Книга депутата місцевої ради Ідіть до людей



бет1/25
Дата23.07.2016
өлшемі8.3 Mb.
#216534
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


Ресурсний центр
місцевого самоврядування

Настільна книга

депутата місцевої ради



Ідіть до людей...

Живіть з ними...

Вчіться в них...

Любіть їх.
Почніть з того, що вони знають...

Будуйте з того, що вони мають…

Але з найкращими лідерами...
Коли роботу зроблено...

Завдання виконано...

Люди скажуть...
МИ ЗРОБИЛИ ЦЕ САМІ!”

Лао Цу (Китай) 700 н.е.

Мелітополь – 2005


Проект „Ресурсний центр місцевого самоврядування”
Настільна книга депутата місцевої ради. / За редакцією П.Тімофєєва. – Мелітополь: Ресурсний центр місцевого самоврядування, 2005. – 312 с.
У збірнику подані матеріали, які стосуються організації діяльності депутатів місцевих рад, представників органів самоорганізації населення та активістів місцевих громад. Збірник містить практичні поради щодо посилення ролі депутатів місцевих рад у житті місцевої громади. Здійснюється короткий огляд зарубіжного та вітчизняного досвіду залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні.

Керівник проекту:

Павло Тімофєєв
Комп’ютерна верстка, дизайн обкладинки:

Юлія Тімофєєва


Це видання підготовлено та опубліковано у рамках ініціативи „Створення та організація діяльності ресурсного центру місцевого самоврядування у Запорізькій області” за фінансової підтримки Гранта Президента України, що адмініструється Міністерством України у справах молоді та спорту.
Висловлюємо вдячність професорсько-викладацькому складу Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, співробітникам Управління у справах сім’ї та молоді Запорізької обласної державної адміністрації та Відділу з питань сім’ї та молоді виконавчого комітету Мелітопольської міської ради за організаційно-методичну підтримку цього видання.

ГЛАВА 1

СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВрЯДУВАННЯ


В УКРАЇНІ

Сучасна система місцевого

самоврядування в Україні


Оптимальна організація влади забезпечує ефективне керівництво державою на всіх її рівнях. Децентралізація влади на рівень територіальних громад та обраних ними інституцій, вимагає формування повноцінної системи місцевого самоврядування. Адже державна влада не буде ефективною, якщо не опиратиметься на демократично організовану систему самоврядування на місцях.

Децентралізація – процес розширення та зміцнення прав та повноважень адміністративно-територіальних одиниць або нижчих органів та організацій за одночасного звуження прав і повноважень відповідного центру.

Виокремлюють два види децентралізації:



  • адміністративну (бюрократичну);

  • демократичну.

Адміністративна децентралізація означає розширення компетенції місцевих адміністративних органів влади, що діють у межах цієї компетенції самостійно і незалежно (до певної міри) від центральної влади, хоча і призначаються центральним урядом. Однак, цей тип вказує не на децентралізацію, а на деконцентрацію влади.

Деконцентрація влади – передача функцій локальним представникам центральної влади.

Демократична децентралізація передбачає створення розгалуженої системи місцевого самоврядування, за якого питання місцевого значення вирішуються не представниками центрального уряду, а представниками територіальної громади.

Система місцевого самоврядування є важливим складником територіальної організації влади будь-якої демократичної за своїм розвитком країни. Сама ж система місцевого самоврядування як така в Україні де-факто, ще не склалася, оскільки механізм місцевої влади ще не працює в самоврядному режимі, остаточно не сформована територіальна організація влади, не створено фінансово-економічного підгрунтя. Однак елементи цієї системи присутні та продовжують розвиватись за умов:



  • наявних політичних традицій та історичного досвіду;

  • фінансово-економічної кризи;

  • особливостей політично-правового розвитку держави, нестабільного конституційного та законодавчого регулювання;

  • подолання психологічних стереотипів патерналістського мислення.

У новітній історії України науковці виділяють декілька етапів зміни системи організації влади, а саме:

  • перебудову або руйнацію партійно-олігархічного керівництва;

  • законодавчого наближення до сучасних форм організації влади, декларованого проголошення суверенітету, запровадження принципів політичної демократії;

  • державотворення, розбудова державного механізму в умовах проголошення й утвердження незалежності України;

  • дезорганізація влади й управління, як наслідок політичного протистояння, політичної та економічної кризи у суспільстві.

В Україні є три основні ланки адміністративного поділу на територіальному рівні: область, район (сільський), район (міський). До цього додаються 5 ланок на муніципальному рівні, серед яких одна – сільрада, тяжіє до територіального рівня, селище – інша ланка – до муніципального. Решта ланок – міські: міста районного, обласного та державного значення. Окреме місце займає адміністративно-територіальна одиниця у складі України – Автономна Республіка Крим.

Адміністративно-територіальний устрій України представлений у таблиці.



Адміністративно-територіальний устрій України
(станом на 1950, 1960, 1970, 1980, 1990, 2000, 2003 роки)














Райони

Міста







Роки

АРК

Об-ласті

Окру-ги

Сіль-ські

У місті

Всьо-го

Республі-канського, обласного значення

Селища місь-кого типу

Сіль-ські ради

1950

-

25

13

749

68

261

75

478

16357

1960

-

25

-

604

74

345

86

823

8603

1970

-

25

-

476

90

387

112

865

8592

1980

-

25

-

479

120

412

138

902

8522

1990

-

25

-

479

120

436

145

927

8996

2000

1

24

-

490

122

447

170

894

10260

2003

1

24

-

490

118

454

174

888

10263

До елементів системи місцевого самоврядування, що формують систему, відповідно до ст. 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, належать:

  • територіальна громада;

  • сільська, селищна, міська рада;

  • сільський, селищний, міський голова;

  • виконавчі органи сільської, селищної, міської рад;

  • районні (в місті) ради, які створюються у містах із районним поділом за рішенням територіальної громади або міської ради;

  • районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

  • органи самоорганізації населення.

Дамо коротку характеристику кожного елемента системи місцевого самоврядування.

Територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Під цим визначенням законодавець розуміє:



  • по-перше, жителів, об’єднаних постійним місцем проживання;

  • по-друге, територіальну основу місцевого самоврядування – село, селище та місто.

Іншими словами, до територіальної громади можуть належати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають у межах села, селища, міста і користуються, відповідно до ст. 26 Конституції України, такими ж правами і свободами, а також виконують такі ж обов’язки, як і громадяни України, за винятком, встановленим чинним законодавством.

У пункті 1 ст. 6 зазначеного закону чітко закріплено принципове положення про статус територіальної громади. Зокрема, зазначається, що територіальна громада села, селища, міста є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.

Територіальна громада наділена конкретною правосуб’єктністю, а саме:


  • правом формування відповідних органів;

  • правом проведення місцевих референдумів;

  • правом управління місцевими бюджетами та комунальною власністю тощо.

Пункти ст. 6 закону регулюють питання про об’єднання-роз’єднання територіальних громад. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об’єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється також за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

Представницький орган місцевого самоврядування – це виборний орган (рада), який складається з депутатів і, відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її імені рішення.

З врахуванням особливостей адміністративно-територіального устрою нашої держави система представницьких органів місцевого самоврядування складається з двох рівнів:



  • сільські, селищні, міські ради (надалі - місцеві ради);

  • районні та обласні ради.

Наявність таких двох рівнів аж ніяк не дає підстав підпорядковувати органи першого рівня – другому. Відповідно до положень ст. 10 закону можна зробити висновок про те, що саме місцеві ради – єдині представницькі органи територіальних громад. Саме цим радам належить провідна роль і, окрім цього, - це ті інституції, які безпосередньо працюють із людьми та представляють найближчий до громадян рівень управління. Отже, місцеві ради як представницькі органи:

  • це – виборні органи, що складаються з депутатів, обраних безпосередньо територіально громадою;

  • акумулюють інтереси територіальних громад і володіють правом представляти їх;

  • мають виняткове право приймати рішення від імені територіальної громади.

Обласні та районні ради не виступають представницькими органами обласних і районних громад, оскільки Конституція України не визнає таких громад і не розглядає населення області, району як суб’єкт місцевого самоврядування.

Обласні та районні ради – це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією та чинними законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п.2 ст. 5 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” у містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради, які, у свою чергу, формують виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.



Органи самоорганізації населення – це також представницькі органи і є природним доповненням та елементом системи місцевого самоврядування.

Органи самоорганізації – представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених Законом „Про органи самоорганізації населення”.

Органами самоорганізації населення є:



  • будинкові, вуличні, квартальні комітети;

  • комітети мікрорайонів;

  • комітети районів у містах;

  • сільські, селищні комітети.

Одним із прикладів створення таких органів самоорганізації є кондомініуми.

Виконавчі органи місцевого самоврядування – органи, які, відповідно до Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у випадку їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, реалізації рішень, ухвалених територіальними громадами, відповідними радами у межах, визначених законами.

До виконавчих органів належать виконавчий комітет ради, а також відділи, управління та інші виконавчі органи, які можуть створюватися сільською, селищною, міською, районною у місті радою у межах затверджених нею структури та штатів, з метою здійснення повноважень, що належать до компетенції рад (ст. 54).

Ще одним елементом системи місцевого самоврядування є сільський, селищний, міський голова, який відповідно до ст.12 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Посадова особа органів місцевого самоврядування — особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій та отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.


  • Отже, це не всі працівники органів місцевого самоврядування, а лише керівники місцевого самоврядування (або посадові особи територіальної громади: сільські, селищні, міські голови);

  • керівники органів місцевого самоврядування (голови районних, районних у містах, обласних рад, керівники відділів, управлінь, інших виконавчих органів місцевого самоврядування, відповідних підрозділів цих органів);

  • відповідальні працівники органів місцевого самоврядування, які займають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків.



Достарыңызбен бөлісу:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет