якості системи, поширюється на систему в цілому, а
також за межі конкретного положення цієї системи. При
виході системи за межі певних величин, вона з одного
набору аттракторів переходить на інший, тобто входить
у новий динамічний режим. У точці переходу системи від
одного динамічного режиму на інший відбувається
біфуркація (від лат.
Ьі/игсаііо — роздвоєння, поділ).
Один з найбільших фахівців з даної проблеми,
автор книги «Століття біфуркації»,
Ервін Ласло під
біфуркацією
розуміє
певну
фундаментальну
характеристику в поведінці складних систем, що
зазнають високого ступеня тиску і напруги. Під впливом
цих чинників системи
переходять від динамічного
режиму одного набору аттракторів, звичайно більш
стійких і простих, до динамічного режиму набору більш
складних і «хаотичних» аттракторів.
Процес біфуркації, підкреслює Ервін Ласло, показує,
що,«... коли система виштовхується за свій поріг
стабільності, вона входить у фазу хаосу — не обов'язково
фатального для неї: це
може бути і передумовою до
нового розвитку. У життєздатних системах хаос
відступає перед більш високими формами порядку.
Однак відношення між докризовим і післякризовим
порядком ніколи не буває лінійним — це не відношення
просто причини і наслідків. Розвиток . неврівноважених
систем, оскільки він відбувається через процес
біфуркації, є стрибкоподібним і нелінійним».
Розгортаючи далі свою концепцію, Ласло робить
важливий висновок про те, що соціальні, економічні і
політичні системи сучасності складні, нестабільні і шляхи
їхнього розвитку повинні рано чи пізно біфуркувати. До
того ж біфуркації більш чітко висловлені, відбуваються
частіше і розвиваються драматичніше, коли системи, що їх
переживають, близькі до
порогових значень своєї
стабільності, тобто ведуть ♦небезпечний спосіб життя».
Причин переходу до такого порогового, а потім і
нестабільного, хаотичного стану може бути декілька: по-пер-
ше, це вплив недостатньо засвоєних чи невдало
застосовуваних технічних нововведень, що їх Е. Ласло
називає Т-біфуркаціями; по-друге, їх можуть спровокувати
внутрішні і зовнішні соціальні конфлікти (війни,
завоювання, революції, класові та етнічні колізії) — це С-
біфур-кації; по-третє,
явища нестабільності можуть
викликати різкий занепад соціально-економічного порядку в
цьому суспільстві під впливом зростаючої кризи, що
призводить до Е-біфуркацій. У XX столітті людство
пережило дві найбільші хвилі біфуркації, перша з яких була
викликана «деколонізацією» країн Азії, Африки і Латинської
Америки, а друга — політикою «гласності» М. Горбачова.
Такі підходи сучасних філософів до динаміки
соціальних процесів особливо важливі при розгляді
процесів, характерних для перехідних суспільств, до яких
належить і Україна.