гтрецесія симулякрів
53
нам життя у виживання, у ціль без мети —
навіть не на перевідний вексель, який нале
жить пред'явити смерті: на вексель, знеціне
ний від самого початку).
Це не пряма загроза атомного руйнування
паралізує наші життя — їх лейкемізує від
страшування. І відстрашування це виходить з
того що навіть саме реальне атомне зіт
кнення виключається — виключається напе
ред як можливість розвитку реального в си
стемі знаків. Усі роблять вигляд, ніби вірять
у реальність цієї загрози (це можна зрозуміти
щодо військових, адже йдеться про всю ва
жливість їхнього фаху, так само як про їхній
"стратегічний" дискурс), та якраз на цьому
рівні стратегічні цілі відсутні, і вся оригіна
льність ситуації полягає в неймовірності руй
нування.
Відстрашування виключає можливість вій
ни —• архаїчного насильства систем на етапі
їхнього розширення. Відстрашування ж є
нейтральним, імплозивним насильством ме
тастабільних систем або систем у стані ско
рочення. Немає більше ані суб'єкта відстра
шування, ані супротивника, ані стратегії,—
маємо планетарну структуру знищення цілей.
Атомна війна, як і Троянська, не відбудеться.
Ризик перетворення на атомний пил править
лише за привід для того, щоб через удоскона
лення озброєнь — але це удосконалення є на
стільки надмірним порівняно з будь-якою
метою, що саме стає симптомом нікчемно-
— запровадити всеосяжну систему безпе
ки, блокування та контролю, відстрашуваль-
ний ефект якої спрямований зовсім не на по
передження атомного зіткнення (останнє ні
коли не було предметом турботи, за виня
тком, звичайно, перших "часів холодної"" вій
ни, коли ядерний арсенал ще плутали з тра-
|