Тема 8. Особливості методики аналізу основної операційної діяльності (виробництва та реалізації продукції)

Література [4, 6, 9, 13, 20, 21, 33].

Аналіз основної операційної діяльності промислового підприємства є головним тематичним аналізом повного аналізу господарської діяльності внаслідок дії економічного закону попиту і пропозиції та впливу обсягів виробництва продукції, робіт і послуг та їх якості на показники діяльності усіх видів тематичного аналізу у складі повного АГД (аналізу трудової діяльності, зовнішньоекономічної, збутової; на обсяги та використання ресурсів усіх видів, на витрати і собівартість продукції, на ефективність діяльності).

Слід звернути увагу на зв’язок мети і завдань цього аналізу. Метою аналізу основної діяльності металургійного підприємства є виявлення, оцінка та мобілізація резервів підвищення конкурентоспроможності металопродукції та збільшення обсягів виробництва й продажу металопродукції, на яку є попит. Для досягнення цієї мети вирішуються всі без винятку класичні задачі економічного аналізу, а саме:

– аналіз ринків металопродукції;

– аналіз доходу від реалізації металопродукції у вартісному вимірюванні та факторів, що на нього впливають;

– аналіз обсягу виробництва металопродукції в натуральних одиницях та в умовно-натуральному вимірюванні та факторів, що на нього впливають;

– аналіз якості та конкурентоспроможності металопродукції підприємства та факторів, що на них впливають;

– аналіз якості основної діяльності та факторів, що на неї впливають;

– аналіз ритмічності виробництва та втрат від порушення ритму;

– аналіз якості планування основної діяльності та ін.

Необхідно опанувати системи показників та методики аналізу вартісних і натуральних показників основної операційної діяльності (детально викладених у навчальному посібнику [4, розділи 8.1 і 8.2] як взагалі, так і з угрупуванням їх за календарним періодом, номенклатурними групами, геометричними розмірами, ринками збуту, стандартами постачання та ін.

В ринкових умовах головним фактором основної операційної діяльності є досягнення та забезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємства, тому перш за все, необхідно: опанувати сутність цих категорій, визначити їх спільність та розбіжність, систему показників оцінки конкурентоспроможності продукції та показників конкурентоспроможності підприємства; визначити завдання цього аналізу, сутність кожного з них та методи вирішення. Значну увагу слід приділити: конкурентоспроможності продукції, залежність від її якості; формуванню системи показників якості продукції підприємства в цілому; опануванню моделей розрахунку перелічених показників; факторному їх аналізу; оцінці упущеної вигоди при зниженні якості продукції та ін.

Не слід ототожнювати оцінку якості продукції з оцінкою якості роботи трудового колективу. Якість продукції визначається порівнянням досягнутих параметрів продукції конкретного виду з вимогами до них, встановленими стандартами (світовими, державними, галузевими та ін.). При недотриманні виробниками цих вимог результатом основної операційної діяльності є брак, а не продукція. Для оцінки якості роботи трудового колективу запропонована [4, С. 129] система показників: брак продукції у натуральному вимірюванні; питома вага браку у відносному вимірюванні; втрати від браку у вартісному вимірюванні; показниками погіршення якості є кількість перепризначеного металу та втрати від перепризначення; кількість рекламацій, що надійшли від користувачів, та збитки від визнаних рекламацій. Слід опанувати методики оцінки розглянутих явищ, їх впливу на оціночні показники діяльності.

Резервами подальшого поліпшення рівня якості роботи колективу металургійного підприємства є: підвищення технічного рівня виробництва; запобігання аварійних зупинок устаткування; вихідний контроль сировини та матеріалів для оцінки їхньої якості; підвищення кваліфікаційного рівня робітників; контроль виробничого процесу; впровадження систем управління якістю металопродукції; попередження порушень технології шляхом удосконалення систем мотивації праці: моніторингу дотримання правил експлуатації й технічного обслуговування устаткування та ін.

Показниками якості роботи трудового колективу доцільно доповнити систему показників оцінки якості менеджменту підприємства, враховувати їхню динамічну зміну при впровадженні управління за центрами відповідальності.

На металургійному підприємстві для своєчасного та якісного виконання його зобов’язань перед замовниками та споживачами виникає потреба в постійному контролі за виробництвом та відвантаженням металопродукції. Метою цього контролю є забезпечення, у першу чергу, ритмічності виробництва. Ритмічність виробництва – це здатність підприємства, цеху, ділянки виготовляти продукцію за часом, обсягом та видами у відповідності до оперативного плану-графіка виробництва. Існуюче визначення категорії ритмічності як однакового за обсягами виробництва за рівні (однакові) терміни часу (зміну, добу, декаду) на сучасному етапі розвитку економіки можна вважати застарілим. Таке визначення входить у протиріччя з необхідністю підвищувати якість і конкурентоспроможність продукції, оновлювати та розширювати сортамент. Досягнення більш високого рівня якісних технічних параметрів або потребує додаткових технологічних операцій (наплавка, зміцнення, позапічна обробка металу та ін.), або збільшує тривалість операційного циклу виготовлення металопродукції.

Оцінка ритмічності виробництва здійснюється за допомогою аналітичного показника – коефіцієнта ритмічності (К_ритм, част. од.), який розраховується з використанням методу найменшого числа за моделлю:
К_ритм = Q_{ф d} ≤ Q_{пл d} / Q_пл d, (8.1)
де d – число декад (декада складає 10 діб) на місяць, яке дорівнює трьом;

Q_пл d – плановий обсяг виробництва за декаду d, т;

Q_ф d ≤ Q_пл d – фактичний обсяг виробництва за декаду d, але не вище планового завдання на декаду, т.

Аналогічно розраховуються коефіцієнти ритмічності відвантаження та реалізації металопродукції. При цьому використовується вартісний вимірювач обсягу реалізації. Оцінка втрат від порушень ритму здійснюється за моделлю 8.2 з використанням взаємопов’язаних показників, що змінюються внаслідок неритмічної роботи:

+ ∆t →	-∆Р		-∆Д	-∆ПРП +∆Ш
		- ∆Q			- ∆Пч → - ∆ФЕС,	(8.2)
+ ∆ПР →	-∆ТФ		+∆С

де «+», «-» – спрямованість впливу (+зростання; – зменшення) показника діяльності;

∆ПР – змінення простоїв основного металургійного агрегату, годин або діб;

∆t – змінення тривалості виробничого циклу, годин;

∆Р – змінення добової продуктивності основного агрегату, т/добу;

∆Т_Ф – змінення фактичного часу роботи основного агрегату, діб (або годин);

∆Q – зменшення обсягу виробництва металопродукції, т;

∆С – змінення собівартості металопродукції, грн.;

∆Д – змінення доходу (виручки) від реалізації металопродукції, грн.;

∆П_РП і ∆П_ч – відповідно змінення прибутку від реалізації металопродукції та чистого прибутку підприємства, грн.;

∆Ш – змінення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань або постачання металопродукції в меншому обсязі, грн.;

∆ФЕС – змінення фондів економічного стимулювання, грн.

1. Обґрунтувати особливості аналізу натуральних показників основної діяльності металургійного підприємства.

2. Обґрунтувати необхідність діагностики конкурентного середовища та конкурентоспроможності металургійного підприємства.

3. Об’єкти конкурентоспроможності, їхня сутність.

4. Єдність та відмінність категорій конкурентоспроможності металопродукції продукції й конкурентоспроможності підприємства та методик їхнього аналізу.

5. Обґрунтувати систему показників оцінки якості металопродукції підприємства.

6. У чому полягають єдність і відмінність внутрішнього та зовнішнього аналізу якості металопродукції?

7. Як оцінити вплив сортності продукції на оціночні показники діяльності основного цеху та металургійного підприємства?

8. Як оцінити вплив порушень виробничого ритму на показники діяльності цехів та металургійного підприємства?

9. Як визначити вплив недотримання договірних зобов’язань і контрактів з постачання металопродукції на оціночні показники діяльності металургійного підприємства?

Література [3-6, 9-11, 17, 19-21, 33].

Методичні вказівки
Вивчення цієї теми вимагає чіткого уявлення класифікацій ресурсів промислового підприємства. Аналітична оцінка використання виробничих ресурсів починається з аналізу трудових ресурсів, якість та ефективність яких обумовлює ступінь використання ресурсів усіх видів (матеріальних, технічних, технологічних, інформаційних, фінансових).

Слід врахувати, що забезпеченість виробничого підприємства трудовими ресурсами, раціональне їхнє використання та висока продуктивність праці є принципово важливою умовою його нормального функціонування. Тільки в такому випадку можливо забезпечити зростання ефективності виробництва, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Зазначена мета реалізується при виконанні комплексу задач:

– оцінка ступеня виконання завдань (норм, плану, нормативів) трудових показників та дослідження їхньої зміни в динаміці;

– оцінка забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, за категоріями й професіями;

– оцінка ефективності використання трудових ресурсів;

– оцінка впливу факторів на трудові показники;

– оцінка співвідношень трудових показників;

– визначення впливу ступеня використання трудових ресурсів на показники діяльності підприємства;

– розробка заходів щодо поліпшення трудових показників для прийняття управлінських рішень.

В аналізі забезпеченості підприємств трудовими ресурсами необхідно опанувати його склад, що містить:

– зіставлення фактичних даних про чисельність окремих категорій працюючих із плановими та нормативними;

– аналіз структури персоналу;

– аналіз забезпеченості підприємства кадрами за професіями;

– аналіз руху робочої сили;

– аналіз якісного складу трудових ресурсів (на підставі співвідношень основних і допоміжних робітників; робітників, які працюють за відрядною та погодинною формами організації праці; за рівнями кваліфікації робітників).

Якісна характеристика трудових ресурсів категорії робочих надається за допомогою узагальнюючого показника - середній тарифний розряд, який визначається за професіями робочих у кожному структурному підрозділі та по підприємству в цілому. Крім того, слід звернути увагу на важливість вивчення та оцінки впливу факторів, мінливість яких вимагає дослідження та оцінки руху робочої сили в динаміці. Треба опанувати способи розрахунку коефіцієнтів обороту з приймання на роботу та вибуття, плинності кадрів, їх зайнятості та постійності складу в структурі персоналу, звертаючи особливу увагу на визначення причин погіршення кожного коефіцієнта та розробку заходів щодо усунення причин, що вплинули негативно.

Одним з основних внутрішніх факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих (за звітний період) днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться за кожною категорією працівників, за кожним виробничим підрозділом і по підприємству в цілому.

Невраховані внутрішньозмінні втрати робочого часу виявляють за допомогою методу фотографії робочого дня. Вони можуть бути викликані різними об'єктивними та суб'єктивними обставинами, що не передбачені планом: прогулами; додатковими відпустками з дозволу адміністрації; захворюваннями працівників з тимчасовою втратою працездатності; простоями через несправність обладнання, машин, механізмів; через відсутність сировини, матеріалів, електроенергії, палива та ін. Кожен вид втрат аналізується докладніше, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.

У процесі аналізу втрат робочого часу необхідно встановити непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу на виготовлення забракованої продукції та виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від ходу технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку металопродукції.

Проте втрати робочого часу не завжди впливають на зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів значна увага приділяється вивченню показників продуктивності праці, тобто ефективності використання трудових ресурсів. В аналізі ефективності використання трудових ресурсів необхідно опанувати систему показників її оцінки, методику їх розрахунку та ранг (оціночний, узагальнюючий, показник- фактор) та особливості аналітичної оцінки у статиці, динаміці та у порівняльному аналізі (бригад, виробничих ділянок, цехів, підприємств).

При аналізі фонду оплати праці (ФОП) необхідно дослідити зміну показника в динаміці та рівень виконання плану, визначити фактори, що спричинили його зміну.

При вивченні структури ФОП слід приділити увагу питомій вазі окремих елементів у загальній сумі та дослідити їхню зміну в динаміці й оцінити виконання завдання. При визначенні рейтингової оцінки підприємства важливо дослідити співвідношення трудових показників і середньої заробітної плати по підприємству з відповідними показниками підприємств галузі, а середню заробітну плату по підприємству порівняти також з прожитковим мінімумом, мінімальною заробітною платою та іншими офіційними показниками, що діють на момент дослідження.

При проведенні факторного аналізу ФОП оцінюється вплив на його абсолютне відхилення таких показників-факторів, як чисельність і середня заробітна плата, та виявляються причини виявлених відхилень.

У процесі аналізу ефективності використання фонду оплати праці оцінюється відповідність темпів росту середньої заробітної плати та продуктивності праці. Якщо темпи росту продуктивності праці перевищують темпи росту середньої заробітної плати, то на підприємстві складаються умови зниження собівартості продукції за рахунок трудових витрат.

Коефіцієнт співвідношення продуктивності праці та середньої заробітної плати (КІ, част. од.) визначається наступним чином:
КІ = Ів / Із, (9.1)
де Ів та Із – загальні індекси продуктивності праці та середньої заробітної плати, част. од.
Зазначене співвідношення повинно дотримуватись приблизно у таких розмірах:

– при нормальних умовах функціонування підприємства – (1:0,8);

– при освоєнні нових видів продукції або виробничих потужностей – (1:0,7).

Кількісна оцінка впливу співвідношення між зростанням продуктивності праці та середньої заробітної плати на зміну собівартості продукції у відсотках (С_Т, %) та у грошових одиницях (С_Т, грн.) визначається за формулами відповідно 9.2 та 9.3, а на зміну фінансового результату (ФР_Т, грн.) – за формулою 9.4 [5,6]:

 С_Т,грн. = С (  С_Т,%) /100, (9.3)

У процесі аналізу ефективності використання ФОП підприємства необхідно також зіставити темпи зростання його та середньої заробітної плати з темпами зростання основних показників, які характеризують кінцеві результати діяльності підприємства (таких як обсяг виробництва та реалізації продукції, витрати на 1 гривню товарної продукції; прибуток; рентабельність та ін.). Перевищення темпів росту ФОП та середньої заробітної плати при зіставленні з темпами указаних показників свідчить про неефективне використання коштів на оплату праці.

Важливе значення в усіх видах економічного аналізу приділяється оцінці ефективності використання матеріальних ресурсів, які мають суттєву частку в собівартості металопродукції та витратах звітного періоду. Тому пошук, оцінка та мобілізація резервів зменшення матеріальних ресурсів є метою внутрішнього управлінського аналізу. Мета ж зовнішнього аналізу полягає в оцінці ефективності використання підприємством матеріальних ресурсів.

Аналіз стану використання матеріальних ресурсів у статиці, динаміці та в рейтинговій оцінці проводиться за допомогою системи показників: матеріаловіддача, матеріалоємність, енергоємність, паливоємність, коефіцієнтів витрат металу, коефіцієнтів вилучення корисного компонента з сировини та коефіцієнтів питомих витрат електроенергії та палива. Слід опанувати методи розрахунку та методику аналізу перелічених показників та враховувати доцільність їх порівняння із показниками у галузі та у конкурентів (окрім порівняння з плановими показниками, нормами та фактичним рівнем попередніх років на самому підприємстві).

Головною причиною великої матеріалоємності металопродукції є недосконалість технологій та низький рівень технічного стану обладнання. Їхнє поліпшення є найважливішим резервом підвищення матеріаловіддачі на вітчизняних підприємствах металургійного комплексу.

Виявлення конкретних причин зміни матеріальних витрат та кількісна оцінка впливу факторів здійснюються за окремими видами металопродукції за допомогою способу різниць або ланцюгових підстановок. Факторами, які впливають на розмір матеріальних витрат, є: ціна на матеріал; витратний коефіцієнт матеріальних ресурсів на одиницю металопродукції; обсяг виробництва металопродукції; структура виробництва.

Крім того, необхідно визначити особливості факторного аналізу наведених показників та комплексу завдань для оцінки стану системи управління запасами.

Актуальною проблемою підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є вдосконалення нормативної бази металургійного підприємства, оскільки від її стану залежить об’єктивність аналітичних оцінок. Оптимізація норм витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів та інших запасів здійснюється шляхом використання економіко-математичних методів аналізу.

Найбільшу частку серед необоротних активів мають основні засоби. Методика аналізу використання інших видів необоротних активів, в основному, аналогічна методиці аналізу використання основних засобів.

Аналіз використання основних засобів містить:

– оцінку наявності основних засобів у динаміці та визначення їхніх складу й структури;

– оцінку забезпеченості підприємства основними засобами;

– оцінку технічного стану основних засобів;

– оцінку ефективності використання основних засобів.

Технічний рівень виробництва є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції та економічного розвитку металургійного підприємства. Підвищення технічного рівня виробництва забезпечується сучасними напрямками екстенсивного та інтенсивного розвитку.

Для аналітичної оцінки тенденцій розвитку, складу й структури основних засобів досліджується їхня наявність в динаміці.

При оцінці забезпеченості металургійного підприємства основними засобами значна увага приділяється використанню наявного та встановленого обладнання як головного елемента їхньої активної частини. Підвищення питомої ваги активної частини основних засобів забезпечує зростання технічної оснащеності виробництва та виробничої потужності, що сприяє підвищенню фондовіддачі. Оцінка надається в статиці (порівняно з планом) та в динаміці з використанням натурального вимірювача кількості обладнання – штук.

Оцінка технічного стану основних засобів надається за допомогою узагальнюючих показників – коефіцієнта зносу та коефіцієнта придатності. Слід опанувати моделі їх розрахунку і аналізу.

Для оцінки інтенсифікації виробництва використовується аналітичний показник – коефіцієнт амортизаційної віддачі, що розраховується віднесенням обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) у вартісному вимірюванні без ПДВ та акцизного збору до суми амортизації основних засобів. Даний показник аналізується в динаміці.

Для підвищення рівня технічного стану основних засобів необхідно їх оновлювати. Оцінка процесу руху основних засобів здійснюється за допомогою аналітичних показників – коефіцієнта оновлення основних засобів і коефіцієнта їхнього вибуття, які досліджуються в статиці та динаміці у внутрішньому аналізі. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує частку основних засобів, придбаних за період, який аналізується, у загальній середній їхній вартості за той же період. Коефіцієнт вибуття основних засобів показує їхню частку, що виведена з експлуатації. Технічний стан основних засобів поліпшується, якщо коефіцієнт їхнього оновлення перебільшує коефіцієнт вибуття, в іншому випадку робиться висновок про погіршення технічного стану основних засобів.

Ефективність використання основних засобів характеризується за допомогою оціночного показника – фондовіддачі, який розраховується як відношення обсягу продукції (робіт, послуг) без ПДВ та акцизного збору, тобто чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), до середньорічної вартості основних виробничих засобів. При виготовленні товарних напівфабрикатів фондовіддача може розраховуватись як відношення обсягу виробництва у натуральному чи умовно-натуральному вимірюванні на рівні структурного підрозділу, який виробляє напівфабрикати, до середньорічної вартості основних виробничих засобів.

Фондовіддача аналізується у динаміці з використанням індексного методу, прийомів порівнянь, перерахунку показників. При цьому обсяги продукції у вартісному вимірюванні за попередні періоди коригують з урахуванням інфляційних процесів, а вартість основних засобів – з урахуванням їхньої переоцінки, якщо вона відбувалась.

Необхідно опанувати методику їхнього розрахунку, області використання в аналізі, переваги та недоліки.

Слід пам’ятати, що найбільш активну частину основних засобів складає обладнання, використання якого значно впливає на фондовіддачу. Збільшення частки обладнання у загальному обсязі основних засобів є прогресивною тенденцією, тому в факторному аналізі впливу та зміні значення цього фактора приділяється важлива увага. Технічні показники основного обладнання та показники ефективності його використання враховують галузеву специфіку. Наприклад, у металургії використовуються такі технічні показники обладнання: корисний об’єм доменної печі; ємність конвертера; площа поду термічної печі; діаметр валків прокатного стана; добова або годинна продуктивність металургійних агрегатів; показники часу роботи металургійних агрегатів та ін.

Оціночними та узагальнюючим показниками використання основного металургійного обладнання є: коефіцієнт використання корисного об’єму доменної печі, виплавка сталі на МВА потужності пічного трансформатора електропечі, коефіцієнт інтегрального навантаження прокатного (трубопрокатного) стана та ін. Більш детально методика їхнього розрахунку і аналітичної оцінки викладена у роботі [15].

Досягнуті підприємством показники ефективності використання основних засобів, їхньої активної частини, основного обладнання та інших видів необоротних активів порівнюються з середньогалузевими показниками та аналогічними показниками підприємств-конкурентів. Завершальною стадією аналізу основних засобів та інших видів необоротних активів є розробка конкретних заходів щодо усунення причин, які обумовили погіршення показників, та впровадження заходів, спрямованих на подальше поліпшення ефективності використання необоротних активів.

Кількісні та якісні характеристики технічних і технологічних ресурсів металургійного підприємства обумовлюють його виробничу потужність. Виробнича потужність підприємства – це його потенційні можливості з виконання операційної діяльності. Вона розраховується як максимально можливий обсяг основної продукції в натуральному вимірюванні (т, штук, погонних м, кВт·г та інших фізичних одиницях виміру) за рік за умов використання досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду господарювання та забезпечення умов конкурентоспроможності металопродукції та підприємства.

Необхідно опанувати класифікацію виробничих потужностей, моделі розрахунку кожного їх виду та методи оцінки їх використання.

Ступінь використання виробничої потужності агрегату залежить від організаційно-технічного рівня виробництва. Комплексний підхід щодо його оцінки досягається завдяки використанню інтегрального показника, розрахунок якого можливий внаслідок визначення на підставі експертних оцінок питомої ваги (або значущості) кожного окремого показника-фактора, який впливає на організаційно-технічний рівень виробництва.

Показники-фактори організаційно-технічного рівня виробництва розраховуються у відносних одиницях виміру (у відсотках або долях одиниць), що надає можливість їхнього групування, узагальнення та використання для рейтингової оцінки у міжцеховому і міжзаводському порівняльному аналізі організаційно-технічного рівня виробництва.

Аналіз інтегрального показника і показників-факторів організаційно-технічного рівня виробництва проводиться у статиці та у динаміці. Особливо важлива їхня оцінка у перспективному аналізі [20,21].

Необхідно визначити систему показників-факторів організаційно-технічного рівня виробництва (ОТРВ) (коефіцієнт придатності основних засобів, рівень механізації та автоматизації операційних (виробничих) процесів, рівень прогресивності технологічних процесів, питома вага сертифікованої продукції, питома вага нових видів продукції, коефіцієнт ритмічності виробництва, коефіцієнт використання робочого часу та ін.) та їхню значущість.

Підвищення показників організаційно-технічного рівня виробництва обумовлює більш ефективне використання потужностей та виробничих ресурсів підприємства і поліпшує результати операційної діяльності та його фінансові показники.

Таким чином, для більш ефективного використання основних засобів керівництво підприємства може прийняти такі заходи: ввести в дію невстановлене та недіюче обладнання; скоротити цілодобові та внутрішньозмінні простої; підвищити кількість робочих змін; інтенсифікувати використання обладнання; впровадити заходи науково-технічного прогресу; підвищити кваліфікацію робітників та ін.
Контрольні запитання

1. Які задачі постають перед аналітиками для досягнення мети аналізу використання трудових ресурсів металургійного підприємства?

2. Від яких факторів залежить кваліфікаційний рівень працівників?

3. До якої групи показників використання трудових ресурсів належить коефіцієнт плинності кадрів?

4. Яке нормативне співвідношення між трудовими показниками?

5. Як оцінити вплив співвідношення між трудовими показниками на фінансовий результат роботи металургійного підприємства?

6. Класифікуйте ресурси металургійного підприємства та обґрунтуйте вплив ефективності їхнього використання на оціночні показники діяльності підприємства.

7. Обґрунтуйте систему показників оцінки забезпеченості, руху та використання виробничих ресурсів за їхніми видами.

8. Визначити особливості факторного аналізу оціночних показників ефективності використання виробничих ресурсів за їхніми видами.

9. У чому полягають прямі й зворотні зв’язки між організаційно-технічним рівнем виробництва та рівнем використання ресурсів?