Супровідні матеріали: атласи світу, карти Дніпропетровської області, довідковий матеріал

Супровідні матеріали: атласи світу, карти Дніпропетровської області, довідковий матеріал.

У географічній науці широко застосовується порівняльний (порівняльно-географічний) метод. Порівняння може бути у просторі (регіональне) і в часі. За допомогою цього методу можна вирішувати (розв’язувати) проблеми типології і класифікації досліджуваних явищ та об’єктів. В географії порівняння може бути картографічним, натурним, фізичним, аналоговим, інформаційним, математичним тощо. На його основі здійснюються пошуки емпіричних залежностей та порівняння з відомими фактами, закономірностями, характеристиками.

Порівняльно-географічний метод доцільно застосовувати й при картографічних дослідженнях. Зокрема, ним можна послуговуватися при порівнянні картометричних територіальних показників – площі території, її форми, компактності, ступеня сусідства, протяжності кордонів тощо, тобто тих показників і характеристик території, значення яких можна виміряти або розрахувати за картою.

Здавна в науці доведена теза про обумовленість рівня і ступеня розвитку господарства і економіки факторами географічного положення, територіального розташування тощо. Територія Дніпропетровської області займає вигідне географічне положення: це і розташування в середній і південній частинах течії Дніпра, і зосередження на території чотирьох величезних, значущих не лише для України, але і всієї Європи, басейнів корисних копалин – Криворізького залізорудного, Західно-Донецького кам’яновугільного, Нікопольського марганцеворудного і Дніпровського буровугільного – рідко де можна знайти подібне поєднання на території однієї адміністративної одиниці. Саме цьому розташуванню, а також великому демографічному, культурному, історичному потенціалам область і зобов’язана своїм розвитком, що дає підстави говорити про її центральне положення в Україні. Відомо, що за розмірами території область є однією з найбільших в Україні; а також більша за 10 країн Європи.

1. 
   Користуючись даними про площу території країн світу (довідкові дані у додатках до Атласу світу) розрахувати, у скільки разів територія Дніпропетровської області та адміністративного району області (за варіантом) більша або менша:
   

б) за десять найбільших країн Океанії;

в) за країни СНД і Балтії.

2. 
   Побудувати порівняльні діаграми площ цих країн і площ області та району; провести аналіз діаграм, оцінити, як співвідносяться з територією Дніпропетровської області ці країни за своєю площею і рівнем соціально-економічного розвитку.
   
3. 
   На політичній карті Північної півкулі виділити широтну смугу, в якій розташована Дніпропетровщина. З’ясувати, які країни та столиці знаходяться в ній, порівняти ці території за природними умовами з територією області.
   
4. 
   Розрахувати, який відсоток від площі Дніпропетровської області припадає на кожний адміністративний район та міста обласного підпорядкування (додаток Б), визначити їхнє місце за цим показником і кількість сусідів першого порядку. Завдання слід виконувати у вигляді відомості за формою табл. 6.
   

Відомість обчислення характеристик площ адміністративно -

територіальних одиниць Дніпропетровської області

5. 
   Розробити карту площ адміністративно-територіальних одиниць Дніпропетровської області, на якій відобразити:
   

б) кількість сусідів у кожного району;

в) кількість сільрад за районами; міських районів, міст, містечок (смт) та сіл за міськрадами міст обласного підпорядкування (додаток Б).

Рекомендована література за темою [5; 15–17; 25; 29–33; 37; 39; 41].

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області масштабу 1:200 000, курвіметр, прозорий папір – калька, топографічна карта Дніпропетровської області.

Одна із найважливіших категорій політичної географії – межа, кордон, границя. Будь-який геополітичний огляд – це завжди аналіз меж. Границі формують географічний територіальний простір і виокремлюють кожну окрему територію. За сукупністю ознак границі, прокладені на місцевості, можна класифікувати. Так, за природними ознаками розрізняють водні й суходільні кордони; за морфологією – прямолінійні (геометричні) та звивисті; за характером явищ, що розділяються – природні (між природними територіями – природними зонами, ландшафтами, формами рельєфу, річковими басейнами тощо), суспільно-економічні (між суспільними об’єктами та явищами, наприклад між економічними районами), політико-адміністративні (між адміністративно-територіальними одиницями різного рангу – державами, областями, районами тощо). Також існують й інші ознаки для класифікації границь – історичні умови і послідовність виникнення, легітимність (законність), функції (бар’єрна/роздільна та контактна/єднальна) тощо.

Процес укладання границі проходить три обов’язкові стадії – алокацію (загальна домовленість про проходження кордону), делімітацію (конкретизація лінії границі на топографічних картах) та демаркацію (безпосереднє прокладання й закріплення на місцевості та позначення на детальних топокартах). Ці стадії укладання кордонів супроводжуються офіційними документами, одним із яких є протокол опису проходження границі, у якому зазначаються протяжність кордону загальна й по окремих ділянках, методика вимірювання й укладання, напрямки лінії границі в градусах і румбах, фіксуються повороти і згини лінії границі, подається детальний опис місцевості, по якій проходить кордон, і пограничної смуги. Протокол обов’язково супроводжується картографічним додатком, на якому відображені лінія кордону, прикордонна смуга (завширшки 2 км по обидві сторони кордону), значення протяжності окремих ділянок границі тощо.

Існують загальні правила прокладення границь на місцевості. Втім далеко не завжди проведений кордон в дійсності їм відповідає, оскільки найчастіше лінія границі є результатом тривалих переговорів, домовленостей і компромісів, що особливо характерно для міждержавних кордонів. До основних правил слід віднести такі: передусім, границя повинна проходити по географічних об’єктах тривалого існування, що не змінюють свого положення у просторі; якщо межа проводиться вздовж лінійних водних об’єктів, то її лінія повинна проходити за фарватером, серединою течії річки чи її головному рукаву; по водоймах кордон прокладається за прямою лінією, що з’єднує виходи границі по узбережжях; на великих за площею водосховищах кордон може мати обриси, що існували до затоплення цієї території; найдоцільніше проводити кордони по шляхах сполучення, греблях, мостах тощо; якщо на місцевості відсутні будь-які усталені в часі і просторі об’єкти, лінію кордону слід прокладати по характерних точках рельєфу – вздовж тальвегів ерозійних форм, по лініях вододілів, гребнях хребтів тощо.

1. 
   Здійснити класифікацію кордонів Дніпропетровської області за природними ознаками, морфологією і характером явищ, що розділяються. Відобразити в умовних знаках на контурній карті категорії границь області.
   
2. 
   Згідно із варіантом адміністративного району скласти протокол проходження на місцевості за топографічною картою масштабу 1: 200 000 його границь. Для цього всю протяжність кордону слід розбити на 10 – 15 ділянок, відмінних за загальними напрямками простягання. У протоколі зазначити номер ділянки, її протяжність (км), азимут і румб простягання, опис проходження на місцевості з прив’язкою відносно природних і суспільних об’єктів, розташованих у чотирикілометровій пограничній смузі по обидві сторони від лінії границі. Протокол можна укладати як у табличному, так і у текстовому вигляді.
   
3. 
   Відповідно до загальних правил прокладення кордонів з’ясувати, на скільки відповідає їм на дійсності прокладена лінія границі району. У разі невідповідності правилам запропонувати власний варіант виправлення проходження кордону.
   
4. 
   Протокол обов’язково повинний містити вступ і висновок. У вступі описується, між якими об’єктами проходить границя, її загальна протяжність, яким класифікаційним категоріям кордонів вона відповідає, скільки виділено ділянок для опису, яка межа прикордонної смуги, які великі населені пункти, форми рельєфу, річки тощо в межах цієї смуги знаходяться, за допомогою яких приладів здійснювалося вимірювання картометричних характеристик кордону тощо. У висновках наводиться підсумковий аналіз кордону, що аналізувався, робиться висновок про ступінь його відповідності правилам прокладення границь тощо.
   
5. 
   Протокол опису лінії кордону супроводити картою, що може являти собою викопіювання з топографічної карти на кальку. На ній зобразити лінію кордону, прикордонну смугу, об’єкти, щодо яких здійснювалася прив’язка лінії границі, виділені ділянки та їх протяжність, пропоновані варіанти виправлення проходження границі тощо. Карту супроводити легендою.