Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Наприкінці XIX — початку XX століття
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Наприкінці XIX — початку XX століття виникло
багато нових напрямків філософії історії, кожний з яких, у свою чергу, мав свій власний предмет дослідження. Так, наприклад, представники теорії історичного кругообігу {Микола Данилевський, Освальд Шпенглер, Арнольд Тойнбі), як і їхні попередники, ставили за мету виявлення закономірностей історичного процесу. Представники численних напрямків християнської філософії історії: неотомізму (ЖакМарі-тен,ЕтьенАнріЖільсон та ін.), неоавгустизму (Моріс Блонд, Габрі-ель Марсель, ЖанЛакруа), тейярдизму (П'єр Тейяр деШарден), а також екзистенціалізму (Карл Ясперс) центральну проблему вбачали в проблемі змісту історії. Прибічники гносеологічної теорії і критики історичного пізнання (Вільгєльм Дільтей, Бенедетто Кроче) не обмежуються історіографією, а аналізують ще й історичне пізнання в широкому розумінні цього слова. Свій специфічний предмет мають і неокантіанська філософія історії {Вільгєльм Віндельбанд, Генріх Ріккерт), «аналітична» філософія історії (Ернест Нагель, Карл Гем-пель та ін.). Важливою особливістю багатьох сучасних напрямків філософії історії XX століття є те, що їх предметом стають глобальні проблеми світової історії, сучасної цивілізації тощо. Отже, як бачимо, різні філософсько-історичні школи не мали єдиного підходу до проблеми предмета дослідження, у зв'язку з чим філософи-дослідники по- різному інтерпретували історичний процес. Проте, узагальнивши їхні підходи, можна зробити висновок, що філософія історії — це розділ філософії, який пояснює зміст, закономірності, основні напрямки історичного процесу, а також обґрунтовує методи його пізнання. Перейдемо до розгляду структури і функцій філософії історії. жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|