Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН
299
цих днів для держави або суспільства. Ментальність працівників, їх
національні і
релігійні відмінності, рівень освіченості, професійної
підготовки, згуртованості та інші соціальні і психологічні фактори
суттєво впливають на дієвість норм трудового права, а тому врахування
кількісних і якісних показників населення: за віком, статтю, етнічним
складом,
рівнем освіченості, достатком тощо, є обов’язковим при
визначенні змісту норм трудового права про святкові та неробочі дні.
Згідно із ч. 1 ст. 73 КЗпП
святковими днями в Україні є:
1 січня – Новий рік;
7 січня – Різдво Христове;
8 березня – Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
(День перемоги);
28 червня – День Конституції України;
24 серпня – День незалежності України;
14 жовтня – День захисника України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят (
неробочі дні):
7 січня і 25 грудня – Різдво Христове
один день (неділя) – Паска (Великдень)
один день (неділя) – Трійця.
Законодавство України передбачає, що за поданням релігійних
громад інших (неправославних) конфесій,
зареєстрованих в Україні,
керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які
сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року
для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. Ця норма
безумовно є прогресивною, оскільки
надає можливість громадянам
України не православного віросповідання справляти свої релігійні
потреби і відзначати релігійні свята. Однак, на наш погляд, ці норми
суперечать ст. 2-1 КЗпП України, відповідно до якої Україна забезпечує
рівність трудових прав усіх громадян незалежно від релігійних
переконань. Бо виходячи з норм ст. 73 КЗпП України працівники-
християни православного обряду і католики святкуючи Різдво Христове
неробочий день не відпрацьовують, а наприклад мусульмани, такий день
відпрацьовувати повинні.
Крім того, є певні суперечності цієї норми з
нормами ч. 1ст. 21 та ч. 1 і 2 ст. 24 Конституції України. Подібну норму
передбачала прим. 2 до ст. 198 Статуту про промислову працю Російської
Імперії. Для робітників неправославного віросповідання дозволялося не
вносити у розклад свят, ті передбачені цією статтею, які не
вшановувались їх церквою. Для робітників-нехристиян допускалося
внесення в розклад свят інших днів тижня, взамін недільних, відповідно
до законів віросповідання, внесення ж інших передбачених статтею свят
було для них необов’язковим.
ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
300
У дні, зазначені у ч. 1 і 2 ст. 73 КЗпП України, допускаються роботи,
припинення яких неможливе через
виробничо-технічні умови
(безперервно діючі
підприємства, установи, організації), роботи,
викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні
допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку,
передбачених ст. 71 КЗпП України. Залучення окремих працівників до
роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету
(профспілкового представника) підприємства, установи, організації і
лише у виняткових випадках, визначених законодавством (н-д, робота
для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, для відвернення
нещасних випадків, загибелі чи псування майна тощо). Закон передбачає
компенсацію за роботу у святковий чи неробочий день. За згодою сторін
це може бути надання іншого дня відпочинку (
відгулу) або грошової
компенсації у подвійному розмірі. Залучення
працівників до роботи у
святкові чи неробочі дні провадиться за письмовим наказом
(розпорядженням) роботодавця.
Достарыңызбен бөлісу: