тя закону збереження і перетворення енергії, створення еволюційної
теорії, а також теорії клітинної будови організму.
Виходячи з філософського осмислення
даних природознавства,
був зроблений висновок про те, що рух — це будь-яка зміна явища чи
предмета; він охоплює всі процеси, які відбуваються у всесвіті, почи-
наючи від простого переміщення тіл і закінчуючи мисленням.
2. Філософія ставить завдання розкрити джерело руху. Це дуже ста
ра проблема. Відповіді на неї часто були далекі від істини. Так, мета
фізики джерело руху вбачали в механічних взаємодіях зовнішнього
порядку. Сучасний матеріалізм твердить, що джерелом усіх конкрет
них форм руху є внутрішні суперечності, притаманні усім об'єктам, а
також зовнішня взаємодія між ними. Рух матерії, таким чином, не обу
мовлений чимось надприродним, а є саморухом. Саморух — це на
слідок суперечностей між усталеністю і змінністю, складним і про
стим, старим і новим, прогресивним і регресивним. Так, механічному
рухові притаманне протиріччя між змінним станом тіла у просторі і
часі і зв'язком цих станів. У розвитку живих організмів усталеність ви
являється у збереженні спадкових ознак, а змінюваність — у присто
суванні організму до нових умов середовища.
Саморух притаманний усім рівням будови матерії — від меха-
нічного, фізичного і хімічного до біологічного і соціального рівнів.
На хімічному, біологічному і більш високих рівнях спонтанність
саморуху знаходить своє виявлення перш за все у відкритих і ці-
лісних системах, у яких відбувається не просто саморух, а самороз-
виток, тобто саморух, який супроводжується
переходом до більш
високого ступеня організації.
3. Філософія розкриває співвідношення матерії і руху, руху і спо
кою. Філософський матеріалізм стверджує, що рух і матерія нероз
ривні. Ми ніколи не спостерігали матеріальної системи, яка б не
знаходилась хоча б у якомусь русі, а була б у стані абсолютного спо
кою. Така нерухома система не взаємодіяла б з довколишніми реча
ми і явищами і не могла б визначити жодних своїх властивостей,
тобто вона має бути абсолютно непоміченою. На цій підставі ціл
ком слушним є висновок про те, що рух є невід'ємна, атрибутивна
характеристика матерії, її всезагальна і необхідна властивість. Ма
терія не існує інакше, ніж у русі, тому рух є способом існування ма
терії. Він, так само як і матерія, не виникає і не зникає безслідно, а
лише перетворюється з однієї форми на іншу.
Ще Декарт у XVIII
столітті висловив думку про те, що кількість руху у світі постійна,
оскільки рух не виникає із нічого і ні на що не перетворюється.
А
Ф. Енгельс розвинув цю думку далі: рух не тільки постійний у своїй
кількості, але й у своїй якості. Пізніше природознавство підтверди-
ло висловлені твердження науковими даними, наприклад
відкриттям закону збереження та перетворення енергії.
Але чи не означає це, що філософський матеріалізм
заперечує спокій? Ні, не означає! Він визнає існування
спокою, але вважає його відносним.
Спокій має місце
відносно тих чи інших матеріальних об'єктів, а не всієї
матерії. До того ж стан спокою для будь-якого тіла є
тимчасовим, швидкоплинним; він є лише одним з моментів
існування об'єкта. Рух же не відокремлений від усього
існування тіла в цілому. Крім того, рівновага, спокій
стосується
лише окремого виду, а не всіх видів руху,
притаманних об'єкту. Будь-яке тіло перебуває у спокої
лише в якомусь певному відношенні, а в інших відно-
шеннях воно змінюється. Наприклад, тіло, яке лежить на
поверхні Землі, перебуває у спокої тільки відносно земної
поверхні; у самому ж тілі на цей час відбуваються
різноманітні фізичні, хімічні та інші перетворення.
4- Філософія розглядає проблему про якісну своєрідність
та діалектичну єдність різних форм руху матерії. Рух взагалі
— це абстракція,
яка насправді не існує; реальне
існування мають конкретні форми руху, які перебувають у
певній супідрядності, а тому їх можна класифікувати. В
основу класифікації руху покладена теза про те, що якісно
різним видам матерії відповідають свої особливі форми
руху. Виходячи з цієї тези, вирізняють такі
форми руху
Достарыңызбен бөлісу: