ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
424
трудовий колектив, його відзначать, заохотять, визнають його заслуги.
Керівники зобов’язані відзначати кращих, стимулювати їх, оскільки вони
створюють такий клімат у колективі, який сприяє зміцненню дисципліни.
Керівники ж, які ставляться до заохочень
працівників недобросовісно,
бюрократично,
повинні
притягуватись
до
дисциплінарної
відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків.
Однак головна проблема застосування заохочень та інших заходів
правового стимулювання полягає в тому, як керівник може відрізнити
трудову заслугу
працівника від повсякденного, звичайного виконання
трудової функції. Крім того, яким чином працівник може довести
керівнику, що він працює добросовісно, а його не заохочують. Які докази
він може надати для аргументації своїх вимог. На нашу думку, будь-який
працівник, який добросовісно ставиться до
роботи або має трудові
здобутки, що значно перевищують звичайні, повсякденні вимоги до
працівників, має право претендувати на заохочення, а дисциплінарне
законодавство повинно забезпечити йому таку можливість.
Оскільки
безперечним є той факт, що своєчасно і справедливо застосоване
дисциплінарне заохочення може мати більший ефект для формування
правомірної
поведінки, ніж те, що працівник може бути покараний у
дисциплінарному порядку.
Достарыңызбен бөлісу: