ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТI ПОВЕДIНКИ ЩУРIВ ЛIНIЇ ВIСТАР У ТЕСТI “ВIДКРИТОГО ПОЛЯ”

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТI ПОВЕДIНКИ ЩУРIВ ЛIНIЇ ВIСТАР У ТЕСТI “ВIДКРИТОГО ПОЛЯ”

Шеверьова В.М.

Відомо, що зміни в емоцiйно-вольовiй сфері значною мірою можуть позначатися на виборі стратегії поведінки в незвичній ситуації. З огляду на те, що тест “вiдкритого поля” (ВП) є стресовим подразником для щурiв та дозволяє виявити їх індивідуальну реакцію на аверсивні умови відкритого простору, в роботi дослiджували особливостi поведiнки тварин у ВП в рiзнi перiоди онтогенезу. Експерименти виконанi на щурах-самцях 3 міс. (n=37) та 24 мiс. (n=30) віку (лінія Вістар). Тестування у ВП проводили за стандартною методикою у вiдносно звукоiзольованiй камері у весняно-лiтнiй перiод у ранковi години. Тривалiсть тест-перiоду 5 хв. Дослiджували горизонтальну та вертикальну рухову активність (за числом перетнутих квадратів і стійок), “емоційність” (за числом дефекацій і уринацій), латентний період (ЛП) виходу з центру “поля”, грумiнг, число виходів у центр “поля”. Через 30 хв. після завершення періоду тестування у камерi з електрифiкованою пiдлогою реєстрували пороги реакцій тварин на електрошкірне больове подразнення Показано, що у 24 міс. щурiв порiвняно з 3 мiс. у ВП істотно знижувалися майже всі показники рухової активності (горизонтальної, вертикальної, стiйки з опорою на стiнку). Число виходiв у центр “поля” і стійок без опори на стінку зменшувалося (на 55 % і 61 % відповідно) на тлi помiрного збільшення (на 28 %) актiв грумінгу. З віком істотно збільшувалися ЛП виходу з центру “поля” та вегетативна активнiсть (дефекацiї, уринацiї) (в основному за рахунок збiльшення чисельностi “емоцiйних” особин). У 24 мiс. тварин порiвняно з 3 мiс. встановлювалася жорстка зворотна залежнiсть мiж рухливістю i часом виходу з центру “поля” та тiснi кореляцiйнi зв'язки мiж рівнем активності i грумiнгом, мiж низьким рівнем локомоцiї i частотою вiдвiдувань центру “поля”. Значення напруги струму стимуляцiї необхідної для виклику реакцiй на електрошкiрне подразнення в тестованих у ВП старих щурiв були нижчими, нiж у молодих.

Таким чином, результати досліджень свідчили про зниження з віком рiвня локомоцiї, орiєнтувально-дослiдницької поведінки та підвищення рівня “емоцiйностi” (страху, тривоги). Обмеження активності, збільшення часу виходу з центру “поля” та зрушення вегетативного балансу старих тварин у бік посилення екскреторної функції за стресуючих умов тесту ВП могли бути наслідком вікових змін у емоцiйно-мотивацiйнiй сферi щурiв.

Зниження костимуляторної функції клітин локального мікрооточення Т-лімфоцитів молодої селезінки
при гетерохронному парабіозі

Шитіков Д.В., Шкумат М.С., Бальва О.В., Уманська К.С., Янкова Т.М., Пішель І.М., Бутенко Г.М.

Погіршення функціонального стану Т-лімфоцитів з віком є встановленим фактом. Існує дефіцит досліджень присвячених виявленню механізмів старіння регуляторів роботи Т-лімфоцитів, зокрема антиген-презентуючих клітин (клітини макрофагального ряду та дендритні клітини) мікрооточення лімфоїдних органів.

Мета дослідження − виявити зміни у функціонуванні клітин локального мікрооточення селезінки, що може бути пов’язаним з індукцією вікових порушень активації Т-лімфоцитів.

Матеріал та методи. Парабіотичні пари мишей лінії СВА/Са віком 2 та 24 міс. зі строком співіснування 6 тижнів було створено хірургічним шляхом. Дослідження стану імунної системи проводили з використанням рутинних імунологічних та молекулярних методів. Т-клітини виділяли на колонках з нейлоновою ватою. Виділення стромальних клітин селезінки відбувалося стерильно за допомогою адгезії на пластик, що у подальшому культивувалися сумісно з Т-лімфоцитами у співвідношенні 1:10. Виділення дендритних клітин селезінки проводили стерильно з використанням набору реагентів для імуномагнітного виділення CD11c+-клітин (Stemcell Tech.), що у подальшому культивувалися сумісно з Т-лімфоцитами у співвідношенні 1:100. Культивація проводилася у середовищі RPMI-1640, що містило Кон А (2 мкг/мл) або РНА (10 мкг/мл). Імуноблотинг проводили з використанням антитіл до специфічних антигенів миші.

Результати. Адгезуючі клітини селезінки не викликають істотних змін у проліферації Т-лімфоцитів від молодих тварин у відповідь на РНА in vitro. У той же час CD11c+-клітини селезінки старих ізохронних, а також гетерохронних тварин мають значно нижчий стимуляторний вплив на проліферативну активність Т-лімфоцитів у відповідь на Кон А in vitro. Було виявлено зміни у молекулярних каскадах активації та проліферації Т-лімфоцитів.

Висновки. Отримані дані свідчать про провідну роль дендритних клітин периферичних лімфоїдних органів в індукції вікових змін функціонального стану Т-лімфоцитів.

Шкумат М.С., Клименко П.П., Леонов Ю.І., Шитіков Д.В., Бальва О.В.,
Пішель І.М., Бутенко Г.М.

Порушення протікання ранової регенерації шкіри при старінні може бути пов'язане зі змінами в морфології і функції шкіри.

Старіння шкіри характеризується зменшенням відповіді на процес запалення, зниженням продукування цитокінів та їх рецепторів і факторів росту. Одним з ростових факторів, який впливає на процеси репарації в організмі є інсуліноподібний фактор росту 1 (IGF-1). Під час загоєння рани IGF-1 впливає на міграцію в ранову область нейтрофілів, моноцитів і фібробластів, стимулює проліферацію клітин і синтез колагену, підвищує швидкість ангіогенезу та відіграє значну роль у морфогенезі волосяних фолікул.

Мета роботи – вивчити вплив трансгенного IGF-1 на стан шкіри і загоєння ран у старих мишей.

Матеріал та методи. Для експерименту були використані молоді (5 міс.) та старі (26 міс.) миші лінії FVB і FVB K14sIGF1^+/-. У трансгенних мишей ген IGF-1 щурів був вживлений під промотор гену кератину 14. Забір тканин ран під анестезією проводили на 5-й та 8-й день після нанесення для проведення морфометрії; на 1, 3, 5 та 8-й день для визначення рівня експресії генів IGF-1 та цитокінів методом ПЛР.

Результати дослідження свідчать, що посилення локальної продукції IGF-1 у шкірі старих тварин призводить до посилення проліферації епітеліальних клітин епідермісу, що виражається у рості в товщину. Гіперекспресія IGF-1 у шкірі призводить до підвищення щільності розташування волосяних фолікул у ділянках епідермісу, що прилягають до рани як у молодих, так і у старих трансгенних тварин порівняно з мишами дикої лінії. Завдяки своїй проліферативній активності IGF-1 посилює запальні процеси в рані, тобто іде інтенсивна надлишкова міграція нейтрофілів, макрофагів, що у свою чергу призводить до затримання фази епітелізації у трансгенних тварин.