Життя, віддане словесності

М.Т.Мокрівська, ассист.,

СЕМАНТИЧНИЙ СТАТУС ПРИКМЕТНИКА

Розглядається семантична структура грецького прикметника αγαθος на матеріалі роману Геліодора «Ефіопіка». Прикметник характеризується високою частотністю вживання та широкою сполучуваністю. Виявлено вісім значень аналізованої лексеми, які Геліодор використовує для вираження етичної характеристики об’єкта і які утворюють ієрархічно організовану структуру, де вторинні за семантичною функцією значення пов’язані передусім з головним і перебувають на неоднаковій семантичній відстані від нього. Вони характеризуються властивою їм лексичною валентністю, хоча відмежувати їх один від одного можливо іноді лише за допомогою контекстуального аналізу.

Ключові слова: лексико-семантичний варіант, лексична валентність, сема семантична структура.
Роман Геліодора “Ефіопіка” – яскравий зразок грецького авантюрного роману. Цей жанр сформувався в ІІ–IV ст. н.е. в умовах занепаду античного суспільства і відобразив риси свого часу, тобто у ньому зображалися вже не подвиги міфологічних героїв, а життя, точніше, пригоди простих людей.

Якими постають герої роману Геліодора, якими є їхні моральні цінності та критерії їхньої поведінки – це питання цікавило багатьох дослідників творчості письменника, таких як М.Бахтін [1], Н.Зембатова [2], О.Вайнрайх [11], Р.Гельм [8], Е.Роде [9]. Втім, його вивчали зазвичай через аналіз літературних проблем роману, його ідейної та сюжетної спрямованості. Дослідження Й.Фріча, щоправда, присвячене мовним питанням, проте стосується воно переважно стилю автора “Ефіопіки” [6]. Оскільки більшість сюжетних ліній твору пов’язана з випробуванням моральних та духовних якостей персонажів, їх благородства та гуманності, доцільно було б розглянути конкретні лексичні засоби, за допомогою яких описуються згадані етичні категорії.

Особливе місце серед них займає прикметник ¢gaqÒj, виявлення семантичної специфіки якого в романі Геліодора і буде завданням нашого дослідження. Вибір цієї лексеми пояснюється її високою репрезентативністю, яку зумовлює полісемія та частотність уживання. У творі зафіксовано 33 випадки її вживання у сполученні з 24-ма іменниками.

Прикметник ¢gaqÒj походить від індоєвропейського кореня agadh- - “твердо притримуватися чогось”, звідси в давньогрецькій мові він отримав форму ¢-kaq-Òj, у якій κ згодом перейшла в γ, очевидно, під впливом ¥ga-, ¥gan- і в грецькій мові утворилася кінцева форма ¢gaqÒj з вихідним значенням “добрий з морального погляду, благородний” [5, c.6].

Ця сема універсальна і сполучається переважно з іменниками, що позначають людей, стосовно яких у нашій свідомості й існує еталон цієї ознаки. Наприклад, мудрець Каласірід, запрошуючи свого знайомого Кнемона у дім купця Навсікла, характеризує його ¢n»r ¢gaqÒj (ІІ, 21), тобто, як доброго, благородного чоловіка, який надав притулок Каласірідові тоді, коли він найбільше потребував допомоги. З тієї ж причини найкращим з людей - ¢ndrîn bšltistoj ( V, 22 ) - він називає закінфського рибалку Тіррена, який, крім того, що прихистив у себе на якийсь час Каласіріда, Феагена й Харіклію, ще й урятував їх від небезпеки, вчасно попередивши про напад розбійників. Також ефіоп Сісіміфр, довіряючи царську доньку на виховання грецькому жерцеві Харіклу, повідомляє, що віддав царівну ¢ndrˆ `Ellhn… te ... kalù te kaˆ ¢gaqù ( X, 14 ) – “грекові прекрасному і благородному”. Таку оцінку Сісіміфр дає Харіклові, спираючись тільки на власні враження, і на перший план виступає суб’єктивно-оцінний момент. Також Каласірід характеризує Феагена й Харіклію Qeagšnei kaˆ Carikleˆv to‹j kalo‹j te kaˆ ¢gaqo‹j (II, 23) – “Феагенові й Харіклії прекрасним і благородним”. У цьому прикладі характеристика ¢gaqÒj та ще й у сполученні з лексемою kalÒj просто відображає закони жанру грецького авантюрного роману, де головні герої наділені незвичайною красою та шляхетністю душі [1, c.135-136]. Слід зазначити, що ¢gaqÒj Геліодор вживає завжди для характеристики конкретних дійових осіб роману, а саме, Каласіріда, Тіррена, Навсікла, Феагена й Харіклії, навіть якщо ця лексема в романі утворює синтагму з загальним іменником Ð ¢n»r.

Аналізований прикметник у найвищому ступені порівняння трапляється у сполученні з іменником Ð qeÒj (бог): toà kall…stou kaˆ ¢gaqwt£tou tîn qeîn (V, 15) – “найкращим і найдобрішим з богів”. У цьому прикладі мова йде про Гермеса. Так називає цього бога Навсікл, оскільки він завжди прихильний до останнього як до купця і найбільше сприяє йому у всіляких справах, тому для нього він ¢gaqètatoj.

Універсальність значення “добрий з морального погляду, благородний” дає змогу прикметникові ¢gaqÒj сполучатися з абстрактними поняттями, які виражають почуття, відчуття, стан, процес діяльності. У Геліодора зафіксовано низку словосполучень з іменниками ¹ yuc» (душа), ¹ fantas…a (уявлення), Ð b…oj (життя),tÕ tšloj (мета). Перше слово вживає у своїй промові Фіамід стосовно Харіклії, коли пояснює, чому він хоче одружитися з дівчиною. Однією з причин є те, що він бачить у Харіклії “душу добру” - t¾n yuc¾n ¢gaq»n (I, 20), але ця фраза не несе об’єктивної оцінки моральних якостей дівчини, а описує лише те емоційне враження, яке вона справляє на ватажка розбійників, закоханого у неї. І ніби продовженням, поясненням цієї оцінки є роздуми Фіаміда, що дівчина своєю красою, сумирним поглядом і поведінкою повинна справити й на інших людей гарне враження – t¾n belt…ona fantas…an (I, 20). В іншому випадку Харікл прагне підготувати свою прийомну доньку Харіклію до вибору доброчесного життя - tÕn ¥riston ... b…on (II, 33), - тобто її вчинки та поведінка з погляду етики повинні відповідати уявленням батька про мораль. Йдеться про те, що донька має підкоритися волі батька, вийти заміж за того, кого він для неї обрав, і прожити гідне життя, піклуючись про чоловіка та дітей. Отже, знову ж таки епітет ¥ristoj виражає тільки суб’єктивну оцінку, яка відповідає системі поглядів на мораль саме Харікла.

У роздумах про єгипетську мудрість, яка, на думку Каласіріда, є облудною і ніякої благородної мети не досягає – prÕj oÙd\en ¢gaqÕn tšloj … prosioÚsa ( III, 16), а, навпаки, суперечить загальноприйнятій моралі і завданню будь-якої мудрості взагалі, це визначення надає лексемі певної соціокультурної конотації.

Отже, прикметник ¢gaqÒj у значенні “добрий з морального погляду, благородний” вступає в романі у словосполучення з іменниками, що позначають живих та ірреальних істот (людей, загальні назви, власні імена, богів), та абстрактні поняття, які стосуються різних аспектів людського життя.

Сема “благородний” є основою номінативно-похідного від головного значення “милий, дорогий”, яке реалізується в романі лише в чітко визначеній контекстній ситуації, а саме, у звертанні героїв один до одного, яке стало загальноприйнятою формулою. Відповідно валентність цього лексико-семантичного варіанта (ЛСВ) ¢gaqÒj обмежується суто семантичною групою іменників – власних назв, причому лише головних персонажів: ð 'gaq\e Kal£siri ( III, 7; V, 1; V, 15; V, 16; V, 2 ), ð 'gaq\e Naus…kleij ( V, 12 ), ð 'gaq\e Qeagšnej ( VII, 5 ). Умовою реалізації цього значення служать дружні чи близькі стосунки між комунікантами. Геліодор вкотре намагається наголосити те шанобливе ставлення, яке вони викликають в оточуючих своєю поведінкою чи способом життя. У Геліодора зафіксовано дев’ять випадків вживання ¢gaqÒj у цьому значенні.

Розвиток вторинних значень лексеми ¢gaqÒj відбувається в напрямку звуження, конкретизації головного значення. Таким шляхом можна виділити значення “мужній, хоробрий” з актуальною семою “благородний”, яке в Геліодора неодноразово реалізується з абстрактним іменником Ð qumÒj (дух, мужність), поняттям, яке знову ж таки безпосередньо стосується моральних цінностей людини. У романі Кнемон закликає Каласіріда зберігати “хоробрий дух” перед неочікуваною зустріччю з друзями, яких той вважав мертвими – qumÕn œce ¢gaqÒn (III, 4). Або той самий Кнемон підбадьорює полонених, яких розбійники ведуть у печеру: Ö d\e ephggšlleto kaˆ qumÕn œcein ¢gaqÒn …(I, 19) - “він умовляв їх мати хоробрий дух”. Також воєначальник Багоас закликає Феагена й Харіклію не втрачати духу - qumÕn œcete ¢gaqÒn (VIII, 15), - оскільки їхній ворог Арсака мертва, і тепер їм ніяка небезпека не загрожує.

Підрядним зв’язком з першим значенням з’єднується ще одне, похідне від нього значення “благородний за походженням, знатний”, яке використовується переважно для характеристики людей з високим соціальним статусом. Саме тому Навсікл як людина нижчого походження, ніж Феаген, характеризує останнього ¥ristoj (V, 34).

Проте лексема ¢gaqÒj у цьому значенні вживається не лише з іменниками, що позначають людей, але й інших живих істот, як у прикладі oƒ ¢gaqo… . . . tîn skul£kwn (II, 33) – “благородні зі щенят”, де мається на увазі порода цуценят, а звідси – їхня поведінка.

Вказана у первинному значенні прикметника ¢gaqÒj ознака “добрий” за асоціацією викликає уявлення про предмет, явище чи особу, що виділяється з низки подібних чи однорідних, і в таких випадках аналізована лексема стоїть у вищому чи найвищому ступені порівняння. Крім цих прикладів, Геліодор визначає музичний талант Фісби, дівчини в яку були закохані Кнемон і Навсікл, як mousourg…an ¢r…sthj (II, 24) – “найкращу в музичному мистецтві”. Або Навсікл хвалиться, що “знайшов собі Фісбу ще кращу”, очевидно, від попередньої – belt…ona Q…sbhn ™kths£mhn (V, 1). Ім’я Фісба виступає загальною назвою, оскільки з тексту довідуємося, що Навсікл так характеризує іншу жінку, яка після зникнення Фісби має виконувати в його домі її функції.

Харікл, привівши мудреця Каласіріда для зцілення прийомної доньки Харіклії, рекомендує останнього як людину, найкращу (¥ristoj) у цій справі ( III, 19 ), тобто найдосвідченішу. Сам же Каласірід, описуючи появу загону вершників на урочистій церемонії жертвоприношення в Дельфах, називає її “видовищем, кращим за інші” – kre…ttona qšan (III, 4).

Виокремивши об’єкт з поміж інших подібних, виявляємо потенційну сему “винятковий”, яка є базою для утворення значення “чудовий, прекрасний”, яке в Геліодора реалізується у сполученні аналізованого прикметника з іменниками, що позначають професію або якийсь вид людської діяльності. Кнемон фразою Óti ge d¾ mÒnhn se oÙd\e tÒte katalipèn, ¢ll' ¢gaqÒn soi fÚlaka kaˆ patšra Kal£sirin toutonˆ parakast»saj (VI, 7) – “й тоді не залишу тебе саму, але приставлю до тебе цього чудового охоронця й батька Каласіріда” хоче сказати, що під опікою батька Харіклія, звичайно, буде в найбільшій безпеці. Тобто, Каласірід не є охоронцем у прямому розумінні цього слова, але у цій ситуації йдеться про те, що він найкраще і найвідповідальніше виконає це завдання.

Актуальна сема “добрий” є основою ще одного номінативно-похідного значення “сприятливий, зручний”, тобто найудаліший, придатний для чогось. Наприклад, атрибутивна синтагма kairÕn belt…ona (V, 16) – “краща нагода” вказує на найвідповідніший момент для здійснення певної дії, а саме – для розповіді про пригоди та поневіряння Каласіріда. Саме у мандрах “доброю настановою” – ¢gaqÕn ... ™fÒdion ( V, 4 ) – є, на думку Феагена, дружня домовленість, яка має допомогти їм з Харіклією впізнати один одного. У виразі ¥rista ... t¦ parÒnta ( IV, 10 ) – “найкращим чином” – прикметник ¢gaqÒj вжито в найвищому ступені порівняння, щоби наголосити на тому, як же найдоцільніше вчинити Харіклії, щоби вийти з честю зі складної ситуації, оскільки вона закохана у Феагена, а названий батько прагне видати її заміж за іншого. У прикладах аналізований прикметник вказує на “корисність”, “вигідність” ситуації, що властиве їй не само собою, а внаслідок її функціональності. Це важливий момент для розуміння семантичної специфіки даної лексеми, що виступає не стільки як безпосередня характеристика обставини, скільки як оцінка її суб’єктом.

Такий досить суб’єктивний характер семантики чітко окреслюється і в характеристиці людини. Харіклія, говорячи про свою суперницю в коханні, дружину мемфіського сатрапа Арсаку, називає її¢r…sth (VII, 21). Прикметник виступає тут у метафоричному значенні, яке вжите для іронічного підсилення і містить засуджувальну сему.

Несучи початково позитивну оцінку, лексема ¢gaqÒj у сполученні з іменниками семантичного підкласу абстрактних понять, які позначають стан, процес дії та її результат, отримує значення “щасливий, благополучний”, автоматично вилучаючи все погане. Наприклад, ефіопській цариці Персіні боги, віщуючи перебіг свята, обіцяють його “благополучне і радісне закінчення” – ¢gaqÒn .. kaˆ ¹dÝ tÕ tšloj ( X, 4 ). Кнемон висловлює надію на краще майбутнє, вживаючи для цього слово ¢gaqÒj: met¦ ¢gaqoà toà suneidÒtoj (VI, 7). У словосполученні з іменником ¹ elp…j (надія) (VI, 4; VI, 9) цей прикметник підсилює значення цього іменника, оскільки вже у самій лексемі “надія” закладено позитивний момент.

Те саме явище маємо у лексичній синтагмі ™pˆ belt…ousi ... ta‹j tÚcaij (VI, 11) – “щасливій долі”. Проте словосполучення ¹ ¢gaq¾ tÚch є стійким у грецькій мові і в ньому вже наперед вказане добре знамення, хоча таке саме значення можна вловити вже в самому іменникові ¹ tÚch.

Слід зазначити, що іменники ¹ ™lp…j і ¹ tÚch у своїх значеннях містять семи, які за семантикою узгоджуються з прикметником ¢gaqÒj , і що ознака “добрий, щасливий” притаманна цим поняттям. У наведених синтагмах спостерігається семантичне узгодження між означенням і означуваним.

Дані, отримані з аналізу вживання прикметника ¢gaqÒj у романі Геліодора “Ефіопіка”, дали нам змогу виокрем вісім значень цього прикметника, хоча у деяких лексикографічних джерелах подається до 16-ти [10, c. 117 –124; 12, c. 12 – 14]:

1 – добрий з морального погляду, благородний, порядний,

2 – дорогий, шановний,

3 – мужній, хоробрий,

4 – благородний за походженням,

5 – чудовий, відмінний,

6 – сприятливий, зручний,

7 – щасливий, благополучний,

8 – метафоричне значення, що вживається для іронічного підсилення висловлювання.

Смислова структура значень виглядає так:

перше значення “добрий з морального погляду, благородний” реалізується у словосполученнях із семантичними підкласами іменників – людей взагалі (¹ ¢n»r), богів (Ð qeÒj), власних імен (Ð Qeagšnhj, ¹ Car…kleia) та абстрактних понять, які відносяться до процесу діяльності та внутрішнього світу людей ( ¹ yuc», tÕ tšloj, ¹ fantas…a, Ð b…oj), друге – “дорогий, шановний” – виступає означенням тільки до лексем – власних імен, і цей семантичний підклас іменників є стандартним елементом контекстуальної реалізації цього відтінку значення ¢gaqÒj, тому такі словосполучення дуже стійкі мовні одиниці. Значення «мужній, хоробрий» актуалізується лише у сполученні з абстрактним іменником Ð qumÒj, і ця синтагма за своєю стійкістю у романі наближається до фразеологізму. Значення 4 – «благородний за походженням» - можна вичленити у словосполученнях з іменниками – позначеннями тварин (Ð skÚlax) та власними іменами (Ð Qeagšnhj). П’яте значення «чудовий, відмінний» виокремлюємо у синтагмахі з семантичними підкласами іменників – власних імен (¹ Q…sbh) та людей за професією (Ð fÚlax), а також поняттями, що позначають стан, положення об’єктів (¹ qša). Його реалізація майже завжди зумовлена мовною ситуацією, де є порівняння двох чи більше об’єктів. Тому однією з передумов відокремлення цього ЛСВ від інших є контекст. Значення 6 “вдалий, сприятливий” конкретизується у словосполученнях з абстрактними іменниками, у творі це часові поняття (Ð kairÒj, tÕ parÒn) та лексема tÕ ™fÒdion. ЛСВ «щасливий, благополучний” реалізується також з абстрактними поняттями (tÕ tšloj, ¹ ™lp…j, ¹ tÚch), причому в сполученні ¢gaqÒj з двома останніми іменниками спостерігається семантичне узгодження між означуваним та означенням.

Ми також виокремлюємо метафоричне значення «добрий», яке вживається для того, щоб іронічно підсилити у сполученні з власним іменем ¹ 'Ars£kh. Цей ЛСВ ми виокремили в результаті змішання значення лексеми αγαθος і змісту речення. Оскільки іронічно-засуджувальне значення властиве цілому реченню, то ЛСВ “добрий” виступає у протилежній його перекладові функції, хоча на перший погляд його можна сплутати з основним значенням “добрий з моральнго погляду”.

На підставі дослідження ми виявили, що всі значення прикметника ¢gaqÒj, за винятком останнього, об’єднуються в його смисловій структурі спільним поняттям позитивної оцінки. Проте самої лексичної сполучуваності на рівні найпростіших двочленних лексичних синтагм “означення + означуване” явно недостатньо для відокремлення значень одне від одного. Тому в багатьох випадках нам довелося звертатися до більших фрагментів контексту. Отже, щоб відокремити основне значення слова від похідного та розмежувати другорядні ЛСВ досліджуваного прикметника між собою, ми застосовували метод контекстуальної діагностики. Саме врахування всіх сукупних даних контексту стало одним з ключових чинників для розв’язання проблеми про діапазон з восьми значень, які реалізує аналізований прикметник у романі “Ефіопіка”.

З усіх значень ¢gaqÒj найбільшою частотністю і широтою сполучуваності відзначається перше – “добрий з морального погляду, порядний”, яке і є смисловим центром семантичної структури цієї лексеми. Усі інші різко поступаються частотністю свого вживання і перебувають на різній відстані від головного значення, уточнюючи або конкретизуючи його.

Смислова структура прикметника ¢gaqÒj – це сукупність ієрархічно організованих значень, які перебувають на неоднаковій відстані від стрижня слова, пов’язані передусім з головним значенням і характеризуються притаманною їм лексичною валентністю, розмежувати які часом можна лише за допомогою аналізу цілого контексту.