На правах рукопису
Особливості впливу реального та уявного танатологічного досвіду на особистість
жүктеу/скачать 1.46 Mb.
|
| 3.3. Особливості впливу реального та уявного танатологічного досвіду на особистість.
На цьому етапі було проведене якісне дослідження із застосуванням методики написання життєвого сценарію, яка мала на меті цілеспрямовано помістити людину у ситуацію зіткнення з її власною смертю, щоб з’ясувати наскільки фактор присутності або загрози близької смерті дає поштовх для переструктурації свого життєвого світу. Досліджуваним пропонувалося почергово написати у довільній формі свій життєвий сценарій у трьох варіантах: 1) життєвий сценарій без додаткових умов, 2) життєвий сценарій за умови, коли залишилося жити 1 рік, 3) життєвий сценарій за умови особистого безсмертя. Аналіз текстів (усіх трьох життєвих сценаріїв) проводився за такими трьома критеріями: 1) структура (внутрішня організація тексту, його форма, цілісність та узгодженість, логіка викладення думок, їх послідовність, зв’язність та схильність до синтезування), 2) зміст (сутність повідомлення, його поверхові та глибинні контексти, смислові акценти, основні цінніснні орієнтири), 3) специфіка Я (інтенціональність Я) розкривається через особливості смислових трансформацій (їх спрямованість), зміну контекстів повідомлення в залежності від зміни умов, зокрема за умови близької смерті, та потреби, які визначають смислове наповнення сценарію. Нагадаємо, що завдяки цим критеріям ми мали змогу з’ясувати особливості змін у процесі побудови життєвого сценарію від зміни інструкції. У результаті проведеного аналізу 189 текстів (63 респондентів) можемо побачити, що тексти трьох типів життєвих сценаріїв – сценарій без умов, за умови близької смерті (через 1 рік), за умови безсмертя – значно відрізняються один від одного за виділеними критеріями. Аналіз життєвого сценарію № 1 (без додаткових умов). Після опрацювання текстів усіх респондентів були виділені такі характерні особливості написання життєвого сценарію без введення додаткових умов: структура побудови розповіді про свій життєвий шлях досить лінійна, події логічно взаємопов’язані між собою, гармонійно витікаючи одна з одної, детерміновані вже наявним досвідом, не суперечать одна одній. Здебільшого текст має форму схеми, яка ілюструє ключові моменти у житті людини, значущі сфери життєдіяльності, соціальні інститути, через які особистість себе самопрезентує. Поширеним варіантом опису свого життєвого шляху (57 текстів) є такий: народження-дитячий садок-школа-університет-робота-кар’єра-сім’я-діти-подорожі-успіх-щастя. Як бачимо, специфікою такого тексту є надмірна соціалізація особистості, її самоідентифікація через низку соціальних інститутів (сім’я, освітній заклад, професійна установа). Тема смерті з’являється лише у 8 сценаріях наприкінці розповіді у формі логічного завершення життя без будь-якої деталізації, у формі сухого, логічного, беземоційно забарвленого факту. Зміст розповідей за інструкцією №1 найбільш розгорнутий. Хоча стиль написання у досліджуваних досить різний, проте змістовна наповненість виглядає схожою, типовою. Сценарії подібні між собою настільки, що складається враження про копіювання, зчитування, дублювання певного соціального еталону (соціально бажаного зразку), сконструйованого культурою, масою та середовищем, а не самою особистістю. Безперечно, у процесі конструювання життя беруть участь і ті і інші, але відчуття присутності вже сконструйованої соціальною матрицею програми не покидає під час прочитання таких життєвих сценаріїв. Таким чином, соціально стандартизований досвід породжує відповідні типові особистісні моделі організації свого життєвого часу. Історія країни, її географічне положення, економічна та політична ситуація накладають помітний відбиток на ставлення людини до власного життєвого досвіду, до способу його організації та можливості його видозмінювати. Якщо підсумувати, то виходить, що життєвий сценарій без додаткових змінних допомагає відповісти на такі питання особистості: Чи можу я спланувати своє життя? Що я хочу мати? Ким я хочу бути? Яке моє місце, роль, статус у соціумі? Така постановка питань розкриває характерне смислове наповнення змісту, яке здебільшого направлене на задоволення таких потреб як потреба в прогнозованості майбутнього, потреба в стабільності, надійності, потреба в самореалізації (потреба в досягненні успіху на роботі, реалізації в сімейних стосунках, потреба досягнення соціального статусу тощо). жүктеу/скачать 1.46 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|