва вареників [11, c.36]. В англійському реченні слова “robots” та “pizza”, очевидно, символізують відповідно промислове обладнання і товари народного вжитку. Але незрозуміло, навіщо потрібно перекладати слово “pizza” українськими “варениками”, адже йдеться про певні економічні явища в США, де споживання вареників нетипові.

Обов’язкового пояснення потребують і деякі власні назви, які пишуться мовою оригіналу або транслітеруються латинкою з таких мов, які мають нелатинське письмо і символізують бізнес, біржову діяльність, уряд багатьох країн світу: “Paris Bourse”, “Maastricht”, “Deutsche Bank”, “Kremlin” тощо.

Особливої уваги вимагає також розшифрування абревіатур, яких так багато у діловій мові західних країн. Зазвичай такі лексичні одиниці мають відповідники у цільовій мові (VAT– ПДВ; GNP – ВВП тощо). Нерідкі випадки й калькування абревіатур з мови оригіналу (якщо йдеться, наприклад, про назви відомих міжнародних організацій) часто у супроводі авторського пояснення.

Поряд із цілком стилістично нейтральними й загалом відомими абревіатурами існує низка буквоскорочень, саме лише прочитання яких інтригує своєю образністю (AID, SWIFT, BASIC, TALISMAN). Останній, наприклад, розшифровується як “Transfer Lodgement for Investors end Stock Management”- напівавтоматизована система обігу акцій на Лондонській товарній біржі. Така абревіатура оформлена під самостійне слово із власним змістом. Очевидно, такою назвою системи висловлюється бажання допомогти клієнтам досягнути успіху у бізнесі, як це символічно допомагає талісман.

Абревіатури такого типу успішно функціонують у терміносистемах інших мов у вигляді власне таких самостійних слів. Наприклад, російські автори Г.Геворкян та В.Семенов назвали свою книжку про комп’ютери: “Бейсик – это просто” [4].

Відтворення термінів-запозичень у цільовій мові надзвичайно важливе, оскільки у терміносистемах обидвох зіставлюваних мов частка запозичень достатньо велика. На новітньому етапі ділова англійська мова ще більше інтернаціоналізувалася. На товарних і фондових біржах, у фінансових офісах, в пресі та наукових виданнях часто використовують іноземні слова, які не перекладаються, а читаються чи промовляються мовою оригіналу, що значно ускладнює роботу перекладача.

Приклади, наведені у цьому дослідженні, на наш погляд, відображають найтиповіші випадки перекладацьких перетворень, коли маємо справу з економічною інформацією. І хоча проблема перекладу англійських економічних термінів іншомовного походження вже описана у лінгвістиці, однак проблеми ще є. Адже міжнародні економічні зв’язки активно розвиваються, змінюється економічна термінологія мов: відмирають застарілі лексичні одиниці, видозмінюються усталені вислови й слова, засвоюється цілком нова лексика. Всі ці явища потребують постійної уваги з боку мово- та перекладознавців.

Лінгвістичний аналіз у межах формальних теорій ґрунтується на тому, що для дискурсу притаманна внутрішня структура, елементи якої містять близькі за змістом одиниці. Увага дослідників тут часто зосереджена на формах представлення структури дискурсу, які звичайно набувають вигляду дерева і не відображають його змістовної частини, а саме – відношень між сегментами та комунікативної мети дискурсу. Найвідомішими працями у галузі формального аналізу можна вважати: теорію репрезентації дискурсу (Discourse Representation Theory) [Kamp 1981], дослідження Л.Палані [Polanyi 1988], Т.А. ван Дейка [Dijk 1972], де визначено поняття макроструктури, Д.Румельхарта [Rumelhart 1975], де запропоновано ідею сюжетних граматик. Ідея сюжетних граматик ґрунтується на аналізі пропозиційного компонента дискурсу і також була предметом наукових спостережень [див., напр.: Thorndyke 1977; Олкер 1987 та ін.].

У функціональній перспективі аналіз дискурсу бере свій початок від «вищого комунікативного призначення» [Компанський 1984, 125], що визначає структурну організацію тексту. Функціональні теорії розглядають текст як діяльність мовця, що має свої прагматичні інтенції і звертають основну увагу на дослідження мети мовця та способів її відображення у структурі дискурсу, котрі часто фіксуються як відношення між сегментами [Levi 1979]. Ці відношення розглядають як відображення того чи іншого плану, що служить для реалізації комунікативної мети.

Розвиток лінгвістики за останні десятиріччя переконливо показав, що повний та адекватний опис мови, як системи, що функціонує у суспільстві як найважливіший засіб спілкування, неможливий без проникнення у суть його комунікативного аспекту. Під комунікативним аспектом ми розуміємо умови вживання мовної системи, її підсистем та одиниць у конкретних актах спілкування, вибір і використання їх у конкретних актах спілкування. Про комунікативну лінгвістику сьогодні можна говорити як про модель опису мови, яка передбачає дослідження власне мовних категорій, призначених для виконання комунікативних функцій. Комунікативний підхід, як відомо, зосереджує основну увагу на питаннях, що пов’язані з використанням мови у конкретних мовленнєвих актах, явищах мовного та мовленнєвого використання, залежність вибору й використання мовних одиниць від екстралінгвістичних чинників.

Дослідження комунікативного аспекту дискурсу є необхідним додатком до функціонально-семантичної моделі, що дає змогу у повному обсязі висвітлити специфіку реалізації системи і мовленнєвого середовища. Вивчення мовленнєвого аспекту функціонування дискурсу у різноманітних його виявах дає змогу розширити уявлення про життєдіяльність мови у процесі виконання нею своєї головної функції – спілкування. Комунікативний підхід до вивчення мовних категорій дає змогу розглядати, крім прямих конвенційних засобів вираження деякого семантичного змісту, також неконвенційну комунікативну функцію. Без звернення до комунікативного аспекту у низці випадків неможливо точно визначити семантичну різницю між окремими одиницями, що мають подібне значення. Пряме звернення до учасників комунікації дає змогу семантично розрізнити різновиди таких спонукальних висловлювань, як порада, прохання, запрошення, наказ тощо у дискурсі.

Комунікативні акти дискурсу вивчаються у: психолінгвістиці, а точніше у теорії мовленнєвої комунікації [див., напр.: Леонтьев 1975; Тарасов 1990], теорії мовленнєвих актів [див., напр.: Austin 1962; Searle 1975; Conthard 1985; Fraser 1983; Ellis 1992]; у макросоціолінгвістиці, що займається питаннями мовленнєвої поведінки людини як члена певної соціогрупи у різних соціальних контекстах [див., напр., Швейцер 1976]. Адекватність та ефективність дискурсивних стратегій прямо пропорційні рівневі комунікативної компетенції мовця, залежать від рівня його знань як мовної системи, так і екстралінгвістичних норм та правил організації конкретного типу мовленнєвої взаємодії [Ісакова 2001, 34].

Кожна змістовна організація дискурсу містить у собі комплекс інформації про соціальний статус комунікантів, їхнє ставлення до предмета розмови, морально-етичні та етикетні норми спілкування. У багатьох когнітивних дослідженнях доведено, що кожна соціальна, вікова і статева група має свою концептуальну картину світу. Одна й та ж сама подія, а також мовний запас, що служить засобом її передачі, по-різному в різних ситуаціях [Заботкина 1999,7]. У зв’язку з помітною тенденцією до соціального розшарування у сучасному суспільстві, неминучим результатом якого є мовна диференціація, у різних людей на базі одного й того ж інформаційного матеріалу можуть виникнути певні перцептуальні розбіжності у зв’язку з їхнім минулим життєвим чи професійним досвідом, особистісним статусом, світоглядом, переконанням, мовними преференціями та експектаціями. Свідченням цього є виникнення навіть спеціального терміна для позначення низки порозумінь між класами, політичними партіями і рухами – «communication gap». Ось чому для досягнення успіху у спілкуванні кожний мовець завжди повинен брати до уваги весь набір соціальних ознак співрозмовника, включаючи його мовні очікування, оскільки невідповідність тактики лексико-граматичного оформлення повідомлення очікуванням адресата може призвести до емоційно-психологічного напруження та гальмування процесу спілкування і навіть до непорозуміння.

Поняття «комунікативна компетентність» має комплексний характер. Кожний комунікант повинен володіти сукупністю знань про соціо-, психо-, культурно-лінгвістичні аспекти вербальної інтеракції, які стають йому у пригоді під час трактування тих чи інших норм комунікативної ситуації та організації успішного спілкування [Антипенко 1999, 19]. До складників комунікативної компетенції належить компетенція мовна, соціолінгвістична та прагматична.

Мовна компетенція займає особливе місце у системі знань людини про навколишній світ і є невід’ємною частиною інформаційного тезаурусу людини [Калентьева 1998, 43]. Від рівня та якості володіння мовою безпосередньо залежать і швидкість та правильність кодування /декодування мовленнєвих висловлювань з різним рівнем їх лексико-граматичної складності. У свідомості мовця з високим рівнем мовної компетенції існує декілька різних за складністю моделей мовного відображення думки, що дає йому змогу формувати й розуміти повідомлення будь-якої складності без великих ментальних зусиль, а також застосовувати різні тактики подання змісту відповідно до комунікативної ситуації та до рівня мовних знань співрозмовника, тобто варіювати свою мовленнєву діяльність. Висока мовна компетенція дає змогу мовцеві бути ефективним комунікантом у будь-якому контексті спілкування.

Крім мовної компетенції, важливими є і знання соціокультурних правил та норм дискурсивної діяльності, тобто соціолінгвістичної компетенції співрозмовників, яка передбачає знання мовцем норм, правил та особливостей оформлення мовленнєвих повідомлень у різних типах соціальної взаємодії. Кожному соціальному контекстові, кожній соціальній ролі відповідає конкретний тип мовленнєвої поведінки, свій набір мовних засобів, соціально-стилістичних прийомів з перевагою тих чи інших [Мечковская 1996, 206]. Компетентний мовець повинен активізувати у своєму ментальному просторі тип ситуації, фрейм контексту, який релевантний у конкретний момент спілкування, що дасть йому змогу визначити соціальні позиції комунікантів, а звідси і спрогнозувати їх подальші дії.

Чинник «офіційності/неофіційності» ситуації спілкування значно впливає на характер оформлення мовленнєвих повідомлень. В офіційних ситуаціях спілкування загальноприйнятим вважають дотримання нормативних засобів відображення думок. Неофіційна комунікація, навпаки, дозволяє вживати різні за параметром літературні мовні засоби. Досить часто комуніканти в ситуаціях спілкування інтуїтивно вживають розмовні форми, спрощуючи як процес кодування повідомлення для себе, так і його декодування для адресата.

На комунікативний процес впливає і фактор «симетричності /несиметричності» комунікативних позицій співрозмовників, що зумовлюється їхнім авторитетом і соціальним статусом. Повідомлення може бути адресоване людині, яка займає вище, рівне або нижче соціальне становище у комунікативному процесі, що безпосередньо впливає на стиль (обережний, ввічливий або, навпаки, директивний) та тон самого повідомлення. Мовець вступає у комунікацію як особа «параметризована», яка виявляє в акті комунікації одну із своїх соціальних функцій. Маніфестація соціального статусу виявляється у дотримуванні певної тактики спілкування, на напрямку модифікації (зниження/підсилення) категоричності висловлювань. Чітке дотримування правил комунікації очевидне у ситуаціях з асиметрією соціальних ролей учасників комунікації [Скідченко 1997]. Загальновідомо, що мовець повинен бути ввічливішим з людиною, яка займає вищу за нього соціальну позицію [Brown, 87] і навпаки, що впевненіше почуває себе співрозмовник, то менший рівень ввічливості його висловлюваннь [Geis 1997, 155]. Урахування соціальних ролей, а звідси й комунікативних позицій за вертикальним вектором («вище – нижче», «нижче – вище») є необхідною передумовою успішної комунікації. Крім соціальних параметрів ситуації спілкування, необхідно також враховувати й антропологічні особливості співрозмовника: його вікові та статеві параметри.

Прагматична компетенція починає оформлюватися відносно пізно (від 13 до 30 років) [Богин 1975, 56] й розвивається протягом усього життя індивіда [Седов, 115]. Вона ніби надбудовується над сформованими мовною і соціолінгвістичною компетенціями та передбачає аналіз, оцінку мовленнєвого акту з погляду його релевантності та успішності в певному контексті спілкування. При цьому слід зауважити, що високий рівень прагматичної компетенції зустрічається тільки у комунікантів з високою компетенцією. Прагматика є тільки там, де існує змога альтернативного вирішення одного й того ж комунікативного завдання [Михайлов 1990, 94-95].

Сказане вище дає всі підстави вважати, що успішність комунікативної діяльності, яка є складним і багатогранним процесом, залежить від особливостей мовленнєвого досвіду комунікантів, рівня їхнього інтелекту, бази знань мовної системи, вміння будувати висловлювання відповідно до позамовних параметрів ситуації спілкування, а також від вміння враховувати прагматичні особливості мовленнєвого процесу, тобто від рівня їхньої комунікативної компетенції. Її високий рівень ґарантує оптимальність та ефективність мовного оформлення думок і надає людині змогу відчувати себе повноцінним членом мовленнєвої спільноти. Високий рівень лише одного із складників комунікативної компетенції не може цілком забезпечити людині здатності ефективно та оптимально будувати висловлювання з урахуванням усіх параметрів контексту спілкування. Наприклад, висока мовна компетенція людини може «не спрацювати» у зв’язку з відсутністю або низьким рівнем соціолінгвістичної компетенції [Шахнарович 1990, 8]. Літературно нормативне мовлення, що забезпечується високим рівнем мовної компетенції, не завжди ефективний та оптимальний засіб подання інформації. Оптимальний рівень комунікативної компетенції передбачає, що комуніканти вміють організувати мовленнєвий процес не стільки високолітератуно, скільки найадекватніше, що не обов’язково повинно бути нормативним засобом вираження думок [Coupland 1994, 2]. Нормальним вважають такий стан справ, коли мовна особистість прагне не до повноти відображення дійсності, а до такого набору засобів спілкування, який за певних умов комунікативної взаємодії забезпечить бажане розуміння та ефективне засвоєння змісту повідомлення адресатом [Гальперин 1977, 96]. Експериментально доведено, що легше кодується і потрапляє у пам’ять, а потім швидко з неї видобувається та інформація, яка є типовою для людини [Cantor 1979, 198]. Показником типовості інформації є її найповніше семантичне лексико-граматичне та контекстуальне співвіднесення з розумовими та психічними особливостями, співрозмовника на загальному тлі спілкування.

Досвідчений комунікант – професіонал завжди бере до уваги особливості та преференції адресата і відповідно до них обирає дискурсивну стратегію [Lloyd 1997, 134]. Мовні засоби набувають ефективності лише на фоні цілеспрямованої стратегії мовленнєвої діяльності [Онтология 163, 162]. Поняття «стратегії» передбачає наявність у мовця глобального уявлення стилю або засобу організації комунікативного процесу найефективнішим чином згідно з рівнем мовних знань адресата, його соціальних характеристик, життєвих уявлень, а також з особливостями ситуації спілкування, типом дискурсу, принципом певного типу мовленнєвої взаємодії [Водак 1997, 56]. Відповідно до такого визначення дискурсивної стратегії актуальності набуває принцип релевантності: висловлювання вважається оптимально релевантним у комунікативному контексті, якщо воно привертає до себе увагу реципієнта, не викликає зайвих процесуальних ускладнень, а також повністю відповідає уявленням адресата про мовні, соціальні та культурні параметри певної комунікативної ситуації [Smith 1995, 28]. Уживання неадекватної стратегії лексико-граматичного оформлення повідомлень може викликати негативне ставлення до змісту повідомлення у свідомості слухача. [Buerkel – Rothpuss 1985, 44].

Отже, ефективність комунікативного процесу прямопропорційно залежна від рівня сформованості комунікативної компетенції співрозмовників, від їхньої здатності аналізувати мовленнєвий потік, ефективно моделювати мовленнєву діяльність. Що вищий рівень комунікативної компетенції індивіда, то докладніший аналіз ситуації спілкування він проводить й то адекватнішим та оптимальнішим стає вибір мовних форм і конструкцій. Соціальний статус комунікантів зумовлює рівень їхньої мовної компетенції і безпосередньо впливає на характер мовленнєвої поведінки, формує певні звички та преференції мовленнєвої діяльності. Нехтування цими чинниками під час комунікативної взаємодії може призвести до труднощів ментального та емоційно-психологічного порядку і навіть до непорозуміння.