Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨



Pdf көрінісі
бет30/72
Дата20.04.2024
өлшемі2.89 Mb.
#499360
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   72
2015 Вишневський Еко туризм

Домашнє завдання 
Нанести на карту межі природних зон України.
Підписати на карті види рослин і тварин, що характерні 
для різних природних зон.
Написати реферат про відмінності Карпат і Кримських гір.
 
 
2.2. МОРСЬКЕ УЗБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ 
Добре відомо, що Україна має вихід до двох морів. Протяж-
ність морського узбережжя без закритих заток (Дністровського 
та Дніпровського лиманів, Сивашу) сягає 2,1 тис. км. Приблизно 
1300 км припадає на чорноморські береги і 800 км — на береги 
Азовського моря. Насправді, навіть без берегів затоки Сиваш 
протяжність морських берегів істотно більша — близько 3,0 тис. 
км. Зокрема, довжина морських берегів стає більшою, якщо вра-
ховувати довжину берегів островів. Так, довжина о. Джарилгач 


67 
становить 42 км, а його берегів — близько 90 км. Ще більшою є 
довжина о. Тендрівська Коса.
Величезна роль морського узбережжя в туризмі полягає в 
тому, що тут сконцентровані чи не найбільші туристичні і, зокре-
ма, екотуристичні ресурси.
Дамо коротку характеристику узбережжя Чорного та Азов-
ського морів починаючи від дельти Дунаю.
На перших кілометрах берег нестійкий, адже дельта Дунаю 
щороку просувається в напрямку моря внаслідок осідання тут 
річкових наносів. Чимало тут й островів, як великих, так і зовсім 
малих. Значна частина дельти є складовою Дунайського біосфер-
ного заповідника. З місць, які потребують згадки і відвідання, є 
так званий “Нульовий кілометр” — знак, установлений у гирлі 
рукава Полуденний. Дістатися сюди можна лише водою — на чо-
вні або катері. 
Північніше гирла Дунаю утворилася невелика затока (Жеб-
ріянська бухта), причому саме завдяки Дунайській дельті. Тут 
біля берега лежить досить велике с. Приморське — місце відпо-
чинку на морі. За кілька кілометрів від цього села берег являє 
собою дамбу, створену в 70-х роках ХХ ст. Її побудовано для то-
го, аби відгородити затоку (її назва — Сасик) від моря та пере-
творити на прісноводну водойму. Потім передбачалося викорис-
товувати цю водойму як джерело прісної води для зрошення 
прилеглих земель. 
Далі берег переходить у піщану косу, яка є межею між мо-
рем і мілководними лиманами. Перші з них невеликі — Джант-
шейський і Малий Сасик. Наступні лимани значно більші — 
Шагани, Алібей і Бурнас. Під час штормів коса, що відокремлює 
лимани від моря, може переливатися хвилями. Тут утворюються 
протоки, деякі існують майже постійно. Згадані лимани нале-
жать до Рамсарських угідь, а порівняно недавно — з 1 січня 
2010 р. — стали головною складовою Національного природного 
парку “Тузловські лимани”.
Загалом ця територія досить приваблива для екотуристів. 
Тут чисте повітря, цікавий і різноманітний рослинний і тварин-
ний світ. У цих місцях реально усамітнитися, на певний час за-
бути про людський гамір і вихлопні гази. Разом з тим бажаючих 
сюди поїхати не так багато. Певною мірою це й добре.
Далі, від с. Лебедівка до с. Курортне, берег Чорного моря 
стає корінним — високим та урвистим. Як видно із самої назви 
с. Курортне, воно є місцем відпочинку. Зазначимо, що в кінці


68 
високого берега на околиці цього села є дуже зручний майдан-
чик для милування краєвидом Будацького лиману та його фото-
графування. Подібно до інших лиманів, він відокремлений пі-
щаною косою. На ній приблизно за 20 км північніше розташо-
ване селище Затока — відоме місце відпочинку.
Далі на північний схід, за Цареградським гирлом, тягнеться 
коса, що відокремлює Дністровський лиман від Чорного моря. 
Тут також багато відпочиваючих.
Ще далі на північ і північний схід берег знову стає корін-
ним. Тут поряд з колишнім Сухим лиманом стоїть м. Іллічівськ 
— нині великий морський порт.
За кілька кілометрів у напрямку на північний схід почина-
ється міська забудова Одеси. Берег у цьому місті переважно ви-
сокий та урвистий. Тут є кілька чудових місць, з яких відкрива-
ються мальовничі краєвиди. Численними є й пляжі. Водночас 
якість води біля міста не завжди є ідеальною.
Ділянка берега за Одесою переважно має широтний напря-
мок. Тут у берег вдається Мала Аджалицька затока, яка нині є 
акваторією порту Південний. На краєчку с. Григорівка, що на 
березі затоки, є місце, з якого відкривається чудовий краєвид.
За кілька кілометрів Одеська область закінчується і почина-
ються землі Миколаївської. Межею між ними є Тилігульський 
лиман з невеличкою протокою, яка з’єднує його з морем. На 
узвишші за цією протокою лежить с. Коблеве, поряд з яким на 
березі моря створено однойменну зону відпочинку.
За с. Коблеве берег тягнеться до с. Рибаківка і Березансько-
го лиману, що протокою з’єднаний з морем. За цим лиманом на 
виступі берега стоїть м. Очаків. Місто розташовано там, де Кін-
бурнська протока сполучає Дніпровсько-Бузький лиман і Чорне 
море. Через те що лиман майже прісний і часто “цвіте”, для від-
починку його використовують мало. Водночас Кінбурнська коса, 
що відокремлює лиман від моря, є знахідкою для любителів 
природи. На на ній cворено Національний природний парк “Бі-
лобережжя Святослава” та регіональний ландшафтний парк “Кін-
бурнська коса”. 
Східна частина Кінбурнської коси, що омивається з півдня 
Ягорлицькою затокою, входить до складу Херсонської області. Тут 
переважають низинні береги, які частково належать до Чорномор-
ського біосферного заповідника. Поряд з ним лежить селище За-
лізний Порт. За м. Лазурне берег Чорного моря водночас є бере-
гом Каркінітської затоки — доволі великої і водночас мілководної.


69 
Поблизу м. Скадовськ у широтному напрямку тягнеться
о. Джарилгач — найбільший на Чорному морі. Колись цей острів
у своїй західній частині сполучався з берегом вузькою смугою піс-
ку, по якій можна було не лише пройти, а навіть проїхати. Щоб 
острів не став “паркувальним майданчиком”, у піщаній косі зро-
били канаву, яка під дією течій і хвиль розширилася. Нині її ши-
рина сягає 100 м. Отже, потрапити на острів цим шляхом стало 
проблемним. Це дещо обмежує кількість людей на острові. Вод-
ночас утворення протоки сприяло поліпшенню водообміну з мо-
рем і позитивно вплинуло на якість води у Джарилгацькій затоці.
Ще далі на схід на невеличкому півострові розташоване 
с. Хорли. Море тут дуже мілководне. Уже на краю села, де гли-
бини зовсім малі, берег стає майже безлюдним. Натомість у цій 
частині затоки зустрічається багато птахів, зокрема лебедів.
Від Перекопського перешийку починаються береги Криму. 
Спочатку вони досить низькі та мало відвідувані, адже море тут 
залишається мілким. Неподалік розташовані так звані Лебедячі 
острови, сама назва яких не потребує коментарів. З місць, що 
привертають увагу відпочиваючих в цій частині Криму, можна 
виділити Бакальську косу біля с. Стерегуще. Наступне місце — 
с. Міжводне. Назва досить влучна, оскільки село лежить між мо-
рем і солоним озером. Далі на південний захід, насамперед за 
м. Чорноморське, береги поступово стають крутішими. На Тар-
ханкутському півострові особливу увагу туристів привертають 
ділянки, що мають назву Джангуль та Атлеш. Найкрасивішими є 
скельні береги Джангулю. Можна вважати, що ця територія має 
добрі перспективи для екотуризму, щоправда за умови належної 
культури людей, що сюди приїжджають. Не випадково, що тут 
створено Національний природний парк “Чарівна Гавань”. 
За мисом Тарханкут берег моря тягнеться переважно в ши-
ротному напрямку — до оз. Донузлав. Хоч ця водойма і має у 
своїй назві слово “озеро”, насправді вона є затокою моря.
Наступна ділянка — від оз. Донузлав до м. Євпаторія. Згада-
не місто вважають дитячим курортом — значною мірою за пологі 
піщані пляжі та досить добре прогрівання води.
За Євпаторією до м. Саки тягнеться коса, по якій проходять 
автошлях і залізниця.
З населених пунктів на західному узбережжі Криму можна 
виділити с. Миколаївка. Сюди легко діставатися мешканцям 
Сімферополя — відстань до моря тут найменша — близько 40 км.


