Суб’єкт оподаткування ( платник податку ).
Податкова робота починається саме з установлення платників.
Об’єкт оподаткування.
Це другий за черговістю елемент оподаткування, бо, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується.
Одиниця оподаткування.
Це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Фізичний вимір- оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах. Грошовий вимір – при оцінці доходів.
Джерело сплати податку.
Це дохід платника, з якого він сплачує податок.
Податкова квота – це частка податку в доході платника.
Значення її полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.
Податкова ставка - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.
Існують два підходи до встановлення податкових ставок:
Універсальний – коли встановлюється єдина для всіх платників ставка.
Диференційний – встановлюється кілька ставок.
Встановлення ставок податків може базуватись на трьох методах.
Емпіричний метод полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування. У міру накопичення емпіричних даних та змін у фінансовому стані держави та платників податків ставки оподаткування можуть коригуватися. Цей метод орієнтується на фіскальну функцію податків.
Метод економіко – математичного модулювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника. Цей метод орієнтується на регулюючу функцію податків.
Інтуїтивний. Базується на передбаченнях і побажаннях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує.
За побудовою податкові ставки поділяються на тверді і процентні.
Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.
Вони можуть бути двох видів:
Достарыңызбен бөлісу: |