Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження



бет9/30
Дата13.07.2016
өлшемі1.14 Mb.
#195790
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30


4. Характеристика основних річкових басейнів України

4.2. Основні річкові басейни України





Басейн Вісли
 


Басейн Вісли охоплює 3112 малих річок північного заходу країни (2,1% площі України) загальною довжиною понад 7 тис. км. Середня густота річкової мережі – 0,58 км/км2. Цей річковий басейн в межах України займає північний захід Волино-Подільської височини і західну частину Поліської низовини. Вододіли чітко виражені. Вони проходять по пасмах горбів. Середня висота водозборів – 250-350 м, похили – переважно 20-90 м/км (табл. 3).

 

Таблиця 3



Кількість річок та їх довжина в басейні р. Вісли

[Ресурсы поверхностных вод ..., 1978]


 

Категорія річок

Довжина, км

Загальна кількість

Довжина, км

Найменші

Менше 10

2999

4584

 

10-25

78

1130

Малі

26-50

25

769

 

51-100

8

423

Середні

101-200





 

201-300





 

301-500

1

56

 

501-1000

1

394

Всього  

 

3112

7356

 

Найбільшими притоками Вісли в Україні є Сан (Сян) і Західний Буг. Сан має довжину 444 км, з них на території України – лише 56 км на кордоні з Польщею. Свій початок Сан бере на північних схилах Верховинського хребта, тече вузькою долиною і лише в межах Польщі виходить на Сандомирську низовину. На території України Сан приймає такі основні притоки – Вігор, Вишня і Шкло. Середні похили річок – 0,8-1,6 м/км, а у верхів'ях Сану – 5,98 м/км.

Західний Буг бере початок на північних схилах Подільської височини поблизу с. Верхобуж Золочівського району Львівської області. До м. Устилуг річка має передгірний характер. Середній похил на перших дев'яти кілометрах від витоку – 3,4 м/км, нижче – 1,5-2,7 м/км, на іншому протязі річки він зменшується до 0,3-1,1 м/км. Нижче від м. Устилуг Західний Буг є прикордонною річкою, тече по широкій долині й має типово рівнинний характер.






4. Характеристика основних річкових басейнів України

4.2. Основні річкові басейни України





Басейн Дунаю
 


Басейн Дунаю займає південні та південно-східні схили Східних Карпат, Закарпаття і південно-західну окраїну Причорноморської низовини. Сюди належать річки басейнів Тиси, Серету, Прута, а також кілька річок, що впадають в Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута. Басейн, що охоплює 5,3% території України, налічує 17612 малих річок сумарною довжиною 35,2 тис. км. Середня густота річкової мережі – 1,12 км/км2 (у Карпатах – до 1,7 км/км2).

Дунай є найбільшою рікою Європи: довжина – 2960 км, площа басейну – 817000 км2. У межах України – лише невелика частина нижньої течії річки завдовжки 174 км (від м. Рені до гирла).

Розмірами Дунай поступається лише Волзі. Його водні ресурси формуються, в основному, в гірських районах Альп, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах розташовані верхні ділянки трьох великих лівобережних приток Дунаю – Тиси, Пруту, Серету. Ці ділянки становлять лише близько чверті довжини кожної з цих річок, але саме на них припадає понад 90% їх спаду, а за рахунок рясних дощів на верховинах тут формується і найбільша частина стоку. А це – близько 15 км3 води на рік, або 7,3% загального стоку Дунаю.

Територія Українських Карпат у межах басейну Дунаю є найбільш водозабезпеченою в Україні: в середньому на 1 км2 площі тут припадає понад 600 м3 річного стоку. Саме тут найгустіша річкова мережа: на 1 км2 у горах припадає від 1 до 1,8 км, а в передгір’ях – 0,5–0,6 км водотоків. Тільки в басейні Тиси нараховується понад 9 тис. маленьких річок, річечок, струмків та потічків, у басейнах Пруту, Черемошу – понад 6 тис., Ужу – більше тисячі. Тут розташовані найменші водозбірні басейни держави (табл. 4).

 

Таблиця 4



Кількість річок та їх довжина в басейні Дунаю 

[Ресурсы поверхностных вод..., 1978]



 

Категорія річок

Довжина, км

Загальна кількість

Довжина, км

Найменші

Менше 10

18366

31768

 

10-25

302

4638

Малі

26-50

74

2518

 

51-100

26

1753

Середні

101-200

5

584

 

201-300





 

301-500





 

501-1000

3

1290

 

1001-2000





 

Більше 2000

1

174

Всього  

18777

42725

7356

 

Для річок Дунайського басейну порівняно з іншими карпатськими річками характерний найбільший уклін водозбору (230%) та найбільший модуль стоку (для приток високогір’я ця величина сягає 20-30 л/с з 1 км2, у верхів’ях Тересви, Шопурки та Мокрянки – 35–45 л/с з 1 км2; для приток середньогір’я – 10-20 л/с з 1 км2). Переважає дощове живлення річок, тоді як на решті території України його частка не перевищує 10%.

Основний об’єм водних ресурсів Дунаю, що формується в Україні (73%), припадає на басейн Тиси – найбільшої притоки Дунаю. Майже 1000 км блукає Тиса поміж скель та передгір’їв Східної Європи, прокладаючи собі шлях до Дунаю. На окремих ділянках Тиса слугує кордоном для цілого ряду держав: України, Румунії, Угорщини, Словаччини, Югославії. Початок вона бере на території нашої держави, в горах південно-східної частини Закарпатської області. На верхніх ділянках Тиса – типова гірська річка з вузькою, стиснутою гірськими хребтами долиною. Вона надзвичайно швидкоплинна (швидкість течії – 2-3 м/с). Хоча на території України зосереджено близько 8% (майже 13 тис. км2) водозбірної площі цієї річки, тут формується понад 25% її річного стоку. Українська частина басейну Тиси простяглася на 250 км. Він на 45% зайнятий низинами, на 31% – горбами та пагорбами та на 24% – гірськими територіями (в долині Тиси є гори, що сягають висоти 2500 м). Утворюється Тиса від злиття двох ініціюючих приток: більшої – Чорної Тиси та меншої – Білої Тиси. На півдні, а особливо на заході, вододільна лінія між басейнами Тиси та Дунаю проходить піщаними пагорбами і чітко не виражена.

Зі схилів Свидовця беруть витоки ще дві великі східні притоки Тиси – Косівка та Шопурка. Вони, як Чорна та Біла Тиси, утворили глибокі, крутосхилі долини серед гірських масивів. Злиття двох гірських стрімчаків – річок Мокрянки і Брустурянки – утворює найбільшу східну притоку Тиси – ріку Тересву. Теребля – майже стокілометрова права притока Тиси – починається в центрі Горган на висоті понад 1900 м над рівнем моря. Неподалік від її витоків, на висоті 989 м н.р.м. утворилася заповнена водою карстова воронка – перлина Карпат – Синевирське озеро.

Ще одна велика східна притока Тиси – Ріка – витікає зі схилів гори Чорна Ріка на висоті близько 1200 м і в Тису впадає в околицях м. Хуст. За водністю Ріка вдвічі більша Тересви. У середній її течії, біля с. Нижній Бистрий, долини Ріки і Тереблі розділяє високий хребет завширшки лише 4 км. Тут побудовано високонапірну гідроелектростанцію, турбіни якої рухають води Тереблі, що течуть крізь пробитий у горі тунель.

Центральну частину Закарпаття займає басейн Боржави, західну – Латориці. Латориця та її права притока Уж на території Словаччини впадають у річку Лаборець, яка впадає в Бодрог – праву притоку Тиси.



Боржава розпочинається вузькою долиною у межигір’ях Полонинських гір. Але гірською її можна назвати лише у верхній, частково у середній течії. Нижні її ділянки, після впадіння найбільшої притоки – річки Іршави – вирізняються пологими берегами, добре виробленою, широкою долиною, що іноді заболочується. Басейн річки характеризується незначною, як для карпатських річок, лісистістю (38% загальної площі).

На висоті 740 м н.р.м. поблизу Верецького перевалу розпочинається Латориця. В околицях м. Чоп, пролинувши понад 150 км від свого витоку, річка перетинає кордон і тече по території Словаччини. На гірських ділянках долина річки вузька, звивиста, з ярами та балками. В середній течії, нижче м. Мукачевого, долини Латориці й Тиси з’єднуються, нерідко утворюючи значні за площею заболочені чи перезволожені масиви. Найбільші притоки Латориці – Вича, Пінія, Стара.

Прикордонною річкою є й Уж, що розпочинається в Полонинських горах, неподалік Ужоцького перевалу на висоті близько 900 м н.р.м. Українська ділянка річки має довжину 130 км. На ній розташований обласний центр Закарпатської області – місто Ужгород. Найбільші притоки Ужу – річки Люта і Тур’я.

Лівобережна притока Дунаю – Прут – витікає з північних схилів хребта Чорногори на висоті 1750 м неподалік від північних схилів Говерли (Івано-Франківська обл.). Звивистим, порожистим потоком пробивається Прут з гір, утворюючи численні водограї-водоспади. Найвідоміший з них – Яремчанський. Загальна довжина річки – 968 км, 225 з них на території України. Саме тут міститься основна водозбірна площа Пруту та формується його водний режим. На цій території налічується близько 40 приток річки, найбільшими з яких є Черемош, Рибниця, Пистинка, Лючка. Долина середнього та нижнього Пруту щільно заселена. Найбільші міста – Коломия та Чернівці.

Уславлений у легендах і піснях Черемош, річка карпатських лісосплавів, утворюється злиттям двох ініціюючих приток – Чорного і Білого Черемошів. Народжуються вони із джерел на північних схилах Чивчинських гір і зливаються біля с. Устеріки на висоті 455 м н.р.м. Річка є умовним кордоном між Івано-Франківською та Чернівецькою областями. Чорний Черемош майже вдвічі довший і значно стрімкіший за Білий. Проте обидві річки та їх притоки характеризуються значним ухилом долини – понад 10 м/км. Після злиття приток та до впадіння у Прут Черемош проходить ще 80 км, але на цій ділянці його течія наближена до рівнинної.

Інші великі притоки Пруту – Рибниця та Пристинка – витікають зі схилів Покутсько-Буковинських Карпат на висоті 600-800 м н.р.м. і спрямовують свої потоки до пагорбів та узгір’їв Передкарпаття.







Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет