Меліоративні системи та споруди дбн в 4-1-99 Видання офіційне Держбуд України

літологічну будову водомістких порід та їх фільтраційні параметри, водно-фізичні й фізико-хімічні властивості грунтів, реальний водно-сольовий режим масиву зрошення.

2.203 Параметри постійного горизонтального, вертикального та комбінованого дре­нажу слід розраховувати на середньорічне навантаження періоду постійної експлуатації меліоративної системи.

2.204 Параметри тимчасового дренажу необхідно визначати виходячи із забезпечення заданої швидкості відведення промивних вод у період капітальних промивань з урахуванням роботи постійного дренажу.

Модуль дренажного стоку q_d , м^з/дoбy з 1 м², за розрахунковий період слід визначати за формулою

q_{d =} F_d /10000t, (24)

де F_d — навантаження на дренаж, м³ /га',

де V_e - втрати води із зрошувальних каналів, м³;

2.205 Глибину закладання дрен та відстань між ними слід розраховувати залежно від гідрогеологічних умов об'єкта і необхідного водно-сольового режиму за формулами устале­ного режиму фільтрації з перевіркою динаміки підземних вод у характерні періоди (веге­таційний, передпосівний та ін.) за формулами неусталеного режиму.

2.206 Відстань між дренами горизонтального і комбінованого дренажу, м, для умов однорідної та неоднорідної шаруватої водоносної товщі (двошарової, тришарової) з непро­никною нижньою межею слід розраховувати за формулою

(25)

де Ф_q - фільтраційний опір, обумовлений гідродинамічною недосконалістю дренажу

за ступенем розкриття водоносної товщі, м;

Т - провідність водоносної товщі, м²/добу;

h - перевищення РГВ на площі між дренами над рівнем води в дренах, м;

т_i - потужність і-го шару грунтів, м;

W - інтенсивність інфільтраційного живлення, м.

2.207 Формула (25) справедлива для більшості практичних випадків за умови, що В>2т. Розрахунок фільтраційних опорів Ф_q, параметрів дренажу в умовах неусталеної фільтрації слід виконувати, керуючись ВСН 33-2.2-03.

2.208 Розрахунок систематичного вертикального дренажу в умовах неусталеної фільтрації, а також систематичного комбінованого та лінійного комбінованого дренажу слід провадити за методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

2.209 Уклони дрен та закритих колекторів слід приймати, як правило, не менше за 0,002 при діаметрі до 200 мм і не менше за 0,0005 при діаметрі понад 200 мм.

Максимальні уклони відкритих колекторів необхідно встановлювати виходячи з до­пустимих нерозмиваючих швидкостей (додаток Н).

2.210 Глибина закладання дрен з урахуванням технології виконання робіт, як правило, не повинна перевищувати 4 м. Довжину дрен слід приймати від 400 до 1000 м. Діаметр дре­нажних труб слід визначати гідравлічним розрахунком. При пропусканні максимальної вит­рати допускається напірний рух води в дренах.

2.211 Планове розміщення свердловин вертикального дренажу необхідно узгоджувати з геологічною і гідрогеологічною будовою, рельєфом, межами меліоративної ділянки. Свердловини слід розміщувати, за можливості, поблизу діючих ліній електропередачі (ЛЕП) та трансформаторних підстанцій.

2.212 При виборі конструкцій свердловин вертикального дренажу необхідно врахову­вати гідрогеологічні умови, необхідне зниження рівня ґрунтових вод, дебіт, технологію буріння і параметри насосно-силового обладнання. При проектуванні свердловин слід перед­бачати, як правило, неметалеві труби.

2.213 Діаметр буріння свердловин вертикального дренажу потрібно приймати не менше 600 мм. Глибина свердловин, яка визначається глибиною залягання та потужністю водомістких грунтів, не повинна перевищувати 100 м. Довжину відстійника слід приймати не більше ніж 1 м.

2.214 Довжину фільтра необхідно приймати з урахуванням потужності водоносного пласта. Якщо потужність водоносного пласта менша ніж 10 м, то довжина фільтра прий-мається рівною його потужності. При потужності водоносного пласта понад 10 м довжину фільтра слід приймати 0,7 - 0,8 його потужності, але не більше ніж 25 м. Шпаруватість фільтра повинна становити від 25% до 30%.

У прифільтровій зоні свердловини необхідно передбачати одношарову фільтрову об-сипку. Як обсипку слід застосовувати відсортовані гравійні суміші. Товщина обсипки повин­на бути не менше ніж 15 см.

2.215 Режим роботи систем свердловин вертикального дренажу повинен бути розроб- лений на підставі даних меліоративного стану зрошуваних земель з урахуванням графіка на-вантажень на енергосистему, планів поточних та капітальних ремонтів свердловин та насос-но-силового обладнання.

2.216 Сполучення свердловин комбінованого дренажу з горизонтальними дренами

повинне забезпечувати вільне (без підпору) відведення дренажних вод. Підключення сверд-

ловин до закритих колекторів та дрен повинно бути закритого типу.

2.217 Постійні горизонтальні дрени необхідно проектувати закритими з труб з водо­приймальними отворами і захисним фільтром або з пористих труб (трубофільтри).

Колектори для приймання води з дрен та відведення її за межі території, що меліорується, слід проектувати як закритими, так і відкритими, при цьому внутрішньо­господарські колектори повинні бути, як правило, закритими. Колектори, які проходять че­рез населені пункти, слід проектувати тільки закритими.

2.218 Для закритого горизонтального дренажу слід застосовувати безнапірні немета­леві труби, які повинні витримувати тиск грунту, тимчасове навантаження від сільськогосподарської техніки і бути стійкими до впливу агресивного середовища.

2.219 Робота насосних агрегатів на свердловинах вертикального дренажу повинна бу­ти автоматизованою за рівнем води у свердловинах.

2.220 Навколо свердловин вертикального дренажу необхідно передбачати відгород-жувальний майданчик площею не більше ніж 150 м², який розміщується на 0,3 м вище відмітки поверхні навколишньої території.

• захист від надходження поверхневих вод з навколишньої водозбірної площі;

• захист від затоплення паводковими водами водойм та водотоків;

• відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві;

• перехоплення потоку ґрунтових вод та зниження їх рівня на осушуваному масиві;

• захист від підтоплення фільтраційними водами з водойм та водотоків.

3.4 Захист осушуваного масиву від припливу поверхневих вод з прилеглого водозбору слід здійснювати нагірними каналами.

3.5 Захист від затоплення паводковими водами річок та водойм повинен забезпечува­тися шляхом улаштування захисних дамб, зарегулювання паводкових вод у водоймах, збільшення пропускної здатності русел річок, перерозподілу стоку між сусідніми во­дозбірними площами відповідно до вимог СНіП 2.06.15.

3.6 Відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві забезпечується мережею осушувальних каналів. Осушувальну мережу необхідно проектувати у поєднанні з заходами щодо організації поверхневого стоку.

3.8 Захист території від надходження фільтраційних вод з річок, озер, водосховищ по-винен забезпечуватися шляхом улаштування берегових дрен або лінійної системи свердло­вин вертикального дренажу з урахуванням вимог СНіП 2.06.15.

3.9 Обваловування осушуваного масиву захисними дамбами (улаштування польде­ра) слід застосовувати:

• у заплавах річок, які затоплюються весняними та літньо-осінніми паводками на строки, що перевищують допустимі для даного виду сільськогосподарського використання земель;

• на приозерних заболочених низинах та на затоплюваних територіях, прилеглих до водосховищ, для ліквідації зон мілководдя.

3.10 Осушувальні системи з улаштуванням захисних дамб з відкачуванням води насо­сами слід застосовувати:

• на безуклонних територіях, що підтоплюються водами річок, озер, водосховищ;

• при осушенні замкнутих западин, щоб уникнути будівництва глибоких провідних каналів;

• на ділянках уздовж залізниць та автомобільних доріг при економічній недоцільності перебудови діючих водопропускних споруд.

3.11 Осушення болотних ділянок з потужністю торфу 1,5 м і більше при відповідному обгрунтуванні слід проектувати двома етапами:

• осушення відкритою мережею з кротовим дренажем;

• реконструкція системи із заміною, у разі необхідності, відкритої мережі на закриту, розроблення додаткових заходів, які забезпечують ефективне використання торфових

грунтів (проводиться після закінчення осідання торфу).

При використанні осушених торфовищ у сівозмінах частка багаторічних трав повинна

бути не менше 50%.
3.12 Осушення торфовищ неглибокого залягання та перезволожених мінеральних зе-

мель проектується закритим матеріальним дренажем.

Осушені торфовища неглибокого залягання повинні використовуватися тільки під

сіножаті.

3.13 Для осушення сільськогосподарських земель слід застосовувати, як правило, го-ризонтальний дренаж. Вертикальний дренаж допускається застосовувати при осушенні тери-торії, що складається з однорідних пісків, торфовищ, супісків, легких суглинків потужністю до 2 м, які підстилаються водоносними пластами з провідністю 150 м²/добу і більше.

Лінійну систему вертикального дренажу для захисту сільськогосподарських угідь від підтоплення фільтраційними водами річок, озер, водосховищ або перехоплення підземних

вод, які надходять на масив, слід застосовувати при провідності підстильних порід не менше 300 м²/добу.

3.14 Режим осушення характеризується такими показниками: вологістю і аерацією грунту, тривалістю затоплення грунту і підтоплення його верхніх шарів у різні періоди веге­тації, глибиною залягання підземних вод.

3.15 Осушувальна система повинна забезпечувати:

• прохідність сільськогосподарської техніки при проведенні польових робіт;

• вологість грунту у кореневмісному шарі у вегетаційний період: для зернових культур - від 55% до 75% повної вологомісткості; для овочів, картоплі і коренеплодів - від 60% до 80%, для трав - від 65% до 85%;

• норму осушення (оптимальну глибину залягання підземних вод) - у відповідності з таблицею 3.1.

Допускається уточнювати наведені значення норм осушення на основі водно-балансових розрахунків.

Таблиця 3.1 - Норми осушення перезволожених земель

У сантиметрах

Сільськогосподарське	Норма осушення
використання земель	період передпосівної обробки та збору врожаю	перший місяць веге­тації	у середньому за вегетацію
Польові, кормові, ово­чеві сівозміни	40-60	-	90-110
Пасовища	-	70-90	90-110
Сіножаті	-	40-60	60-80
Примітка. Менші значення норми осушення приймаються для піщаних та супіщаних грунтів, більші-для зв’язних мінеральних грунтів та торфовищ

3.16 Допустима тривалість затоплення осушених земель при використанні їх у сівозмінах без озимих культур установлюється виходячи із забезпечення оптимальних строків сівби.

Осушені землі в системі сівозмін з озимими культурами не повинні затоплюватися весняними паводками.

3.17 Граничні терміни весняного затоплення лугових трав слід приймати у відповідності з таблицею 3.2. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

3.18 Відведення поверхневих вод з осушених земель у період літньо-осінніх дощів повинне забезпечуватися:

а) для зернових культур - 0,5 доби;

б) для овочів, коренеплодів та силосних культур - 0,8 доби;

в) для багаторічних трав - 1,0 добу.

3.19 Строки відведення надлишкової вологи з кореневмісного шару в період літньо-осінніх дощів слід приймати у відповідності з таблицею 3.3. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

• від проходження піка весняного паводка до початку польових робіт;

• від проходження піка весняного паводка до початку вегетації трав (для сіножатей та пасовищ);

• під час проходження літньо-осінніх паводків та збору врожаю.

3.21 За принципом дії канали регулювальної відкритої мережі, як і для закритої, поділяються на:

• осушувачі (дрени), які знижують рівень ґрунтових вод у необхідні терміни до не-

обхідної норми осушення;

ДБН В.2.4-1-99 С. 44
• збирачі (відкриті та закриті), що відводять у розрахунковий час надлишкові поверх­неві води.

Вибір конструкції регулювальної мережі у конкретних природних умовах повинен обґрунтовуватись водно-балансовими розрахунками, досвідом експлуатації діючих осушу­вальних систем або спеціальними дослідженнями.

3.22 Регулювальна мережа повинна бути, як правило, закритою. Відкриту мережу до­пускається застосовувати:

• для попереднього осушення масиву в період будівництва закритого дренажу;

• у грунтах із вмістом у верхньому метровому шарі каміння розміром понад 30 см у кількості 2% і більше;

• при осушенні сіножатей;

• за наявності закисного заліза в ґрунтових водах осушуваного масиву понад 14 мг/л;

• у випадках, коли відстань між каналами регулювальної мережі за розрахунком ста­новить не менше ніж 100 м;

• при заляганні на глибині менше 1 м скельних та інших, рівних їм за складністю роз­робки, грунтів;

• на першому етапі осушення торфових болотних ділянок відповідно до 3.11.

3.23 Проектування відкритої регулювальної мережі у плані необхідно здійснювати з ура­хуванням таких основних вимог:

• канали систематичної регулювальної мережі слід розміщувати, як правило, пара­лельно один одному з урахуванням меж землекористування та полів сівозміни;

• довжина каналів повинна бути від 700 до 1500 м, менша довжина допускається при осушенні країв масиву;

• сполучення каналів регулювальної мережі з провідними каналами слід передбачати під прямим або близьким до нього кутом;

• канали регулювальної мережі слід розміщувати перпендикулярно до основного на­прямку потоку поверхневих вод (поперечна схема). При уклонах місцевості менше за 0,005 допускається розміщувати відкриті осушувачі та закриті дрени уздовж уклону місцевості (по­здовжня схема);

• при осушенні заплав канали слід розміщувати у напрямку потоку паводкових вод (уздовж заплави);

• вибіркову регулювальну мережу (тальвегові канали) необхідно проектувати за найбільш низькими місцями поверхні та мінерального дна болота;

• закриті та відкриті збирачі слід улаштовувати тільки за поперечною схемою.

3.24 При перетині каналів регулювальної мережі з лініями електропередачі і лініями зв'язку відстані до їх опор слід приймати відповідно до діючих правил охорони ліній зв'язку та електричних мереж.

3.25 Попереднє осушення відкритою мережею каналів слід проектувати у разі не­обхідності поліпшити умови будівництва закритого дренажу та культуртехнічних робіт (для

3.26 Уклони дна каналів, які гідравлічно не розраховуються, слід приймати, як правило, не менше за 0,0003 (як виняток, при плоскому рельєфі - 0,0002) і не більше ніж 0,0005 - для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів. Прийняті уклони повинні забезпечувати нерозмиваючі швидкості при пропусканні розрахункових витрат (додаток Н). При розмиваючих швидкостях необхідно передбачати кріплення русла або споруди, які да-ють можливість зменшити уклон каналу - перепади, швидкотоки.

3.27 Параметри поперечних перерізів каналів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6.

Глибина приймається виходячи з умов забезпечення необхідної норми осушення за прийнятою у проекті схемою осушувальної мережі.

Мінімальна глибина каналів у мінеральних грунтах - 1,1 м, у торфах - 1,3 м (після осідання торфу).

При двоетапному осушенні глибину каналів на першому етапі необхідно приймати з урахуванням можливості нормального приєднання до них матеріального дренажу.

3.28 Дно регулювальних каналів, що впадають у канали, які гідравлічне не розрахо-вуються, повинне бути вище дна приймального каналу на 10 см, а дно регулювальних ка-налів, що впадають у канали, які гідравлічно розраховуються (з витратою води понад

0,5 м³/с), допускається розміщувати нижче рівня меженних вод у них не більше ніж на 10 см.

3.29 Відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі встанов-люються залежно від типу водного живлення, геологічних та ґрунтових умов масиву на ос-нові дослідних даних, отриманих на діючих осушувальних системах, збудованих в ана-логічних умовах, а також за рекомендаціями науково-дослідних організацій або за формула-ми, наведеними в додатку У.

3.30 Виходячи з умов механізованої обробки полів, відстані між каналами система­тичної відкритої регулювальної мережі не повинні бути меншими за 200 м. Відстані, менші ніж 200 м, допускаються тимчасово при попередньому осушенні торфовищ та за неможли-вості через будь-які причини здійснити осушення закритим дренажем.

3.31 При розрахунку міждренних відстаней регулювальної мережі слід враховувати водопроникність підстилаючих шарів торфовищ та піщаних відкладень верхніх шарів грунтів.

Якщо осушувана площа підстилається слабопроникним грунтом (глина, оглеєні суг-

линки) , то дію провідних каналів не враховують.

Закрита регулювальна мережа

32. 
    За розміщенням у плані закрита регулювальна мережа проектується систематич­-
    

Систематичну регулювальну мережу при уклонах місцевості 0,005 і більше слід проектувати перпендикулярно до основного напрямку потоку ґрунтових вод (поперечна схема). При уклонах

3.33 Закриту регулювальну мережу слід проектувати з безнапірних неметалевих труб (гончарних та пластмасових), що витримують тиск грунту, тимчасове динамічне наванта­ження та несприйнятливі до впливу агресивного середовища.

3.34 При осушенні торфовищ неглибокого залягання закрита регулювальна мережа розміщується у мінеральному грунті, що підстилає торф. У середньопотужних та глибоких торфовищах, а також в опливних грунтах дренаж улаштовується після первинного осушення боліт та осідання торфу.

При цьому гончарні трубки з'єднуються перфорованими муфтами або укладаються на дощаті стелажі.

3.35 Перетин дрен з природними та штучними перешкодами (канали, дороги, лісонасадження, підземні комунікації) не допускається. При пересіканні з лініями електропе­редач відстань до опор повинна бути не менше ніж 5,0 м.

3.36 Мінімальний діаметр труб для закритої регулювальної мережі приймається 50 мм для гончарних труб та 43 мм - для пластмасових. Уклони дрен та закритих збирачів при мінімальному діаметрі повинні бути 0,003 і більше. У грунтах, які містять сполуки за­кисного заліза, уклони дрен повинні бути не менше ніж 0,005. Допускається збільшення діаметра дрен за неможливості забезпечити мінімальний допустимий уклон, в умовах при­пливу підземних вод, при підвищеному вмісті у ґрунтових водах закисного заліза, на осушу­вальних системах з підґрунтовим зволоженням за умови виконання 3.45.

3.37 При мінімальному діаметрі довжину дрен та закритих збирачів слід приймати не більше ніж 250 м , а у дрібнозернистих водонасичених пісках та мулах - не більше за 150 м. При осушенні країв масиву довжину дрен рекомендується приймати не менше ніж 50 м.

3.38 Підключення закритої регулювальної мережі до колекторів слід проектувати вна­пусток або впритул з використанням з'єднувальної арматури.

При цьому підключення повинне передбачатися, як правило, під кутом 60 - 90°. З'єднання дрен з колекторами діаметром 150 мм і більше слід здійснювати через допоміжні колектори меншого діаметра.

3.39 При відповідному обгрунтуванні допускається проектування дренажних коло­дязів з затопленням гирлової частини колектора.

3.40 Глибина закладання закритої регулювальної мережі визначається нормою осу­шення, водопроникністю грунтів, величиною осідання і спрацювання торфу. Мінімальна глибина приймається від 1,0 до 1,1 м для мінеральних грунтів та 1,3 м — для торфовищ після їх осідання. Збільшення глибини закладання регулювальної мережі понад 1,5 м повинне бути обгрунтоване.

На землях з розвинутим мікрорельєфом в особливих випадках глибину закладання регулю­вальної мережі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні слід приймати 0,8 м.

3.42 При проектуванні закритого дренажу на слабопроникних грунтах необхідно пе­редбачати, як правило, улаштування об'ємних фільтрів (обсипок) завтовшки не менше ніж 20 см. При проектуванні закритих збирачів об'ємний фільтр повинен бути виконаний до підошви орного горизонту. Як об'ємний фільтр необхідно використовувати місцеві природні або штучні матеріали: піщано-гравійну суміш, крупнозернистий пісок із вмістом часток діаметром понад 0,5 мм не менше 40% (за масою), гравій, щебінь, шлак, подрібнену дерев­но-чагарникову рослинність, тирсу, керамзит, торф із ступенем розкладання не більше ніж 15%, грунт, вийнятий із дренажної траншеї, та обструктурений грунтовий шар. Коефіцієнт фільтрації об'ємного фільтра повинен буги не менше ніж 1 м/добу.

3.43 Застосування закритої регулювальної мережі з пластмасових труб, які укладають­ся безтраншейним способом, допускається:

а) на мінеральних грунтах та попередньо осушених торфовищах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше;

б) у грунтах з коефіцієнтом фільтрації менше ніж 0,3 м/добу з заповненням дренажної щілини фільтруючими матеріалами, які забезпечують гідравлічний зв'язок дрени з надлиш­ковими водами орного шару;

в) за наявності в грунтах не більше ніж 4% кам'янистих включень діаметром від 30 до 60 см;

г) за наявності пнів не більше ніж 3%;

д) за наявності 3% і менше похованої деревини діаметром не більше ніж 10 см.

3.44 Якщо грунтові води осушуваної території містять до 3 мг/л закисного заліза, заходи щодо охорони закритого дренажу від замулювання залізистими сполуками допускається не передбачати.

3.45 За наявності закисного заліза від 3 до 14 мг/л в ґрунтових водах осушуваної тери­торії необхідно передбачати спеціальні заходи для захисту дрен від завохрення згідно з до­датком Ф.