Номінація: сучасний навчальний посібник (підручник) Рожище 2014 Укладач: М. Л. Мізюк

Метеори

Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше -4 зоряної величини) називається болідом. Розрізняють спорадичні метеори та потокові - метеорні дощі. Зазвичай метеори спалахуюють на висотах нижче 120 км і згасають на висотах понад 60 км (більшість - на висотах 80-90 км).

Метеорне тіло невеликих розмірів здебільшого повністю випаровується в атмосфері Землі. Іноді його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які зазвичай встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Їх називають метеоритами.

Комети

- комети походять із Хмари Оорта, розташованої на великій відстані від Сонця. Вона складається із «рештків», що залишилось після конденсації сонячної туманності;

- зовнішні краї цієї хмари досить холодні для того, щоб вода існувала там у твердому (а не газоподібному) стані;

- виявлено більше 400 короткоперіодичних комет. Наприклад, приблизно 50 самих короткоперіодичних комет (їхній повний оберт навколо Сонця триває 3—10 років) утворюють сімейство Юпітера. Дещо малочисельніше сімейства Сатурна, Урана і Нептуна (до останнього, зокрема, відноситься знаменита комета Галлея);

- комети, що виринають з глибини космосу, виглядають як туманні об'єкти, за якими тягнеться хвіст, що іноді досягає в довжину мільйонів кілометрів;

- яскравість комет дуже сильно залежить від їх відстані до Сонця. З усіх комет тільки дуже мала частина наближається до Сонця і Землі настільки, щоб їх можна було побачити неозброєним оком.

- ядро комети - це тіло з твердих частинок і льоду (водяного, метанового, аміачного, вуглекислого газу) оповите туманною оболонкою, яка називається комою. Ядро діаметром в декілька кілометрів може мати навколо себе кому в 80 тисяч км в поперечнику;

- потоки сонячних променів вибивають частинки газу з коми і відкидають їх назад, витягаючи в довгий димчастий хвіст, який волочиться за нею в просторі;

- кома і хвіст комети - це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Хвости комет розрізняються завдовжки і формою;

- матеріал, з якого складаються комети, має неоднаковий склад та властивості, тому й по-різному реагує на сонячне випромінювання. Таким чином, хвости космічних мандрівниць набувають різної форми. Хвости комет розрізняються завдовжки і формою. У деяких комет вони тягнуться через все небо. Наприклад, хвіст комети, що з'явилася в 1944 році, був завдовжки 20 млн км. А комета C/1680 V1 мала хвіст, що протягнувся на 240 млн км. Також були зафіксовані випадки відділення хвоста від комети. Запропоновано відносити хвости комет до основних трьох типів: прямі і вузькі, направлені прямо від Сонця; широкі і трохи викривлені, що ухиляються від Сонця; короткі, сильно відхилені від центрального світила

Ядро комети Галлея має неправильну форму; його розміри дорівнюють кільком кілометрам: 14 - у довжину, 7,5 - у ширину; обертається ядро навколо своєї осі, що майже перпендикулярно площині орбіти комети. Період обертання дорівнює 53 години.

4. Комети і планети.

- найвідоміша яскрава короткоперіодична комета, яка наближається до Землі кожні 75-76 років;

- названа на честь англійського астронома Едмонда Галлея, який вирахував її орбіту;

- комета Галлея - єдина короткоперіодична комета добре видима неозброєним оком. З кометою пов’язані метеорні потоки Ета Аквариди і Оріоніди. Останній перигелій був в лютому 1986 року, наступний буде в середині 2061 року;

- орбіта комети Галлея - витягнутий еліпс з Сонцем в одному з фокусів. Перигелій комети - 0,587 а.о. (між орбітами Меркурія і Венери), афелій - понад 35 а.о. (приблизно відстань від Сонця до Плутона). Орбіта комети сильно нахилена до площини екліптики на 162,5° (це означає, що комета рухається в напрямі, протилежному руху планет Сонячної системи). Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,967275;

- комета Галлея обертається навколо Сонця з періодом приблизно 76 років.

- недавні дослідження припускають, що комета Галлея випарується чи розколеться навпіл протягом наступних десяти тисяч років, або ж буде катапультована за межі Сонячної системи продовж кількох сотень тисяч років. Спостереження Х’юза вказує, що маса ядра комети зменшилась на 80-90% за останні 2000-3000 обертань.

6. Інші відомі комети.

Комета Донаті - довгоперіодична комета, відкрита італійським астрономом Джованні Донаті 2 червня 1858 року. Після Великої Комети 1811 року, вона була найкрасивішою з комет, що з'явилися в XIX столітті. Вона була також першою сфотографованою кометою. Найближче до Землі підійшла 10 жовтня 1858 року. Повернення комети до Сонця очікується в XXXIX столітті.

Комета Біели - періодична комета, відкрита 1826 астрономом-любителем Вільгельмом Біелою. Рухалась навколо Сонця з періодом обертання 6,6 року. В кінці 1846 розпалася на 2 частини; в кожній з них виникли ядро і хвіст. Після 1852 комета Біели не спостерігалась. Замість неї з 1872 спостерігають метеорний потік.

Комета Хейла-Боппа - одна з найбільш яскравих комет XX століття, що виділяється дуже великим розміром. Відкрита Аланом Хейл і Томасом Боппом (22 липня 1995 р.) і досягла перигелію 1 квітня 1997 при максимальній яскравості близько величини -1. За оцінками, її ядро ​​має в поперечнику 90 км, а ексцентриситет 0,914.

Максимальна довжина її іонного хвоста становила 148 млн км, а період її обертання становить 2380 років. Десять коротких років тому комета Хейла-Боппа облетіла по колу близько Сонця і дарувала нам сліпучий спектакль на нічному небі. Загалом, комета Хейла-Боппа була видна неозброєним оком з кінці травня 1996 року по вересень 1997 року.

Сонце - центральне і наймасивніше тіло, єдина зоря Сонячної системи. Навколо Сонця обертаються об'єкти сонячної системи: планети й їхні супутники, карликові планети й їхні супутники, астероїди, метеороіди, комети і космічний пил. Маса Сонця становить 99,866% від загальної маси всієї Сонячної системи. Його маса приблизно в 333 000 раз більша за масу Землі та у 750 разів перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Середня густина Сонця становить 1,4 г/см³, тобто дорівнює щільності води в Мертвому морі. За спектральною класифікацією Сонце належить до класу G2V («жовта зоря головної послідовності»). Температура поверхні Сонця становить близько 6000 К.

Відстань Сонця від Землі - близько 149,6 млн км, приблизно дорівнює астрономічній одиниці, а видимий кутовий діаметр, як і в Місяця - трохи більше півградуса (31-32 мінути). Сонце перебуває на відстані близько 26 000 світлових років від центру Чумацького Шляху й обертається навколо нього з періодом близько 220 млн років.

Орбітальна швидкість Сонця дорівнює 217 км/с. Серед 50 найближчих зір, що наразі відомі (у межах 17 світлових років), Сонце є четвертою за яскравістю зорею (його абсолютна зоряна величина +4,83^m).

Сонце - потужне джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль  від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання сильно впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позначається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі.

Фізичні характеристики Сонця:

- Сонце - єдина зоря в Сонячній системі;

- радіус 696 000 км (109 R_З);

- маса дорівнює 330 000 М_З;

- середня густина 1,4 г/см³;

- хімічний склад: водень (71%), гелій (27%);

- середня температура 6000^○С (жовта зоря), в ядрі 15 000 000^○С);

- період обертання 27 діб.