Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жон Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Заперечення в спіралі — однобічна поверхня Мьобіуса
- Прецесія симулякрів 27
| 26 Жон Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
приємство без усяких принципів, і крапка. Це "освічена" думка намагається контролювати його, встановлюючи для нього правила. І всі докори, які заміняють революційну думку, зводяться сьогодні до звинувачення капіталу в тому, що він не дотримується правил гри. "Влада несправедлива, її правосуддя — це класове правосуддя, капітал експлуатує нас, і таке інше", — так, ніби капітал був пов'яза ний угодою із суспільством, яким він управ ляє. Це ліві протягують капіталові дзеркало еквівалентності, сподіваючись, що він пійма ється, зацікавиться цією фантасмагорією су спільної угоди й виконуватиме свої зобов'я зання перед цілим суспільством (заодно від падає потреба в революції: досить, аби капі тал пристав на раціональну формулу обміну). Капітал ніколи не був пов'язаний угодою із суспільством, над яким він панує. Він — закляття суспільного відношення, виклик су спільству, і йому необхідно відповісти як та кому. Він — не скандал, що його слід викри вати відповідно до моральної чи економічної раціональності, він — виклик, на який слід реагувати відповідно до символічних правил. Заперечення в спіралі — однобічна поверхня Мьобіуса Отже, Вотерґейт був лише пасткою, вла штованою системою для своїх противни ків —- симуляцією скандалу, що мала регене раційні цілі. Цю штуку втілено у фільмі персо нажем "Глибокої Глотки", про якого говори ли, що він таємний радник республіканців, котрий маніпулював лівими журналістами з метою позбутися Ніксона, —- чому б ні? Усі гіпотези можливі, однак ця зайва: ліві дуже добре самі, і мимовільно, виконують роботу Прецесія симулякрів 27 правих. Утім, було б наївно побачити тут гір ке чисте сумління. Адже праві також мимові льно виконують роботу лівих. Усі гіпотези про маніпулювання здатні обертатися в без конечному турнікеті. Адже маніпулювання є хиткою казуальністю, в якій позитивність і негативність породжують і перекривають од на одну, в якій більше немає ні активу, ні па сиву. Саме через свавільну зупинку цієї казу- альності, що обертається, й може бути врято вано принцип політичної реальності. Саме через симуляцію обмеженого, умовного, пер спективного поля, в якому передумови і на слідки якоїсь дії або події можна вираховува ти, й може зберігатися політична правдоподі бність (і звичайно, "об'єктивний" аналіз, бо ротьба тощо). Якщо розглядати повний цикл будь-якої дії чи події в системі, в якій більше не існує лінійної неперервності та діалекти чної полярності, у полі, розладнаному симу ляцією, будь-яка детермінованість щезає, будь-яка дія зникає із закінченням циклу, по передньо ставши в пригоді всім і розвіяв шись у всіх напрямках. А вибух бомби в Італії — це акція лівих екстремістів, чи правоекстремістська прово кація, чи інсценізація центристів з метою пі дірвати вплив крайніх терористів і втримати хитку владу, або ж, ще, поліційний сценарій і шантаж громадською безпекою? Усе це од ночасно правильно, й пошук підтвердження і навіть об'єктивності фактів не зупиняє цього запаморочення тлумачень. Це тому, що ми перебуваємо в логіці симуляції, яка більше не має нічого спільного з логікою фактів і порядком доказовості. Симуляції притаманна прецесія моделі, всіх моделей щодо найнезна- чнішого факту — в ньому насамперед при сутні моделі, їхнє циркулювання, орбітальне, |