Категорія ставлення людини до смерті показує загальний характер сформованого образу смерті у висловах, роздумах, міркуваннях людини. Виміром такого ставлення стали показники «хорошого образу»/«поганого образу»/ «змішаного образу»/«несформованого образу» смерті, які, відповідно, позначилися нами як позитивне/негативне/ амбівалентне/нейтральне ставлення до смерті.
Категорія стратегії взаємодії особистості зі страхом смерті дає змогу побачити загальну спрямованість особистості у цій взаємодії:
Вслід за визначенням стратегії взаємодії виділяємо категорію поведінкового сюжету, який розкриває особливості, стиль поведінкової реакції особистості на ситуацію зіткнення зі смертю. Вимірами цього параметру стали такі поведінкові реакції, представлені у дихотомічній формі:
бородьба – примирення
конфронтація – сдача
гра – страждання
пошук сенсу – зневіра
активність – пасивність
На основі відповідей на питання інтерв’ю («Як Ви справлялися з цією ситуацією, станами?» «Що вам допомагало справитися з цим переживанням?», «Що полегшувало переживання?») була виділена категорія практики подолання страху смерті. Вимірами цього параметру стали:
практики самозаспокоювання (молитва, медитація, музика, раціоналізація, внутрішній діалог);
практики взаємодії та підтримки (друзі/знайомі/близькі люди/родина /сім’я; допомога експерта (психолога/психіатра)),
екстремальні або деструктивні практики (вживання алкоголю, наркотичних речовин, адреналінові експерименти, суїцидальні спроби/думки);
діяльнісні практики (робота, навчання);
тілесні практики (спорт, піша хода, йога, масаж);
практики відволікання (перегляд фільмів, танці, подорожі, книги, свідоме уникання),
катарсичні практики (оплакування, ридання, говоріння).
Достарыңызбен бөлісу: |