70 
На 
крайньому 
південному 
заході 
Криму 
стоїть 
м. Севастополь. Своєму розвитку воно має дякувати дуже зручній 
бухті, яку звичайно називають Севастопольською. Водночас у ній 
самій виділяється ще кілька бухт, найбільша з яних — Південна. 
На жаль, обмежений водообмін та надходження в Севастопольсь-
ку бухту забруднювальних речовин, зокрема від військових суден, 
призвели до того, що купатися тут або не можна, або небажано. У 
бухті є лише один пляж неподалік відкритого моря.
Крайня західна частина Кримського півострова, що адмініст-
ративно належить до Севастополя, також має кілька бухт, які на 
відміну від Севастополької, відкриті на північ. Саме тут свого 
часу існувало стародавнє місто Херсонес. Залишкі міста добре 
збереглися і привертають увагу багатьох туристів.
Від Севастопольського мису — найзахіднішої частини Криму 
— берег півострова змінює свій напрямок і тягнеться на півден-
ний схід. Тут у море видається мис Фіолент. Наявність високих 
пагорбів зумовлює те, що берег на цій ділянці набуває великої 
привабливості. Мис Фіолент — одне з улюблених місць відпочи-
нку севастопольців — сюди курсує міський автобус.
Ще за кілька кілометрів у берег Криму вдається дуже мальов-
нича Балаклавська бухта. На схід від неї є два популярні пляжі 
(Срібний та Золотий), куди можна дістатися катером або пішки.
За кілька кілометрів у море видається мис Айя, який вважа-
ють західною межею Південного берега Криму. Передати кілько-
ма реченнями те, що собою являє цей берег, дуже складно нере-
ально. Про нього написано багато книг і видано безліч путівників. 
Назвемо лише кілька найвідоміших місць: Воронцовський палац з 
прилеглим парком, Нікітський ботанічний сад, селище Новий Світ 
з реліктовим ялівцевим гаєм, потухлий вулкан Карадаг. Масив 
Карадаг вважають східною межею Південного берега Криму.
На Піденному березі є велика кількість екостежок. Так, біля 
Лівадії є Сонячна, або Царська екостежка. Існують екостежки і в 
Новому Світі, і в Карадазькому природному заповіднику.
Від Феодосії у напрямку на схід береги Криму порівняно 
безлюдні — певною мірою через відсутність прісної води та малу 
родючість землі. На цій ділянці створено Опукський природний 
заповідник.
Крайньою східною частиною Криму є Керченська протока, 
яку звичайно відносять до Азовського моря. На значній своїй дов-
жині вона зайнята міськими спорудами Керчі, зокрема портовими.


71 
У самій протоці є невеличкий о. Тузла. Ще кілька десятиліть 
тому тут було село, яке нині являє собою дачне поселення. На 
острові функціонує база відпочинку Керченського морського тор-
говельного флоту. Дістатися острова можна катером, який влітку 
курсує кілька разів на день. Узимку острів майже знелюднює.
Мальовничими і цікавими є північні береги Керченського 
півострова, які омиваються Азовським морем. Увагу туристів 
привертає тут с. Курортне, а поряд з ним Чокрацьке озеро. Воно 
відокремлене від моря вузькою піщаною косою. Вода в озері та-
ка солона, що на її поверхні можна лежати, читаючи книгу. До-
дамо, що дно озера вкрито лікувальними багнами. Неподалік — 
на невеличкому півострові — створено Казантипський природ-
ний заповідник.
Від Керченського півострова у північно-західному напрямку
тягнеться коса Арабатська Стрілка завдовжки 112 км. Південна 

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   72




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет