15 — 4-2630
якийсь сенс. Ми симулянти, ми симулякри
(але не в класичному значенні "подоби"), уві
гнуті дзеркала, що потрапили під випроміню
вання соціального, коли випромінювання —
без джерела світла, влада — без джерела, без
дистанції, і саме в цьому тактичному світі си
мулякра й потрібно буде битися — без надії,
бо надія — слабка цінність, але з викликом і
в зачаруванні. Адже не слід відкидати інтен
сивного зачарування, яке походить від цього
духовного занепаду всіх інстанцій, всіх осей
вартості, всієї аксіології, в тому числі й полі
тичної. Це видовище, яке є водночас агонією
та апогеєм капіталу, набагато перевищує ви
довище товару, як його описують ситуаціо-
ністи. У цьому видовищі наша головна сила.
Співвідношення наших сил у протистоянні з
капіталом уже не можна назвати хитким або
переможним, воно політичне, і в цьому фа-
нтазм революції. Ми перебуваємо у відно
шеннях виклику, спокуси та смерті з цим сві
том, який вже ним не є, бо якраз і не має
жодної осьової організації. На виклик, що йо
го нам кидає капітал у своєму маренні — без
соромно ліквідуючи закон прибутку, додат
кову вартість, спрямованість на виробництво,
структури влади і повертаючись по завер
шенні свого процесу до глибинної амораль
ності (але також і спокусливості) примітив
них ритуалів руйнування, ось на цей виклик і
слід відповісти через безглузду ескалацію.
Капітал безвідповідальний, безповоротний,
невідворотний, як і вартість. Він сам-один
здатний запропонувати фантастичне видови
ще свого розкладу — сам-один ширяє ще над
пустелею класичних структур капіталу при
вид вартості, подібно до того, як привид релі
гії ширяє над світом, уже довгий час позбав-
2 1 8 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Травень 1976 р.
Достарыңызбен бөлісу: |