ТЕЗАУРУСНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Використання тезаурусів у проектуванні педагогічної підготовки викладачів

Використання тезаурусів у проектуванні педагогічної підготовки викладачів технічних ВНЗ у системі післядипломної освіти як перспективний напрямок запропонувала Л. Гур'є (2001) [¹]. Цей автор звернула увагу, що в післядипломній освіті основною проблемою є не засвоєння величезного і швидкозростаючого обсягу знань і навіть не орієнтація в його потоці, а проблема отримання, створення, виробництва унікального знання, в якому є особистісна потреба. Тобто післядипломна освіта є способом інформаційного обміну, який відбувається в кожному акті життєдіяльності особистості протягом усього її життя, і по суті є формою «освіти освічених людей», яку не можна вважати видом навчання, а потрібно сприймати як форму неперервної проективної освіти. Тому «конкретизація цілей додаткової професійної освіти і цілей проектування навчальної інформації, що задається і становить основу навчання, на рівні загального теоретичного уявлення навряд чи можлива. По-перше, така конкретизація у сфері «освіти освічених людей»… призведе до насадження єдиної, значною мірою абстрактної, моделі викладача як результату навчання, що не враховує різні стилі діяльності, досвід, особистісні особливості і потреби викладача. По-друге, така конкретизація не враховуватиме зростаюче різноманіття професійної діяльності викладача» [там само].

У такому контексті перспективним видається побудова навчального плану та навчальних програм підготовки викладачів, що базуються на тезаурусі. При цьому можуть використовуватися інформаційно-пошукові (ІПТ) і логіко-категоріальні (ЛКТ) тезауруси.

Метод побудови ІПТ і ЛКТ, заснований на аналізі нової літератури, дозволяє вважати, що тезаурус об'єктивно відображає сутність та перспективи розвитку спеціальності, оскільки інформаційний потік, на основі аналізу якого будується тезаурус, формується практично нескінченним числом учасників наукової комунікації в даній галузі знань. Таким чином, стверджує Л. Гур'є, зміст підготовки викладачів, спроектований на основі тезауруса, буде об'єктивно і адекватно відображати в кожний конкретний момент часу необхідний рівень, зміст і характер професійно-педагогічної діяльності викладача.

Оскільки тезаурус містить поняття всіх рівнів ієрархії, то це дає змогу здійснити складання об'єктивної робочої програми, надає можливість розподіляти навчальний час таким чином, щоб на дисципліни нижчих ієрархічних рівнів, зміст яких змінюється значно швидше, виділялося менше часу.

Тезаурус може вбудовуватися в експертну систему, яка в цьому випадку (будучи забезпечена засобами навчання) може використовуватися як автоматизована навчальна система.

Підставою для використання тезауруса в педагогічній практиці є аналогія між навчальним процесом і сукупністю семантичних процесів, що відбуваються в деякому мовному середовищі. Це мовне середовище утворене безліччю елементарних понять (законів, теорій, методів, проблем, наукових фактів) і зв'язків між ними (конкретизація, інтерпретація, формалізація, моделювання, аналогія, синтез, аналіз, абстракція, індукція, дедукція тощо), а також сукупністю вкладених одна в одну структур: елементарних понять, елементарних структур з елементарних понять і та ін.

Давно триває дискусія про розроблення стандартів ППО, проте жодного такого стандарту для певної категорії учителів не створено. Здається, це викликано як проблемою складності цілепокладання ППО, так і проблемою упорядкування термінології в освіті. Словники-тезауруси є таким засобом упорядкування термінології. Тезаурусний опис термінології суттєвий на всіх етапах стандартизації: систематизації термінів, створення логіко-понятійної моделі терміносистеми, і власне стандартизації.

Відповідно до основних положень методики стандартизації науково-технічної термінології, тезауруси можуть слугувати тим же цілям, що і стандарти [², с. 4].

Тезаурусний підхід до визначення ефективності діяльності ОІППО

Використання тезауруса і заснованих на ньому методик проектування змісту навчальної дисципліни дає змогу діагностично задавати результати навчання і, отже, оптимізувати процес підготовки та підвищення кваліфікації викладачів у системі післядипломної освіти.

Життєвою основою знання є інформація. Завжди не вистачає ні часу, ні сил, щоб охопити і зрозуміти все. Управління контентом – явище глобальне, з яким стикається кожен із нас щодня. Щоб допомагати співробітникам компанії отримувати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію, працювати з нею як з корпоративним активом найбільш послідовним, природним і «фабричним» способом, розроблена «наука про те, як працювати з документами» – концепція ECM (Enterprise Content Management). Дисципліна ECM (управління корпоративним контентом) включає комплекс стратегій, методик та інструментів, що забезпечують збір, управління, зберігання та надання співробітникам організації корпоративного контенту. ECM дає можливість управляти неструктурованою інформацією компанії незалежно від її форми. ECM – дисципліна зріла і розвинена. За тридцять років її існування і розвитку накопичено значний обсяг міжнародних стандартів і ефективних практик, пов'язаних з розробкою, впровадженням та використанням ECM-рішень.

Одним із ECM-рішень управління контентом підприємства є розроблення тезаурусів – «наборів слів у системі перехресних посилань, що належить до різних таксономій і забезпечує подобу мета-класифікації, полегшуючи тим самим пошук документів»³, с.26].

Отже, тезаурусна лексикографія багатоаспектна. Вона пов'язана і з інформаційно-пошуковими системами в АСУ, і з роботою з упорядкування та стандартизації термінології, і з методами опису семантики мови науки і техніки. Словники-тезауруси, у свою чергу, також багатофункціональні. Поряд з використанням їх як інформаційно-пошукових мов, вони можуть розглядатися як спосіб упорядкування та стандартизації термінології, а також як інструмент системного опису семантики мови науки і техніки [⁴, с.5].

Ідея про тезаурус як основу проектування змісту підготовки викладачів є привабливою і зрозумілою, проте як вона може бути конкретно реалізована? Щоб відповісти на це питання, що є метою цієї статті, потрібно з'ясувати, що є тезаурус, тезаурусний підхід, і як конкретно він може бути застосований у системі ППО.