Зовнішньотрудовий потенціал населення

4.4 Зовнішньотрудовий потенціал населення

Трудові міграції виступають важливим чинником реалізації трудового потенціалу населення. Для країн масової трудової еміграції, до яких належить Україна, важливого значення набуває оцінка потенціальних показників трудової міграції. Зовнішньотрудовий потенціал населення розглядається як кількість людино-років трудового життя, що належить пропрацювати за кордоном сукупності мешканців країни (регіону) при існуючому порядку вимирання, тенденціях стаціонарної міграції, а також закономірностях змін рівнів зайнятості та участі у трудовій міграції з віком. Інакше кажучи, зовнішньотрудовий потенціал – це та частина трудового потенціалу населення, що реалізується за межами країни.

Виявлення кількісного значення зовнішньотрудового потенціалу спирається на принципи потенційної демографії. Алгоритм розрахунку цього показника включає:

– розрахунок загальної таблиці смертності та очікуваної тривалості життя населення¹⁾;

– розрахунок комбінованої таблиці смертності та міграції (стаціонарної, пов’язаної із зміною місця проживання) шляхом коригування чисел доживаючих до певного віку (l_x) на повікові рівні сальдо міграцій населення з відповідним перерахунком інших показників таблиці;

– побудова таблиць трудового життя населення шляхом введення в комбіновану таблицю смертності та міграції коефіцієнтів зайнятості з подальшим розрахунком трудового потенціалу населення;

– виявлення чисельності людино-років трудової діяльності за кордоном для вікових груп:

(4.4.1.)

де LmWⁱ_x – кількість людино-років трудової діяльності за кордоном у віці х років, Lm_x – кількість людино-років життя у віці х років (скоригована на стаціонарну міграцію), i_x – рівень участі у трудових міграціях у віці х років (відношення кількості осіб віку х, які хоча б один день протягом року пропрацювали за кордоном, до загальної чисельності вікової групи х), y_x – середня тривалість перебування за кордоном (в частках року) одного трудового мігранта вікової групи х років; на жаль офіційна статистика не надає необхідних для таких обчислень первинних даних, автор при розрахунках спирався на середину діапазону варіантів оцінки сумарних обсягів зовнішньої трудової міграції в Україні (2 350 тис. осіб) і використовував інформацію обстеження "Життєві шляхи населення України" про співвідношення рівнів участі у трудових міграціях та про розподіл трудових мігрантів за тривалістю перебування за кордоном по кожній віковій групі (повікові дані були згладжені за 3-річними інтервалами);

– власне побудова таблиць зовнішньотрудового потенціалу введенням одержаних показників у комбіновану таблицю смертності, міграції та трудового життя з метою розрахунку зовнішньотрудового потенціалу кожної вікової групи стаціонарного населення за весь очікуваний період життя;

– коригування отриманих величин потенціалів окремих поколінь відповідно до чисельності вікових груп реального населення і обчислення сумарних показників для усього населення;

– розрахунок середньої очікуваної тривалості трудового життя у стані зовнішньої трудової міграції для сукупності новонароджених та осіб, що дожили до певного віку.

В умовах 2004-2005 рр. зовнішньоміграційний потенціал реального населення України склав майже 37 млн людино-років, що становить 5,2% трудового потенціалу. За умови збереження сучасних тенденцій у середньому одному новонародженому належить прожити 1,64 роки життя у стані трудової міграції.

Відомо, що трудова міграція набула більшого поширення в західному регіоні порівняно з центральними, східними та південними областями. За оцінками відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України сім західних областей забезпечують більше половини (53,7%) загальної чисельності українських трудових мігрантів.

Основні показники потенціалу трудових міграцій населення України в цілому та сукупності західних областей наведено у табл. 4.4.1. Отже, схильність до реалізації власної економічної активності поза межами України в Західному регіоні є майже утричі вищою від середнього рівня по країні. З огляду на недосконалість існуючих джерел, отримані дані не претендують на абсолютну точність, а найімовірніше є відображенням порядку величин.