Системи внутрішньогрунтового зрошення

2.88 Системи внутрішньогрунтового зрошення, що дають змогу зволожувати коре­невмісний шар грунту капілярним шляхом з підземних зволожувачів, слід застосовувати, як правило, в степових зонах при гострому дефіциті води для поливу високорентабельних сільськогосподарських культур, а також поблизу населених пунктів і тваринницьких ком­плексів при використанні для зрошення підготовлених міських стічних вод і тваринницьких стоків. Підготовка міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів повинна відповідати вимогам ГОСТ 17.4.3.05.

2.89 Системи внутрішньогрунтового зрошення слід застосовувати з дотриманням та­ких вимог:

а) рельєф ділянки повинен мати уклон не більше 0,01;

б) грунти повинні бути незасолені, легкого, середнього і важкого механічного складу зі швидкістю капілярного підняття не менше як 0,5 мм/хв;

в) перфорація зволожувачів повинна забезпечувати необхідну витрату води на оди­ницю довжини зволожувача при розрахунковому напорі. Діаметр отворів слід приймати від 1 до 2 мм; крок - від 50 до 100 мм; при щілинній поздовжній перфорації ширина щілини по­винна бути від 1 до 2 мм, довжина - від 35 до 40 мм, крок - від 200 до 400 мм.

2.90 Розподільна мережа повинна використовуватися закритою із пластмасових або азбестоцементних труб. Для зволожувачів слід застосовувати пластмасові труби.

2.91 При проектуванні зволожувальної мережі слід дотримуватися таких умов:

а) уклон місцевості по довжині зволожувачів не повинен перевищувати 0,01;

б) глибина закладання зволожувачів у грунт - від 0,4 до 0,6 м;

в) максимальна довжина зволожувача - до 250 м;

г) відстань між зволожувачами для культур суцільної сівби слід приймати:

1,0 м - на легких, 1,5 м - на середніх і 2,0 м - на важких за механічним складом грунтах.

На супісках і легких суглинках при високій водопроникності нижнього підорного ша­ру слід укладати зволожувачі на екран з поліетиленової плівки завширшки 0,7 м, при цьому відстані між зволожувачами необхідно збільшувати до 2 м.

Відстань між зволожувачами для садів і виноградників слід приймати рівною відстані між рядами посадок.

ДБН В.2.4-1-99 С. 21

2.92 Розрахункові витрати зволожувача повинні бути погоджені з величиною сталого вбирання. Витрату зволожувального трубопроводу Q_h , л³/с, слід визначати за формулою

де q_i - величина вбирання води грунтом на 1 м зволожувача, яка визначається на ос­нові спеціальних досліджень або аналізів, м² /с;

2.93 Трубчасті зрошувачі слід розраховувати на рівномірну роздачу води по довжині зрошувача. Зрошувач по всій довжині повинен закладатися в грунт з уклоном, паралельним п'єзометричній лінії напорів.

Розрахункову витрату трубчастого зрошувача Q_hl , м³/с, слід обчислювати за формулою

, (21)

де q_h - витрата зволожувача, м³ /с;

що розраховується.

2.94 Скидні трубопроводи, призначені для промивання та спорожнення мережі, слід проектувати з азбестоцементних або пластмасових труб з глибиною закладання не менше ніж 0,5 м. Скидні трубопроводи необхідно обладнувати оглядовими і спорожнювальними колодязями.

Зрошувальні системи з використанням тваринницьких та промислово-побутових стоків

2.95 Зрошувальні системи, призначені для утилізації підготовлених до поливу стоків тваринницьких комплексів та промислово-побутових стоків, повинні проектуватися за умови використання всього річного об'єму стоків для поливу у вегетаційний період.

2.96 Якість підготовлених для використання стоків повинна відповідати ГОСТ 17.4.3.05.

2.97 Контроль за забрудненням грунтів слід здійснювати, керуючись ГОСТ 17.4.3.04.

2.98 Конструкція зрошувальної мережі повинна забезпечувати промивання водою і трубопроводів, арматури на мережі, дощувальної техніки після кожного поливу з викори­станням стоків.

2.99 Природоохоронні заходи повинні детально розроблятися у розділі ОВНС проекту зрошувальної системи.

100. 
     На зрошуваних стічними водами землях слід передбачати вирощування кормо-вих (провідна культура - багаторічні трави), зернофуражних, технічних культур.
     

2.102 Проект зрошувальних систем з використанням стоків повинен містити:

• вимоги щодо розробки експлуатаційного режиму зрошення з урахуванням кліма­тичних умов конкретного року і динаміки ґрунтових вод на зрошуваних та прилеглих до них богарних землях;

• умови експлуатації гідротехнічних споруд та гідросилового обладнання насосних станцій, трубопроводів та інших елементів зрошувальної мережі;

• вимоги щодо охорони праці експлуатаційного персоналу, зайнятого на поливі сто­ками.

2.103 При розробленні проекту зрошувальної системи з використанням тваринниць­ких стоків і стічних вод повинні бути враховані спеціальні санітарно-гігієнічні та ветери­нарні вимоги.

Між межами зрошувальних систем та житловими, виробничими будівлями, авто­мобільними шляхами, залізницями треба передбачати санітарно-захисні та водоохоронні зони згідно з вимогами ДБН 360.

2.104 На стадії розробки ТЕО (ТЕР) слід визначити:

• об'єм річного стоку тваринницького комплексу як водного джерела зрошувальної системи, що проектується;

• ймовірні площі поливу (зрошення) очищеними стоками з урахуванням їх накопи­чення у міжполивний період;

• ступінь очищення тваринницьких стоків та їх придатність для поливу сільськогос­подарських культур.

2.105 Полив сільськогосподарських культур очищеними тваринницькими стоками, які не відповідають вимогам ГОСТ 17.4.3.05 щодо якості поливної води, не допускається. Примітка. Питання утилізації тваринницьких стоків шляхом улаштування полів зрошення тут не розглядаються.

2.106 Зрошувальні системи з використанням стічних вод слід проектувати:

• з цілорічним прийманням стічних вод у стави-накопичувачі і з наступним викори­

станням їх для зрошення тільки у вегетаційний період;

• з цілорічним прийманням та цілорічним поливом;

• з частковим, у тому числі сезонним, прийманням та використанням стічних вод для

зрошення.

2.107 У складі зрошувальних систем слід передбачати стави-накопичувачі, регулю­вальні ємкості, засоби контролю за станом навколишнього середовища.

2.108 Придатність стічних вод для зрошення повинна бути визначена за хімічними і фізичними показниками з урахуванням грунтових умов об'єкта, який проектується, та погод­жена з органами санітарно-епідеміологічної служби і ветеринарного нагляду.

ДБН В.2.4-1-99 С. 23

2.109 При обгрунтуванні способу зрошення та техніки поливу стічними водами треба керуватися вимогами, які ставляться до зрошувальних систем з поливом чистою водою згідно з 2.12-2.34.

2.110 При зрошенні очищеними стічними водами відстань від межі зрошуваного ма-сиву до населеного пункту повинна бути не менше ніж 1000 м, а ширина санітарної захисної зони магістральних доріг, які проходять через масив, - не менше ніж 100 м.

2.111 Уздовж межі полів сівозміни створюються лісозахисні смуги завширшки 30 м. Склад лісових порід та схеми їх насаджень регламентуються "Інструкцією по проек-

туванню і вирощуванню захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарських

підприємств Української РСР".

2.112 По периметру господарських дворів, тваринницьких ферм, інших виробничих зон сільськогосподарських підприємств повинні створюватися лісозахисні смуги завширшки 20 м, а в зоні з часто повторюваними вітрами вони захищаються від вітрів переважаючого напрямку смугою лісонасаджень не менше ніж 30 м.

До складу лісонасаджень включаються швидкоростучі фітонцидні породи.

2.113 Споруди для зберігання, обробки, знезараження, підготовки для використання стоків повинні розміщуватись по відношенню до тваринницьких будівель та житлової забу­дови з підвітряного боку переважаючих напрямків вітрів у теплу пору року, а також нижче водозабірних споруд.

Водозбірно-скидна мережа

2.114 Водозбірно-скидну мережу каналів слід проектувати для організованого зби­рання та відведення з території зрошувальної системи поверхневого стоку (зливових та талих вод), води з розподільників і зрошувачів при технологічних скидах та спорожненні, а також при аваріях для скидання води з полів.

2.115 Водозбірно-скидну мережу слід розміщувати уздовж меж поливних ділянок,

полів сівозміни, як правило, на знижених місцях.

2.116 При плановому розміщенні скидної мережі можливе суміщення її з колекторно- дренажною мережею і кюветами дорожньої мережі зрошувальної системи, що проектується.

2.117 За розрахункову витрату води в каналах водозбірно-скидної мережі (залежно від розміщення і порядку каналу) приймають витрату поверхневого стоку з території зрошуваної ділянки 10%-ї ймовірності перевищення або поверхневого скиду під час поливів.

ДБН В.2.4-1-99 С. 24

2.118 Розрахункова витрата водозбірних каналів, які передбачаються для приймання скидних вод із зрошувальної мережі під час поливів, не повинна перевищувати 30% суми розрахункових витрат одночасно діючих зрошувальних каналів, що скидають в них воду.

2.119 Розрахункову витрату кінцевого скидного каналу слід приймати у межах від 25% до 50% розрахункової витрати води зрошувального каналу (трубопроводу) на кінцевій ділянці. Розрахункова витрата повинна також забезпечувати створення транспортуючої швидкості для видалення наносів з трубопроводу.

2.120 Водозбірну мережу треба проектувати, головним чином, у земляному руслі. Скидну мережу слід проектувати відкритою (канали, лотки) та закритою (трубопроводи).

2.121 Якщо спорожнення можливе через зрошувальну мережу нижчого порядку, скидна мережа для каналу вищого порядку (трубопроводу) не передбачається. Розрахункову скидну витрату при цьому слід приймати рівною витраті каналу, по якому намічене скидання води.

2.122 Коефіцієнт шорсткості каналів скидної мережі у земляному руслі приймають згідно з додатком К.

Рівень води у водозбірно-скидному каналі вищого порядку повинен бути нижче рівня води в каналі нижчого порядку на величину не менше ніж 0,05 м.

Рівень води у водозбірних каналах при розрахункових витратах повинен бути на 0,15- 0,20 м нижче поверхні землі.

2.123 Водоприймачі скидних вод, якими можуть бути природні та штучні водотоки і водойми, повинні забезпечувати відведення і акумуляцію розрахункових об'ємів скидних вод без утворення підпору рівнів води у відповідних каналах (трубопроводах).

Канали

2.124 Параметри та конструкції каналів зрошувальної мережі повинні забезпечувати:

• мінімальні втрати води на фільтрацію і скиди;

• мінімальні площі відчуження земель;

• збереження прилеглих земель;

• комплексну механізацію будівельних робіт;

• мінімальні експлуатаційні витрати.

2.125 Трасу каналу потрібно вибирати відповідно до 1.12. Проектувати канали слід у виїмці або напіввиїмці-напівнасипу. Влаштування каналів у насипі допускається при пере­тині місцевих знижень рельєфу та за необхідності самопливної подачі води на зрошувану площу.

2.126 При проходженні траси каналу по косогору його переріз слід приймати повністю у виїмці.

Допускається улаштування каналів на косогорах у напіввиїмці, при цьому лінія по­верхні землі з низової сторони косогору повинна проходити через точку перетину укосу ка­налу з рівнем води при розрахунковій витраті. В цьому випадку сполучення дамби з основою слід приймати ступінчастим.

2.127 Поперечні перерізи зрошувальних каналів слід приймати, як правило, трапе-цеїдальної форми.

Залежно від геологічних умов та способу виконання робіт допускається застосовувати перерізи полігональної, параболічної або прямокутної форми.

2.128 Канали зрошувальних систем необхідно проектувати із застосовуванням про-тифільтраційних покриттів. Улаштування каналів без протифільтраційних покриттів допус-кається при забезпеченні коефіцієнта корисної дії каналу і його відгалужень не менше ніж 0,90, а розподільників різних порядків та зрошувачів - не менше ніж 0,93. Тип протифільтраційного покриття слід призначати на підставі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

2.129 Ширину дамб каналів по верху або ширину берм необхідно приймати виходячи з умов виконання робіт і зручності експлуатації.

Перевищення гребенів дамб та бровок берм каналів над рівнем води розрахункової забезпеченості слід визначати згідно з таблицею 2.5.

Максимальний рівень слід приймати згідно з прийнятою схемою автоматизованого водорозподілу.

При витраті води в каналі понад 100 м³ /с перевищення гребенів дамб повинне визна-чатися згідно з СНіП 2.06.05.

2.130 При глибині каналів до 5 м закладання укосів визначають за таблицею Л.1. Закладання укосів облицьованих каналів необхідно приймати з урахуванням конструкції облицювання та стійкості укосів земляного русла.

Закладання укосів каналів, що проходять у земляному руслі або з грунтово-плівковим екраном при глибині каналів понад 5 м, необхідно приймати на основі досвіду будівництва і експлуатації діючих каналів, які перебувають в аналогічних природних умовах; у разі відсутності аналогу закладання укосів каналів завглибшки понад 5 м приймається за розрахунком.

Закладання укосів дамб при висоті їх до 3 м приймається за таблицею Л.2. Закладан-

ня укосів дамб при напорі води понад 3 м потрібно приймати згідно з СНіП 2.06.05.

ДБН В.2.4-1-99 С. 26

2.131 Закладання зовнішніх укосів дамб каналів, які влаштовуються у насипі або напівнасипі, при напорі води понад 3 м приймають за таблицею Л.2. При висоті дамб до 3,0 м коефіцієнт закладання зовнішнього укосу має такі значення залежно від грунту:

• глина, суглинок важкий і середній - 0,75 - 1,00;

• суглинок легкий - 1,00 - 1,25;

• супісок - 1,00 - 1,50;

• пісок - 1,25 - 2,00.

Менші значення закладання приймаються для каналів з витратою менше ніж 0,5 м³ /с, більші - для каналів з витратою понад 10 м³ /с.

2.132 Поперечні перерізи зрошувальних каналів з витратою до 10 м³/с рекомендується приймати стандартними згідно з таблицею 2.6.

2.133 При трасуванні каналів у нестійких грунтах (просадних, пливунних, набухаю­чих та ін.) геометричні параметри перерізів призначають з урахуванням заходів щодо стабілізації основи та укосів каналу. При проходженні каналів у грунтах вище IV групи за важкістю розробки параметри перерізів визначають виходячи з конкретних умов.

2.134 Відстань між підошвою укосу дамби та бровкою виробки грунту резерву слід установлювати залежно від способу виконання робіт та стійкості укосу дамби, але не менше ніж 1,5 м при глибині виробки грунту менше 0,5 м і 3 м - при глибині виробки понад 0,5 м.

Відстань від бровки виїмки до підошви відвалу слід приймати при глибині виїмки до 2,5 м - 3,0 м; від 2,5 до 5,0 м - 5 м; понад 5,0 м - за розрахунком стійкості укосів.

Відстань від бровки виїмки до підошви відвалу допускається збільшувати при відповідному обгрунтуванні залежно від умов виконання робіт.

Укоси та дно виробок уздовж каналів повинні бути спланованими і покритими родю­чим шаром грунту.

2.135 В каналах, які проходять у глибоких (понад 5,0 м) виїмках, необхідно вище мак­симального рівня води через кожні 5,0 м по висоті передбачати берми. Першу берму слід улаштовувати на висоті h + h від дна каналу, де h - максимальна глибина води в каналі, a h

ДБН В.2.4-1-99 С. 27

- перевищення бровки берми над рівнем води, величина якого приймається за таблицею 2.5. Уздовж берм необхідно передбачати кювети для збирання зливових вод.

2.136 Радіус заокруглення каналу необхідно визначати з урахуванням параметрів ка­налу (площі перерізу, режиму роботи, типу протифільтраційного покриття тощо).

Для каналів, які проходять у земляному руслі, мінімальне значення радіуса заокруг­лення r, м , слід визначати за формулою

де V_m - середня швидкість течії води в каналі, м/с;

Для каналів з монолітними бетонними, збірними залізобетонними облицюваннями радіус заокруглення слід, як правило, визначати за формулою

де В - ширина каналу за урізом води, м.

137. 
     На магістральних каналах та великих розподільниках з витратою води понад
     

2.138 На магістральних каналах і розподільниках слід передбачати аварійні водо­скидні споруди, які влаштовуються в місцях перетину з балками, ярами, місцевими пони­женнями, водоймами.

Величину аварійної витрати слід визначати залежно від схеми водорозподілу, рівня автоматизації технологічних процесів, акумулюючої здатності розподільної мережі, допус­тимого часу ліквідації аварій.

2.139 Для захисту від розмивання русла магістральних каналів, їх відгалужень та роз­подільників першого порядку, розміщених упоперек схилу, повинні влаштовуватись нагірні канали (або дамби) і споруди для пропускання дощових і талих вод. Розрахункову витрату води нагірних каналів слід визначати згідно з 1.10.

2.140 Гідравлічний розрахунок каналів залежно від прийнятої схеми водорозподілу необхідно здійснювати для усталеного (рівномірного чи нерівномірного) або не­стаціонарного режиму руху води на максимальну витрату, а форсовану витрату необхідно приймати рівною максимальній, збільшеній на коефіцієнт форсування K_f , що становитиме ; при максимальній витраті:

менше 1 м^з/c - 1,20;

від 1 до 10 м³/с - 1,15;

" 10 " 50 м³/с - 1,10;

" 50 " 100 м³/с - 1.05;

понад 100 ³/с - 1,00.

Гідравлічний розрахунок каналів наведений в додатку М.

ДБН В.2.4-1-99 С. 28

2.141 Відношення ширини дна каналів трапецеїдальної форми до глибини їх напов­нення  слід приймати залежно від коефіцієнта закладання укосів m у межах:

розрахунку або за даними аналогів.

142. 
     Уклон каналу повинен забезпечувати швидкості води у межах:
     

де У_m - середня швидкість води в каналі, м/с;

2.143 Допустимі нерозмиваючі швидкості води для каналів у земляному руслі та з грунтоплівковим екраном з витратами до 50 м³/с слід приймати у відповідності з додатком Н.

Допустимі середні швидкості для каналів з монолітним бетонним, збірним залізобетонним та асфальтобетонним облицюванням слід приймати у відповідності з таблицею Н.6.

Для каналів у земляному руслі та з грунтоплівковим екраном з витратою понад

50 м³ /с допустимі середні швидкості необхідно приймати на основі спеціальних досліджень або за аналогами.

2.144 Для зв'язних грунтів, в яких вміст включень гальки та гравію, що рівномірно за­лягають, перевищує 20% (за об'ємом), допустима нерозмиваюча швидкість повинна визнача­тися як для незв'язних грунтів виходячи з переважних розмірів включень. При меншому об'ємі включень та при шаруватому їх розміщенні допустиму швидкість слід визначати як для основного грунту.

Для каналів водозбірно-скидної мережі величина допустимої швидкості може бути збільшена на 10%, а для періодично діючих скидних каналів - на 20% відносно допустимої нерозмиваючої швидкості для каналів зрошувальної мережі.

2.145 Перевірка незамулювання каналу повинна здійснюватися за транспортувальною здатністю каналу або за незамулюючою швидкістю води в каналі згідно з додатком П.

2.146 При швидкості води в каналах понад 2 м/с слід, як правило, обмежувати над­ходження у них абразивних наносів з діаметром частинок понад 0,25 мм.

2.147 Розрахунок фільтраційних втрат води з каналів слід визначати у відповідності з додатком Р.

2.148 Фільтраційні втрати води через дамби треба визначати, як правило, для каналів з витратою понад 10 м³ /с, які проходять у насипі або напівнасипі при підпірній фільтрації.

ДБН В.2.4-1-99 С. 29

Фільтраційні розрахунки дамб слід виконувати як для низьконапірних гребель з ґрунтових матеріалів згідно з СНіП 2.06.05.

2.149 Протифільтраційні покриття та екрани слід проектувати монолітними бетонни­ми і залізобетонними, бетоноплівковими, збірними залізобетонними і асфальтобетонними; екрани - плівковими і грунтоплівковими.

Монолітні бетонні та залізобетонні облицювання слід застосовувати для каналів усіх порядків.

150. 
     Основа для протифільтраційних покриттів повинна бути стійкою і щільною.
     

2.151 Усадкові поперечні шви повинні влаштовуватися через 3-4 м, температурні по­перечні - через 12-16 м. Поздовжні - по лінії сполучення дна і укосів. Будівельні шви потрібно поєднувати з температурними.

2.152 Допустимі коефіцієнти фільтрації та фільтраційні втрати протифільтраційних облицювань наведено в таблиці Р.2.