Конкурс «Творчі сходинки педагогів Волині»
жүктеу/скачать 254.5 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Пряма мова. Діалог
- Цитата як спосіб передачі чужої мови
| Відділ освіти Маневицької районної державної адміністрації
НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» На конкурс «Творчі сходинки педагогів Волині»
Автори розробки: Садова Світлана Віталіївна, учитель української мови та літератури, Садова Юлія Миколаївна, учитель української мови та літератури Маневичі – 2014 Назва навчально-методичного видання: Невмируще слово Великого Кобзаря Тип навчально-методичного видання: Збірник вправ Навчальний заклад: НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» Кількість сторінок: 63 Анотація Пропонований посібник містить вправи з української мови для учнів 8 класу. Матеріал збірника відповідає чинній програмі «Рідна мова. 5-11 класи»(редакція 2005р.), вимогам Державного стандарту загальної середньої школи. І окремі речення, і тексти, подані у збірнику, підібрані із творів Тараса Шевченка. Уміщено у посібнику й уривки з художніх творів та висловлювання відомих діячів української та світової літератури про Кобзаря. Запропоновані матеріали відповідають освітньо-виховним завданням школи, ураховують вікові особливості учнів, сприятимуть збагаченню словникового запасу учнів, розвитку творчого мислення. Збірник вправ розрахований на вчителів загальноосвітніх шіл, ліцеїв, гімназій. Розробники Садова Світлана Віталіївна, учитель української мови та літератури Садова Юлія Миколаївна, учитель української мови та літератури
Навчально-методичне видання затверджено радою методичного кабінету Маневицького району Протокол № 2 від 12.03.2014 року
Пряма мова. Діалог……………………………………………………4 Цитата як спосіб передачі чужої мови………………………………10 Складносурядне речення……………………………………………..14 Складнопідрядне речення…………………………………………….20 Складнопідрядне речення з кількома підрядними………………….33 Безсполучникове складне речення…………………………………...38 Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку…………………………………………………………………..50 Складне синтаксичне ціле…………………………………………….56 Список використаної літератури……………………………………..63 Вступ Одним з найважливіших завдань вивчення української мови на сучасному етапі є формування національно-мовної особистості. Це, насамперед, збагачення лексичного складу, уміння висловлювати свою думку, використовуючи різні граматичні форми та синтаксичні конструкції, розвиток логічного мислення учнів. При цьому необхідно обов’язково враховувати і національні особливості психології українців, ідейно-тематичне спрямування ілюстративного матеріалу. Відомості з мови учні опанують швидше і легше, коли учитель зуміє викликати необхідний інтерес до цього навчального матеріалу, коли він відповідатиме не лише віковим особливостям дітей, а й матиме глибокий національний зміст, виховуватиме загальнолюдські цінності. Ми сьогодні опинилися віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння народу, занепад культурної спадщини, руйнування природи. Скрутний нині час, і, як сказав Великий Кобзар, «найважче в скруті душу зберегти і попри все лишитись українцем». Тому сьогодні на першому місці – духовне відродження особистості. А одним із факторів духовного відродження є рідне слово. Словом можна заступити дорогу безпам’ятству, жорстокості, бездуховності. Недарма Шевченко писав: …подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялося, Щоб людям серце розтопило. Актуальність Шевченка не лише в тому, що він порушує вічні питання або дає нам відповідь на них. Кожне покоління мусить саме шукати відповідь на питання, поставлені часом. Нині ми повертаємося до загальнолюдських цінностей , а отже, й до Великого Кобзаря. Слово Шевченка має цілющу властивість пробуджувати, зміцнювати в людині Людину, її духовні начала. Саме тому речення й тексти для вправ у збірнику дібрано із творів Тараса Шевченка. Уміщено у посібнику й уривки з художніх творів та висловлювання відомих діячів української та світової літератури про Великого Кобзаря. Це створить на уроці своєрідну атмосферу, викликаючи почуття гордості за Великого Поета, збудить уяву учня, що під умілим керівництвом учителя й стане основою розвитку інтересу до того чи іншого мовного явища. Завдяки цьому учні одержать і легко запам’ятають інформацію мовознавчого характеру, а учитель уникне сухості викладу програмового матеріалу, урок стане жвавим, динамічним. У запропонованому посібнику подані дидактичні матеріали з української мови для учнів 9 класу за темами, визначеними чинною програмою Міністерства освіти й науки України. Підібрані вправи дадуть змогу вчителю підготувати й провести уроки, які передбачають не тільки засвоєння граматичного матеріалу, а й формування в учнів патріотизму. Відповідно до рівня підготовленості учнів та самостійно визначеної мети уроку кожен учитель зможе вибрати з-поміж запропонованих вправи для роботи у конкретному класі. Завдання до вправ є орієнтовними і можуть змінюватись та доповнюватись.
МОЛИТВА ЗА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Без пам’яті й мови, повержений в прах, У каторжну працю, в неволю і страх, Наш предок покірно ходив під царем: «В неволі родились — в неволі умрем». Та хтось спохопився і мовив між тим: «Усі на цім світі під небом святим...» І викресав пам’ять — і вже не ридав, Прадавню козацьку молитву згадав. Прорізали простір слабкі голоси: «Дай сили нам, Боже, від рабства спаси!» Затерпли в благанні ліси і степи: «Помилуй сердешних, спаси й заступи!» Всевишній почув молитви ті — і спас. Посланець Господній — Шевченко Тарас Не мав для спочинку ні ночі, ні дня, Він душі вкраїнські із праху підняв. Втішав, то ганьбив, то надію вселяв — І вів, і виводив, і вивів на шлях. Крізь тюрми й заслання, крізь море негод Привів в Україну... Та тільки ж кого?! Невже яничара, зневірця й сліпця? Присипані попелом очі й серця. Вже вільні ліси. Вже превільні степи... Від кого ж тепер нас «спаси й заступи»?! Я чую тривожних шляхів перехруст. І слово пекельне зривається з уст: — На вольній Украйні, в новітні часи, Наш Боже, Тараса Шевченка спаси! Спаси його ще раз — від фальші й гримас, Від сорому й болю за кожного з нас.
( «Сон (У всякого своя доля)»).
Не треба, Ярино, – Степан каже. – Я загинув, Навіки загинув!» («Дума»).
Шевченко та панночка Спитала раз панна Шевченка: – Правда на мені шапочка гарненька? А Шевченко їй: – Гарненька, та дарма: під нею голови нема. Хто кого тримається Ішов якось Шевченко з кріпаком, про тяжке життя розпитував. А назустріч – пан собаку на мотузці веде. Вирішив пан посміятися з поета: – Кріпак кріпака тримається, – каже. – Як і пес пса, – кинув Шевченко на собачий поводок. Різні суждення Поліцмейстер до Шевченка: – Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами... – Тож мені байдуже, хоча й не дивує, – відповів незламний Кобзар. – Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!
Пісні Великого Тараса Коли я була зовсім малою, у нас вдома дуже любили співати. Зберуться після роботи літнім вечором і співають. Я знала, що завжди наприкінці співатимуть дідові улюблені пісні «Реве та стогне…» і «Як умру…». Дід теж підтягатиме. Я знала всі слова і тоненько й собі співала. Ми жили далеко від Дніпра, але я уявляла собі, який він широкий, могутній, і вночі, під час бурі, реве та стогне і підіймає високі хвилі. А закінчувалась пісня тихо-тихо, наче вже буря скінчилась і все засинало. Я дуже любила цю пісню. А коли співали «Як умру», починали її завжди басами. Мені ставало сумно і трохи страшно. Пісню звали «Заповіт». Я уявляла високу гору над Дніпром, на ній могилу, і звідти ген-ген далеко видно лани, річки, всі міста і села. А коли я стала трошки старшою, я спитала діда: « А хто це написав?» «Хіба ти не знаєш? – здивувався дід. – Написав цю пісню Тарас Шевченко, наш Кобзар». Великий портрет Тараса Шевченка висів у нас над столом. Змалку я вже знала його обличчя. Він немов дивився на мене, завжди уважно, лагідно і сумно (За О.Іваненко). Цитата як спосіб передачі чужої мови
1.І день іде, і ніч іде, І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т.Шевченко) 2. В той час лихий у хаті вбогій, темній Світ засіяв і тихий, і благий, З’явивсь «Апостол правди і науки» І вийшов він на довгий шлях тяжкий. (Г.Комарова, «Т.Шевченко») 3. Мовчать уста, німіють руки, Так сумно сонце день веде… І в’яне серце, і не йде «апостол правди і науки» (М.Філянський)
Перші уроки поезії – мамині. Найбільший слід на душі – до маминої колискової «Ой, люлі-люлі, моя дитино». Шевченко над колисковою – це не забувається. А співане тужно: «Іди ти , сину, на Україну, нас кленучи», - хвилює й досі. Щось схоже до тужного надгробного голосіння з «Заповіту»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте» (В.Стус).
Шевченко універсальний. Немає такої події в нашій історії, де б він не був на місці. Пригадаєш голодомор тридцять третього, і моторошно війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили». Сахнешся тридцять сьомого й почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських!» Замислишся над екологічними бідами, і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: «Світе тихий, краю милий, моя Україно,за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами: « За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…» Все і про все сказав Шевченко. Та він не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає опору надії: « І неситий не виоре на дні моря поле. Не скує душі живої і слова живого» (За В.Базилевським).
«Оживе наша країна хоч на папері» Великі творчі заміри молодого Шевченка і Шевченка старшого, немилосердно пригніченого багатолітньою неволею, живуть також на сторінках його відомих на сьогодні п’яти альбомів-записників – «штамбухів» для малюнків, ескізів і записів. «Я рисую тепер Україну, – пише Шевченко 29 червня 1844 року Осипові Бодянському. – … види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то красотою прикметні; вдруге – як теперішній народ живе, втретє – як він колись жив і що виробляв». Покинути Петербург Шевченко зміг лише в травні 1843 року, хоча мрія побачити Україну збуджувала його творчу уяву й нетерпливо зазивала відтворити образ рідного краю в серії офортів «Живописна Україна». Він просить грошовитих людей, тих, хто має «і силу і славу» та любить «ту країну, що я тепер заходився рисовать», допомагати йому. Шевченко вірить: якщо «добрі люди скинуться та поможуть, то тойді оживе наша країна хоч на папері». (За І.Дзюбою, М.Жулинським)
Пригадайте продовження фрази Т.Г.Шевченка, складіть речення, використовуючи подані вислови як цитати.
В історії кожної літератури ї твори, що мають магічний дар безсмертя. Саме до цих шедеврів належить поезія Великого Кобзаря, яка навчала його сучасників і сьогодні навчає нас…
Шевченко універсальний. Немає такої події в нашій історії, де б він не був на місці. Пригадаєш голодомор тридцять третього, і моторошно війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили». Сахнешся тридцять сьомого й почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських!» Замислишся над екологічними бідами, і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: «Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами: «За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…»Все і про все сказав Шевченко. Та він не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає опору надії: «І неситий не виоре на дні моря поле. Не скує душі живої і слова живого»(За В.Базилевським). жүктеу/скачать 254.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|