Біполярний імпульсний код – метод імпульсного кодування в якому
одиниця представлена імпульсом однієї полярності, а нуль – іншої (рис. 5.3 в).
Кожен імпульс триває половину такту. Такий код має відмінні
самосинхронізуючі властивості, але через широкий спектр використовується
рідко.
Манчестерський код – метод імпульсного кодування, у якому для
кодування нулів і одиниць використовується перепад потенціалу, тобто фронт
імпульсу. Одиниця кодується перепадом від низького рівня сигналу до
високого, а нуль – зворотним перепадом. На початку кожного такту може
відбуватися службовий перепад сигналу, якщо потрібно представити декілька
одиниць або нулів підряд (рис. 5.3 г). До недавнього часу, манчестерський код
був найпоширенішим методом кодування в технологіях Ethernet та Token Ring.
Ширина його спектру в півтора рази вужча, ніж в біполярному імпульсному
коді, а для передачі даних використовуються два рівні сигналу.
Потенціальний код 2B1Q – метод потенційного кодування з чотирма
рівнями сигналу для кодування даних. Назва відображає суть метода. Кожні
два біта (2B) передаються за один такт сигналом, що має чотири стани (1Q).
Парі біт 00 відповідає потенціал -2,5 В; парі біт 01 – потенціал -0,833 В; парі 11
– потенціал +0,833; парі 10 – потенціал +2,5 В. Метод додатково потребує
заходів по боротьбі з довгими послідовностями однакових пар бітів. При
випадковому чередуванні бітів спектр сигналів в два рази вужчий, ніж у NRZ,
тому як при тій же бітовій швидкості, тривалість такту збільшується в два рази.
За допомогою коду 2B1Q можна по одній і тій же лінії передавати дані в два
рази швидше, ніж за допомогою коду AMI або NRZI. Проте реалізація цього
методу вимагає більш потужного передавача і складнішого приймача, який
повинен розрізняти чотири рівні сигналу.
|
