Життя, віддане словесності



бет24/40
Дата04.06.2016
өлшемі6.62 Mb.
#114241
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   40


Діаграма 1. Окремі видання перекладів М.Лукаша

Літературне “затишшя” супроводжувало і переклади М.Лукаша в періодиці, щоправда тут контраст не настільки різкий, як з окремими виданнями. Абсолютна перерва у друці становить 6 років (1973-78). У 90-х р. кількість Лукашевих перекладів у періодичних та неперіодичних виданнях значно зросла (Діаграма 2), що пояснюється двома основними причинами: 1) посиленням уваги до перекладача після його смерті, що стало можливим завдяки загальній демократизації суспільства і здобуттям Україною незалежності та 2) впровадженням до шкільної програми нового курсу “Зарубіжна література”, що, відповідно, викликало появу багатьох альтернативних шкільних підручників-хрестоматій та великої кількості методичних розробок щодо проведення занять з цієї дисципліни, що друкуються у фахових періодичних виданнях (“Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”, “Зарубіжна література”, “Зарубіжна література в навчальних закладах”, “Вікно у світ”, “Тема” та ін.). Перекладам М.Лукаша належить чільне місце в учнівських хрестоматіях, а, отже, і в методичній літературі.




Діаграма 2. Публікації перекладів М.Лукаша в періодичних виданнях та збірниках

Подібну картину спостерігаємо і з публікаціями, присвяченими М.Лукашу (Діаграма 3). Якщо у 50-их рр. незначний відсоток публікацій пояснюється тим, що М.Лукаш тільки входив у літературу, то у 70-х – це вже результат цілеспрямованого відлучення Майстра від друку. М.Лукаша не тільки не друкували, але й згадки про нього були заборонені. Якщо у найжорсткіші 1973-78 р. не було надруковано жодного перекладу М.Лукаша, то за цей же період вдалося знайти аж ... дев’ять публікацій, де його ім’я все ж таки згадано: п’ять разів – за межами України, двічі – у Києві та двічі – у Львові [51]. Динаміку публікацій про М.Лукаша окремо за всі 50 років та за десятиліттями ілюструють Таблиця та Діаграма 3.





Діаграма 3. Публікації критичних матеріалів про М.Лукаша та згадки про нього в періодичних та неперіодичних виданнях
Дані таблиці та трьох діаграм дають, нехай і з невеликою похибкою, конкретну картину входження М.Лукаша в українську перекладну літературу, рецепцію його творчості, віддзеркалюють конкретними цифрами трагічну долю митця, якому у гнітючі 70-ті роки не дозволили творити та примножувати здобутки української культури. Звичайно, цифри не дають повної картини, бо, окрім кількісних показників, є ще якісні – власне сприйняття Лукашевих перекладів, оцінка його діяльності. Загалом, більшість авторів рецензій та критичних матеріалів дають дуже високу оцінку перекладам М.Лукаша. Цікавим з цього погляду є такий факт: хронікальні матеріали “Літературної України” та “Вітчизни” за 1965 р. повідомляють, що у при обговоренні Лукашевого перекладу “Декамерона” Дж. Боккаччо у Республіканському будинку літераторів запропоновано відзначити цю визначну роботу в галузі перекладу літературною премією або наданням її авторові наукового звання [1]. Хоча спостерігалися випадки й абсолютного несприйняття перекладів. Згадати хоча б гостру рецензію Л. Первомайського на переклад “Фауста” [32, с.315-331], статтю Ю. Тарнавського “Під тихими оливами або вареники замість гітар” [46, с.71-91] – нещадну критику Лукашевих перекладів Лорки, та навіть появу пародії Ю. Івакіна на переклад М.Лукаша з Лорки – “Балада про дівку-севільянку: Микола Лукаш. Новий переклад з Лорки” [19, с.12]. Це стосується 50-60-х років. У 70-80-их якогось негативізму в публікаціях не спостерігаємо, бо табу накладено на не лише переклади М.Лукаша, а й на саме його ім’я. У 90-х бачимо не тільке значне кількісне зростання як друкованих перекладів, так і матеріалів про М.Лукаша, але й високу якісну оцінку його перекладів. Щоправда, винятки є й тут. Особливо це стосується перекладу “Дон Кіхота” – незакінченої лебединої пісні Миколи Лукаша. Ю.Андрухович називає цей переклад “надто радикальним, гарним експериментом”, який, на його думку, повинен існувати у скарбниці української культури, але ж повинен існувати і звичайний переклад [44, с.10]. Схожу думку, але ще радикальніше висловлює головний редактор журналу “Всесвітня література в середніх навчальних закладах України” І.Ненько у статті “Не відкидати роботу з художнім перекладом, а вчитись специфіці її проведення” [31, с.3-4]. Аналізуючи редакційну пошту, авторка зазначає: “Певна річ, ще є чимало невдалих, недосконалих перекладів. Серед них учителі називають: “Премудрий гідальго Дон Кіхот” Сервантеса, “Крихітка Цахес” Гофмана, “Самотній кедр на стромині” Г.Гейне, які начебто надто стилізовані під архаїчну лексику. Але будь-який найобурливіший факт недосконалого перекладу не може перекреслити значення перекладу як естетичного явища. Недосконалим перекладом просто не слід користуватись” [31, с.3]. Цю точку зору варто порівняти з думкою, скажімо, І.Дзюби, котрий у своїй статті “Десять пишемо, сто в умі” [16, с.18-19] серед десятьох найвизначніших книг в історії світової літератури називає роман “Дон Кіхот” Сервантеса і радить читати його в українському перекладі М.Лукаша.

На жаль, навіть ті переклади М.Лукаша, які чи не одностайно вважались вершинами перекладного мистецтва, не пошановані належним чином. Уже згадана пропозиція про відзначення “Декамерона” літературною премією чи присудженням перекладачеві наукового звання так і залишилась пропозицією. За повідомленнями часопису “Жовтень”, газет “Літературна Україна” та “Закарпатська правда” за 1968р., М.Лукаша названо одним із шести кандидатів на здобуття Шевченківської премії за здійснення перекладу драматичної поеми Імре Мадача “Трагедія людини” [20, с.157]. Премії, однак, він так і не був удостоєний. 21 січня 1988 р. (за 7 місяців до смерті Майстра) “Літературна Україна” вміщує інформацію від журі премії імені М.Рильського за кращий художній переклад, де серед кандидатур, висунутих до участі в конкурсі на здобуття премії за 1988 р., названо М.О.Лукаша за переклади українською мовою “Декамерона” Дж.Боккаччо, “Фауста” Ґете, “Мадам Боварі” Ґ.Флобера та ін. [8]. Через два місяці – 24 березня 1988 р. – ця ж газета вміщує повідомлення про присудження премії імені Максима Рильського Миколі Лукашу [25]. Це була єдина прижиттєва нагорода Майстра. У вересні 1993 р., за повідомленням “Всесвіту”, М.Лукашеві вже посмертно присудили українсько-французьку літературну премію імені Миколи Зерова “за кращий український переклад із французької літератури” [9, с.156].

Ось так коротко можна схарактеризувати динаміку української Лукашіани, враховуючи як кількісний, так і якісний фактори на підставі бібліографічних матеріалів.

При роботі над покажчиком виокремився ще один аспект – проблема наукової точності, коректності, відповідальності. Величезне кількісне зростання матеріалів української Лукашіани, яке спостерігаємо у 90-х – 2000-х роках, супроводжується, на жаль, багатьма неточностями, помилками. Одним з виявів таких серйозних неточностей є приписування перекладів іншим особам. Якщо у 70-і рр. це був єдиний можливий засіб пробитися у друк для митців, силоміць відлучених від літературного процесу, то наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст. такі помилки свідчать про недостатню уважність чи компетенцію укладачів та редакторів. Приміром, у хрестоматії “Зарубіжна література ХХ ст.” [14, с.83-86] вісім перекладів поезій Ґ.Аполлінера, з зазначеним авторством М.Бажана, насправді належать М. Лукашеві. У цьому ж підручнику Лукашів переклад “Осінньої пісні” П.Верлена приписано М.Рильському [14, с.64], а переклади М.Лукаша з Ґарсії Лорки, виявляється, зроблено з ... англійської мови [14, с.408]. Переклад М.Лукаша “Осінньої пісні” П.Верлена вміщено у статті Л.Правури “Ячать хлипкі хрипкі скрипки листопада...”: Урок з вивчення поезії Поля Верлена. 11 клас” [34, с.34], але знову ж таки він підписаний іменем М.Рильського. У хрестоматії із зарубіжної літератури для 5 класу [49, с.318] відому поезію Р.Бернса “Моє серце в верховині” у перекладі М.Лукаша подано за підписом О.Мокровольського.

Можна назвати і помилки протилежного характеру, коли чужі переклади приписують М.Лукашеві. Так, у статтях М.Борецького “Доба Європейського відродження (Ренесанс)” [2, с.5] та “Франческо Петрарка: короткі відомості про поета” [3, с.24] вміщено уривок із 132 Сонету Петрарки і зазначено, що це переклад М.Лукаша. Насправді ж його авторство належить Г.Кочурові. У вже згаданій хрестоматії зарубіжної літератури за авторством В. Фесенко переклад поезії П.Б.Шеллі “Я брат ваш – земле, океане, вітре!” приписаний М Лукашеві [49, с.314-315], хоча насправді він належить О.Мокровольському. У статті Т.Скрипник “Хай бідні ми...”: Урок-порівняння по вивченню поезії Роберта Бернса. 7 клас” [41, с.19-21] переклад вірша Р.Бернса "До ромашки, підрізаної плугом у квітні 1786 р.”, що належить В.Мисику, зазначений як переклад М.Лукаша. Стаття А.Дзик та О.Сороки “Осіння скрипка Поля Верлена” [15, с.26-28] вміщує українські переклади поезій французького поета, серед них “Тихе небо понад дахом”, який, як вказано у статті, належить М.Лукашеві. Насправді переклад здійснений М.Рильським, хоча М.Лукаш теж перекладав цю поезію.

У періодичних та – що особливо прикро – енциклопедичних виданнях можна знайти чимало неточностей іншого характеру. Так, у газеті “Хрещатик” [6, с.6] вміщено переклад М.Лукаша Верленового вірша “Гамлет мовить”, до якого додано припис “Публікується вперше”. Помилка очевидна, адже, незважаючи на те, що цей текст не потрапив до збірки перекладів П.Верлена, яка вийшла 1968 р. у співавторстві М.Рильського, Г.Кочура і М.Лукаша, він друкувався принаймні чотири рази до появи у “Хрещатику” [7, с.142; 124-126; 228; 152].

У томі Х Енциклопедії українознавства та IV Encyclopedia of Ukraine у статті І. Кошелівця про В. Шекспіра згадано, що М. Лукаш переклав п’єсу цього автора “Два сеньйори з Верони” [22, с.3837; 609-610]. Тим часом відомо, що М.Лукаш нічого, окрім “Троїла і Крессиди”, не перекладав, а “Двох Веронців” переклала І.Стешенко. У тому ж таки Х томі Енциклопедії українознавства у статті В.Ревуцького про Й.-Ф.Шиллера згадано М.Лукаша як перекладача поезій Шиллера та його ж драматичних творів “Розбійники” і “Вільгельм Телль” [35, с.3854-3855]. Названі драми насправді переклав Борис Тен, а М.Лукаш – тільки вірші Шиллера.

Можна також знайти низку неточностей, пов’язаних уже не з перекладацьким доробком М.Лукаша, а з фактами його біографії. У ІІ томі Encyclopedia of Ukraine у статті про Г.Кочура [52, с.578] згадано, що його виключили зі Спілки письменників України у 1973 р. за те, що він запропонував відбути ув’язнення замість І.Дзюби. Однак саме за лист на захист І.Дзюби 1973 р. зі Спілки виключили М.Лукаша.

