Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет148/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   144   145   146   147   148   149   150   151   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

максимальної 
нестійкості. Поняття нестійкості (чи нестабільності) в 
даній концепції втрачає негативний відтінок. Можна 
погодитися з думкою І. Пригожина, що «нестійкість може 
виступати умовою стабільного і динамічного розвитку. 
Тільки системи, далекі від рівноваги,... здатні спонтанно 
організовувати себе і розвиватися.... А коли так, без 
нестійкості немає розвитку». Передбачається, що надмірна 
нестійкість притаманна не всій системі, а локалізована в 
частині, що забезпечує саморозвиток 3 позиції нелінійна 
термодинаміки стійкості стаціонарного стану системи 
можуть загрожувати тільки стадії, що містять автокаталітичні 
петлі (де продукт реакції бере участь у синтезі самого себе). 
Такі стадії (мовою соціальної філософії — структурні 
зрушення макрорівня) індукуються організацією (тобто 
недоліками керування, регулювання соціальних про-
цесів), оскільки саме вона (організація) у вигляді 
автокаталітичності 
здатна 
періодично 
знаходити 
неврівноваженість, нестійкість. Це, у свою чергу, 
припускає, що будь-які проведені в суспільстві організації 
(реорганізації), які мають властивість амбівалентності, тобто 
здатності якупорядковувати, так і підсилювати хаос, повинні 
проходити 
ретельну 
різнобічну 
експертизу. 
Така 
експертиза 
повинна 
ставити 
заслін 
будь-яким 
волюнтаристичним втручанням у живу тканину соціуму, 
прожектерству, що ведуть не до підвищення «здорової» 
стійкості соціальної системи, а до посилення в ній 
нестійкості: дисгармонійних тенденцій, диспропорцій, 
виникнення суб'єктивних суперечностей, конфліктів.
Центральне місце в теорії динамічних систем, що 
останнім часом усе ширше використовується при аналізі 
соціальних і політичних процесів, у тому числі й у 
перехідний період, посідають категорії аттрактор і 
біфуркація.
Під аттрактором (від лат. аПгасііо — тяжіння) у 
літературі, присвяченій системам, що самоорганізуються, 
мають на увазі силу, що направляє розвиток системи за 
певною 
траєкторією 
(тимчасовою 
послідовністю). 
Водночас аттрактори не є силами в класичному розуміння 
цього слова, оскільки їхня дія, яка змінює динамічні


якості системи, поширюється на систему в цілому, а 
також за межі конкретного положення цієї системи. При 
виході системи за межі певних величин, вона з одного 
набору аттракторів переходить на інший, тобто входить 
у новий динамічний режим. У точці переходу системи від 
одного динамічного режиму на інший відбувається 
біфуркація (від лат. Ьі/игсаііо — роздвоєння, поділ).
Один з найбільших фахівців з даної проблеми, 
автор книги «Століття біфуркації», Ервін Ласло під 
біфуркацією 
розуміє 
певну 
фундаментальну 
характеристику в поведінці складних систем, що 
зазнають високого ступеня тиску і напруги. Під впливом 
цих чинників системи переходять від динамічного 
режиму одного набору аттракторів, звичайно більш 
стійких і простих, до динамічного режиму набору більш 
складних і «хаотичних» аттракторів.
Процес біфуркації, підкреслює Ервін Ласло, показує, 
що,«... коли система виштовхується за свій поріг 
стабільності, вона входить у фазу хаосу — не обов'язково 
фатального для неї: це може бути і передумовою до 
нового розвитку. У життєздатних системах хаос 
відступає перед більш високими формами порядку. 
Однак відношення між докризовим і післякризовим 
порядком ніколи не буває лінійним — це не відношення 
просто причини і наслідків. Розвиток . неврівноважених 
систем, оскільки він відбувається через процес 
біфуркації, є стрибкоподібним і нелінійним».
Розгортаючи далі свою концепцію, Ласло робить 
важливий висновок про те, що соціальні, економічні і 
політичні системи сучасності складні, нестабільні і шляхи 
їхнього розвитку повинні рано чи пізно біфуркувати. До 
того ж біфуркації більш чітко висловлені, відбуваються 
частіше і розвиваються драматичніше, коли системи, що їх 
переживають, близькі до порогових значень своєї 
стабільності, тобто ведуть ♦небезпечний спосіб життя». 
Причин переходу до такого порогового, а потім і 
нестабільного, хаотичного стану може бути декілька: по-пер-
ше, це вплив недостатньо засвоєних чи невдало 
застосовуваних технічних нововведень, що їх Е. Ласло 
називає Т-біфуркаціями; по-друге, їх можуть спровокувати 
внутрішні і зовнішні соціальні конфлікти (війни, 
завоювання, революції, класові та етнічні колізії) — це С-
біфур-кації; по-третє, явища нестабільності можуть 
викликати різкий занепад соціально-економічного порядку в 
цьому суспільстві під впливом зростаючої кризи, що 
призводить до Е-біфуркацій. У XX столітті людство 
пережило дві найбільші хвилі біфуркації, перша з яких була 
викликана «деколонізацією» країн Азії, Африки і Латинської 
Америки, а друга — політикою «гласності» М. Горбачова.
Такі підходи сучасних філософів до динаміки 
соціальних процесів особливо важливі при розгляді 
процесів, характерних для перехідних суспільств, до яких 
належить і Україна.




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   144   145   146   147   148   149   150   151   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет