Епіграф – короткий напис, цитата, яка вміщується  перед текстом і допомагає зрозуміти твір. Епізо д

~
45~ 
Епіло г (грец. epilogos – післяслів’я) – заключна частина, що 
додається до завершеного художнього твору й не пов’язана з 
ним нерозривним розвитком дій. Е. – коротка оповідь про те, 
що відбувалося з дійовими особами твору після закінчення 
основної 
сюжетної 
лінії, 
іноді 
додається 
оцінка 
зображуваному або напрям подальшого розвитку подій та 
долі героїв. Н-д, В. Короленко у Е. до повісті «Діти 
підземелля» так описує подальшу долю героїв: «Тибурцій і 
Валек зовсім несподівано зникли <…> Стара каплиця дуже 
потерпіла від часу <…> Ми з Сонею, а іноді навіть з батьком, 
відвідували цю могилу <…> виголошували над маленькою 
могилкою свої обітниці». 
Епі тет (грец. epitheton – додаток) – словесний художній 
засіб, що вказує на одну з ознак того предмета, що 
називається, і має на меті конкретизувати уявлення про нього. 
Е. – це художнє, образне означення, що підкреслює певну 
характерну рису явища, предмета, поняття, дії, іноді не 
просто виділяючи, а й посилюючи. Н-д, Н. Забіла – «яблуня 
запашна», «квачики чудні», І. Андрусяк – «чорноброва корова», 
«вередливі хмари». Е. бувають постійні та контекстуально-
авторські. Постійний Е. традиційно супроводжує означення 
предмета: н-д, у фольклорній поезії Дніпро завжди широкий, 
море – синє, вітер – буйний, гай – зелений, орел – сизокрилий. 
Контекстуально-авторські Е. виділяють таку рису, яка 
видається характерною за певних обставин у конкретному 
контексті. Відчуймо, н-д, як український поет-неокласик 
М. Драй-Хмара за допомогою Е. показує свою любов до 
витонченого українського слова: 
Люблю слова, що повнодзвонні, 
 
 
 
Як мед, пахучі і п’янкі, 
 
 
 
Слова, що в глибині бездонній 
 
 
 
Пролежали глухі віки. 
☺
Епітет – художнє означення, яке підкреслює певну 
властивість предмета або явища. 

~
46~ 

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: