Синонімія суфіксальних формантів як джерело словотвірної варіантності будівельних термінів

Одним із найбільш плідних способів утворення термінологічної лексики є суфіксація У французькій системі словотвору існує досить великий арсенал суфіксальних формантів. Так, за данними словника Petit Larousse, французький словотвір використовує 155 суфіксальних формантів, серед яких основнми вважають 99. Французька будівельна термінологія використовує дещо меншу кількість суфіксів. У проаналізованому матеріалі ми вирізнили 46 суфіксальних формантів, причому деяким із них притаманна словотвірна синонімія.

Будівельні терміни, утворені за участю семантично рівнозначних суфіксів, фіксуються словниками як синоніми. Наявність однакового словотвірного значення у різних суфіксальних формантів є не лише засобом диференціації лексичного значення паралельних утворень від однієї твірної основи в залежності від словотвірних нюансів конкретного суфікса: bourrage (дія, її результат – ущільнення)/bourrйe (конкретизація результату дії – фашинний матеріал), bour­soufle­ment (дія, її результат – спучування)/boursouflure (конкретизація результату – дії), vaporisage (дія пропарювання)/vaporisation (трансформуюча дія – перетворювання на пару), але й джерелом часткової або абсолютної синонімії. Часткова синонімія (в одному або кількох значеннях похідного) притаманна паралельним утворенням з суфіксами:

–age/-(e)ment (11 синонімічних пар): branchage/branchement (розгалуження, підключення), achevage/achevement (кінцеве оздоблення); perзage/percement (буріння);

–age/-ation (5 пар): fissurage/fissuration (поява тріщин), canalisage/canalisation (каналізація), forage/foration (буріння);

–age/-ure (2 пари): tuyautage/tuyauterie (система труб);

–age/-erie (1 пара): isolement/isolation (ізоляція);

–(e)ment/-ation (3 пари): fondement/fondation (фундамент);

–(e)ment/-ure (3 пари): doublement/doublure (футер);

–(e)ment/-is (1 пара): logement/logis (житло);

–eur/-euse (7 пар) chargeur/chargeuse (завантажувач), perceur/perceuse (буровий станок), sйcheur/sйcheuse (сушарка).

Здатність до абсолютної синонімії, причиною якої є не лише близькість словотвірних значень суфіксальних формантів або вузький семантичний обсяг твірного слова, але й термінологічна спеціалізація семантики дериватів, притаманна:

– утворенням з суфіксами -age/-(e)ment. Вони виявляють найвищий ступінь абсолютної синонімічності (21 пара): ajustage = ajustement (приладжування, монтаж), curage = curement (прочищення), ripage = ripement (пересування, зміщення, насування мостової ферми), foncage = foncement (буріння, забиття паль);

– утворенням з суфіксами -age/-ation (2 пари): finissage = finition (кінцеве оздоблення);

– утворенням з суфіксами -age/-is (1 пара): hourdage = hourdis (бутова кладка);

– утворенням з суфіксами -age/-ure (3 пари): soudage = soudure (зварювання), marbrage = marbrure (імітація мармуру);

– утворенням з суфіксами -(e)ment/-ure (1 пара): verdissement = verdure (озеленення).

Абсолютні синоніми виникають також за рахунок існування форм жіночого і чоловічого роду суфіксів -eur (-euse) і -ateur (-atrice) – 11 пар (laveur = laveuse, excavateur = excavatrice, niveleur = niveleuse, trancheur = trancheuse) та дублетності -eur (-euse)/-ateur (-atrice) – 3 пари (vibreur = vibrateur, alimenteur = alimentateur). Ад’єктивні суфікси не виявляють активної здатності до утворення абсолютних синонімів. Серед будівельних термінів нам зустрілося лише 3 пари абсолютно синонімічних прикметників (форми на -aire і -eux): anguleux = angulaire, lamellaire = lamelleux, tubulaire = tubuleux.

Наведені дані дозволяють говорити про синонімію суфіксів

-age, -(e)ment, -ation, -ure, -is, -erie, -eur (-euse), -ateur (-atrice), але їх синонімічний потенціал відносно невисокий (крім -age та -(e)ment), до того ж синонімічність подібних дериватів в ряді випадків виявляється лише в межах терміносистеми будівництва. Так, поза будівельною термінологією verdissement i verdure – не синоніми (verdissement – позеленіння, verdure – зелень), те ж саме стосується лексичних одиниць doublage/doublement/doublure, ajustage/ajustement, які в загальновживаній лексиці одержують переносні значення, а також втрачають синонімічність при входженні в інші терміносистеми. Так, в парі soudage/soudure остання лексична одиниця в медичній термінології має значення «зрощення», яке не є абсолютним синонімом до «зварювання» (soudage). Залишається семантична спорідненість, а не семантична тотожність.

Суфіксальна синонімія є джерелом словотвірної варіантності, під якою ми, услід за С. Морару, розуміємо варіювання в межах тотожності слова, а словотвірні варіанти являють собою формальні модифікації лексичних одиниць при тотожності її лінгвістичного значення. Варіанти виникають за рахунок синонімічності окремих дериваційних формантів, семантичної та функціональної близькості останніх.

Дослідження словотвірних особливостей суфіксальних формантів дозволяє виділити 2 основні лексико-семантичні групи похідних, утворених за участю цих формантів:

1. Словотвірні варіанти із значенням назви дії або її результату, утворені за рахунок семантичної співвіднесеності формантів -age/-(e)ment/-ation/-isation/  ure/ is: de­po­li­ssage/depolissement, jalonnage/jalonnement, scellage/scellement, metal­lisa­ge/me­tal­­lisa­tion, malaxage/malaxation;

2. Словотвірні варіанти із предметним значенням, представлені варіантністю форм на -eur (-euse); дублетністю -ateur/-eur: pelleteur/pelleteuse, dragueur/dra­gueuse, climatiseur/climatisateur або дериватами із конкретизованим значенням продукта дії: hourdage/hourdis.

Крім синонімічності суфіксальних формантів варіантність може бути зумовлена варіантністю похідної основи (river = riveter; riveuse = riveuse = riveteuse), але подібне явище не характерне для проаналізованого матеріалу.

Віктор Кульчицький

м. Київ
Суфіксація у сфері прикметника німецької мови
Саме суфіксація уможливлює семантичну диференціацію словникового складу німецької мови згідно з магістральними напрямками творчого пошуку мовного мислення, забезпечує розвиток класифікаційних принципів мови. Вона ґрунтується на таких властивостях сприйняття та пізнавально-класифікаційної діяльності людини, як селективний пошук та ціннісна спрямованістью номінативна сутність суфіксації полягає в семантичній субкатегорізації елементів об’єктивної дійсності, що супроводжується, переважно, категорійною транспозицією суфіксального слова. У статті розглянемо найпродуктивніші моделі суфіксації прикметників в німецькій мові.

1. -bar: V→A. Найпродуктивніша модель віддієслівникового словотворення прикметників. У сучасній німецькій мові суфікс-bar здатний поєднуватись з основою будь-якого перехідного дієслова, що вживається в пасиві. Про це свідчать не тільки результати спеціальних досліджень, a й кількість новотворів, що не піддається поясненню з суто номінативними потребами. Загальне словотвірне значення моделі «здатність чи спроможність бути об’єктом дії» з більш тонкою диференціацією, в окремих випадках, модального значення за шкалою можливість/бажаність/необхідність виконання дії. Формування словотвірного значення моделі -bar: V→А здійснюється, головним чином, на основі кардинальних для дієслова граматичних значень стану і модальності. Тому словотвірні значення віддієслівних прикметників є лише поєднанням у семантичній структурі похідного слова категоріальних ознак твірної основи з категорійним значенням прикметника. Завдяки наявності такої моделі стає можливою особлива «номінативна проекція» на предмети, явища навколишнього світу як об’єкти активної перетворювальної діяльності людини.

2. -ig: N→A. Суфікс -ig традиційно вважається одним з найпродуктивніших засобів утворення похідних прикметників Однак підставою для такого висновку є, здебільшого, лише лексикографічна фіксація таких дериватів. За цим показником вони справді не мають собі рівних серед похідних прикметників. Однак новотвори за цією моделлю досить нечисленні, що можна пояснити, насамперед, двома головними причинами:

1) нездатністю форманта -ig поєднуватися з іменниками на -heit-/-keit/-igkeit, -schaft, -tum, -ung, тобто, майже з усіма найпоширенішими похідними субстантивними словами;

2) зростаючою продуктивністю напівсуфіксації у словотворенні прикметника, що на перших порах покликана була забезпечити творення прикметників від похідних іменників, а пізніше, внаслідок більш чітко вираженої внутрішньослівної семантики, почала поширюватись і на кореневі іменники, витісняючи в цій функції суфікс -іg, порівняйте: erkerreich, kobaltreich, metaphernreich, musenreich, musenfreudig, reisefreudig, seenreich тощо. Подекуди в мові співіснують обидва варіанти, про що свідчать і лексикографічні тлумачення значення слів, порівняйте: knotig − knotenartig; steinreich − steinig тощо.

Коли іменні основи поєднуються з формантом -ig, виникають похідні слова з такими значеннями:

а) орнативність (наділення ознакою): einbeinig, scharfkrallig, strupsig, тощо.

б) компаративність (порівняння за зовнішньою чи внутрішньою схожістю): purzelbдumig, rippig, sauermilchig, zwerglig тощо.

Варіантом моделі є лексеми з елементом -haltig, що опосередковано співвідносяться зі словосполученнями на базі дієслова enthalten: salpeterhaltig – Salpeter enthalten. Їх слід зарахувати до похідних слів з суфіксом -ig та твірною основою − словосполученням. Цей різновид моделі активно «працює» на процеси конструювання, розбудови висловів, реалізуючи словотвірне значення орнативності: gipshaltig, nickelhaltig, symbolhaltig, virushaltig тощо.

3. -lich: N→А. Більшість дослідників дотримується думки, що це одна з найпродуктивніших моделей творення прикметників. Однак і тут констатація продуктивності – швидше данина минулому, аніж відображення дійсного стану справ у сучасній німецькій мові. Велика кількість похідних слів з суфіксом -lich у словниках унаслідок ретельної їх лексикографічної фіксації не знаходить, здавалося б, логічного продовження у відповідній чисельності новотворів.

Основне словотвірне значення моделі − загальне співвіднесення прикметника з поняттям, вираженим твірним іменником, порівняйте: motivlich, nachrichtendienstlich, vogelkundlich, weltmeisterlich, zweiglich тощо; компаративність: feindlich, menschlich, та орнативність: aengstlich, gluecklich, widerspraechlich тощо.

Невелика кількість новотворів пояснюється тими ж причинами, що й у випадку з суфіксом -ig, до яких слід додати ще й сильну тенденцію прикметників на -lich до лексикалізації і, як наслідок, багатозначність та відсутність чіткого «семантичного профілю», що значно утруднює їх творення в мовленнєвих процесах.

4. -isch /-erisch: N→А. Продуктивність моделі підтверджується значною кількістю новотворів. Їхнє основне словотвірне значення − «загальна співвіднесеність з поняттям, позначеним твірним іменником», залежно від семантики мотивуючого імені, реалізується в таких варіантах:

а) порівняльна характеристика особи (мотивуюча основа – назва особи або тварини): aeffisch, dichterisch, schelmisch тощо;

б) орнативність (мотивуюча основа − абстрактний іменник, що означає, переважно правило, емоційний чи психічний стан): argwoehnisch, launisch, neidisch, spoettisch, tueckisch тощо.

Особливо висока продуктивність притаманна словотвірному елементу -isch при поєднанні з географічними назвами. В таких випадках реалізується значення локативності: orientalisch, polnisch, schweizerisch, zypriotisch usw.

Усе більшого поширення набувають вторинні прикметники з суфіксом -isch, -erisch від власних назв: hamletisch, rousseauisch. Творення похідних прикметників від географічних чи власних назв не обмежене якимись семантичними, структурними чи прагматичними чиннками й зумовлюється лише комунікативними та номінативними потребами.

Серед новотворів за моделлю -isch/-erisch: N→A найчастіше трапляються похідні прикметники від складних іменників зі значенням загальної співвіднесеності з мотивуючим поняттям чи порівняльної характеристики особи, наприклад: bьhnenbildnerisch, fernsehdramatisch, formgestalterisch, narzistisch, privateigentuemlerisch, speichelleckerisch usw.

5. -isch/-erisch: V→A. Мoдель традиційно зараховується до непродуктивних однак чітка семантична спеціалізація (вираження характерологічного значення) та активність у творенні нових слів суперечать цій думці, порівняйте: beschauerisch, besitzergreiferisch, schulterklopferisch тощо.

6. -sam: V→A. Суфіксальна модель з обмеженою продуктивністю внаслідок поширення в тому ж значенні віддієслівних прикметників з суфіксом -bar. Однак між обома моделями поступово викристалізовується семантична диференціація, котра має поки що вигляд швидше тенденції, аніж закономірності: похідні слова з суфіксом -bar означають здатність бути об’єктом дії, словотвірні конструкції з формантом -sam виражають, здебільшого, характеристику особи за діями, що здійснюються нею, або здатністю цієї особи – бути об’єктом чи суб’єктом дії: fuegsam: gehorsam, anpassungsfaehig; anschmiegsam: sich gerne anschmiegend, zaertlich; enthaltsam: bestimmte Dinge nicht tuend, abstinent, sehr bescheiden. Саме такі значення реалізує більшість новотворів: bedrohsam, belehrsam, vertragsam usw.

Ми розширюємо термін “поетонім”, включаючи до нього 2 типи імен: реальні імена, що зазнали трансформації під впливом художнього контексту (узяті з мови чи з інших попередніх контекстів); 2) авторські новотвори (імена безпосередньо вигадані автором). Співвідношення тих та інших визначається темою, жанром твору, світоглядом автора, художніми особливостями його стилю тощо.

Основною відмінністю власного імені, що входить до мовного лексикону, від поетоніма, що належить художньому контексту, є те, що поетонімами, як правило, позначаються не реальні, а існуючі у творчій свідомості автора і (через текст твору) в сприймаючій свідомості читачів ідеальні образи вигаданих або реальних об’єктів чи суб’єктів, названих власними іменами.

Поетонім ніколи не називає реальний об’єкт. Навіть, якщо автор використовує ім’я реальної особи, воно вже не позначає реального носія (пор. Наполеон у Стендаля і Наполеон реальний).

Власним іменам притаманна певна статичність змісту, зафіксована у мові, а поетоніми відрізняються принциповою смисловою динамічністю, оскільки вони мають властивість розвивати свій сигніфікат з рухом оповіді.

Поетоніми, крім узуальних конотем, завжди мають розгалужену конотативну сферу, сформовану текстом твору. Вона є невід’ємною частиною семантики поетоніма. Конотативні семи розкривають індивідуальні, вирізняльні ознаки, якості, властивості персонажа.

Особливою відмінністю поетоніма від власного імені є те, що поетоніми характеризуються образністю, тоді як власні імена, як правило, залишаються без-образними.

Семантика поетоніма виростає на основі пресупозицій позакомунікативного оніма і є імплікацією, яка виникає в рамках контексту.

Власне ім’я має мовне наповнення, поетонім – контекстуальне.

Говорячи про відмінності власних імен та поетонімів, ми виділяємо ще одну суттєву різницю між ними, а саме особливу зумовленість (недовільність) іменування персонажів у порівнянні з семантикою мовних онімів. Семантика власного імені строго детермінована історичними і мовними факторами; навіть повна втрата зв’язку з апелятивним значенням не позбавляє ім’я здатності передавати інформацію про названий об’єкт. Літературна онімія детермінована інакше. Кожне власне ім’я в художньому творі міцно зв`язане з властивостями зображуваного (і названого ім’ям) предмета. Персонаж художнього твору має, як правило, лише йому притаманне іменування (байдуже, чи зустрічається воно у реальній дійсності чи ні). У художньому творі ім’я, завдяки ланцюгу асоціацій, у читача пов’яжеться з названим так героєм і якимось чином визначить його.

Нарешті, ще однією особливістю поетонімів є те, що автор майже завжди активізує внутрішню форму поетоніма, або доантропонімічне значення. Ця риса є важливою як для вигаданих, так і для реальних поетонімів.

Отже, характеристика основних рис та компонентів значення поетонімів свідчить про їх більш складну у порівнянні з семантикою реально існучих власних імен, естетично ускладнену конотаціями семантику, що формується на основі імплікацій, створених контекстом чи формою поетоніма в рамках комунікативного акту, про наявність обов’язкового номінативно-характеризуючого компонента. Ускладнення семантики поетоніма знаходиться у взаємозв’язку з відтворенням не тільки його внутрішніх, але і зовнішніх (структурної та звуко-графічної форми) характеристик.

Навчання англійської мови на рівні вищої освіти у країнах Західної Європи відбувається у першому та другому циклах (ступінь бакалавра і магістра, або інших ступенів системи, прийнятій у державі). Їх викладання здійснюється мовними відділами, школами, центрами при навчальних закладах, які діють узгоджено, паралельно чи самостійно, формуючи різні схеми, та забезпечуючи широкі можливості для опанування мов студентами. Вивчення і вдосконалення знань англійської мови здійснюється шляхом організації інтенсивних, напівінтенсивних, регулярних, допоміжних, підготовчих мовних курсів до чи під час перебування за кордоном. Ці курси, які викладаються мовними центрами, об’єднані спільною метою: підготувати до навчання за кордо­ном, що вимагає володіння певним рівнем знань, уміннями та навичками з англійської мови.

Наприклад, Нідерланди перша серед не англомовних країн ще з 1950 р., пропонує програми навчання англійською мовою, розроблені спеціально для іноземних студентів.

Говоря о дидактических принципах обучения усвоению лексического материала, важно отметить, что принципы обучения исторически конкретны и отражают насущные общечеловеческие потребности. Под влиянием социального прогресса и научных достижений они видоизменяются и совершенствуются.

Мы хотим выделить некоторые дидактические принципы, которые в дальнейшем будут реализовываться при разработке методики и составлении комплекса упражнений с целью формирования потенциального словаря студентов неязыковых факультетов. Такими принципами, по нашему мнению, являются: научность и доступность, посильная трудность; сознание и творческая активность студентов при руководящей роли преподавателя; наглядность и развитие теоретического мышления; системность и систематичность обучения; связь обучения с жизнью и практикой профессиональной деятельности; прочность результатов обучения и развитие познавательных способностей студентов.

Принцип научности и доступности. Научные знания непрерывно расширяются в своем объеме. Каждое десятилетие, по приблизительным подсчетам, приносит удвоение научной информации. Способности же студентов к усвоению знаний, хотя и растут, однако далеко не в той мере, в какой растет объем знаний. В новостных сообщениях регулярно констатируются и рассматриваются новые явления, события и достижения в области науки, технологий, медицины. СМИ сообщение является одним из первых общедоступных источников научной информации.

Однако научность обучения имеет смысл только тогда, когда объяснения учителя ясны для студентов, т.е. информация должна быть доступна для понимания, что, в свою очередь, обеспечивается путем системной подачи нового материала, в нашем случае, новой лексики.

В процессе обучения участвуют все органы чувств человека. Учитывая систематичность предъявления и заучивания новой лексики, важно учитывать и тот факт, что специфика СМИ сообщений обеспечивает видеоряд, который способствует лучшему усвоению новой лексики. Так как пропускная способность органов зрения – 100 000 условных единиц информации за единицу времени, орган осязания за ту же единицу времени пропускает 10 000 условных единиц информации, а орган слуха лишь 1000. Таким образом, около 80% сведений об окружающем мире человек получает с помощью зрения. Это и есть принцип наглядности.

Четко прослеживается взаимосвязь принципов научности, доступности, систематичности обучения и наглядности, но все это будет результативным только при условии активного и сознательного использования этого материала студентами. Это принцип сознания и творческой активности студентов при руководящей роли преподавателя, который заключается в активном овладении студентами знаниями и умениями на основе их осмысления, творческой переработки и применения в процессе самостоятельной работы.

Принцип связи обучения с жизнью и практикой профессиональной деятельности отвечает целям современного образования, где ключевым является совершенствование профессиональных качеств студентов. Реализацию этого принципа мы видим в формировании у учащихся иноязычного потенциального словаря, который значительно расширит их возможности чтения аутентичной профессиональной литературы, говорения с носителями языка и письменного делового общения.

Усвоения знаний и умений студентами будет успешным и полезным в их профессиональной деятельности, если они осуществляют полный цикл познавательных действий, состоящий из восприятия изучаемого материала, его осмысления, запоминания и применения на практике. Принцип прочности и действенности результатов обучения требует, чтобы в обучении гармонично сочеталась работа произвольной и непроизвольной памяти. Невольно хорошо запоминается то, что для человека важно, интересно, связано с деятельностью, доступно, наглядно, систематически и сознательно.

Итак, все принципы обучения неразрывно связаны между собой: научность невозможна без систематичности и последовательности и может быть реализована, только опираясь на доступность обучения; осуществлению доступности способствует применение наглядности, что помогает в сознательном и активном усвоении учебного материала; прочно усваивается то, что доступно, то есть соответствует возрастным и индивидуальным особенностям студентов.

Учитывая специфику слухового восприятия новостных СМИ сообщений, а именно скорость и фонетические особенности предъявления, а также высокую информативность, мы бы хотели предложить принцип предварительной информативности для снятия аудитивных трудностей при восприятии СМИ сообщений. Предварительное ознакомление (прочтение) и обсуждение студентами тех тем, которые будут в дальнейшем предъявлены в форме видео новостного сюжета, позволит им восполнить пробелы в эрудиции, если таковые имеются, или получить знания о новых явлениях, но в более привычной форме, в виде чтения. Для этого мы предлагаем перед каждым новым новостным сюжетом, прочитать статью из газеты или журнала на эту же тему.

В учебном процессе все дидактические принципы очень тесно переплетаются и порой невозможно четко определить, какой из них лежит в основе обучения. Однако они дают возможность осуществлять обучение таким образом, чтобы оно соответствовало логике познания как такового. Специфичность связи и взаимообусловленность отдельных элементов процесса обучения осуществляются при соблюдении определенных условий в процессе систематической работы с аутентичными источниками, такими как СМИ сообщения.

Олеся Лубянова