Конкурс «Творчі сходинки педагогів Волині»
жүктеу/скачать 254.5 Kb.
|
Складносурядне речення
Він іде Він іде до нас невпинно, Весь в дорожньому диму Й мальовнича Україна Відкривається йому… Йде з Почаєва до Дубна, Світять вслід йому церкви. Від світанку й до полудня – Сонця німб круг голови. А як втомиться з дороги, То ген-ген, за півверстви, Турія омиє ноги Й витре пасомком трави. Відпочиньте, гей, Тарасе! Втома, як роса, спаде. Чуєте,вкраїнський Спасе? Він, немов не чує… Йде. Кидає слова, як зерна, В українську борозну, Щоб людська душа мізерна Пробудилася зі сну. Зацвітає попелище, Карлики стають людьми. Йде Тарас…Майбутнє ближчає. Йде до кожного. А ми?
Галасуєм на узбіччі Та дошукаєм вини. Дивиться Тарас у вічі. Просить: душу відчини! Зерна слів прийми й однині Дух і мисль свою збуди. Вслід за ним до України, Не спиняючись, іди.
1.Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає( «Думка»). 2. Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має? Єсть люде на світі — Сріблом-злотом сяють, Здається, панують, А долі не знають,— Ні долі, ні волі!(«Катерина») 3. Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поганці панують. 4. Ізнемігся козаченько, Тяжко зажурився, А поганий Конецпольський Дуже звеселився; Зібрав шляхту всю докупи Та й ну частовати («Тарасова ніч»). 5. Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема йому в світі хати; Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже («Перебендя»). 6. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть («Садок вишневий коло хати»).
А мати не чує («Катерина»).
Присвята Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.
Мова Шевченка Повертаючись лицем до правди і до природи, блудні діти збаламученого віку повертаються і до Шевченкового слова. Нас не перестає дивувати загадка вродженості його мови, даної йому разом зі світом дитинства. Маємо на увазі раннє дитинство, бо дякова наука швидше відучувала, ніж привчала до народної мови. А на чотирнадцятому році доля вже постукала в двері, і малий Тарас переселився в чужий світ, у чужу стихію. В панських покоях українська мова і не ночувала. Вона заглядала туди тихенькою наймичкою, тільки не вчителькою. А потім і взагалі Україна сховалась за обрієм. Довгі перебування у Варшаві,Вільно, Петербурзі. Це була типова школа відучення від рідного слова і рідного світу. Обдарований юнак добре засвоїв мову російську, польську. Почав вивчати французьку. Однак до нього прийшла мова дитинства, прийшов світ дитинства. Після десяти років цей світ ожив, вибухнув у ньому на чужині, подих свободи повернув почуттям чистоту перших літ дитинства. Ніхто так повно не пережив дару свободи! На волі він переродився, наче знову прийшов на світ. І в тому вільному світі під скупим чужим сонцем ожила пам’ять про рідний край, мова й пісняУкраїни, чиста, як перше кохання(За Є.Сверстюком).
І барвінком, і рутою, І рястом квітчає Весна землю, мов дівчину… По можливості використайте складносурядні речення. жүктеу/скачать 254.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|