Біологічні властивості антитіл

Біологічні властивості антитіл.

-Спеціфічність - здатність розпізнавати тільки один антиген з безлічі;

-Афінність – ступінь спорідненості антиген зв'язуючого сайту антитіла з антигенною детермінантою збудника;

-Авідність - сила зв'язку між антитілом і розпізнаними антигенами.

Існує 5 класів (ізотипів) імуноглобулінів: IgG, IgM, IgA, IgE, IgD, які відрізняються за будовою константних ділянок важких ланцюгів і функціональними властивостями. Крім того, виділяють аллотипи (що відрізняються за структурою окремих субодиниць константних ділянок) і ідіотипи (за структурою антиген-зв'язуючих ділянок) імуноглобулінів. Імуноглобуліни різних класів мають спільні риси будови. Мономерна молекула імуноглобуліну має Y-подібну форму і складається з двох важких і двох легких ланцюгів, які володіють різною довжиною і об'єднані дисульфідними зв'язками. Ланцюги складаються з амінокислот у певній послідовності. Молекула імуноглобуліну G має два однакових Fab-фрагмента, кожен з яких складається з усієї легкої і частини важкого ланцюга. Саме тут міститься антиген-зв'язуючий сайт (ділянка), здатний специфічно зв'язуватися з певним антигеном. Хвостова частина молекули представлена одним Fc-фрагментом, утвореним продовженням важких ланцюгів. Це так звана константна ділянка, що є однаковою у антитіл різної специфічності. За допомогою константної ділянки імуноглобулін зв'язується з рецептором до Fc-фрагменту мембран різних клітин (макрофагів, дендритних клітин та ін.). Кінцеві ділянки важкого і легкого ланцюга Fab-фрагмента досить різноманітні (варіабельні) і є специфічними до певного антигену. Окремі зони цих ланцюгів відрізняються гіперваріабельністю (особливою різноманітністю). Шарнірна зона, розташована між двома варіабельними і константними ділянками, дозволяє вільно зміщуватися Fab-фрагментами відносно один одного і Fc-фрагмента, що має велике значення для ефективної взаємодії антитіл з антигенними детермінантами збудників, оскільки дозволяє просторово «пристосовуватися» до антигену.

Як зазначалося вище, імуноглобуліни поділяються на класи і підкласи, в залежності від будови константних ділянок важких ланцюгів. Відмінності між зазначеними ділянками визначають особливості функціональних властивостей кожного класу імуноглобулінів. IgG - мономер, що складається з двох важких і двох легких ланцюгів. Такі антитіла є бівалентними, оскільки містять два Fab-фрагмента. Клас IgG має 4 субкласи (IgG1, IgG2, IgG3, IgG4), які відрізняються ефекторними функціями і специфічністю. Антитіла до ліпополісахаридів відносяться до субклассів IgG2, антирезусні антитіла - до IgG4. Антитіла субклассів IgG1 і IgG3 приймають участь у опсонізації. Для цього вони специфічно зв'язуються за допомогою Fab-фрагментів із збудником, а за допомогою Fc-фрагмента - з відповідними рецепторами фагоцитів, що сприяє поглинанню патогена.

У табл. 1.3 наведено дані про відмінності у функціях субкласів IgG.

IgG становить 70-75% загальної кількості імуноглобулінів сироватки крові, проходить через плацентарний бар'єр, ефективно активує систему комплементу. До імуноглобулінів класу G відносяться антитіла проти більшості антигенів різної природи. У першу чергу, з цими імуноглобулінами пов'язують захист від грампозитивних бактерій, токсинів, вірусів (наприклад, від вірусу поліомієліту, де IgG належить провідна роль). IgG вважається імуноглобуліном вторинної імунної відповіді. Поява нових інфекційних хвороб, зниження імунітету людини, селекція антибіотикорезистентних штамів мікробів ставлять складні завдання перед сучасною етіотропною терапією інфекцій, які не можна успішно вирішити без використання нових, ефективних і безпечних методів терапевтичного впливу. Система імуноглобулінів людини є основою найбільш досконалих природних механізмів імунного захисту проти інфекційних агентів, яка забезпечила перевагами в боротьбі за виживання в агресивному навколишньому середовищі. Сьогодні у нас з'явилася можливість терапевтичного застосування практично необмеженого протимікробного потенціалу імуноглобулінів для купірування найрізноманітніших інфекційних хвороб людини і корекції деяких імунних розладів. У короткі терміни ми можемо отримати специфічні антитіла до будь-якого мікроорганізму і з успіхом застосовувати їх для лікування важких, часом навіть безнадійних пацієнтів. Терапія за допомогою імуноглобулінів є ефективним і безпечним методом лікувального впливу, який має практично необмежений потенціал протимікробної дії і відповідає фізіології імунної відповіді.