Життя, віддане словесності

alien — alienable;

void — voidable, warrant — warrantable.

collate — collateral.

Назвами процесуальних дій також виступають дієслова. Термінологічність їх забезпечується, передусім, функціонуванням у певному тексті, а також лексичним значенням. В проаналізованих нами економічних текстах ми виявили такі терміни-дієслова: affirm, avoid, distrain, vest, hire, enlarge.

Як бачимо, із названих нами термінів-дієслів більшість є основними кореневими утвореннями. Тільки деякі із них утворюються префіксальним способом за допомогою префіксів di- та en- (відповідно дієслова distrain та enlarge).

В проаналізованих нами юридичних та економічних текстах ми виявили значну кількість мовних одиниць — термінологічні словосполучення, що називають конкретні поняття предметної галузі. При зарахуванні словосполучень до термінів ми враховували наступні моменти:

1) належність таких словосполучень до множини понять певної системи, а також обмеженість їх використання;

2) наявність деяких лексико-граматичних ознак, а саме:

а) термінологічність складових частин,

б) відносна стійкість,

в) здатність компонента утворювати обмежене коло словосполучень.

Виявлені нами в економічному дискурсі юридичні терміни-словосполучення ми класифікуємо за типом їхньої структури:

1. Прості словосполучення, що складаються, як правило, з двох слів, одне з яких є головним, а інше залежним: equal pay, active trust, entire contract, bonus issue, group accounts, credit limit, capital allowance, bankruptcy petition, bank holidays, corporation tax та інші.

2. Складні словосполучення, в яких залежні слова визначають різні аспекти значення стрижневого слова: labour length of service, discharge a person subject to a condition.

За морфологічною ознакою основного слова юридичні терміни-словосполучення можна диференціювати на:

1. Субстантивні словосполучення (з іменником в ролі стрижневого слова): estate agent, equal pay, income tax, occupier’s liability, active trust, subsidiary company та інші.

2. Ад’єктивні словосполучення (з прикметником чи дієприкметником в ролі основного дієслова): valid for one year.

3. Дієслівні словосполучення: close a transaction.

Терміни-словосполучення можна диференціювати і за типами залежно від синтаксичної структури словосполучення, граматичної моделі терміна. Прості англійські юридичні терміни-словосполучення, що вживаються в економічному дискурсі, утворюються поєднанням слів таких лексико-граматичних категорій:

1) іменник + іменник (N+N): tax abatement, consumer protection, credit limit та ін.

2) прикметник + іменник (A+N): active trust, equal pay, entire contract та ін.

3) дієслово + іменник (V+N): close a transaction;

4) іменник + інфінітив (N+V_inf): capacity to contract;

Юридичні терміни, виражені словосполученням iменник + іменник, за семантичними ознаками можна поділити на:

1) словосполучення типу термін + термін, при цьому один із них може бути економічним терміном: income tax, tax abatement;

2) словосполучення нетермін + термін чи термін + нетермін: tax holidays.

За синтаксичними ознаками простежуємо:

1) безприйменникові сполучення слів, з’єднаних способом керування;

2) прийменникові словосполучення.

Структуру юридичних термінологічних словосполучень, що вживаються в економічному тексті, можна представити за допомогою комбінації буквенних символів N, A, V, P, I, Nr (N — іменник, A — прикметник, V — дієслово, P — прийменник, I — інфінітив, Nr — числівник). Для відображення синтаксичних зв’язків в юридичних термінах-словосполученнях економічного дискурсу скористаймося стрілками з напрямком до залежного слова. При цьому зауважимо, що ми виявили в економічних текстах юридичні терміни-словосполучення переважно лінійної структури з прийменником або без нього. Моделі граматичних структур наведемо на прикладах, починаючи з лінійної структури без прийменника (моделі №1, 2, 3, 4) і закінчуючи зразками лінійної структури з прийменником (моделі № 5, 6, 7).

Модель № 1. N  N: income tax, tax abatement, price abatement,

bank holidays.

Модель №2. A  N: equal pay, entire contract, active trust,

subsidiary company.

Модель №3. V  N: close a transaction.

Модель №4. N  I: capacity to contract, barriers to entry.

Модель №5. N ^of N: diseconomies of scale, bill of sale, elasticity of

demand, appropriation of payments.

Модель №6. A ^for Nr  N: valid for one year.

Модель №7. V ⁱⁿ N: pay in advance.

На підставі зробленого структурно-словотворчого аналізу сучасних англійських юридичних термінів в економічному дискурсі ми дійшли таких основних висновків:

1. Сучасні англійські юридичні терміни, що вживаються в економічних текстах, щодо структури являють собою непохідні, похідні та складні утворення.

2. Серед юридичних термінів переважають терміни-іменники, що пов’язано передусім з їх номінативною функцією.

3. Серед термінів-іменників найпродуктивнішими є утворення, сформовані:

а) за допомогою суфіксів -er, -or, -ment, -(a)tion, -(i)ty та -ness: receiver, obligor, adopter, liability, formality, causation та інші;

б) за допомогою префіксів de-, dis- та in-: declassification, disengagement, inequality та інші.

4. Прикметники – юридичні терміни в економічному дискурсі є переважно похідними утвореннями шляхом суфіксації основ: alienable, voidable, collateral та інші.

5. Більшість юридичних термінів-дієслів є основними кореневими утвореннями: affirm, avoid, vest та інші.

6. Прості і складні юридичні терміни дають підставу для утворення термінів-словосполучень — простих та складних: income tax, active trust, subsidiary company, valid for one year, pay in advance та інші.

7. Аналіз структурно-словотворчих особливостей англійських юридичних термінів в економічних текстах дає підстави вважати, що в основі термінотворення цього лексичного прошарку закладені словотворчі та граматичні закономірності англійської мови.
1. Англо-русский юридический словарь. М., 1993. 2. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии//Труды МИФЛИ. Сборник статей по языкознанию. М., 1939, Т.5. 3. Зятковская Р.Г. О словообразовательном статусе комбинирующейся формы//Аффиксы и комбинирующиеся формы в научной терминологии и норме. Владивосток. 1982. 4. Лейчик В.М. О некоторых современных способах словообразования//Особенности словообразования в терминосистемах и литературной норме. Владивосток. 1983. 5. Сербенська О.А. Розвиток української юридичної термінології після Великої Жовтневої Соціалістичної Революції // Дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук. Львів. 1965. 6. Gleim I., Ray J. CPA Review. Business Law. Gainesville, Florida, 1996. 7. Falconbridge J., Smith S. Manual of Canadian Business Law. Toronto, 1986. 8. Longman Dictionary of Contemporary English. M., 1992. 9. Mann R., Roberts B. Business Law. West Publishing Company, 1991. 10. Oxford Dictionary of Law. Oxford, 1996. 11. Rayburn L. Principles of Cost Accounting. Boston, 1989. 12. The Session. Edinburgh, 1991. 13. Van Horne J. Fundamentals of Financial Management. Boston, 1992.

This article deals with structural peculiarities of legal terms in economic texts. It presents different word-building models of business law terms. The most productive terms are noun terms formed with the help of suffixes. The article also examines different models of building up business law word-combination terms. They are the following ones: a) noun + noun (N+N): tax abatement, consumer protection, credit limit etc.; b) adjective + noun (A+N): active trust, equal pay, entire contract etc.; c) verb + noun (V+N): close a transaction; d) noun + infinitive (N+V_inf): capacity to contract. We also present different word combinations structures of business law terms.

Дискусійним залишається у лінгвістичній літературі й питання визначення товарного знака як лексичної одиниці, неоднозначним залишається й розуміння самої природи товарного знаку. В.Москович кваліфікує товарний знак як позначення, за допомогою якого підприємства маркують свої товари або послуги, щоб розрізняти їх [3, с.251]. Р.Березникова виділяє поряд з товарними знаками ще й так звані комерційні номени [2, с.48]. До товарних знаків дослідниця відносить ті лексичні одиниці, які одночасно позначають виробника і маркують його товар, а до комерційних номенів – назви товарів, в основі яких лежить назва виробника [2, с.49].

О.Суперанська відносить до товарних знаків не лише торгові назви товару, а й вивіски у готелів, ресторанів, майстерень, перукарень, поїздів, фірм тощо [5, с.23]. На наш погляд, назви готелів, ресторанів, майстерень та ін. суттєво відрізняються від товарних знаків тим, що вони корелюють не з групою денотатів, а з окремим індивідуальним денотатом, виділяючи його з-поміж собі подібних. Логічна категорія понятійності у таких назвах відсутня, а безпосередній зв’язок з денотатами, які вони позначають, простежується чітко і тому такі назви потрапляють під структурно-семантичну категорію ВН, наприклад, готель Sacher, кафе Central, фірми Maschine Software AG, Microsoft, IBM, Motorola, Apple, Siemens, Compaq тощо. Про це свідчитьі вторинність цих назв щодо об’єктів, які вони позначають, оскільки вони вже мають свої первинні назви, тобто ЗН: das Hotel, das Café, die Firma.

Р.Березникова, розрізняючи товарні знаки, в основі яких лежить назва фірми виробника, вважає їх ВН, оскільки, на думку дослідниці, перенесення назви фірми на вироблений нею товар здійснюється внаслідок трансонімізації, тому назва товару залишається у сфері ономастики. А коли назва фірми стає назвою товару, який не має своєї загальної назви, то тут, на думку дослідниці, маємо справу із ЗН [2, с.49]. З цим твердженням Р.Березникової можна погодитися у тій частині, що назва товару, тобто товарний знак, виступає в ролі ВН, але те, що тільки ті назви товару, які утворилися в результаті перенесення назви фірми на сам товар, можуть вважатися ВН, не може бути, на нашу думку, єдиним критерієм визначення ВН як такої. Щоб належати до структурно-семантичної категорії ВН, товарний знак повинен виявляти й багато інших ознак, які цьому сприяли б. Окрім того, товарний знак може утворюватися не обов’язково в результаті трансонімізації, тобто перенесення ВН фірми на її товар. У процесі номінації товарів і набуття товарних знаків беруть участь й інші лексичні одиниці, наприклад, швейцарська фірма Jacobs Suchard виробляє розчинне какао Mix fix і багато ін. Ми погоджуємося з твердженням Р.Березникової, що у тому разі, коли назва фірми дала назву своєму виробові, то назва виробу буде виступати ЗН лише тоді, коли вона первинна щодо позначуваного нею денотата. Наприклад, назва автомобіля Mercedes Benz – вторинна назва денотата, який вона позначує, а первинна його назва der Wagen (das Auto, das Kraftfahrzeug). Якщо виробник виготовив якийсь новий, не знаний досі товар і дав йому свою назву, то ця буде первинною щодо цього денотата і виступає його ЗН, наприклад, шоколадні цукерки (die Praline, das Pralinee) одержали назву від імені французького маршала du Plessis Praslin, кухар якого вперше виготовив цей виріб. Отже, лексична одиниця die Praline – ЗН.

О.Суперанська визрізняє серед назв виробів (товарів) два типи лексичних одиниць – товарні знаки [6, c.193-194] і сортові або фірмові назви [6, с.211-213], відносячи сортові та фірмові назви до ономастичних лексичних одиниць, а товарні знаки – ні. Такі назви, як марки літаків Messerschmidt і Henkel автор вважає ономастичними лексичними одиницями, а такі назви, як Jersey (трикотажна тканина, вперше виготовлена на острові Джерсі) вважає товарним знаком і не відносить до ономастичної лексики. Нам видається, що причина таких розбіжностей полягає в дещо неправильному термінологічному підході. Назва тканини Jersey, хоча й утворена шляхом апелятивації топоніма Jersey, звичайно ж, стала ЗН і позначає сорт тканини поряд з такими, наприклад, ЗН як Baumwolle (бавовна), Seide (шовк) тощо. На нашу думку, саме такі назви – апелятиви, а не ВН і їх можна класифікувати як сортові або номенклатурні назви (за О.Ахмановою, номенклатура – це сукупність спеціальних термінів-назв, які вживаються в тій чи іншій галузі [1, с.270]).

Назва тканини Jersey – первинна назва свого денотата, а однією з умов, завдяки якій лексична одиниця стає ВН, є вторинність назви щодо позначуваного денотата. Назва тканини Jersey не індивідуалізує свого денотата, тобто не має безпосереднього зв’язку з ним, як це простежується на прикладі ВН, а узагальнює його. Функція ж узагальнення притаманна саме апелятивній лексиці. Марки літаків Messerschmidt і Henkel хоча, з одного боку, й виконують узагальнювальну функцію, тобто узагальнюють всі літаки відповідної марки і відповідного виробника, проте, з іншого боку, вони виконують й обмежувальну функцію, оскільки індивідуалізують виробника і безпосередньо пов’язуються з ним як з окремим індивідуальним денотатом. Іншими словами, літак одного й того ж типу з тими ж самими технічними характеристиками, що й Messerschmidt, проте іншого виробника, не може мати назву Messerschmidt. А тканина Jersey незалежно від виробника у будь-якому разі називатиметься Jersey. Отже, назва Jersey – не товарний знак, а сорт, вид тканини, тобто текстильний номенклатурний термін і відповідно – ЗН, а назви Messerschmidt і Henkel – товарні знаки.

Хоча між ВН та товарними знаками і є деякі розбіжності, а саме референційне обмеження зв’язку товарного знака з конкретною групою товарів, а не з окремим індивідуальним денотатом, що властивий решті типів ВН, проте обидва мовні знаки (як ономастична лексична одиниця, так і товарний знак) виконують у мові функцію ідентифікації денотатів. ВН сигніфікується завдяки кореляції з окремим денотатом. Г.Кальверкемпер, наприклад, зазаначає, що німецьке законодавстворозглядає сигніфікат лише тоді, якщо він пов’язується з конкретно визначеним товаром, тобто співвідноситься з окремим конкретним денотатом [11, с.449].

Отже, товарний знак – це вторинний мовний знак, який присвоюється конкретному денотатові, що вже має ЗН, шляхом вторинної, додаткової номінації. Ця риса товарного знака об’єднує його з іншими ВН. Проте ВН позначає окремий денотат, який належить до конкретного класу предметів і виділяється з нього за допомогою індивідуальної вторинної номінації . А товарний знак, на відміну від ВН, позначає не індивідуальні денотати, а цілі серії однорідних об’єктів, великі партії товару, кожний з яких і всі разом мають один товарний знак. Тут простежуємо деяку спільність товарних знаків із апелятивами, тобто виявляємо здатність товарного знаку виконувати функцію узагальнення. Як й інші типи ВН, товарні знаки також виконують функцію індивідуалізації. Проте вони індивідуалізують особливу властивість денотата, а саме, - бути чиєюсь власністю, що закріплюється юридично. Розглядаючи функціонування товарних знаків у мові, можна зауважити, що вони виконують і функцію ідентифікації, тобто служать для розрізнення серій товарів, іноді однотипних.

Товарні знаки за своєю природою виявляють і деякі інші спільні ознаки з окремими типами ВН, а саме з такими, як прізвиська та псевдоніми осіб, зооніми та хрематоніми (індивідуальні позначення окремих предметів матеріального світу). З прізвиськами та псевдонімами осіб їх об’єднує аспект додаткової номінації та логічної надлишковості. Прізвиська та псевдоніми – це передусім додаткова ВН особи, яка вже має свою ВН, тобто все необхідне для її індивідуалізації та ідентифікації. Товарний знак також присвоюється конкретному денотатові, який вже має свою назву, а саме ЗН виду, підвиду тощо. У прізвиську міститься експресивно-емоційна оцінка позначуваного денотата. Товарний знак також наділений позитивною оцінкою, спрямованою на те, щоб викликати позитивні емоції в комуніканта, споживача. З псевдонімами, а також і з зоонімами товарні знаки поєднує вільне поводження з мовним матеріалом, а також атрактивно-емоційна функціональна спрямованість.

Подібність товарних знаків та хрематонімів суто зовнішня. І ті, й інші позначають предмети матеріального світу, які створюються у процесі виробничої діяльності людини. Проте хрематоніми іменують предмети, єдині в своєму роді, наприклад, Carolus Magnus (Karl der Große), der Durandal – знамениті мечі епохи середньовіччя, які мали свої ВН, а товарні знаки – серії товарів.

Отож, однозначній відповіді на запитання, чи є товарні знаки ВН чи ні, заважає ніби те, що вони позначають не окремі індивідуальні денотати, а низку однорідних або навіть й тотожних денотатів (товарів). Якщо ж визнати за товарними знаками особливий тип індивідуалізації, а саме ідентифікацію серій (і не будь-яких, а лише якогось конкретно визначеного виробника), то виявимо, що товарні знаки, реферуючи із серією однотипних денотатів, виконують особливу функцію індивідуалізації щодо права власності на виробництво тих чи інших предметів. Саме таке право реєструє законодавство, яке юридично закріплює товарний знак за конкретною серією товарів і за конкретним виробником або власником. Іншими словами, якщо визнати, що товарний знак здійснює не предметну, як деякі інші типи ВН, а особливу індивідуалізацію права власності на виробництво того чи іншого товару, то товарні знаки можна, на нашу думку, визнати одним із типів ВН у лексичній системі німецької мови.

Але, функціонуючи у мові, товарний знак, який первинно має ознаки індивідуалізуючого та ідентифікуючого мовного знака, виконує функцію узагальнення і переходить до структурно-семантичної категорії ЗН, наприклад:...der erforderlichen Protokollierung wegen blieben lediglich am Tatort: die Fahrer des Mercedes, des Kleinwagens, des Opels, des Citroëns und des Tonröhrenlastwages…[H.Böll, c.21].

Із цього прикладу видно, що назви автомобілів Mercedes, Opel i Citroën, які виступають товарними знаками і, закріплюючи право власності на вироблені товари, індивідуалізують відповідного виробника, у цьому контексті набувають ознак ЗН, оскільки виконують функцію узагальнення, про що свідчить і кореляція з іншими одиницями контексту, а саме з такими ЗН як Kleinwagen i Tonröhrenlastwagen.

Поки що не існує єдиної думки у лінгвістичних дослідженнях, що пояснюється невизначеністю статусу товарних знаків, як особливих лексичних одиниць, щодо позначення цих одиницьу лексичній системі мови. Одні автори позначають товарні знаки терміном “прагматоніми” [7, с.11], тим часом Н.Подольська включає до них не товарні знаки, а інші типи ВН, об’єднані під цим терміном, що виникли у процесі виробничої діяльності людини: хрематоніми (індивідуальні назви окремих предметів матеріального світу), порейоніми (індивідуальні назви окремих транспортних засобів), урбаноніми (індивідуальні назви окремих внутрішніх об’єктів у межах населених пунктів) тощо [4, с.16, 110]. Г.Кальверкемпер позначає цей тип лексичних одиниць терміном Warenzeichen. Інші німецькі дослідники на позначення товарних знаків використовують ще й такі терміни, як Warennamen [8, с.90; 9; 10], Produktnamen [8, с.90], Markennamen [12, с.298; 13, с.196; 15, с.39], Handelsnamen [15, c.36], Erzeugnis- und Erzeugnistypennamen [12, c.298; 14, c.29].

На позначення товарних знаків як особливого типу лексичних одиниць у системі мови було б доцільно запровадити термін мерксоніми (лат. merx – товар + онім), який за своєю структурою, по-перше, не виходить за межі звичної ономастичної термінології, а, по-друге, сприяє інтернаціоналізації цієї термінології.

Товарні знаки (або мерксоніми) виявляють деякі функціональні особливості у мові та лінгвістичні характеристики як апелятивної, так і ономастичної лексики, що дає змогу відвести їм проміжне становище між ВН і ЗН. Значний інтерес товарні знаки становлять і з погляду своєї функціональності, оскільки вони покликані виконувати не лише номінативно-ідентифікаційну функцію, а й наділені властивостями виявляти прагматичну функціональність, а саме відтінки атрактивності й емоційності. Особлива екстралінгвістична і лінгвістична природа товарних знаків дає їм змогу досить швидко переходити з однієї мови в іншу. Ця властивість товарних знаків притаманна й переважній більшості інших типів ВН.

Отже, товарні знаки – це штучно утворені лексичні одиниці спеціально на позначення й ідентифікації товарів, які виробляються серійно. Це – вторинні мовні знаки, які позначають денотати, що вже мають первинні назви. Штучність багатьох товарних знаків полягає у тому, що вони – плід фантазії своїх творців. Іноді ці знаки ісоттно відрізняються від інших лексичних одиниць, а також від нормативних словотвірних моделей, мають власні фонологічні й орфографічні особливості. За своїм походженням та функціональним призначенням, товарні знаки розташовуються на периферії лексичного складу мови. Товарні знаки функціонують як специфічна підсистема і є неоднорідним за своїм складом пластом лексики щодо основної системи мови. До того ж, товарні знаки утворюють тип своєрідних ВН зі своїми специфічними ознаками. ВН посідають особливе місце у лексичній системі німецької мови, оскільки не підлягають деяким закономірностям, що склалися для ЗН. Мерксоніми ж посідають особливе місце серед ономастичної лексики, оскільки наділені притаманними як ЗН, так і ВН рисами, і тому вони проміжні між першими та другими у лексичній системі німецької мови.

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.; 1966. 607с. 2. Березникова Р.Е. Место номенов в лексической системе языка//Имя нарицательное и собственное. М., 1978. С.42-58. 3. Москович В.А. Товарные знаки//Ономастика. М., 1969. С.251-259. 4. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологи. М., 1988. 187с.. 5. Суперанская А.В. Апелятив – онома//Имя нарицательное и собственное. М., 1978. С.5-34. 6. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного. М.; 1973. 366с. 7. Теория и методика ономастических исследований/Отв. ред А.П.Непокупный. М., 1986. 254с. 8. Behm H., Pohl I., Pohl J. Bedeutung und Bedeutsamkeit von Örtlichkeitsnamen in der planungsbezogenen Landschaftsanalyse//Semantik von Wort, Satz und Text. Frankfurt am Main; 1995. C.87-104. 9. Gläser R. Warennamen im Englischen und Deutschen//Namenkundliche Informationen. 1978. Nr 33. C.14-25. 10. Gläser R. Zur Namengebung in der Wirtschaftswerbung: Warenzeichen im Britischen und Amerikanischen Englisch//Der Name in Sprache und Gesellschaft. Beiträge zur Theorie der Onomastik. Berlin. 1973. C.220-238. 11. Kalverkämper H. Eigennamen und Kontext. Bielefeld; 1976. 594 S. 12. Kleine Enzyklopädie. Deutsche Sprache. Leipzig. 1983. 724C. 13. Voigt G. Markennamen die fremden Alltagswörter//Reader zur Namenkunde IV.Namenkunde in der Schule/Hrsg. von R.Frank und G.Koss. Hildesheim; Zürich; New York; 1994. С.195-207. 14. Walther H. Zu den gesellschaftlichwissenschaftlichen Grundpositionen der Namenforschung//Der Name in Sprache und Gesellschaft. Beiträge zur Theorie der Onomastik. Berlin. 1973. C.13-31. 15. Witkowski T. Grundbegriffe der Namenkunde. Berlin. 1964. 92s.