Національна академія наук України інститут демографії та соціальних досліджень міграційні

Відміна прописки, становлення реєстрації населен-ня спричинили істотне погіршення системи обліку мігруючих, яка і так охоплювала в останні роки існування прописки далеко не всіх мігрантів. Велика частка населення ставиться до реєстрації після переселення як до не обов’язкової процедури. За даними засобів масової інформації дев’ять з десяти мігрантів просто винаймають квартиру, кімнату, куток і ні про яку реєстрацію не думають [89]. Причина такого стану не тільки у відсутності дієвих механізмів стимулювання населення до реєстрації, але й у невиконанні положень правових актів, слабкості управлінських структур, низькій правовій культурі населення, несерйозності покарань тощо. Побоювання, що дані реєстрації можуть бути використані проти мігрантів у випадку жорстокого централізованого контролю над міграційними потоками, також не сприяє зацікавленості в реєстрації. За несвоєчасну реєстрацію згідно з статтею 97 Адміністративного кодексу України передбачається з обов’язковим врахуванням всіх причин попередження або штраф у розмірі від 17 до 51 гривні. У разі визнання причин поважними стаття 22 АК передбачає обмеження зауваженням. На Заході, зокрема в європейських країнах, вимоги до реєстрації суворі, а покарання за порушення правил реєстрації дуже серйозні [17]. Спроби пов’язати зменшення повноти обліку мігрантів, як результату зниження вимог до реєстрації з підвищенням територіальної мобільності населення в Україні, в останні роки [42] не можна визнати доказовими вже хоч би через те, що таке підвищення інтенсивності міграційної рухливості є сумнівним.

Відсутність повної і достовірної інформації про обсяги та структуру мігрантів робить можливим не тільки вибір неадекватних управлінських рішень, але й провокує маніпулювання оцінками, що її замінюють, у відомчих, регіональних, вузько групових і навіть особистих інтересах. Технічно задача недообліку мігрантів може бути розв’язана після запровадження електронних паспортів, в яких може буде передбачена функція автоматичної реєстрації за місцем проживання.

Тривалий час основним джерелом інформації про міграційні процеси були талони статистичного обліку до листків прибуття та вибуття. У цих талонах, крім відомостей нестатистичного характеру (прізвище, ім’я, по батькові), фіксувалися дата і місце народження, стать, національність, громадянство, звідки і куди мігрує (для вибулих також – звідки і коли прибув до місцевості, з якої нині вибуває, для прибулих – з якого року проживав в місцевості, з якої прибув), причина переїзду, строк, на який вибуває (прибуває), зайнятість до виїзду, освіта, вчений ступінь, сімейний стан, відомості про дітей, що переїздять разом із даною особою (на осіб віком до 16 років листки прибуття та вибуття заповнюються лише в тому разі, коли ці особи переїжджають без батьків), дата заповнення облікового листка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. №985 був затверджений новий "Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні", який значно спрощений порівняно з попереднім. Безумовно, окремі вилучення слід визнати допустимими. Це, зокрема, зняття питання про причини переїзду та строки перебування, отримання достовірної інформації про які вкрай проблематичне. Також виправданим є вилучення із талону фіксації зайнятості до виїзду, оскільки такі відомості не розроблялися вітчизняною статистикою і втрата даної графи в талоні не породить додаткових проблем у сфері дослідження міграцій.

Однак неприпустимою видається відмова від фіксації рівня освіти мігрантів. Міграційні переміщення, залучаючи зазвичай високоосвічених людей, є одним з основних чинників динаміки рівня освіти, і без наукової оцінки впливу міграцій на освітній потенціал неможливо робити будь-які висновки щодо розвитку останнього. В період існування СРСР Україна втрачала освітній потенціал навіть за додатного сальдо міграцій (тобто, хоча загальна кількість прибулих перевищувала чисельність вибулих, щодо осіб з вищою освітою співвідношення було оберненим). За період між двома останніми переписами населення (1989-2001 рр.) рівень освіти молоді в Україні зменшився, не дивлячись на зростання обсягів випуску студентів вищими навчальними закладами. Це явище вочевидь пов’язане з відтоком освіченої молоді за кордон.

Відсутність інформації щодо розподілу мігрантів за рівнем освіти практично унеможливлює оцінку міграційних чинників зміни освітнього потенціалу. Це ускладнює проблему формування державної політики щодо регулювання міграцій та запобігання «відтоку мізків». Адже ефективність відповідних заходів буде досягнута лише за умови, якщо їх розробка та впровадження спиратиметься на потужну аналітичну базу досліджень у даній сфері, які, в свою чергу, потребують адекватного інформаційного забезпечення.

До прогалин міграційної статистики слід також віднести відсутність інформації про професійно-кваліфікаційний склад мігрантів, їх зайнятість до виїзду, причини переїзду. Щоправда вітчизняна статистика здійснювала (і продовжує здійснювати) розробку відомостей про причини переїзду, що містяться в талонах статистичного обліку старого зразка. Однак, як зазначали науковці ще за радянських часів "...навряд чи прийняте формулювання питання та передбачуваних відповідей дає можливість для отримання чітких відповідей відносно причин, що спонукають до зміни постійного місця проживання, а з іншого боку, через те, що переселення обумовлене комплексом причин, навряд чи можливий їх детальний перелік у такому лаконічному документі" [24]. При цьому досить високою є ймовірність не лише неправильного визначення, але й свідомого приховування справжніх причин зміни місця проживання. Так, дані розробки матеріалів поточного обліку міграцій населення показують, що значна кількість переїздів викликана родинними обставинами. Але ж зрозуміло, що, наприклад, молодята – жителі різних поселень мають вибір між двома місцями проживання, вирішальний вплив на який мають територіальні відмінності рівня життя та можливостей зайнятості і заробітку. Світовий досвід свідчить, що один із різновидів родинних обставин – “возз’єднання сімей” часто є “причиною” переїзду з бідніших країн до більш заможних, тоді як зворотна ситуація трапляється дуже рідко. Абсолютно зрозуміло, що це “возз’єднання” є лише способом спрощення здійснення переїзду, викликаного зовсім іншими причинами.

Вирішення проблеми створення адекватного інформаційного забезпечення аналітичних досліджень міграцій потребує узгоджених дій усіх відомств, які мають відношення до обліку зовнішніх мігрантів та контролю за міжнародними переміщеннями людей, організаційної та фінансової підтримки з боку Кабінету Міністрів України. При цьому, враховуючи характер поставлених завдань, координація діяльності різних установ у сфері обліку міждержавної міграції повинна здійснюватися Державним комітетом статистики України.

Для покращання системи обліку міграцій населення необхідно, по-перше, удосконалити існуючу систему збору та обробки інформації поточного обліку, по-друге, ширше використовувати можливості інших наявних інформаційних джерел, по-третє, запровадити періодичні вибіркові обстеження мігрантів та міграційні блоки питань до існуючих обстежень населення, що здійснюються Держкомстатом.

Швидкий розвиток засобів обчислювальної техніки і зв’язку надає можливість перейти на нові технологічні принципи обробки інформації з демографічної, в т.ч. міграційної статистики. Необхідність реформування існуючого КЕОІ стає очевидною, фахівцями-статистиками запропоновані конкретні рекомендації щодо поліпшення системи обробки даних [6]. Зокрема, чимало проблем можна розв’язати шляхом запровадження передачі на державний рівень первинної інформації талонів статистичного обліку до адресних листків прибуття (вибуття) в електронному вигляді (замість підсумків розробки вихідних даних за затвердженими формами, як відбувається нині) і формування на цьому рівні загальнодержавної бази первинних даних з міграції (ЗБПДМ). Необхідно також досягти можливості обробки цієї бази даних за допомогою пакету статистичних програм SPSS, а також запровадити принцип довготермінового зберігання первинних даних на електронних носіях.

Саме на державному рівні мають проводитися розрахунки підсумків міграцій населення за затвердженими формами по регіонах, що повністю виключає необхідність передачі з регіонів звітів як на електронних, так і паперових носіях. На регіональному рівні мають здійснюватись введення і контроль первинних даних, а також розрахунки форм оперативної звітності.

Усі форми підбиття підсумків обліку міграцій населення необхідно проводити в розрізі міських поселень, сільської місцевості, а також окремих великих міст (з населенням 100 тис. осіб і більше). Різниця в умовах життя між великими містами і рештою міських поселень часто більш відчутна, ніж між останніми та сільською місцевістю, а відмінності демоекономічних, зокрема міграційних, характеристик міського населення між різними регіонами нерідко зумовлені різницею у співвідношенні чисельності жителів великих і малих міст.

З метою підведення принципів обліку зовнішніх мігрантів у вітчизняній статистиці до міжнародних норм слід змінити мінімальний термін тимчасового проживання, під час якого відбувається процедура реєстрації за місцем проживання і заповнюються талони статистичного обліку. Цей термін повинен становити три місяці (а не півтора, як нині). Отже, міжнародними мігрантами слід вважати осіб, що прибувають до України (вибувають з України) на термін 3 місяці або більше. Мігранти, що переїздять на строк від 3 місяців до 1 року, визнаються короткостроковими, на строк понад 1 рік – довгостроковими.

Підбиваючи підсумки перепису населення щодо міграційних характеристик, основна увага має бути приділена контингенту осіб, які змінили місце проживання за рік до перепису і пізніше. Спираючись на дані про чисельність та склад цього контингенту, можна досить точно визначити обсяг міграційних переміщень, структуру мігрантів за потоками та їх статево-віковий склад, оскільки ймовірність зворотної міграції протягом року невелика, рівень смертності найбільш міграційно активних вікових груп дуже низький (та й особи похилого віку, що наважуються на міграцію, очевидно мусять мати кращий рівень здоров’я, ніж більшість їх ровесників). Єдиним недоліком є неможливість урахувати осіб, що протягом року вибули за межі України.

Потрібно проводити групування осіб, які змінили місце проживання протягом року, за статтю, віком, етнічною належністю, рідною мовою, шлюбним станом, рівнем освіти, потоками міграції між регіонами та між містом і селом, джерелами засобів до існування, професіями та (для жінок) кількістю народжених дітей з якомога більшою кількістю варіантів комбінацій названих характеристик (при цьому статистику осіб, що мігрували в межах України, та прибулих з інших держав слід подавати окремо). Підведення підсумків статистичних даних про осіб, які проживають безперервно на новому місці понад один рік, можна проводити за спрощеною програмою, оскільки відповідні когорти на момент перепису вже матимуть певні втрати від смертності та зворотної міграції. Спрощений перелік комбінаційних групувань має застосовуватися до таких категорій населення, як громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, особи, народжені в Україні, особи, народжені за межами України.

Додаткову інформацію щодо зовнішніх міграційних процесів у нашій державі можна отримати за допомогою таких джерел:

• 
  прикордонний облік (підрахунок) осіб, які виїжджають з України та в’їжджають до України;
  
• 
  звітність підприємств та організацій;
  
• 
  статистика затримки нелегальних мігрантів (має бути організована).
  

Прикордонна статистика традиційно виступає в якості основного джерела статистичної інформації щодо міжнародних міграційних потоків. Така статистична система збору даних базується на отриманні інформації в пунктах вїзду до (виїзду з) країни і має перевагу щодо фіксування реальних фактів перетину кордону з високим ступенем точності відображення часу. На розгляд Кабінету Міністрів України має бути винесена пропозиція щодо організації реєстру іноземців, що перебувають на території країни у даний час.

Водночас існує ряд проблем методологічного та організаційного характеру щодо збору інформації про міграцію, в тому числі трудову, на підставі прикордонної статистики.

Першою проблемою є виокремлення даних, що стосуються саме явища міграції, із загального обсягу інформації про факти перетину кордону. Зокрема громадяни, що здійснюють поїздку за кордон, декларуючи туристичну мету, насправді можуть здійснювати таку поїздку з метою працевлаштування. Наприклад, опитування українських заробітчан в Італії показало, що 85,7% респондентів виїхали на заробітки за туристичною візою [27]. Якщо туристична мета відповідає дійсності, то така особа не може визначатися як мігрант.

Таким чином, використання прикордонної статистики передбачає застосування специфічних критеріїв, що дозволяють встановити факт міжнародної міграції. З цього приводу найбільш прийнятними є критерії, що ґрунтуються на фактичній або передбачуваній тривалості перебування або відсутності в країні. Саме застосування критеріїв тривалості перебування або відсутності в країні є найбільш привабливим підходом, що може застосовуватися для цілей ідентифікацій трудящих мігрантів, оскільки довготривале перебування іноземця на території іншої країни потребує відповідного економічного підґрунтя щодо життєвого забезпечення. Тому стосовно громадян працездатного віку, які повертаються в країну походження після довготривалого перебування за її межами, варто розглянути припущення щодо їх економічної активності впродовж перебування в інших країнах.

Статистичною комісією ООН в „Рекомендаціях зі статистики міжнародної міграції”, що були видані у 1980 р., пропонується схематичний підхід щодо визначеного часу (t) перебування в країні або за її межами для двох типів приїжджаючих або виїжджаючих осіб (табл. 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 – Схематична класифікація приїздів та від’їздів за тривалістю відсутності в даній країні або присутності в ній

Приїзди
Присутність у майбутньому	Відсутність в минулому
	≤t	t
≤t	Особи, які регулярно переїжджають	Приїжджаючі сторонні особи
t	Члени суспільства, що повертаються	Сторонні особи, що оселяються (імміграція)
Відїзди
Присутність в минулому	Відсутність в майбутньому
	≤t	t
≤t	Особи, які регулярно переїжджають	Відїзд сторонніх осіб
t	Відїзд членів суспільства	Еміграція членів суспільства

Терміни „член суспільства” та „стороння особа” використані в рекомендаціях ООН умовно, але навмисно, для підкреслення того, що саме тривалість присутності в країні кваліфікує людину як члена суспільства або стороннього, що не належить до суспільства. Відповідно до критеріїв ООН час t повинен складати 12 місяців, але в деяких країнах на практиці існують інші критерії часу.

Згідно із зазначеною концепцією іммігрантами є сторонні особи, які планують прожити в країні принаймні один рік, а емігрантами – члени суспільства, які мають намір прожити за кордоном не менше одного року.

Хоча в основу рекомендацій ООН зі статистики міжнародної міграції покладено визначення довготривалих іммігрантів та емігрантів, до уваги береться й значимість деяких короткотермінових типів мобільності, які можна розглядати як міжнародну міграцію. Так, особи, які приїжджають в країну після відсутності понад рік з метою здійснення трудової діяльності, що оплачується за межами даної країни, розглядаються як короткотермінові іммігранти. Крім того, особи, які прожили в країні понад рік і виїжджають з наміром працювати за кордоном не більше одного року, розглядаються як короткотермінові емігранти. Якщо при поверненні назад до країни після роботи за кордоном не більше одного року, такі особи мають намір залишитися на рік і більше у „власній” країні, то вони розглядаються як короткотермінові емігранти, що повертаються [17].

Головним недоліком проілюстрованої різноманітної системи джерел даних про трудову міграцію є відсутність практики їх комплексного використання для отримання інтегральних оцінок розповсюдженості явища трудової міграції. В основному прикладне значення функціонування вищевказаної системи статистичних джерел є в індикації окремих сегментів явища зовнішньою трудової міграції для поточного моніторингу обмеженого кола практичних питань.

Інформація щодо міграції населення, зокрема показники трудової міграції населення, містяться і в окремих формах державної статистичної звітності з питань статистики праці. Зокрема звіт про використання робочого часу¹, що заповнюється великими і середніми підприємствами, передбачає виділення працюючих іноземців зі складу середньооблікової чисельності працівників підприємств.

До форми державної статистичної звітності "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання"² також включені показники про чисельність працівників підприємств, які фактично проживають поза територією його розташування. Збір та розробка вказаної інформації здійснюється органами державної статистики, починаючи з 2004 року. Водночас низький рівень аналітичності зазначених даних для здійснення аналізу міжнародної трудової імміграції пояснюється відсутністю інформації про країни походження працівників іммігрантів. Крім того, до основних недоліків державної статистичної звітності слід віднести неповноту одиниць спостереження. Так, державна статистична звітність по праці охоплює тільки великі і середні підприємства (з чисельністю працівників у промисловості – понад 50, у торгівлі – більш 10 працівників) і не охоплює малі підприємства. У цих формах не передбачений розподіл трудових мігрантів за країнами/регіонами походження. Разом з тим, існує можливість одержати інформацію про види економічної діяльності (галузі економіки) працюючих мігрантів, а отже ця інформація є корисною і її необхідно використовувати для цілей статистичного аналізу щодо вагомості економічної діяльності іммігрантів у розрізі окремих секторів економіки.

Можливим є використання цих форм для уточнення і отримання інформації про трудових мігрантів, тобто осіб, що працюють не в пункті постійної реєстрації. Для цього слід додати у рядок 5090 або 5100 форми державного статистичного спостереження №3-ПВ за рік показник „трудові мігранти” і зробити заповнення її обов’язковим для всіх підприємств.

Головними завданнями вибіркових обстежень мігрантів мають стати визначення причин переїзду, освітнього рівня мігрантів, їх розподілу за видами діяльності і заняттями до виїзду. Система вибіркових обстежень повинна включати:

– обстеження населення, що перетинає державний кордон;

– опитування осіб, що реєструються за місцем проживання на основі додаткових формулярів до талонів прибуття-вибуття;

– обстеження населення з питань міграційного досвіду (в якості додаткового модуля до обстеження умов життя домогосподарств, що здійснюється Держкомстатом).

Підрахунок перетинів державного кордону (здійснюється Державною прикордонною службою) доцільно поєднувати з організацією вибіркових обстежень населення, що бере участь у цьому процесі. Це потребує утворення спеціальних статпунктів (не постійно діючих) у пунктах пропуску через державний кордон. Подорожуючих автомобільним та залізничним транспортом, які потраплять у вибіркову сукупність, доцільно опитувати безпосередньо під час перетину кордону, а тих, хто використовує повітряний та водний транспорт – в аеропортах та морських портах при посадці на рейс. При цьому найефективнішим буде поєднання в часі статистичного спостереження з прикордонним та митним контролем. Такі вибіркові обстеження варто проводити двічі на рік.

До вибіркової сукупності потрапляють особи, які перетинають державний кордон у вибрані періоди спостереження. Це мають бути певні години окремих днів, їх вибору має передувати ретельне вивчення міждержавних переміщень на основі підрахунку перетинів кордону.

Для дослідження міграційних потоків доцільним є проведення регулярних вибіркових обстежень населення у місцях їх реєстрації (прописки). Такі опитування можуть проводитися один раз на рік, охоплювати обрану сукупність міст і сіл, у яких мешкає 5% населення України, вказана сукупність населених пунктів повинна охоплювати усі регіони. У вибірку попадають особи, які протягом місяця заповнюватимуть талони прибуття-вибуття (прописуються або виписуються) у місцях реєстрації тих населених пунктів, що попали в обстеження, для відібраних осіб до талону має додаватися додатковий формуляр (анкета). До анкети, крім соціально-демографічних характеристик (які переносяться з листка прибуття-вибуття), повинні бути включені питання щодо причини обрання місця проживання, освіти, наявності місця роботи на новому місці проживання, відповідності майбутньої посади професії і кваліфікації, складу сім’ї і перспектив щодо її поповнення, житлових умов і планів щодо їх поліпшення, існуючого і бажаного розміру заробітку, задоволеності умовами праці, намірів працювати за кордоном тощо.

Неточність визначення причин переселення вимагає вдосконалення методичних підходів. Можливість вивчення міграційної поведінки як на індивідуальному рівні, так і на груповому рівні, де поведінка населення в цілому є узагальненим, усередненим типом поведінки, дозволяє при великому обсязі заповнених відповідей на це питання талонів статистичного обліку прибуття (вибуття) певною мірою елімінувати вплив неправильно визначених і навіть свідомо неправильно сформульованих причин. До того ж не виключається можливість внесення до талонів статистичного обліку прибуття (вибуття) непрямого питання про причини переселення. При цьому сформульований в додаткових формулярах комплекс варіантів відповідей у випадку міжнародної міграції має бути іншим, ніж у випадку внутрішньої міграції. Доцільним є збільшення кількості варіантів відповідей (порівняно з тим набором, що міститься в талонах старого зразка) і надання більшої “свободи” мігранту при відповіді на питання про причини переселення. Наявний комплекс сформульованих в талонах статистичного обліку прибуття (вибуття) варіантів відповідей причин переселення може бути доповнений деякими з тих, які використовував Державний комітет Російської Федерації зі статистики при обстеженні причин міграції населення в Ставропольському краї в 1991 р. – невлаштованість побуту, відсутність можливості самостійно займатися сільським господарством, індивідуальною трудовою діяльністю чи підприємництвом, небажанням проживати в селі чи у місті [33]. У зв’язку з великими обсягами безробіття бажаним було виділення причини “відсутність роботи”. Несприятлива криміногенна ситуація зумовлює включення до складу варіантів відповідей причин переселення “несприятлива криміногенна ситуація, висока злочинність”. Мігранту має бути надана можливість називати не одну, а декілька вказаних в талоні статистичного обліку прибуття (вибуття) причин переселення. Таким чином, частково буде зменшене поле охоплення причиною ”за родинними обставинами” таких причин як “зміна місця роботи” і “навчання”. Сама ж причина переселення “за родинними обставинами” має бути уточнена шляхом заміни на “вступ в шлюб, з’єднання сімей, розлучення”; причина переселення “біженець” – на “біженець, шукач політичного притулку”. Взагалі поняття “біженець” суттєво розрізняється на офіційному і побутовому рівні. На рівні побутової свідомості часто “біженцями” є ті, хто проживає у відповідному населеному пункті, але на відміну від “звичайних” мігрантів не прописані у відведений термін¹. Окремі з варіантів відповідей причин переселення вже застаріли, значною мірою втратили свій пізнавальний потенціал. Це відноситься, насамперед, до причини переселення “у зв’язку з аварією на ЧАЕС”.

Додаткові формуляри для міжнародних мігрантів мають містити широке коло питань щодо освітніх і кваліфікаційних характеристик – вищі навчальні заклади, які закінчили; праця в наукових інституціях і вищих навчальних закладах, наукова спеціалізація тощо. У формуляри обліку прибуття зовнішніх мігрантів мають бути включені питання, які сприяли б виявленню наявних характеристик для прийняття громадянства України (згідно з Законом України “Про громадянство України”), а саме: про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, передбачених законних джерелах засобів існування.

В умовах глобалізації² міграція висококваліфікованих кадрів набуває нового рівня організації, тому розробка спеціальних формулярів для міжнародних міграцій передбачає введення нових термінів, які деталізують якісний стан тих, хто бере участь у „глобалізованому процесі”. Наприклад, Махроум категорію „висококваліфікований мігрант” за ознакою мотивації переїзду поділяє на п’ять підкатегорій: старший управлінський персонал; інженери і техніки; вчені; підприємці; студенти (як потенціальні фахівці) [97 ].

Пізнавальним уявляється обстеження колишніх мігрантів у районах вселення. Його доцільно здійснювати в якості додаткового модуля до обстеження умов життя домогосподарств, що здійснюється Держкомстатом, один раз на три роки. Додатковий модуль повинен включати отримання даних про міграційну активність протягом життя, а також про зворотну міграцію – кожен респондент, який має міграційний досвід, має вказати усі випадки змін місця постійного проживання, які він здійснював протягом усього життя (не враховуючи переїздів в межах одного населеного пункту): назвати кожне місце проживання, починаючи з місця народження (Автономна Республіка Крим, область, район, місто або інша держава, при цьому перше з вказаних місць проживання має відповідати місцю народження). Крім того, до модуля слід включити питання щодо причини переїзду (для осіб, які змінювали місце постійного проживання за останні 12 місяців), а також щодо умов і рівня життя, місця роботи, ймовірної тривалості проживання в даному населеному пункті тощо.

Крім того, вибіркові обстеження мають проводитися серед зайнятих в галузях економіки. Метою є виявлення трудових мігрантів, маятникових мігрантів, а також дослідження намірів працівників підприємств здійснювати міграційні переміщення в близькому часі та в перспективі. Для репрезентативності обсяг вибірки має бути пропорційним до чисельності працівників у кожній галузі певного населеного пункту. Такі вибіркові обстеження мають доповнювати форми статистичного спостереження №3-ПВ і проводитися один раз на два роки на початок або на кінець року.

Важливим напрямом удосконалення міграційної статистики є налагодження обміну офіційною статистичною інформацією (як щодо переселень громадян, так і щодо тимчасової трудової міграції) з іншими країнами. Зокрема питання налагодження такого інформаційного обміну на постійній основі, мають бути включені в договори щодо працевлаштування громадян та їх соціальний захист.

жүктеу/скачать 4.41 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: