Зрошувальні трубопроводи та споруди на них

2.153 Зрошувальні трубопроводи залежно від розміру зрошуваної площі, яка ними об­слуговується, поділяють на 4 категорії:

• 1 категорія - трубопроводи, що подають воду на всю зрошувальну систему площею не менше 1000 га;

• 2 категорія - трубопроводи, які подають воду одночасно в декілька господарств за-| гальною площею не менше 1000 га;

• 3 категорія - трубопроводи, які подають воду на поливні землі одного господарства, площею не менше 500 га;

• 4 категорія - трубопроводи, які подають воду безпосередньо на зрошуване поле до однієї або декількох дощувальних машин.

2.154 Категорії ділянок зрошувальних трубопроводів при влаштуванні переходів че­рез залізниці та автомобільні дороги, трубопроводи, що прокладаються на підроблюваних територіях та територіях, де спостерігаються карстові явища, а також при перетині з підземними комунікаціями, визначаються у відповідності з таблицею 2.7.

ДБН В.2.4-1-99 С. 30

2.156 Коефіцієнт надійності _n за призначенням трубопроводу при нормальному тис­ку води, що транспортується, приймається рівним одиниці.

2.157 Коефіцієнт надійності за навантаженням _fi слід приймати у відповідності з таблицею 2.9.

ДБН В.2.4-1-99 С. 31

Таблиця 2.9 - Коефіцієнти надійності за навантаженням

	Навантаження та вплив	Спосіб пркладання трубопроводу		Коефіцієнти надійності за навантажен­ням fi
вид	характеристика	підземний	наземний
Постійні	Власна вага трубопроводу, арматури та обладнання	+	+	1,10 (0,95)
	Вага ізоляції	+	+	1,20
	Вага і тиск грунту (засипка, насип)	+	-	1,20(0,80)
	Попередня напруга трубопроводу (пружний вигин за заданим профілем), гідростатичний тиск води	+	+	1,00
Тимчасові,	Внутрішній тиск води	+	+	1,15
тривалі	Вага води, що транспортується	+	+	1,00(0,95)
	Температурний перепад металу стінок трубопроводу	+	+	1,10
	Нерівномірні деформації грунту, які не супроводжуються змінами його структури (осідання, здимання)	+	+	1,50
Коротко­часні	Транспортування окремих секцій, споруд трубопроводу, випробування та пропуск очисних пристроїв	+	+	1,00
Особливі	Порушення технологічного процесу, тимчасові несправності або поломки обладнання	+	+	1,00
	Нерівномірні деформації грунту, що супроводжуються зміною його структури; деформації грунтів при замочуванні; селеві потоки та зсуви	+	+	1,00
Примітка. Значення коефіцієнтів надійності за навантаженням, зазначені в дужках, приймаються у тих випадках, коли зменшення навантаження погіршує умови роботи трубопроводу

Гідравлічний розрахунок зрошувальних трубопроводів

158. 
     Мережу зрошувальних трубопроводів, як правило, слід проектувати тупиковою.
     

можливий за умовами експлуатації внутрішній тиск, що виникає в усталеному режимі руху води, у найбільш несприятливих умовах підключення дощувальних машин, установок, апа-

ратів.

Основними видами розрахункового тиску при стаціонарних режимах роботи системи є:

• робота насосів у разі відсутності водозабору (нульова подача);

• найбільший тиск при позитивному гідравлічному ударі;

• найменший тиск при негативному гідравлічному ударі;

• максимальний тиск у трубопроводі після зхлопування каверн, що виникли внаслідок розриву суцільності потоку при негативному гідравлічному ударі.

Розрахунок трубопроводів на міцність необхідно виконувати при таких поєднаннях навантажень:

• тиск грунту та транспорту на спорожнений трубопровід;

• робочий тиск води в трубопроводі, тиск грунту та транспорту;

• тиск води в трубопроводі при гідравлічному ударі (або вакуумі) та тиск грунту.

2.162 Залізобетонні труби в напірних трубопроводах слід розраховувати на спільний вплив таких видів навантажень:

• внутрішнього тиску;

• зовнішнього навантаження, яке включає тиск грунту, тимчасове навантаження на по­верхні землі;

• маси рідини, що транспортується;

• власної ваги труб.

Застосування сталевих труб допускається:

• на ділянках трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском понад 1,5 МПа(15кгс/см²);

• при влаштуванні переходів під залізницями та автомобільними дорогами, через водні перешкоди та яри;

• при прокладенні трубопроводів по автомобільних і міських мостах, по опорах еста­кад та в тунелях.

2.165 Трубопроводи слід улаштовувати підземними. Глибину закладання трубопро­водів від поверхні землі необхідно приймати з урахуванням глибини промерзання грунту, але не більше ніж 2 м. Наземне укладання трубопроводів допускається при відповідному об­грунтуванні.

2.166 Трубопроводи, що зазнають впливу наземного транспорту, слід укладати на глибину не менше 1 м.

2.167 Укладання трубопроводів слід передбачати на ґрунтову основу непорушеної структури. При цьому дно траншеї повинно бути спрофільоване з кутом охоплення нижньої частини труби 120°. При прокладанні трубопроводів у скельних грунтах необхідно передба­чати вирівнювання основи місцевим грунтом без твердих включень і його ущільнення.

Товщина шару ущільненого грунту повинна бути не менше ніж 10 см, а його щільність - 1,65 г/см³.

У проекті підземних трубопроводів слід передбачати ущільнення грунту зворотної за­сипки траншей та пазух трубопроводів. Щільність грунту засипки траншеї встановлюється проектом. Зворотну засипку траншеї, на яку не передаються додаткові навантаження (крім власної ваги грунту), допускається виконувати без ущільнення грунту, але потрібно по трасі трубопроводу утворювати валик, висота якого визначається проектом.

Вимоги до основ під напірні зрошувальні трубопроводи в ґрунтових умовах 1 та II типів просідання

2.168 У ґрунтових умовах І типу усі категорії трубопроводів улаштовуються без ура­хування просідання.

2.169 У ґрунтових умовах II типу з можливою величиною осідання 20 см і більше для трубопроводів 1, II і III категорій слід передбачати ущільнення грунту.

2.170 Глибина ущільнення просідаючого грунту в основі трубопроводів повинна визначатися проектом залежно від категорії трубопроводу, матеріалу та діаметра труб, але повинна бути не менше ніж 0,3 м. Щільність ущільненого грунту повинна бути не нижче 1,65 г/см³.

2.171 При проектуванні трубопроводів зі сталевих, залізобетонних напірних, азбесто­цементних, чавунних та пластмасових труб, траси яких проходять повністю або частково в набухаючих грунтах, слід передбачати виконання таких заходів:

а) улаштування в основі трубопроводів ґрунтової подушки з незв'язних грунтів (пісок, гранвідсів, дрібний щебінь, гранульований шлак тощо) завтовшки від 10 до 15 см;

б) зворотна засипка траншеї та пазух трубопроводів повинна провадитися тим самим незв'язним грунтом на висоту 20 см над верхом трубопроводу. Решта траншеї повинна заси-патися місцевим не набухаючим грунтом (СНіП 3.02.01).

2.172 Зрошувальні трубопроводи повинні бути обладнані:

• гідрантами-водовипусками для підключення поливної або дощувальної техніки;

• вантузами для видалення повітря, які встановлюються в підвищених переломних точках профілю і в кінцевих або початкових точках зрошувальних трубопроводів ( залежно від рельєфу місцевості);

• протиударною арматурою та клапанами для впускання і випускання повітря;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на відгалуженнях, через які передбачається скидання води при спорожненні ремонтних ділянок;

• запобіжними скидними пристроями;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на початку кожного зро­шувального трубопроводу;

• запобіжними скидними пристроями, які встановлюються в кінцевих точках роз­подільних (зрошувальних) трубопроводів та запобігають підвищенню тиску в мережі внаслідок скорочення водовідбору;
• регуляторами тиску.
2.173 На трубопроводах діаметром 500 мм і більше при техніко-економічному об­грунтуванні допускається встановлювати затвори на один типорозмір менше.

2.174 При жорсткому встановленні арматури на зварних трубопроводах і в умовах можливого осідання грунту по трасі трубопроводу арматуру необхідно встановлювати з мон­тажними компенсаторами (вставками).

2.175 На зимовий період трубопроводи слід спорожняти. Спорожнення, як правило, слід передбачати самопливним. Уклон трубопроводу до місця спорожнення повинен бути не менше ніж 0,001. Допускається спорожнення трубопроводів за допомогою насосів, коли не­можливе самопливне спорожнення.

2.176 При проектуванні сталевих та залізобетонних трубопроводів необхідно розроб­ляти заходи щодо їх захисту від ґрунтової корозії та корозії, що спричиняється блукаючими струмами. Вибір методів захисту повинен бути обгрунтований даними про корозійні власти­вості грунтів, які будуть ідентичними умовам експлуатації зрошувальної системи (прогноз зміни корозійних властивостей грунтів) та даними про можливість корозії, яка спричи­няється блукаючими струмами.

2.177 Захист зовнішньої поверхні сталевих трубопроводів від корозії слід передбачати відповідно до ГОСТ 9.602.

Для захисту від корозії внутрішньої поверхні сталевих труб незалежно від корозійної активності води, що транспортується, необхідно передбачати ізоляційні покриття цементно-піщані, цементно-полімерні, цинкові та інші, дозволені для застосування у господарсько-питному водопостачанні.

Захист від впливу сульфат-іонів на бетон залізобетонних труб, а також від корозії, що спричиняється блукаючими струмами, слід виконувати у відповідності з СНіП 2.03.11.

2.178 Для залізобетонних труб віброгідропресованих з просоченням модифікованим петролатумом у грунтах середнього та сильного ступеня агресивності з вмістом хлор-іонів до 500 мг/л електрохімічний захист трубопроводів не є обов'язковим.

2.179 При проектуванні електрохімічного захисту трубопроводів зі сталевих та залізобетонних труб усіх типів необхідно передбачати заходи, що забезпечують електричну провідність трубопроводів.

2.181 Для запобігання технологічним та аварійним скидам води з мережі водоводів слід передбачати акумулюючі ємкості.

2.182 У складі проекту автоматизації повинна бути розроблена функціонально-структурна схема водорозподілу, яка містить:

• технологічний об'єкт керування - мережу водоводів, що обслуговують зрошувані

площі;

• споруди водорозподілу - водозабірні, підпірно-регулювальні, водомірні та скидні,

• систему збирання інформації та реалізації керування;

• комплект технологічних задач автоматизації керування об'єктами водорозподілу;

• схему диспетчеризації водорозподілу.
2.183 При виборі схеми водорегулювання залежно від конструктивних особливостей зрошувальної системи та способу поливу слід керуватися принциповими схемами, наведени-

ми в додатку У.

2.184 При розробці системи централізованого контролю і керування та каскадного ре-гулювання слід використовувати прилади автоматизації гідравлічної та електричної дії.

2.185 Гідравлічні регулятори потрібно використовувати на спорудах з пропускною здатністю до 10 м³/с. Електричні прилади автоматичного регулювання повинні базуватися на мыкроконтролерах, що програмуються.

2.186 Головні водозабірні вузли, водовиділи в господарстві та канали скидної мережі повинні бути обладнані приладами водообліку.

2.187 Прилади обліку води повинні відповідати таким технічним вимогам:

• забезпечувати автоматизований облік витрат і скидання води;

Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти визначаються державними органами охорони навколишнього середовища відповідно до вимог статті 73 Водного кодексу України.

2.189 Необхідність улаштування дренажу слід установлювати на основі аналізу водно-сольового режиму грунтів об'єкта меліорації і прилеглої території в існуючих та проектних умовах з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур та вимог охорони навколишнього середовища.

2.190 При складанні прогнозів водно-сольового режиму слід використовувати аналі­тичні методи розрахунку, аналогове та математичне моделювання, а також дані служби експ­луатації про водно-сольовий режим зрошуваних земель.

Вміст рухомих солей у кореневмісному шарі засолених грунтів не повинен перевищу­вати гранично допустимі значення, що наведені в додатку Т.

2.191 Прогноз режиму ґрунтових вод слід установлювати на основі гідрогеологічних вишукувань та досліджень на стадії розробки проекту зрошувальної системи у відповідності з рекомендаціями Посібника до ВСН 33-2.1.05.

На основі виконаних гідрогеологічних прогнозів установлюються:
• рівні залягання ґрунтових вод при різних способах поливу сільськогосподарських культур;

• строки підйому рівня ґрунтових вод до критичних глибин, допустима (критична) глибина залягання ґрунтових вод;

• можливий ступінь мінералізації ґрунтових вод;

• терміни будівництва дренажу.

2.193 При проектуванні дренажу необхідно передбачати використання дренажних вод на зрошення, промивання та інші потреби.

Неможливість або недоцільність використання дренажних вод повинна бути обгрун­тована.

Якість дренажних вод, які використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, повинна відповідати ГОСТ 17.1.2.03.

2.194 Залежно від природних умов території, на якій планується будівництво дренажу, слід передбачати такі типи дренажу:

• систематичний - дрени або свердловини вертикального дренажу розміщені рівномірно на зрошуваних землях;

• вибірковий - дрени або свердловини приурочені до окремих ділянок зрошуваних зе­мель з незадовільним меліоративним станом;

• лінійний - дрени або свердловини розміщені по фронту живлення підземних ґрунтових вод.

Тип дренажу на зрошуваних землях (горизонтальний, вертикальний або комбінований) вибирається виходячи з природних та господарських умов на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

195. 
     Основним типом дренажу є горизонтальний.
     

Вертикальний дренаж слід застосовувати при дренуванні грунтів провідністю понад 100 м²/дoбy та у випадку, коли слабопроникні грунти підстилаються пластами з напірними водами.

2.196 Комбінований дренаж слід передбачати, як правило, при двошаровій або бага­тошаровій будові водоносного пласта, коли верхній слабопроникний шар потужністю до 15 м підстилається водонапірним пластом, потужність якого не перевищує 15 м.

2.197 Дренаж на зрошуваних землях на весь період експлуатації слід проектувати постійним (горизонтальним, вертикальним або комбінованим).

2.198 Для проведення капітальних промивань постійний дренаж у разі необхідності може доповнюватися тимчасовим відкритим або передбачається глибоке розпушування з внесенням хімічних меліорантів.

2.199 При проектуванні дренажу на засолених землях або тих, що можуть засолюва-

тись, необхідно передбачати промивний режим зрошення.

2.200 Інтенсивність живлення підземних вод слід визначати на основі прогнозу водно-

сольового режиму грунтів території, що меліорується, і використання досвіду експлуатації

діючих дренажних систем на об'єктах-аналогах.

2.201 Розрахунок водно-сольового балансу зрошуваних земель слід виконувати за ме-тодикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.