У присвяченому М.Лукашеві вірші “Золотий ключик”, що увійшов до поетичної збірки В.Коломійця “Правнуки Дажбожі” [21, с.148], Лукаша названо Миколою Олександровичем (замість Олексійовичем). Цієї ж помилку допустилися у Словнику-довіднику із зарубіжної літератури, призначеному для учнів 5-6 класів, який уклав колектив кафедри методики викладання світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова [43, с.46-48]. Остання частина словника – це біографічні довідки про найвидатніших, на думку укладачів, майстрів перекладу в Україні. До речі, про Г.Кочура там немає навіть згадки. Миколі Лукашеві пощастило більше – про нього є невеличка інформація, але, на жаль, з перекрученнями, про що свідчить заголовок: Лукаш Микола Олександрович (нар. 1919 р.). На час виходу цієї публікації минуло 10 років, як М.Лукаша не стало, тому не зазначати цього і подавати всю інформацію про нього в теперішньому часі не зовсім коректно. Це ж стосується і перекручення його патронімічного імені.

У статті М. Слабошпицького “Людина не з нашого часу”, опублікованій у часописі “Вітчизна” [42, с.126-130], М.Лукаш “помолодшав” на 5 років, адже підзаголовок свідчив: До 75-річчя Миколи Лукаша, в той час як вшановували 80-ту річницю народження Майстра.

Останній приклад, який хотілося б навести, стосується вже навіть не неуважності, а справжньої крадіжки, нехай і інтелектуальної. У Херсонському збірнику “Південний архів” вийшла стаття Н.Марчишин “Микола Лукаш – перекладач Роберта Бернса” [28, с.195-199], що є абсолютно ідентичною статті, яка вийшла п’ятьма роками раніше у науковому збірнику Львівського університету “Іноземна філологія” [38, с.96-104] і належить авторові цієї публікації В.Савчин.

Це тільки деякі вияви неуважності, неточності, чи навіть серйозних помилок, які хоча й не применшують значення Лукашевого доробку, однак свідчать про не дуже приємну тенденцію, коли висока кількість не завжди синонімічна такій же якості. Все це і допомагає виявити робота над бібліографічним покажчиком “Микола Лукаш”, який дозволить систематизувати, узагальнити та належно оцінити все те, що в комплексі стало українською Лукашіаною.


1. Андріанова Н. Обговорення “Декамерона”//Літ. Україна. 1965. 21 трав.; День за днем: [Хроніка]//Вітчизна. 1965. № 7. 2. Борецький М. Доба Європейського відродження (Ренесанс)//Зарубіж. л-ра. 2000. № 43. 3. Борецький М. Франческо Петрарка: короткі відомості про поета//Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. 2001. №10. 4. Борис Тен. [Співдоповідь на респ. нараді перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.]//Питання перекладу... К., 1957; Пригара М. [Співдоповідь на респ. нараді перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.]//Питання перекладу... К., 1957. 5. В секції художнього перекладу//Літ. Україна. 1957. 13 груд. 6. Верлен П. Гамлет мовить/Пер. з фр. М.Лукаш//Хрещатик. 1998. 17 лист. 7. Верлен П. Гамлет мовить; Дон-Кіхотові/Пер. з фр. М.Лукаш//Всесвіт. 1981. № 6; Верлен П. Дон Кіхотові; Тривога; “Фантоми гарних днів весь день полум’яніли...”/Пер. з фр. М.Лукаш//Прапор. 1990. № 3; Верлен П. Гамлет мовить//Від Боккаччо до Аполлінера: Переклади М.Лукаша. К., 1990; Верлен П. Гамлет мовить/Пер. з фр. М.Лукаш//Всесвіт. 1998. № 3. 8. Від жюрі премії імені Максима Рильського за кращий художній переклад//Літ. Україна. 1988. 21 січн. 9. Вітаємо лауреатів українсько-французької літературної премії імені Миколи Зерова//Всесвіт. 1993. № 11-12. 10. Гете Й.-В. Фауст: Трагедія/Пер. з нім. М.Лукаш. К., 1955; Флобер Г. Мадам Боварі. Побут провінції/Пер. з фр. М.Лукаш. К., 1955. 11. Горецький П. Про культуру мови//Рад. літературознавство. 1961. № 2; Кириченко І. Про новий українсько-російський словник//Вітчизна. 1954. № 11; Левченко С. До обговорення українсько-російського словника//Вітчизна. 1954. № 8. 12. Горький М. Сторож/Пер. з рос. М.Лукаш//Горький М. Твори: У 16 т. К., 1953. Т.8. 13. Гюго В. Вибрані поезії. К., 1953. 14. Денисова Т.Н., Сиваченко Г.М. Зарубіжна література ХХ ст.: Хрестоматія-посіб.: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. К., 2000. 15. Дзик А., Сорока О. Осіння скрипка Поля Верлена//Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. 1996. № 5. 16. Дзюба І. Десять пишемо, сто в умі//День. 2002. 11 трав. 17. Єлин Пелин. Вітряк/Пер. з болг. М.Лукаш//Єлин Пелин. Оповідання. К., 1953. 18. За високе мистецтво перекладу: [Звіт про роботу республіканської наради перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.]//Літ. газета. 1956. 1 бер.; Республіканська нарада перекладачів //Літ. газета. 1956. 23 лют.; Совещание украинских переводчиков//Лит. газета. 1956. 3 март. 19. Івакін Ю. Балада про дівку-севільянку: Микола Лукаш. Новий переклад з Лорки: [Пародія]//Перець. 1969. № 8. 20. Кандидати на здобуття Шевченківських премій 1968 року: [В галузі літератури]//Жовтень. 1968. № 2. 21. Коломієць В. Золотий ключик: [Пам’яті Миколи Лукаша]: [Вірш]//В.Коломієць. Правнуки Дажбожі: Вірші та поеми. К., 1999. 22. Кошелівець І. Шекспір Вільям//Енциклопедія українознавства. Л., 2000. Т. 10; Koshelivets I. Shakespeare, William//Encyclopedia of Ukraine. Toronto, 1993. V. 4. 23. Кравців Б. Поезія Заходу в українських перекладах//Сучасність. 1962. Ч. 4. 24. Культурно-мистецька хроніка//Вітчизна. 1956. № 4. 25. Лауреати премії ім. Максима Рильського за кращий художній переклад: [Про присудж. премії Лукашу М.О.]//Літ. Україна. 1988. 24 берез. 26. Лобко В. Народе мій, проснись, вставай!..: Поезії, публіцистичні роздуми, спогади. К., 1991. 27. Лукаш М. Новий українсько-російський словник//Вітчизна. 1954. № 3. 28. Марчишин Н. Микола Лукаш – перекладач Роберта Бернса//Південний архів. Філол. науки: зб. наук. праць. 2001. Вип. ХІІІ. 29. Матеєв П. Смерть партизана/Пер. з болг. М.Лукаш//Світло над Болгарією. Вірші болгарських поетів/Пер. за ред. П.Тичини. К., 1954. 30. Міцкевич А. Олександрові Ходзьку; До матері-польки; Жаби та їхні королі/Пер. з пол. М.Лукаш//А.Міцкевич. Вибрані твори: В 2 т. К., 1955. Т.1. 31. Ненько І. Не відкидати роботу з художнім перекладом, а вчитись специфіці її проведення//Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. 2002. № 4. 32. Первомайський Л. “Фауст” Гете в перекладі М. Лукаша//Л.Первомайський. Творчий будень: З щоденника поета. К., 1967. 33. Питання перекладу: З матеріалів республіканської наради перекладачів (лютий 1956 р.). К., 1957. 34. Правура Л.М. “Ячать хлипкі хрипкі скрипки листопада...”. Урок з вивчення поезії Поля Верлена. 11 кл.//Зарубіж. л-ра в навч. закл. 1998. №9. 35. Ревуцький В. Шіллер Йоган-Фрідріх//Енциклопедія українознавства. Л., 2000. Т.10. 36. Рильський М. [Співдоповідь на респ. нараді перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.]//Питання перекладу... К., 1957. 37. Россельс В. За эти годы: [Обзор]//Мастерство перевода. 1959; Россельс В. Подспорья и преграды (Заметки о переводе с близкого языка)//Мастерство перевода. 1963. 38. Савчин В. Микола Лукаш як перекладач Роберта Бернса//Іноземна філологія. 1996. Вип. 109. 39. Сервантес Сааведра, М. де. Дон Кіхот Ламанчський/Пер. з рос. В.Козаченко та Є.Кротевич. Вірші пер. з ісп. М.Лукаш. К., 1955. 40. Синиченко О. Уроки української лексики//Урок Української. 2002. №3. С.12-13; Синиченко О. Уроки української лексики: [Уроки 2, 3]//Урок Української. 2002. №4. С.20-22; Синиченко О. Уроки української лексики: [Урок 4]//Урок Української. 2002. № 5-6. С.8-9; Синиченко О. Уроки української лексики: [Уроки 16-19]//Урок Української. 2003. №1. С.20-24; Синиченко О. Уроки української лексики: [Уроки 23-25]//Урок Української. 2003. №3. С.18-21. 41. Скрипник Т. “Хай бідні ми...”: Урок-порівняння по вивченню поезії Роберта Бернса. 7 кл.//Зарубіж. л-ра в навч. закл. 1997. №1. 42. Слабошпицький М. Людина не з нашого часу: [До 75-річчя Миколи Лукаша]//Вітчизна. 1999. №11-12. 43. Словник-довідник із зарубіжної літератури: Навч. посібн. для 5-6 кл. (Закінчення)/Укл. Мірошниченко Л., Давидюк Л., Задорожня О. та ін.//Зарубіж. л-ра в навч. закл. 1998. №7. 44. Софія Ірина. Юрій Андрухович – на папері і поза...//Просвіта. 2001. жовт. 45. Стіль А. Перший удар/Пер. з фр. М.Лукаш. К., 1953. 46. Тарнавський Ю. Під тихими оливами, або вареники замість гітар//Сучасність. 1969. № 3. 47. Творче життя//Літ. газета. 1955. 10 берез. [Ред. ст.]. 48. Українські переклади творів Адама Міцкевича//Літ. газета. 1955. 23 черв. [Ред. ст.]. 49. Фесенко В. Зарубіжна література: Підруч. для 5 кл. К., 2003. 50. Череватенко Л. “А нам твоє життя – понад усі поеми…”//Всесвіт. 1998. №3; Череватенко Л. З Лукашевої скарбниці//Дніпро. 2001. №11-12; Череватенко Л. З Лукашевої спадщини//Єгупець. 2001. №8; Череватенко Л. Лукаш посміхається//Літ. Україна. 2001. 22 берез.; Череватенко Л. “Ой немає, як у маї”//Літ. Україна. 2001. 4 жовт.; Череватенко Л. Так починався Микола Лукаш//Всесвіт. 2001. №9-10; Череватенко Л. “Я пам’ятник собі воздвиг...”//Літ. Україна. 2001. 17 трав. 51. From Soviet Ukraine – A Dialogue With the World/Інтерв’ю з О.Микитенком, В.Коротичем, О.Гончарем, О.Бандурою, Р.Федорівим запис. М.Новикова//The Ukrainian Canadian. 1973. November; Микола Лукаш під загрозою запроторення у психіятричну лікарню: [Огляди, нотатки]//Сучасність. 1973. №10; Коптилов В. Переводя с русского//Мастерство перевода. Сб.9. М., 1973; Кундзич О. Организационные и творческие проблемы перевода//Кундзич О. Слово и образ: Литературно-критические статьи/Пер. с укр. В.Россельса. М., 1973; Шамота М. Актуальні питання сучасного радянського літературознавства//Рад. літературознавство. 1974. № 3; Шамота М. Актуальні питання літературної критики//Літ. Україна. 1974. 8 лют.; Савченко Б. Хореїчні та ямбічні ритми в німецькомовних першотворах та українських перекладах//Укр. літературознавство. 1974. Вип.21; Далавурак С. Дмитро Загул – перекладач творів Г.Гейне//Укр. літературознавство. 1976. Вип.27; Ethnocide of Ukrainians in the U.S.S.R.: Spring 1974//The Ukrainian Herald. 1976. №7-8. 52. Kochur Hryhoriy//Encyclopedia of Ukraine. Toronto, 1988. V.2.

THE LUKASH HERITAGE: DYNAMICS, PROBLEMS, SURPRISES


(AS BASED ON BIOBIBLIOGRAPHICAL GUIDE “MYKOLA LUKASH”)
V.R.Savchyn

Dpt. of Translation Studies and Contrastive Linguistics

named after Hryhoriy Kochur

The Ivan Franko National University in Lviv

1 Universytetska Str.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   40




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет